Два роки минуло з того дня, коли в Одеському слідчому ізоляторі сталася трагедія, яка потрясла установу. В'язень убив та розчленував працівницю СІЗО. Вбивцю засудили до довічного ув'язнення, але журналістське розслідування показує, що справедливість розподілена нерівномірно — покарали не всіх, хто допустив цю смерть.
Олені Порошенко було 34 роки. Рік вона працювала молодшою інспекторкою в одеському ізоляторі, супроводжуючи ув'язнених. Всі, з ким спілкувалися журналісти — засуджені й співробітники — описують її як добру, спокійну людину, яка відповідально ставилася до роботи та чітко виконувала всі інструкції. Після її смерті маленького сина виховують мати й сестра загиблої. Родичам психологічно складно згадувати той день, тому вони відмовилися від розмови з журналістами.
17 серпня 2017 року, наприкінці робочої зміни, Олена зустріла в'язня-рецидивіста Василя Чемериза біля медчастини. Раніше він уже відбував покарання за зґвалтування й грабіж, а на той час перебував у СІЗО через звинувачення в розбої. За записами камер спостереження, Олена пішла за ним у приміщення свинарника й звідти не повернулася. Чемериз же з'являвся надворі кілька разів.
О 18:36 він викотив зі господарських приміщень сміттєвий бак. О 19:00 поліція отримала повідомлення про зникнення співробітниці. За півгодини колеги знайшли тіло Олени у баку зі сміттям.
Одна з арештованих, вагітна Оксана, яка гуляла під наглядом того дня, згадує: «Машина забрала сміття. За нею Чемериз спокійно викотив повний бак, поставив, узяв порожній і повернувся у свинарник. Я йому кажу: «Співробітниця пропала, не бачив?» Відповів, що ні. Спокійний такий був. Якби я не сказала, що Чемериз вивіз бак, ніхто туди і не подивився б, напевно». Оксана помітила, що чоловік виходив зі свинарника й підходив до неї та наглядачки двічі, попри те, що йому там перебувати не можна було. Вона також бачила, що він перевдягався. На фотографіях, оприлюднених поліцією після вбивства, на його руках була кров.
Смерть Олени настала між 16:20 та 18:07 — близько двох годин, протягом яких Чемериз мав час вчинити злочин і спробувати його приховати. Слідчі встановили, що жінку зарізали ножем, а потім розчленували сокирою. За правилами СІЗО, ні ніж, ні сокира не можуть перебувати у вільному розпорядженні в'язнів.
Колега Олени Іванна не вірить, що дівчина могла самостійно піти до свинарника. Вона впевнена: Олена або отримала наказ, або її туди покликали. Іванну дивує й те, що дівчину не змогли врятувати, адже в СІЗО працювали камери: «Тут не встигаєш з поверху на поверх піднятися, як тобі телефонують, питають, де ти. Нашу роботу моніторить внутрішня служба. Чому ж вона швидко не побачила, де Олена зникла?»
Начальник зміни Станіслав Руссу стверджує, що ніхто не доручав Олені йти у свинарник і він не розуміє, чому вона там опинилася. На його думку, Чемериз того дня у свинарнику бути не мав. «Він повинен був виводитися на дві години, в рапорті прописується людина, яка буде над ним стояти. Такого, щоб без нагляду лишився, не буває», — каже Руссу. Коли Олену знайшли, йому стало погано. На питання про винуватців він відповідає: «Так, я не догледів. Я готовий нести найсуворішу відповідальність за втрату співробітника. Я говорив про це в суді». Станом на сьогодні Руссу покарання не поніс і продовжує керувати інспекторами Одеського СІЗО.
У кримінальному світі Одеське СІЗО знають як «чорну зону» — установу, де кримінальний світ має привілеї: режим послаблений, засуджені мають доступ до заборонених предметів, налагоджений зв'язок з волею. За словами самих засуджених, Чемериз належав до найнижчої касти «опущених», які виконували брудну роботу.
У слідчих ізоляторах засуджені мають право працювати на території господарського двору з дозволу слідчого або суду, але виводити їх повинні під наглядом відповідальних осіб після підписання рапорту. У розпорядженні журналістів є два рапорти про осіб, які мали виводитися на роботи того дня. Ім'я Василя Чемериза не згадувалося в жодному з них. За даними службової перевірки, дозволу суду на роботи у господарському дворі в'язень не мав.
Під час службового розслідування деякі працівники розповідали, що Чемериз часто перебував у свинарнику. На яких підставах він знаходився там у день вбивства, ніхто з відповідальних за безпеку пояснити не зміг.
Цієї весни Василя Чемериза засудили до довічного ув'язнення. На суді він не визнав свою вину, стверджуючи, що його примусили до вбивства. «Потрібен був гучний злочин, щоб прибрати начальника СІЗО. У мене вибору не було — або я це роблю, або мене знаходять повішеним у свинарнику, чи я помираю від передозування», — розповів він.
Чемериз сказав, що у нього не склалися стосунки з оперативником Сергієм Нікітіним, оскільки ув'язнений був проти розповсюдження наркотиків у СІЗО. Саме Нікітін нібито й наказав вбити Олену.
Сергій Нікітін у суді заявляв, що з Чемеризом справді спілкувався, але когось убити не наказував. Під час службового розслідування він стверджував, що «дозвіл на вивід Чемериза ніхто не давав».
Те, що Чемериз спілкувався з іншим засудженим та майором Сергієм Нікітіним, підтвердили журналістам кілька в'язнів і співробітників СІЗО, які не свідчили на суді. Колишній засуджений Микола розповідає: «Пам'ятаю, час від часу Чемериза викликали в кабінет оперативника у першому корпусі, там на нього чекав «смотрящій» «Фрост». Коли сталося вбивство, то в мене пазл склався, але я про це нікому не говорив — просто хотів і сам живим залишитися».
Колега Олени Іванна також вважає, що вбивство замовили — щоб звільнити тодішнього начальника СІЗО: «Може, Нікітін і справді пішов на це, але просто не знав, що все так станеться. Може, просто планували щось не таке масштабне».
Нинішній керівник СІЗО Володимир Шевченко про події дворічної давнини говорить неохоче: «Я не можу це коментувати, бо я тоді тут не працював… Оперативні працівники не мають за інспектором стежити. Бо якщо за кожним співробітником буде ще один співробітник дивитися, то так ніяких людей не вистачить».
В'ячеслав Коваль, вінничанин, став начальником Одеського СІЗО за три місяці до вбивства Олени. Він погодився поговорити зі журналістами телефоном, називаючи себе цапом-відбувайлом, бо впевнений, що його підставили.
Коваль розповідає, що ставши начальником, заборонив наркобізнес і посилив режим: «Вивіз в інше СІЗО так званого «смотрящого» на прізвисько «Нанік». «Блатні» розлютилися, мене вирішили зняти. Перше вбивство в СІЗО сталося за три тижні — зек зарізав зека. За це мене дисциплінарно покарали».
Ексначальник упевнений, що вбивство Олени було замовним. Відповідальним він називає Дмитра Ярунічева — тодішнього начальника оперативної служби управління, якому підпорядковується одеський ізолятор: «Це він склав схему вбивства, він же розмовляв зі «смотрящим» «Фростом». Він працював із заступником начальника з оперативної роботи СІЗО Сергієм Нікітіним. Того дня саме Нікітін виводив Чемериза: сказав корпусному, що той піде прибирати туалети. Олена не могла сама піти на свинарник, її туди послали. Думаю, це був Фрост».
За словами Коваля, він неодноразово наголошував на безпеці інспекторок, просив залучати кінологів. Він давав завдання підлеглим: «Наказував зібрати по всій території робочий інструмент — ножі, сокири. Дав підлеглим власні гроші, щоб купили замок, показали приміщення, де інструмент буде проклеймований, пронумерований, заведена книга — як годиться по закону». Колишній начальник зізнається, що виконання наказів перевіряв вибірково, адже стежити за всім не було можливості.
Чоловік вважає, що для усунення його з посади обрали саме вбивство співробітника СІЗО, оскільки в установі часто відбуваються надзвичайні події, на які не звертають належної уваги: «Щотижня по двоє-троє засуджених від передозування там помирає, цим нікого не здивуєш». Коваль стверджує, що одеські кримінальні авторитети пропонували йому гроші для того, щоб він послабив режим в СІЗО.
Після вбивства Олени В'ячеслава Коваля звільнили. Його обвинувачують у службовій недбалості, внаслідок якої загинула Порошенко. Прокуратура вважає, що Коваль знав про порушення, але ситуацію не виправляв. Чемериз нібито незаконно працював у свинарнику та навіть проживав там, зберігав особисті речі, розпоряджався забороненими предметами — сокирою та ножем.
Однак у рапортах прийому-здачі чергувань за три місяці до вбивства, які є в розпорядженні журналістів, начальнику СІЗО жодного разу не доповіли, що Чемериз ночував у свинарнику або порушував режим.
Обвинувачення побудоване на матеріалах службового розслідування. Воно свідчить, що до вбивства призвели не тільки дії працівників СІЗО, а й неналежний нагляд за установою Південним міжрегіональним управлінням виконання покарань. Начальник Управління кримінально-виконавчої служби регіону Петро Дармограй 19 разів перевіряв стан оперативної роботи СІЗО напередодні злочину. Однак це не дозволило уникнути трагедії. І після вбивства Олени в управлінні нікого не звільнили.
Колишнього начальника СІЗО В'ячеслава Коваля звинувачують у тому, що він «спричинив тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди держбюджету» — держава змушена була виплатити родичам загиблої Олени 500 тисяч гривень компенсації. Прокурор просить для В'ячеслава Коваля майже 4,5 роки тюрми й компенсацію виплати. Суд оголосить рішення щодо колишнього керівника СІЗО у вересні.
Правозахисник Андрій Діденко називає вбивство в Одеському ізоляторі зразком корумпованої кругової поруки, яка діє у всій тюремній системі. «Кримінально-виконавча служба завжди намагається будь-яку ситуацію замовчати. Тут замовчати не вийшло, настільки кричущий випадок. Тому намагалися знайти цапа-відбувайла, на якого повісили всі недоліки та проблеми пенітенціарної служби. Щоправда, це унікальний випадок. Співробітників СІЗО найчастіше вдається максимум звільнити з посади, а в цьому випадку — ще й притягнути до кримінальної відповідальності».
Насправді ж, ця халатність — вина не тільки керівника, а й усього персоналу СІЗО, які не могли не знати, що людина перебуває за межами камери без нагляду, вважає правозахисник.