Арсен Аваков — унікальна фігура в українській політиці. Він єдиний представник вищого керівництва, хто без перерви займає свою посаду з часів Революції Гідності. За шість років його перебування на чолі Міністерства внутрішніх справ у країні змінилося три прем'єри та два президенти, але він залишився на місці.
Найсвіжіше призначення Авакова супроводжувалося гучним скандалом. Перед голосуванням у Верховній Раді щодо нового складу уряду, до якого знову мав увійти міністр, громадські активісти організували акцію протесту біля Офісу президента. Учасники пікету нагадали про численні нерозкриті вбивства, переслідування та невдалу поліцейську реформу. Попри масовий спротив, парламент затвердив кандидатуру Авакова. Голова найбільшої фракції тоді заявив, що міністр залишиться на посаді на пів року під персональну відповідальність президента. Цей термін вже давно минув.
Діяльність Національної поліції, яка підпорядковується Авакову, продовжує привертати увагу журналістів-розслідувачів. За кілька років роботи редакція "Слідство.Інфо" зібрала матеріали про низку резонансних злочинів, які правоохоронці так і не розкрили. Серед них — вбивство журналіста Павла Шеремета та облиття кислотою громадської активістки Катерини Гандзюк.
Але неефективність поліції — це лише частина проблеми. Все частіше самі працівники Національної поліції стають фігурантами серйозних злочинів. Прикладом є застрелений п'ятирічний Кирил Тлявов, у вбивстві якого звинувачують поліцейських. Імена правоохоронців з'явилися й у справі про жорстоке знущання над дітьми в одеському притулку "Світанок". Нещодавно в тому ж місті сталося зґвалтування школярки, і серед підозрюваних — знову поліцейський.
Вбивство журналіста Павла Шеремета
Павла Шеремета, журналіста та редактора, вбили 20 липня 2016 року в центрі Києва. Вибуховий пристрій спрацював у його автомобілі. Навесні 2017 року журналісти "Слідство.Інфо" спільно з Центром дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) випустили документальний фільм-розслідування "Вбивство Павла". Команда журналістів, яка паралельно з офіційним слідством розслідувала злочин, виявила докази, які могли б стати вирішальними для розкриття справи. Деякі з них поліція так і не встановила.
Журналісти з'ясували, що невідома жінка заклала вибухівку під авто Шеремета, а чоловік її прикривав. Розслідувачам вдалося простежити цю пару на записах камер спостереження. Вони також виявили характерне зображення на одязі одного з можливих злочинців. Крім того, журналісти встановили за відеозаписами, що біля будинку Павла Шеремета в ніч перед його смертю стояло підозріле авто. Його водієм виявився колишній працівник СБУ.
Офіційне слідство довгий час не могло назвати ні виконавців, ні замовників. Проте майже через три з половиною роки після вбивства поліція затримала трьох підозрюваних. Керівництво країни, включно з президентом Зеленським та міністром Аваковим, гучно про це звітувало. Затримані — лікарка, музикант та військова медсестра. Правоохоронці вважають їх убивцями, спираючись переважно на результати комплексної експертизи.
"Слідство.Інфо" отримало цей документ і проаналізувало його. Виявилося, що четверо експертів, серед яких іноземець, підписали висновки, які суперечать один одному. Психологічна експертиза стверджує, що люди на відео ідентичні, портретна експертиза не може підтвердити їхню ідентичність, а експертиза ходи вважає докази "умовно-достатніми".
Журналісти отримали ще одне дослідження відео з місця вбивства, яке провів іноземець з групи експертів, залучених Національною поліцією. Його висновок ставить під сумнів результати розслідування. За його оцінкою, всі дії з підготовки та вибуху могла виконати одна жінка. Поліція ж заарештувала двох. Усі затримані люди вже кілька місяців перебувають у в'язниці — їх ув'язнили без переконливих доказів.
Напад на активістку Катерину Гандзюк
Катерина Гандзюк була відомою громадською активісткою, яка боролася з корупцією та зловживаннями чиновників. Після початку військової агресії на сході вона займалася протидією російській пропаганді. Як представниця ООН опікувалася розвитком спорту серед молоді. Раніше вона працювала в партії "Батьківщина". В останні роки займала посаду радниці херсонського мера, поєднуючи роботу в місцевій владі з громадською діяльністю.
У липні 2018 року активістку облили сірчаною кислотою. Жінка з тяжкими опіками потрапила в лікарню. Справа одразу набула широкого розголосу. За кілька днів херсонська поліція оголосила, що затримала нападника. Однак громадські активісти та журналісти швидко з'ясували, що затриманий непричетний до злочину — він відпочивав на морі в момент нападу. Під суспільним тиском поліція його відпустила, що ще більше підірвало довіру до розслідування. За кілька тижнів правоохоронцям все ж вдалося затримати нападників і оголосити їм підозри. Але розслідування не просунулося далі. Як з'ясувалося пізніше, можливий організатор злочину встиг втекти з країни.
Катерина Гандзюк перенесла низку складних операцій, але через три місяці померла в лікарні. Після її смерті розслідування передали до Служби безпеки, яка згодом вийшла на ймовірних організаторів.
Незадовго до смерті журналісти "Слідство.Інфо" записали останнє в її житті інтерв'ю з Гандзюк. Вона назвала ім'я людини, яку вважала замовником нападу. Редакція перевірила її версії та дослідила коло контактів одного з ключових підозрюваних.
Під час розслідування журналісти виявили, що один з арештованих за організацію вбивства весь час був на зв'язку з десятком працівників поліції, прокуратури та СБУ. Це означало, що він міг знати про перебіг розслідування, у якому сам був фігурантом.
Недавно "Слідство.Інфо" дізналося, що колишній керівник поліції Херсонщини Артур Мєріков з грудня 2019 року став помічником голови Національної поліції Ігоря Клименка. Мєріков відомий громадськості передусім через справу Гандзюк. Він очолював поліцію області в той час, коли активістку облили кислотою. Саме під його керівництвом херсонські правоохоронці спочатку розслідували цей злочин. Їхня робота зазнала гучної критики — спершу слідство затримало непричетну до нападу людину.
Замах на одеського активіста Олега Михайлика
Історія замаху на одеського активіста Олега Михайлика доповнила статистику нападів на громадських діячів. Це сталося за кілька місяців після облиття Гандзюк. На чоловіка напали у вересні 2018 року в центрі Одеси, неподалік його будинку, коли він увечері повертався з магазину. Стріляли за кількасот метрів від головного управління одеської поліції.
Олег Михайлик відомий своєю боротьбою проти свавілля забудовників і розграбування цінної землі на морському узбережжі. Він відкрито виступає проти мера Труханова та має власні політичні амбіції. Зокрема, очолював місцевий осередок партії "Сила людей".
У справі Михайлика, як і у випадку Гандзюк, поліція швидко повідомила про затримання підозрюваних. Ними виявилися громадяни Грузії, близькі до кримінального світу. Однак "Слідство.Інфо", яке побувало на місці подій, з'ясувало, що докази правоохоронців не надто переконливі. Редакція отримала інформацію про місцезнаходження стрілка в момент замаху. Проаналізувавши документ і зіставивши місце перебування нападника з місцями розташування офіційних підозрюваних того вечора, журналісти поставили під сумнів версію слідства. Пізніше всіх затриманих відпустили. До сьогодні невідомі замовники злочину.
Жорстоке знущання над дітьми в притулку "Світанок"
У жовтні минулого року колишня патрульна поліцейська Зоя Мельник написала у Facebook, що вихователі одеського притулку "Світанок" разом із приватними охоронцями бʼють підлітків. Вона також повідомила, що до насильства причетний поліцейський Андрій Крецул, який працює у ювенальній превенції — підрозділі, що має опікуватися неповнолітніми.
"Слідство.Інфо" отримало свідчення того, що до знущань можуть бути причетні щонайменше три правоохоронці. Редакція поговорила з вихованцями притулку, які в різні періоди там перебували. Усі розповіли про насильство з боку людей в погонах.
За словами дітей, впродовж 2018 року поліцейські Володимир Жарчук та Андрій Крецул неодноразово застосовували до них насилля. Дітей били по ребрах і головою об шафу, жбурляли на підлогу і обзивали. Крім того, під час цього був присутній ще один поліцейський — Вахтанг Трапаїдзе. За словами вихованців, він спостерігав за діями колег і морально тиснув на дітей.
Андрія Крецула звільнили з посади, але підозра йому не оголошена. Натомість Володимир Жарчук і Вахтанг Трапаїдзе продовжують працювати в одеській поліції.
Трагічна перестрілка у селі Княжичі
У ніч на 4 грудня 2016 року у селі Княжичі поблизу Києва під час спецоперації із затримання ймовірної банди зловмисників у перестрілці загинули п'ятеро поліцейських. Як спецоперація перетворилася на трагедію, суспільству офіційно досі невідомо. Судові засідання в цій справі тривають і по сьогодні.
У грудні 2018 року "Слідство.Інфо" зробило розслідування-реконструкцію цієї смертельної перестрілки. Журналісти поговорили з майже всіма ключовими учасниками подій і отримали записи телефонних розмов між керівниками спецоперації. Вони вказують на серйозні помилки правоохоронців під час проведення операції.
Спецоперацією керував начальник карного розшуку Києва Леонід Курята. Після трагедії його звільнили з поліції, а прокуратура оголосила підозру в організації вбивства поліцейських і перевищенні службових повноважень. Однак з листопада минулого року Курята отримав нову посаду — став начальником поліції прифронтового Бахмута. Цьогоріч суд повернув справу проти нього прокуратурі.
"Слідство.Інфо" також довідалося, що керівники столичної поліції, за версією слідчих, могли підробити службові документи, аби приховати докази щодо причин перестрілки. Йдеться про начальника столичної поліції Андрія Крищенка, його тодішнього заступника Віталія Стрижака та Леоніда Куряту.
Причетність поліцейських до житлових афер
У липні минулого року "Слідство.Інфо" розслідувало роль посадовців столичної поліції у позбавленні киян їхнього житла. Журналісти викрили кілька схем, які дозволяють забирати в людей дорогу нерухомість. Жертв вводять в оману, пропонуючи підписати невигідні угоди, або просто підробляють документи.
Після кількох місяців дослідження редакція зрозуміла, що такі афери не можуть відбуватися без участі правоохоронців. Поліцейські, які мали б викривати шахрайство, схоже, самі беруть у ньому участь.
Журналісти вийшли на правоохоронця Олександра Білика, який працює в керівництві відділу з розкриття особливо тяжких злочинів київської поліції. Це нова структура, якою пишається керівництво Нацполіції, називаючи її "службою детективів". "Слідство.Інфо" отримало телефонні з'єднання представників компанії, яких жертви обвинувачують у шахрайстві, і побачило, що поліцейський підтримував з ними зв'язки. Крім того, Білик долучався до силових захоплень помешкань ошуканих киян.
Ще один посадовець — Михайло Швалюк, заступник начальника одного з відділів карного розшуку. Він теж може бути причетний до квартирних афер. Мова йде про збір інформації щодо людей, у яких шахраї відбирали житло. Діяльність Швалюка зацікавила й самих правоохоронців. Під час обшуків у його робочому сейфі прокурори знайшли копії документів на різну нерухомість і понад 100 тисяч доларів. Журналісти "Слідства.Інфо" дізналися, що Швалюк контактував щонайменше з одним учасником групи аферистів, який, за версією прокурорів, незаконно переоформив понад 70 квартир.
Обидва поліцейські — і Швалюк, і Білик — досі залишаються працювати в лавах Національної поліції.
Вбивство черкаського журналіста Вадима Комарова
Минулоріч у центрі Черкас напали на журналіста і блогера Вадима Комарова. Невідомий чоловік підбіг ззаду й тричі вдарив його по голові, вочевидь, обрізком арматури. Журналістові проломили череп. Після нетривалого перебування в лікарні він помер.
Поліція назвала журналістську діяльність Комарова найбільш вірогідною причиною нападу. Проте за майже десять місяців правоохоронці не змогли назвати ані виконавців, ні замовників.
Одразу після нападу "Слідство.Інфо" виїхало до Черкас. Рідні журналіста розповіли, що він взагалі не планував бути в тому місці, де на нього напали. Колеги Комарова наполягали, що саме критика місцевої влади призвела до жорстокого нападу.
Вадим Комаров працював у журналістиці ще за радянських часів. Він обіймав посади головного редактора в кількох черкаських газетах, багато писав на своїй сторінці у Facebook. Комаров часто критикував місцеву владу, знімав відеоблоги і транслював засідання міської та обласної рад.
Це не перший замах на журналіста. На Комарова нападали щонайменше тричі. 25 років тому в нього стріляли — тоді він готував матеріал-розслідування щодо прокурорів.
У вересні 2016 року на чоловіка знову стріляли. Тоді Комаров працював над двома розслідуваннями, які стосувалися суддів і правоохоронців. Сам він пов'язував цей замах виключно з журналістською діяльністю.
Наступного року, у липні 2017 року, Комарова побили. За його словами, це сталося через те, що він виступав проти будівництва на узбережжі Дніпра. Забудову пов'язували з оточенням голови Черкаської облдержадміністрації.