На складах Національного інституту раку лежить запакований лінійний прискорювач. Це обладнання для променевої терапії онкологічних пацієнтів придбали ще у 2011 році, але запустити його так і не вдалося. Вісім років апарат залишається невикористаним, хоча потреба в ньому критична.
Щороку близько тисячі онкохворих людей звертаються до Національного інституту раку на променеву терапію. Це найбільший спеціалізований заклад країни, однак його можливості обмежені. Пацієнти змушені чекати місяць, перш ніж розпочати необхідне лікування, хоча допустимий термін очікування становить максимум тиждень. За розрахунками фахівців, якби обладнання працювало, інститут міг би приймати вдвічі більше людей.
В Україні налічується понад мільйон онкохворих, і кількість нових випадків постійно зростає. Хвороба забирає все більше життів. Проте ключовий медичний заклад країни, що спеціалізується на лікуванні раку, працює з одним апаратом для опромінення, тоді як мав би мати два.
Променева терапія — один із трьох основних методів лікування онкології поряд з хірургічним втручанням та хіміотерапією. Зазвичай застосовують комбінацію всіх трьох підходів, але променева терапія відіграє ключову роль. Вона знищує раковані клітини, запобігаючи розвитку пухлини. Для проведення таких процедур необхідний спеціальний апарат — лінійний прискорювач.
"Без нього говорити про якісне надання медичної допомоги чи позитивний результат у лікуванні раку ми не можемо", — пояснює головний лікар Національного інституту раку Андрій Безносенко.
Міністерство охорони здоров'я виділяє кошти на закупівлю медичного обладнання. З 2000 року й до теперішнього часу за державні гроші придбали 11 лінійних прискорювачів на загальну суму близько півмільярда гривень. Такі апарати розташовані в онкодиспансерах Рівненської, Дніпропетровської, Чернігівської, Київської та Запорізької областей. Один апарат працює в Інституті нейрохірургії імені Ромоданова Національної академії медичних наук України. Ще один функціонує у Національному інституті раку.
Однак внутрішній аудит виявив неочікуване: інститут насправді має два прискорювачі. Апарат, придбаний у 2012 році, працює. А той, що закупили раніше, досі залишається в упаковці. У 2011 році заклад витратив 30 мільйонів гривень на придбання цього обладнання для радіотерапії, але так і не ввів його в експлуатацію.
Тим часом у провідному онкологічному закладі країни утворилися черги. "Зараз черга місяць на початок лікування, а допустима — до тижня. Ми працюємо у дві зміни, з 6 ранку до 10 години вечора, і надурочна праця персоналу не оплачується", — розповідає Безносенко.
Пацієнти опиняються перед складним вибором: або чекати на терапію в державному закладі, або звертатися до приватних клінік, де лікування коштує від 100 тисяч гривень. Головний лікар стикається з невдячною ситуацією: коли він призначає променеву терапію та повідомляє про необхідність чекання, пацієнти висловлюють своє невдоволення йому. "Я не можу пояснювати, що апарат не введено в експлуатацію. Пацієнти це не хочуть чути. Вони хочуть чути, як швидко вони зможуть почати лікування. Ми, лікарі, вимушені їм відмовляти чи казати, що через місяць", — говорить Безносенко.
Для запуску обладнання променевої терапії необхідно спорудити спеціальні приміщення, так звані "бункери". Це критично важливо, оскільки радіація та випромінювання становлять небезпеку як для пацієнтів, так і для медичного персоналу.
Директорка інституту Олена Колісник, яку нещодавно усунули від виконання обов'язків через результати аудиту, пояснила, що у 2011 році, коли закуповувався лінійний прискорювач, планували побудувати новий корпус. Однак вісім років минуло, а будівництво так і не розпочалося. Колісник керує інститутом з 2015 року. За час її керівництва заклад отримував кошти на спорудження приміщення. "Кошти виділялися, ми проводили торги, але ж функції замовника в інституту раку було забрано", — пояснює вона. За її словами, інститут не мав права розпоряджатися коштами і повертав їх у бюджет.
Однак журналістське розслідування показало, що Колісник мала більше року для реалізації будівництва. До кінця 2016 року Національний інститут раку міг самостійно адмініструватися і розпоряджатися виділеними Міністерством охорони коштами. Інститут навіть проводив торги з будівництва. Лише згодом міністерство створило спеціальне державне підприємство "Державний Будівельний Центр МОЗ України", яке перебрало на себе повноваження щодо розпорядження коштами на будівництво.
Додаткові проблеми виникли зі зберіганням обладнання. За словами Безносенко, в інституті немає місця для зберігання апарата. Коробки з обладнанням перебувають на складах Міністерства оборони, і інститут платить відомству за їхнє зберігання. "Щороку ми знаходили кошти, аби вивезти інженерів, які обслуговували неробочі апарати. Там є такі вакууми, які треба підтримувати, тиск. Якби ми не обслуговували це все, то був би брухт", — розповідає головний лікар.
Сам апарат уже застарів. Термін його гарантійного обслуговування минув, а такі моделі більше не випускають. За оцінкою директорки Колісник, для переробки прискорювача потрібно вісім мільйонів гривень. Однак поки приміщення в інституті, де можна було б його змонтувати, залишається недобудованим, запуск неможливий.
Весною 2019 року державне підприємство, створене МОЗ, провело тендер на розбудову інституту раку вартістю 2,4 мільярда гривень. Однак тендер мав корупційні ризики. МОЗ оскаржувало цю закупівлю, і Антимонопольний комітет зобов'язав держпідприємство скасувати її. Наразі невідомо, коли в Національному інституті раку обладнають приміщення для запуску лінійного прискорювача.