Журналіст Василь Бідун провів півтора місяця під прикриттям на ботофермі, щоб розкрити механізм роботи однієї з найбільш замовчуваних індустрій в українській політиці. Його завдання було простим, але небезпечним: фіксувати кожен день роботи, кожну інструкцію, кожного замовника. Результати розслідування показали, що послугами штучних користувачів соцмереж користуються практично всі політичні сили, навіть ті, які позиціонують себе як «нові обличчя» в політиці.
Ботоферми — це компанії, які створюють тисячі фейкових акаунтів у соціальних мережах і від їхнього імені масово пишуть коментарі. Українські політики неодноразово потрапляли під підозру у використанні таких послуг, але досі залишалося невідомо, як саме це організовано, які суми витрачаються та які масштаби цього тіньового ринку.
Щоб влаштуватися на ботоферму без викриття, журналіст суттєво переробив свій профіль у Facebook, видалив своє справжнє ім'я з матеріалів і знайшов вакансію копірайтера у столичній піар-агенції. Офіс розташовувався у звичайній трикімнатній квартирі на Подолі. Співробітники представлялися двома компаніями — «Прагматіко» або «Допінг».
На співбесіді керівник ботоферми пояснив суть роботи: «Наші інструменти — це написання коментарів. Коли вийде пост, ми пишемо на підтримку по 20 коментарів, щоб вони почали розкручуватися. Реальні люди залучаються тільки тоді, коли вже є якась активність». Василю повідомили, що працювати доведеться в інтересах різних політичних сил — когось підтримувати, когось критикувати.
Щодня журналіст мав написати 200-300 коментарів для різних політиків. За таку роботу йому запропонували 9 тисяч гривень готівкою на руки, оскільки ботоферма працювала «в чорну». На такі умови Василь погодився.
Протягом півтора місяця ботоферма працювала на кількох політичних проєктах. Найбільше коментарів — понад 20 тисяч — боти написали в інтересах лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка та його команди. Вони залишали хвалебні відгуки про політика та атакували його головних опонентів, зокрема Ігоря Смешка, лідера партії «Сила і честь».
Для координації роботи ботам скидали «методички» у спільний чат Telegram. Завдання оформлювали у вигляді 5-6 ключових тез і вказували майданчики для коментарів — персональні сторінки політиків або популярні сторінки з політичними новинами. За день коментатори могли отримувати до десятка різних завдань.
Боти вели онлайн-таблиці, де записували кількість написаних коментарів для кожного політика та під якою новиною. За даними однієї з таких таблиць, протягом двох тижнів ботоферма написала щонайменше 24 тисячі відгуків в інтересах Гриценка.
Один з кураторів ферми деталізував завдання: «У коментах висловлюємо три позиції. Перше: Гриценко піднімається — люди розуміють, що він потрібен у Раді. Друге: Смешко в жопі — це просто шикарно. Третє — рейтинги все більше радують, особливо те, що Гриценко піднімається».
Боти також атакували ситуативних опонентів Гриценка. Коли він посперечався зі Святославом Вакарчуком на вечірньому ток-шоу «Свобода слова», наступного дня ботам дали вказівку критикувати лідера партії «Голос». Одна з тез звучала так: «Слон і Моська. Ну це смішно. Вакарчук — не рівня досвідченому Гриценку».
Але за два тижні до виборів ситуація змінилася. Зранку 8 липня Василю прислали нову «методичку» — тепер треба було підтримувати Святослава Вакарчука та його партію «Голос». Ту саму команду, яку вони кілька днів тому нещадно критикували. Ботоферма працювала на всіх без розбору.
У випадку з «Голосом» боти мали акцентувати на «молодих обличчях», сімейних цінностях і патріотичній спрямованості партії. За тиждень роботи в інтересах Вакарчука та його партії боти встигли написати майже 6 тисяч коментарів.
Ферма також працювала на підтримку кандидатів-мажоритарників. Василь отримав завдання хвалити коміка Сергія Сівоху, який балотувався на Донеччині від «Слуги народу». Цікаво, що всі коментарі для Сівохи треба було залишати російською мовою.
Інший одіозний політик — Сергій Шахов, відомий бійками на телеефірах, також отримував підтримку від ботоферми. Ботам давали вказівки вітати його з релігійними святами під його дописами у Facebook.
Жоден з перерахованих політиків не визнав, що користувався послугами ферми. Анатолій Гриценко назвав питання журналістів «дилетантськими й образливими» і відмовився коментувати. Святослав Вакарчук сказав, що навіть не знає, що таке ботоферми, і вважає, що це могла бути провокація проти «Голосу». «Перше: я перший раз чую, що партія «Голос» могла мати якесь відношення до ботів чи ботоферм. Друге: я справді не знаю, що це таке, і як воно працює. Третє: офіційно заявляю, що партія «Голос» не санкціонувала, не санкціонує і не буде санкціонувати таких речей ніколи», — сказав він.
У ботів є спеціальні прийоми, щоб здаватися реальними людьми. Василю давали вказівки створювати діалоги між різними фейковими акаунтами, де треба було акцентувати на перевагах конкретного політика й підводити до думки, що саме за нього треба голосувати. У Василя було сім фейкових сторінок, деталі про всі акаунти вносилися в онлайн-таблицю.
Алгоритм створення фейкових сторінок був простим: співробітники ботоферми крали фотографії реальних людей із соцмережі «Вконтакте», нині забороненої в Україні. Потім завантажували ці фотографії на порожню сторінку у Facebook з вигаданим іменем і прізвищем.
Наприклад, Ігор Кожухов з російського Воронежа став Юрієм Харченком, який нібито проживає в Луцьку й активно цікавиться українським суспільно-політичним життям. Естонець Марко Вейде перетворився на Ігоря Вернидуба з Одеси та публічно агітував за українських політиків.
У працівників ботоферми був улюблений персонаж — Любомир Кукуруза. Цей фейковий акаунт створили в червні 2017 року, в нього було близько тисячі друзів. Кукуруза щодня писав десятки коментарів про політиків, в інтересах яких працювала ботоферма.
Журналісти з'ясували, що насправді його світлини належать українському громадському активісту, який став народним депутатом від «Слуги народу» Дмитрові Костюку. Коли журналісти зустріли його в парламенті й показали фейковий акаунт, він здивувався й пообіцяв звернутися в службу підтримки Facebook, щоб «близнюка» заблокували.
Функції ботів можуть бути різні — від атак на опонентів політика й створення негативного образу до привернення уваги до конкретної події чи допису. Консультант з комунікацій Франак Вячорка, який працював у державних і недержавних установах США та Європи, пояснює, що основним завданням політичних ботів є маніпуляція громадською думкою.
«І найгірше, що ми маємо сьогодні — жодна організація, жоден механізм не спроможні відрізнити бота, придуманого й запрограмованого, від реальної людини. Є тільки одна різниця, що бот не голосує, а голосує людина», — пояснює експерт.
Щоб зрозуміти, скільки коштують послуги ботоферми, журналісти провели ще один експеримент. Під виглядом асистентів колишнього народного депутата Єгора Соболєва разом з ним прийшли до головного офісу ферми. За легендою, екснардеп планував запустити новий політичний проєкт і потребував підтримки в соцмережах.
Головний офіс розташований у центрі Києва, також у звичайній трикімнатній квартирі. Журналістів зустрів політтехнолог Валерій Савчук — він з'являвся в медіа як директор піар-агенції «Прагматіко». За даними розслідування, саме він координував роботу ботоферми, де працював Василь.
Савчук запропонував різні варіанти для «розкрутки» нової політичної сили Соболєва й озвучив вартість послуг. «У хороші часи в нас доходило до двох доларів за один коментар. На цих виборах ми це робили за 5-7 тисяч доларів, це за 10 тисяч коментарів», — сказав він. Таким чином, ціна за кожен коментар під час передвиборчої кампанії складала близько 60 центів, або близько 15 гривень.
Політконсультант також пояснив, що ботів можна залучати, коли треба терміново «розігнати» інформацію або відволікти увагу від скандалу. Для цього можна «купувати» додаткових ботів в інших ферм, але їхня вартість буде вищою.
Поряд із Савчуком на зустрічі був його колега Ігор Давидюк. Він пояснив, що професійно займається «таргетуванням» — дослідженням, на яку аудиторію треба сфокусуватися ботофермі. Примітно, що «таргетолог» Ігор Давидюк є рідним братом Миколи Давидюка — політичного консультанта партії «Голос».
У розмові з журналістами Микола Давидюк сказав, що не мав робочих стосунків з братом: «Можливо, когось із депутатів він і консультував, хоч і навряд. Але в центральному штабі його не було і його не залучали. З того, що мені відомо, то його не залучали».
Савчук же заявив журналістам: «Я не знаю, про яку ботоферму йде мова. Що таке ботоферма я знаю, бо людина, яка перебуває постійно в середовищі соцмереж, я бачу, що таке боти. Їх дуже легко відслідкувати, ми їх бачимо. Чиї це боти, хто цим займається. У мене є враження, що цим займаються абсолютно всі сьогодні».
Протягом одного місяця, коли Василь працював під прикриттям, його група залишила близько 40 тисяч коментарів в інтересах різних політиків. Якщо брати за основу розцінки Савчука, то боти «накоментували» приблизно на 600 тисяч гривень.
Експерти впливової аналітичної платформи VoxUkraine разом з партнерами провели дослідження щодо кількості ботів на Facebook-сторінках найпопулярніших українських політиків. Вони проаналізували 12 мільйонів коментарів і виявили, що кожен третій залишив бот. Найбільше фейкових коментарів на сторінках президента України Володимира Зеленського — близько половини з них лишають нейтральні дописи або хвалять його. Схожа ситуація і з Петром Порошенком.
Боти, які пишуть хвалебні або узагальнюючі коментарі, можуть працювати в інтересах цих політиків. Однак вирахувати замовників за допомогою лише аналізу даних неможливо.
За підрахунками VoxUkraine, тільки за шість тижнів напередодні парламентських виборів, протягом яких вони моніторили сторінки українських топ-політиків, боти лишили чотири мільйони коментарів. Якщо брати за основу ціни, які озвучив Савчук (60 центів за коментар, тобто близько 15 гривень), об'єми тіньового ринку сягають 2,4 мільйона доларів за півтора місяці. Звичайно, великі політичні проєкти можуть мати власні ботоферми, а не замовляти послуги в спеціалізованих компаній, що може змінювати вартість платних коментаторів.
Після виборів Василь припинив працювати на ботофермі. За час роботи він отримав близько дев'яти тисяч гривень. Усі гроші перерахував благодійному фонду «Повернись живим» для українських воїнів.
За два дні до публікації фільму-розслідування «Я — бот» Facebook заблокував кількасот акаунтів, сторінок і груп, які використовували для дезінформації. Цю групу акаунтів Facebook пов'язав із фірмою «Прагматіко» — саме там працював Василь. За даними Facebook, виявлена та заблокована група акаунтів витратила близько 1,6 мільйона доларів на рекламу в соціальних мережах.