Андрій Портнов, колишній радник президента Януковича та заступник голови його Адміністрації, подав новий позов до українських органів влади. На цей раз він вимагає відшкодування шкоди, завданої його репутації, у розмірі майже семи мільйонів гривень.
Портнов уже мав досвід судових перемог проти держави. Раніше він виграв справу проти Ради ЄС і отримав значну компенсацію. Цього року він також переміг у суді проти Генеральної прокуратури та Міністерства закордонних справ України, які, за його твердженням, поширили про нього недостовірну інформацію в листуванні з іноземними партнерами.
Тепер Портнов вирішив подати позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідачем у справі виступає держава Україна в особі Міністерства юстиції та Держказначейства. Це означає, що у разі перемоги Портнова кошти будуть виплачені з державного бюджету, тобто за рахунок українців.
Справу розглядає Печерський районний суд Києва. Перше підготовче засідання відбулося 12 липня. Портнова представляє адвокатка Олена Ісаєвська, яка є його рідною сестрою. До 2016 року вона працювала суддею в тому ж суді, де нині розглядається справа.
За словами Портнова, листи українських держслужбовців, відправлені канадському уряду у 2016–2018 роках, завдали шкоди його честі, гідності та діловій репутації. У цих листах його називали «підозрюваним», хоча на той час він не був підозрюваним у жодному кримінальному провадженні.
Портнов стверджує, що через ці листи його внесли в санкційний список Канади. Хоча він ніколи не мав коштів у цій країні й навіть там не був, його поява в санкційному списку негативно вплинула на репутацію та призвела до «формування недовіри» та «обмеження соціальних зв'язків».
Матеріальну шкоду Портнов обґрунтовує витратами на адвокатів, зокрема в Канаді, які він підтверджує платіжками. Моральну шкоду він оцінив на основі психологічного дослідження. Загалом він вимагає понад 6,8 мільйона гривень.
Портнов пояснив, що за законом він не може подавати позов безпосередньо до винних чиновників. Замість цього він змушений звертатися до держави. Він назвав конкретних осіб, яких вважає відповідальними: заступників генпрокурора Євгенія Єніна та Анжелу Стрижевську, посла України в Канаді Андрія Шевченка, а також саму Генеральну прокуратуру, Міністерство закордонних справ та посольство в Канаді.
Портнов заявив, що у разі перемоги він не буде забирати ці кошти. За його словами, він передасть їх на благодійність. Він також сказав, що не відкриватиме виконавче провадження для стягнення коштів з винних службовців. На його думку, саме вони мають нести витрати за свої протиправні дії.
Євгеній Єнін, який нині є прокурором Генпрокуратури, сказав, що про позов нічого не знає. Він пояснив, що листи, які він підписував у 2016–2018 роках, були лише пересиланням інформації від органів досудового розслідування до міністерства. За його словами, він не займався самим розслідуванням і не входив до групи прокурорів чи слідчих. Єнін стверджував, що відповідальність за інформацію лежить на органі досудового розслідування.
Сергій Горбатюк, керівник Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури, заперечив цю позицію. Він сказав, що його управління відповідає за інформацію, яку вони передавали. Якщо після них щось змінювали, то це вже відповідальність інших органів.
Горбатюк розповів, що Портнову повідомили про підозру у 2014 році. Вона стосувалася заволодіння коштами двох університетів. Однак у 2016 році це провадження закрили через брак доказів за дорученням заступника генпрокурора Столярчука. Таким чином, з 2016 року Портнов не був підозрюваним.
Посол України в Канаді Андрій Шевченко назвав позов Портнова «неадекватним та політично вмотивованим». Він пояснив, що посольство виконувало лише функції поштової скриньки, передаючи інформацію, отриману від ГПУ та МЗС. За його словами, посольство не мало ні повноважень, ні інструментів для перевірки достовірності цієї інформації.
Шевченко підтвердив, що Портнов досі в санкційному списку Канади, але стверджував, що канадський уряд керувався інформацією з інших джерел, коли вирішив внести його туди. Рішення про санкції було ухвалено у 2014 році, коли були інші керівники. Портнов оскаржував це рішення в Оттаві та програв справу у Верховному Суді Канади торік.
Шевченко також звернув увагу на проблеми перекладу. Він стверджував, що в листах ніде не було використано слово «підозрюваний» у розумінні українського законодавства. Посольство використовувало англійське слово «suspected», яке на відміну від «charged» у канадському правовому полі не означає формальне висунення підозри. За його словами, Канада ніколи не ставила уточнювальних запитань щодо цього формулювання.
Шевченко вважав, що такі неточності не могли вплинути на розуміння Канадою статусу Портнова. Він пояснив, що хоча відмінності в кримінальному процесі ускладнюють переклад юридичних формулювань, вони не настільки суттєві, щоб не дати Канаді зрозуміти юридичну суть питання.
Однак Печерський суд дійшов іншого висновку. Суд визначив, що твердження «He is suspected» означає офіційну підозру. Портнов також вважає, що саме на цій підставі канадська влада продовжує санкції. Він критикував посольство за те, що воно розшифровує це формулювання багатьма іншими словами, але насправді фальсифікує переклад простого слова, яке можна знайти в будь-якому словнику.
Справу розглядатиме суддя Сергій Вовк, який має скандальну репутацію. У 2012 році він засудив Юрія Луценка до чотирьох років ув'язнення за нібито незаконне святкування Дня міліції в палаці «Україна». Згодом Європарламент назвав це рішення таким, що не відповідає міжнародним стандартам справедливого, прозорого та незалежного судового процесу.
Генеральна прокуратура просила відводу судді Вовка, вважаючи, що він може бути упередженим і необ'єктивним у цій справі. Однак суддя цей відвід не прийняв.
Портнов не вбачає конфлікту інтересів у тому, що його представляє його рідна сестра Олена Ісаєвська. Він пояснив, що вона вже чотири роки працює адвокатом і спеціалізується на захисті честі і гідності. До 2016 року вона була суддею в тому ж Печерському районному суді, де нині розглядається справа.