Розслідування журналістів видання Слідство.Інфо спільно з колегами з OCCRP та «Четвертої влади» розкрило, як звичайна крадіжка сільськогосподарської техніки перетворилася на багаторічну історію корупції та безвідповідальності правоохоронців.
Для українського селянина трактор — це не просто машина. Це десятки тисяч доларів, часто накопичені впродовж років. Втрата такої техніки означає втрату всього, що було накопичено. Саме тому історія двох викрадених тракторів у рівненських фермерів стала символом повсякденної корупції, яка глибоко укорінилася в українській системі.
Юрій Царук — власник невеликого господарства поблизу Рівного, де разом з дружиною та сином він вирощує картоплю, буряк та зернові культури на орендованих землях. Весною 2010 року він придбав новий трактор за 18 тисяч доларів, з яких 8 тисяч довелося позичити. Уже через два тижні після покупки техніка зникла з місця, де її залишили. Юрій негайно повідомив правоохоронців, і той день він провів, переслідуючи сліди викраденого трактора разом зі слідчими. Вони пройшли близько 25 кілометрів до села Грушвиця, але коли настав вечір, сліди втратилися на асфальтованій дорозі.
Невдовзі подібна трагедія сталася й з іншим фермером. Анатолій Наумець, який виховує восьмеро дітей, також придбав трактор для свого господарства. На відміну від Юрія, він встиг кілька місяців працювати на цій техніці, перш ніж вона зникла в серпні 2011 року, саме під час активних сільськогосподарських робіт. Анатолій помітив пропажу о 5:30 ранку, коли звичайно починав роботи по господарству. Він припускав, що його собаку отруїли, оскільки тварина не реагувала на злодіїв.
Для обох родин крадіжка стала катастрофою. Дружина Юрія Галина навіть захворіла на цукровий діабет через стрес. Анатолій описував свій стан образно: стояш біля розбитого корита, хочеш працювати, розбудовувати господарство, але немаєш чим орати поля на зиму, сіяти, і ніхто не може допомогти.
Правоохоронці почали розслідування. Один із ключових документів справи — Довідка-меморандум — детально описував розшук. Слідчі пов'язали обидві крадіжки та, використовуючи геолокаційні дані мобільних телефонів, встановили рух двох імовірних крадіїв. Підозрюваний 1 жив за 60 кілометрів від Юрія, але його телефон у ніч крадіжки першого трактора перебував у зоні руху техніки. Геолокація простежила його переміщення на 70 кілометрів далі, аж до гаражів у місті Березне.
Колишній директор цих гаражів свідчив, що зранку, коли сталася крадіжка, він бачив Підозрюваного 2, який приїхав на тракторі тієї ж моделі, що й у Юрія, і поставив його в гараж. Докази вказували й на причетність обох підозрюваних до крадіжки трактора Анатолія. О 22:53 тієї ночі на телефон Підозрюваного 1 надійшов виклик від людини, яка могла бути місцевим співучасником. Потім обидва вимкнули телефони на всю ніч. Наступного дня телефон Підозрюваного 2 увімкнувся біля тих самих гаражів у Березному.
Довідку-меморандум підписав тодішній керівник управління карного розшуку Рівненської області Тарас Сабанюк. Заступник начальника Дубенського управління поліції Володимир Чиж, який відігравав провідну роль на початку розслідування, пізніше запевнив журналістів, що мав «стовідсоткове переконання» у причетності обох підозрюваних. Обидва навіть затримувалися слідчими.
Але розслідування зіткнулося з однією проблемою — фермери мали заплатити. Через півроку після крадіжки до Юрія приїхав працівник карного розшуку й попросив гроші на витрати розслідування, зокрема на бензин. Юрій дав йому тисячу гривень. До Анатолія також зверталися правоохоронці, і він передав їм 2400 гривень, але потім вони вимагали ще більше. Анатолій запропонував їм винагороду в п'ять тисяч гривень, якщо вони знайдуть трактор.
Пізніше гроші почали вимагати з вищих рівнів. Через півтора року до Юрія подзвонили з обласного управління й повідомили, що працівник міліції Олександр Білоус, який тоді очолював відділ карного розшуку Рівненської області, хоче позичити 10 тисяч гривень. Юрій, порадившись з дружиною, вирішив дати ці гроші, сподіваючись, що це пришвидшить розслідування.
Сім років тому Білоус звільнився з посади керівника відділу, але борг Юрієві так і не повернув. За словами фермера, Білоус пояснив, що віддав гроші начальству, оскільки йому треба було купити жалюзі. Володимир Чиж, який був присутній під час візиту Білоуса до фермера, сказав журналістам, що не бачив ніяких жалюзів. Журналісти організували зустріч Юрія з Білоусом у Рівному. Колишній правоохоронець наполіг, що зробив більше за всіх для розслідування, а його наступники «розвалили справу». Він також стверджував, що дійсно купив жалюзі для управління поліції, але перевірити це журналістам не вдалося.
Юрій вирішив шукати крадіїв власними силами. Маючи адреси з Довідки-меморандуму, він разом з журналістами Слідства.Інфо вирішив зустрітися з підозрюваними. Коли Юрій запитав у Підозрюваного 1, де його трактор, той накинувся на фермера з потоком лайки, стверджуючи, що якби поліція встановила його причетність, він був би за ґратами. Він погрожував розправою й наказав більше не приходити.
Увечері того ж дня журналісти та фермер навідалися до Підозрюваного 2. Виявилося, що там були обидва підозрювані. Вони почали кричати на Юрія, і один з них залишив слід від кулака на машині знімальної групи. Журналістам та фермеру заледве вдалося поїхати звідти неушкодженими.
За десять років розслідування у справі змінилося майже десять слідчих. Нинішній слідчий Андрій Єрмолаєв каже, що є багато проблем. Дані телефонних з'єднань, згадані в меморандумі, не можна використовувати як доказ у суді, оскільки вони були вилучені неналежним чином. Крім того, оператори мобільного зв'язку повідомили, що інформація не збереглася — пройшло вже шість-вісім років.
Сліди від взуття підозрюваних, які зібрали біля будинку Анатолія, зникли. Заступник начальника Національної поліції в Рівненській області Олександр Панасюк пояснив, що камера зберігання приїжджала, і взуття було втрачене. Найгірше те, що сама Довідка-меморандум не є документом, який щось доводить у суді. Були зроблені численні помилки, і минуло забагато часу.
Юрій Царук тепер вважає, що даремно давав гроші слідчим. За його словами, правоохоронці люблять гроші й перш ніж шукати, питають, скільки дасиш. Він переконаний, що вони просто виманювали гроші, а нічого не робили. Анатолій іронізує, що тепер самі правоохоронці повинні скинутися на нові трактори для фермерів.
Хоча самі правоохоронці не бачать перспективи розкриття справи про два вкрадені на Рівненщині трактори, розслідування триває вже десятий рік. Над матеріалом також працювали Лілія Процишина, Антоніна Торбіч та Анна Калаур з «Четвертої влади» у Рівному.