Двоє 16-річних школярів з Одеси стали жертвами цілеспрямованої вербування через месенджер. Те, що почалося з пошуку підробітку в інтернеті, переросло в низку диверсій проти критичної інфраструктури та завершилося затриманням на етапі виготовлення вибухового пристрою. Один із хлопців розповів журналістам про те, як російські куратори поступово втягували їх у дедалі серйозніші злочини, та пояснив, чому вони врешті-решт відмовилися від найнебезпечнішого завдання.
Початок вербування
За розповіддю одного з підлітків, все почалося з простих завдань. Російські контакти знайшли його та його друга через телеграм-групи, де молодь шукала можливості заробітку. Неповнолітніх неохоче брали на офіційні вакансії, тому хлопці звернулися до інтернету. Спочатку їм пропонували малювати антидержавні графіті за винагороду. Потім завдання ускладнилися.
Підліток зізнався, що головною мотивацією були гроші. Його сім'я мала фінансові труднощі, і він хотів допомогти батькам. Крім того, він шість разів зазнав обману з оплатою на звичайній роботі — тижнями клеїв захисне скло для телефонів, але грошей так і не отримав. Тому пропозиція швидкого заробітку здалася привабливою.
Від графіті до вибухівки
20 березня 2025 року двоє хлопців прибули до залізничної станції поблизу Застави-2 у промисловому районі Одеси. Там вони знайшли релейну шафу — обладнання, яке забезпечує безпеку залізничного руху. Один з них облив конструкцію бензином і підпалив її запальничкою, а другий знімав процес на телефон та стежив за оточенням. Відео було надіслано куратору під псевдонімом «Пінгвін», і хлопці отримали понад 5 тисяч гривень.
Однак вогонь згас, і обладнання повністю не згоріло. Через кілька днів, 23 березня, вони повторили операцію в іншому місці — у провулку Ширяївського. На цей раз ролі розподілилися навпаки: той, хто раніше знімав, тепер підпалював. За цей підпал вони отримали понад 6 тисяч гривень. І знову релейна шафа не повністю згоріла.
Після двох успішних операцій куратор дав нове завдання — придбати відбілювач. Потім послідували замовлення на іншу побутову хімію. На якомусь етапі один з хлопців зрозумів, що всі ці компоненти складають рецепт вибухівки. За даними СБУ, підлітки почали виготовляти саморобний вибуховий пристрій для організації теракту біля адміністративної будівлі місцевого ТЦК.
Відмова від теракту
Коли хлопець усвідомив, що його втягують у підготовку теракту, він почав розуміти масштаб небезпеки. «Тоді вже була хвиля, ми бачили відео і знали, що нас можуть підірвати разом з цим пристроєм», — розповів він журналістці. Він та його друг відмовилися завершувати підготовку та виконувати подальші команди куратора.
На запитання, чи боялися вони насамперед за себе, хлопець заперечив. Його більше хвилювало те, що відео їхніх попередніх дій вже були в мережі, і він розумів радіус ураження потенційного вибуху. «Ми зробили помилку, але не треба, щоб інші за неї відповідали», — пояснив він.
Правоохоронці затримали обох юнаків на етапі спорядження вибухівки, запобігши підриву поблизу військового об'єкта. Один з хлопців, якого журналісти назвали Максимом, погодився розповісти свою історію. Його друг, названий Сергієм, від розмови відмовився.
Каяття та рефлексія
Максим стверджує, що глибоко шкодує про скоєне. Він розповідав про те, як намагався допомогти батькам, але в результаті лише погіршив їхню ситуацію. «Вони не розуміють, що зроблять тільки гірше. У такі моменти ти ні про що не думаєш. Тільки про гроші. А потім батьки заплатять ще більше за тебе, і ще буде багато проблем», — говорив він.
Судовий розгляд
У суді обидва ліцеїсти повністю визнали свою провину. Колегія суддів визнала їх винними у закінченому замаху на підпал з метою ослаблення держави та пошкодження об'єктів оборонного значення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Максим раніше не мав судимостей і вперше вчинив злочин. Він навчається в ліцеї, де його характеризують позитивно. Живе з батьками у двокімнатній квартирі. Його сім'я не має фінансових проблем чи кримінального минулого. Хлопець підтримує добрі стосунки з батьками та друзями. Під час перебування у слідчому ізоляторі він також характеризувався позитивно: не порушував режим, брав участь у спортивних та виховних заходах, навчався на освітніх онлайн-платформах.
Сергій також не мав судимостей та вперше вчинив злочин. У ліцеї його характеризували як учня, який не надто відповідально ставився до навчання. Він живе з матір'ю, батько помер. Фінансових труднощів у родини немає. У слідчому ізоляторі Сергій характеризувався посередньо: порушував режим тримання та притягувався до дисциплінарної відповідальності. Водночас він був доброзичливим, не створював конфліктів, але був схильний недооцінювати наслідки своїх вчинків.
Суд визнав пом'якшувальними обставинами щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, неповнолітній вік обох обвинувачених та добровільне відшкодування завданих збитків. Максима засудили до 5 років умовного строку. Крім того, він повинен пройти пробаційну програму «Формування життєвих навичок» та навчальні курси «Новітня історія України: від початку Другої світової війни до сучасності».