Розслідування журналістів та правоохоронців виявило систематичні порушення в Одеському слідчому ізоляторі, однак фігуранти цих справ продовжують працювати в тюремній системі країни, часто на нових посадах.
У грудні 2018 року в Одеський СІЗО потрапив Андрій Подолич, засуджений пізніше до семи років за шахрайство в особливо великих розмірах. Чоловік оскаржує вирок і свою вину не визнає. Уже на перших днях перебування у в'язниці він зіткнувся з погрозами та залякуванням. "Щойно я потрапив у СІЗО, почалися відразу зустрічі, розмови, спроби залякати, переселення з камери в камеру", — розповів він.
Погрози незабаром переросли в напади. За словами Подолича, інші ув'язнені били його, але це відбувалося не випадково. Він стверджує, що працівники установи самі заводили в його камеру арештантів для побиття. "Перед тим, як виводять когось, завжди вимикають камери спостереження, без працівників це неможливо зробити", — наголосив в'язень.
Ці напади, за його версією, були пов'язані з вимаганням грошей. Подолич каже, що адміністрація та зацікавлені особи отримували відсоток від вибитих у в'язнів коштів. Однією з таких зустрічей керував арештант з прізвиськом "Батумський", якого Подолич називає "смотрящим" — людиною, призначеною кримінальними авторитетами для контролю за в'язницею.
"Батумський" вимагав від Подолича три тисячі доларів і змушував його визнати вину в суді під загрозою фізичної розправи. Під час однієї з таких бійок нападник дістав ніж. "Після того, як я зловив його руку з ножем, другою рукою він пробував схопити мене за горло і кинути на крісло, але я відштовхнув його ногою і вийшов з цієї кімнати", — описав Подолич. Йому неодноразово обіцяли, що він "не вийде з цих стін", поки не заплатить.
Коли Подолич звернувся до адміністрації зі скаргою на побої, йому сказали, що він просто "впав, коли лежав на нарах". За його словами, організацією таких "зустрічей" займався оперативник Олександр Торзюк. "У карцер "Батумського" приводив опер Торзюк, і мене виводили з карцера в окреме приміщення, де зберігають матраци. Думаю, вони мають якийсь свій інтерес у таких схемах", — додав в'язень.
Торзюк донедавна працював в оперативному відділі Одеського СІЗО. Журналісти раніше показали в документальному фільмі "Тюрма можливостей", як цей співробітник дозволяв арештанту, обвинуваченому в особливо тяжкому злочині, заборонені законом привілеї — вільне пересування на волі, зустрічі з невідомими особами. Після публікації матеріалу Державна кримінально-виконавча служба повідомила про звільнення Торзюка за результатами службового розслідування. Журналісти намагалися зв'язатися з ним, але той не відповідав на повідомлення, а під час телефонного дзвінка кинув слухавку.
Іншу ключову роль у цих подіях журналісти пов'язують з Валентином Слабінським, який донедавна був керівником оперативного відділу та заступником начальника Одеського СІЗО. Він також є фігурантом розслідування. Один із в'язнів розповідав, як Слабінський вимагав у нього гроші, залучаючи деяких арештантів з особливим статусом. Вибиті кошти опинилися на рахунку приятеля одного з в'язнів. Справа щодо цього епізоду розглядається в суді, де Слабінський є офіційним обвинуваченим. Крім того, Державне бюро розслідувань відкрило щодо нього провадження за зловживання службовим становищем.
Заступник міністра юстиції Віталій Василик повідомив, що Слабінського звільнили. Однак за інформацією з джерел у ДБР та СБУ, він залишився працювати в системі. Після звільнення він отримав нову посаду у групі швидкого реагування (ГШР) — спеціальному формуванні спецпризначенців, які мають реагувати на заворушення за ґратами. На практиці такі загони часто вриваються в установи в масках з кийками і жорстоко б'ють людей. Журналісти раніше розповідали про діяльність таких формувань у тому ж одеському СІЗО та Черкаській колонії, після чого були виявлені факти масового побиття.
Коли журналісти зателефонували Слабінському для коментаря, той відмовився говорити і кинув слухавку. Згодом він написав редакції повідомлення, в якому нарікав, що вона не залишає його у спокої: "Що ви хочете, щоб мене зовсім не було в системі, так ваше завдання стоїть? Більше в Україні немає проблем, як тільки Слабінський". Він також запевнив, що озвучені обвинувачення є "безпідставними".
Подолич описує, як працівники установи приховували свої мотиви: "Вони завжди дуже акуратно говорили і напряму не висловлювали своїх мотивів. Вони просто, користуючись своїми посадами, тиснули, забороняли передачі, обшуки постійні".
Другий в'язень Одеського СІЗО, Андрій Тороп, звернувся до редакції через свою адвокатку Світлану Берлюту. Жінка розповіла, що над її підзахисним знущаються у в'язниці, і назвала тих же людей — Торзюка та Слабінського.
Тороп перебуває в ізоляторі чотири роки. За версією правоохоронців, він разом зі своїм знайомим убив чоловіка і викинув тіло в лиман. Адвокатеса ж заявляє про невинуватість свого підзахисного. Інший підозрюваний у справі зараз на волі, і, на переконання Берлюти, саме він організував цькування Торопа, щоб той взяв вину на себе.
Два роки тому Тороп підписав письмові свідчення, у яких зізнався у злочині. Однак у суді від них відмовився. За словами адвокатки, хлопця змусили підписати ці документи під тиском та після численних побоїв. "Він підкупив працівників пенітенціарної служби та ув'язнених. Тороп терпить катування, побої та фізичне насилля: у нього були численні гематоми, два переломи грудної клітини, пошкодження головного мозку, також вимагали гроші у родичів", — розповідає Берлюта.
У'язнені також телефонували сестрі Торопа і вимагали вислати 1,5 тисячи доларів, погрожуючи зарізати її брата. Вони змушували сестру продати машину, щоб родич лишився живим. Сестра зрештою продала машину, але поки шукала покупців, їй дзвонили і погрожували. "Вони завжди вмикали телефон на гучний зв'язок, щоб сестра чула, як її брата Андрія кожен раз жорстоко б'ють", — зазначила адвокатеса.
Берлюта повідомила про це правоохоронцям і неодноразово звертався до суддів з клопотаннями щодо безпеки свого підзахисного, однак очікуваних результатів не було. Причетними до побиття Торопа вона називає тих же працівників оперативного відділу: "Слабінський і Торзюк запускали в камеру Торопа відданих їм ув'язнених, які били Торопа і змушували його зізнаватися у вбивстві, якого він не вчиняв".
Наприкінці серпня попереднього року до камери Торопа привели групу ув'язнених, які довго і жорстоко били хлопця. На підтвердження своїх слів адвокатеса надала журналістам фотографії. Знущання були настільки жорстокими, що Тороп навіть різав собі вени.
Міністерство юстиції нещодавно повідомило про звільнення Торзюка та Слабінського з Одеського СІЗО. Разом із ними залишився без посади начальника ізолятора Володимир Шевченко, під керівництвом якого працювали ці посадовці. Звільнення керівника установи сталося за наслідками розслідування редакції, про що особисто заявляв заступник міністра юстиції Василик. Шевченка також звинувачують у корупції. За версією правоохоронців, майже шість років тому, коли він був начальником Ізмаїльського СІЗО, вимагав від ув'язненого тисячу доларів. Його справа нині розглядається в суді.
Однак у розпорядженні редакції опинився документ, який свідчить, що Шевченко залишився працювати в тюремній системі. Його звільнили з посади начальника Одеського СІЗО, але призначили інспектором охорони у Кіровоградській області управління ДКВС Південного міжрегіонального управління.
У відповіді на запит редакції міністерство уникнуло прямої відповіді щодо призначення Шевченка, повідомивши, що "приймаються кадрові рішення". Сам Шевченко підтвердив, що працює на Кіровоградщині, але від коментарів відмовився: "У мене немає бажання з вами спілкуватися".
Заступник міністра юстиції Василик, який відповідає за діяльність тюремних установ, також відмовився від особистого коментаря і спрямував журналістів до пресслужби. Там відповіли, що не знають, де працюють Шевченко та Слабінський.
"Міністерство юстиції не є розпорядником інформації щодо того, чи працюють вказані особи в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань або у підпорядкованих управлінню установах", — йдеться у відповіді на запит. У Південному міжрегіональному управлінні на численні прохання журналістів надати інформацію так і не відреагували. Редакція надсилала запит, обґрунтовуючи суспільний інтерес, управління кілька разів обіцяло надіслати відповідь, але на момент публікації цього не сталося.
Практика залишення працівників тюрем у системі після звинувачень у численних порушеннях існує давно. Раніше журналісти розповідали про побиття та смерть засудженого Андрія Данилюка у 2015 році. Медична експертиза встановила, що причиною смерті стали щонайменше 19 ударів тупим предметом по голові. Правоохоронці називають причетними двох працівників Замкової колонії на Хмельниччині — Василя Мокринського та Романа Франковського, яких звинувачують у перевищенні влади.
Вдова Данилюка Яна Магелат розповіла, що справа щодо вбивства її чоловіка розглядається в суді дуже повільно. А обвинувачені тим часом продовжують працювати в колонії. Зокрема, Мокринський обіймає посаду заступника начальника установи. "Сказати, що є якийсь значний прогрес, я не можу. Є боротьба… Всі на волі, працюють на своїх місцях, у їхніх життях нічого не змінилося. Але те, що справа в суді, це — вже виграш. Тому що у таких справах, коли є катування або щось такого плану, що насправді відбувається кожного дня, я не знаю про випадки, коли карали за таке. Система, звісно, на їхній стороні", — сказала жінка.
Протягом 2014-2018 років за статтею "катування" оголосили лише один обвинувальний акт співробітнику установи виконання покарань. За ці роки до суду передали 13 обвинувачень щодо працівників в'язниць через зловживання владою та службовим становищем. Серед них не було жодного вироку. Журналісти відправили запити в Офіс Генерального прокурора для отримання оновлених даних щодо розслідувань, фігурантами яких є тюремники, однак прокуратура не змогла надати коректної статистики.
Після публікації розслідування Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань повідомило редакції, що до них зі скаргою зверталася представниця в'язня Торопа "про нібито неправомірні дії" з боку Слабінського та Торзюка. Управління розпочало службову перевірку, однак, як ідеться у відповіді, порушень у їхніх діях не помітили. На інші питання журналістів у відомстві не відповіли.