Офіс Президента запропонував запровадити систему матеріального заохочення для осіб, які повідомляють про корупційні злочини. За законопроєктом, поданим президентом Володимиром Зеленським на першій сесії нової Верховної Ради, викривачам мають виплачувати 10% від суми відшкодованих державі збитків або розміру хабара. Однак максимальна винагорода обмежена трьома тисячами мінімальних зарплат, що у 2019 році становило 12,5 мільйонів гривень. Крім того, держава повинна забезпечити викривачам конфіденційність, захист від переслідувань, безкоштовну правову та психологічну допомогу.
Ідея матеріально винаграджувати тих, хто розкриває корупцію, не є новою. Близько 30 держав світу вже впровадили подібні механізми, включаючи США та Південну Корею. Історично перший такий закон був ухвалений понад двісті років тому.
Захист викривачів корупції був однією з ключових обіцянок передвиборчої кампанії Володимира Зеленського. На білбордах та банерах у багатьох українських містах розміщувалися слогани «Здай корупціонера — отримай 10%». Однак під час виборчої кампанії конкретних механізмів реалізації цієї ідеї не пропонувалося. До практичного втілення цієї ініціативи повернулися наприкінці літа 2019 року, коли Офіс Президента оголосив про розробку нового законопроєкту щодо захисту та винагород для викривачів. Тодішній заступник керівника Офісу Президента Руслан Рябошапка, який згодом став Генеральним прокурором, заявив, що викривачі, які повідомляють про масштабні корупційні схеми, які завдають державі значних збитків, матимуть право на матеріальне заохочення. Законопроєкт одразу було внесено як невідкладний і передано депутатам для розгляду.
Однак експерти виявили низку проблем у запропонованому документі. Юрист Transparency International Україна Олександр Калітенко вказав, що законопроєкт не передбачає механізму, який би інформував викривача про те, що його повідомлення перевіряється. На його думку, варто надати можливість викривачу отримати доступ до особистого акаунту для моніторингу розслідування справи через захищений онлайн-чат та персональний пароль.
Крім того, Калітенко наголосив, що законопроєкт повинен розширити поняття «викривача» і поширити захист не лише на тих, хто розкриває корупцію, але й на осіб, які викривають порушення прав людини, екологічного законодавства та трудового права. За його словами, без такого розширення всі інші сфери залишатимуться без належного захисту.
Це не перша спроба законодавців запровадити в Україні механізм захисту викривачів. У 2016 році депутати попереднього скликання Верховної Ради з міжфракційного об'єднання «Єврооптимісти» зареєстрували законопроєкт під назвою «Про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам». До його розробки залучилися громадські організації, зокрема Центр демократії та верховенства права, Центр протидії корупції та Реанімаційний пакет реформ.
Той законопроєкт також передбачав виплату викривачам 10% від суми збитків у разі успішного повернення коштів до державного бюджету. Крім того, передбачалося відшкодування витрат на послуги адвоката та інші форми правового захисту. Однак комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя визнав, що положення законопроєкту суперечать Конституції, і документ так і не був поставлений на голосування.
Наприкінці 2018 року Національне агентство з питань запобігання корупції підготувало власний законопроєкт «Про захист викривачів корупції». На відміну від попередньої версії, цей документ не передбачав матеріального заохочення, але гарантував захист викривачів. Однак експерти раціонально розкритикували цю пропозицію, стверджуючи, що вона не містила реальних механізмів захисту і мала суто декларативний характер. Цей законопроєкт також не був прийнятий Радою.
Наразі права викривачів в Україні захищаються лише законом «Про запобігання корупції», ухвалений у 2015 році. Експерти неодноразово критикували його неефективність. Практика показала, що закон не забезпечує реальний захист. Викривачка в НАЗК Ганна Саламатіна, попри законодавчі гарантії, була звільнена з роботи. Суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник, яка відмовилася прийняти хабар для закриття справи колишнього полтавського мера, постійно зазнає тиску від голови суду. На думку Гольник, необхідний спеціальний закон про викривачів, який дійсно міг би їх захищати. Вона розповідала, що нині існує лише декларативна норма, яку навіть судді не розуміють, і навіть чула запитання: «А у вас є довідка, що ви викривач?»
Світова практика показує різні підходи до заохочення викривачів корупції. У деяких європейських країнах винагорода викривачам має переважно моральний характер. У 2014 році викривача корупції в Ірландії нагородили титулом «Людина року». У Чехії громадяни викривають корупцію без фінансового стимулу, і при цьому 69% опитаних національним агентством Stenmark вважають викривачів героями.
Натомість у Сполучених Штатах Америки запроваджена система грошових винагород для викривачів. Перший такий закон, «Акт про підроблені вимоги», був ухвалений у 1863 році за ініціативою президента Авраама Лінкольна. Сьогодні американські викривачі отримують грошову компенсацію в розмірі 15-25% від вилучених коштів і штрафів як відшкодування за ризики та затрачені зусилля. Завдяки діяльності викривачів з 1986 року американський уряд отримав щонайменше 35 мільярдів доларів у вигляді штрафів і повернутих коштів. У США функціонує понад тисяча організацій, які надають допомогу викривачам.
Американська модель винагород успішно працює й у інших країнах. У Південній Кореї за період 2002-2013 років було отримано майже 30 тисяч повідомлень про порушення, вдалося повернути 60 мільйонів доларів, з яких близько 10% виплачено викривачам. Для роботи з викривачами в Південній Кореї функціонує Комісія з громадянських прав і боротьби з корупцією, яка поєднує функції антикорупційного агентства та омбудсмена.