Можливість введення надзвичайного стану в Україні через поширення коронавірусної інфекції обговорюється на найвищих рівнях влади. Такий крок матиме серйозні наслідки для конституційних свобод українців, включаючи право на вільне пересування, проведення масових зібрань та функціонування засобів масової інформації.
Пандемія коронавірусу змусила низку держав світу вдатися до введення надзвичайного стану. Серед них — Чехія, Казахстан, США, Іспанія та Словаччина. Італія стала першою європейською країною, яка оголосила такий режим, де на той момент було зареєстровано найбільше летальних випадків від вірусу. Франція також розглядала можливість запровадження подібних заходів. Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно оголосила надзвичайний стан через коронавірус і рекомендувала країнам посилити прикордонний контроль та запровадити карантинні обмеження.
В українській політичній еліті позиції щодо цього питання розділилися. Міністр охорони здоров'я Леонід Ємець та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков виступають за введення надзвичайного стану. Однак прем'єр-міністр Денис Шмигаль займає протилежну позицію, стверджуючи, що наразі в таких заходах немає необхідності. У Верховній Раді також немає одностайної підтримки цього рішення. За повідомленнями медіа, голосування з цього питання могло відбутися вже 24 березня на засіданні парламенту, а Рада національної безпеки та оборони розглядала можливість розгляду цього питання на своєму засіданні.
Юристка Центру протидії корупції Галина Чижик, яка системно аналізує розвиток правових процесів у країні, вказує на потенційні ризики такого кроку. На її думку, введення надзвичайного стану може створити умови для зловживання правоохоронцями своїми повноваженнями та призвести до обмеження права на мирні зібрання.
Надзвичайний стан являє собою особливий правовий режим, який запроваджується на всій території країни або на окремих ділянках. Його введення обґрунтовується наявністю значної загрози, яка спричинила або може спричинити людські та матеріальні втрати, загрозу життю та здоров'ю населення. Під час дії цього режиму органи влади отримують розширені повноваження, а громадяни зазнають обмежень своїх прав. Правова база для цього міститься у законі "Про правовий режим надзвичайного стану".
Законодавство встановлює часові межі для такого режиму. Надзвичайний стан може бути введений на період до одного місяця з можливістю подальшого продовження ще на 30 днів, але не більше ніж на 60 днів на окремих територіях. Указ про введення надзвичайного стану повинен містити чіткі терміни його дії, детальне обґрунтування необхідності таких заходів та повний перелік обмежень прав і запланованих дій.
Президент оголошує надзвичайний стан через видання указу, після чого Верховна Рада має проголосувати за це рішення протягом двох днів. Пропозиції щодо введення такого режиму надходять від Ради національної безпеки та оборони, а у разі пандемії це право мають також органи Кабінету Міністрів. За інформацією "Української правди", обидві структури готували необхідні документи для оголошення надзвичайного стану, і голосування народних депутатів могло відбутися вже 24 березня.
Запровадження надзвичайного стану передбачає широкий спектр обмежень та спеціальних заходів. Багато з них уже почали діяти після оголошення карантину. Закон передбачає заборону масових заходів, хоча право на їх проведення може бути обмежене лише судом. Також запроваджуються обмеження на рух транспорту та його перевірка, посилення охорони громадського порядку, обмеження свободи пересування на території, де діє надзвичайний стан, та встановлення особливого режиму для в'їзду та виїзду.
Галина Чижик пояснює, що законодавство формально зберігає право українців на проведення мирних зібрань навіть під час надзвичайного стану, однак таке право може бути обмежене судовим рішенням. Вона вказує на історичний прецедент, коли під час подій на Майдані судді за вказівками Адміністрації Президента масово забороняли зібрання та переслідували активістів. Враховуючи, що судова система з того часу не пройшла суттєвих реформ, експертка висловлює занепокоєння, що у разі критичних дій влади суди не зможуть захистити право громадян на мирні протести.
Після введення надзвичайного стану посилюється охорона об'єктів, які забезпечують життєдіяльність населення. Закон також передбачає можливість примусового відчуження або конфіскації майна. Водночас повноваження президента, парламенту, уряду та інших центральних органів влади не можуть бути припинені. Верховна Рада зобов'язана працювати у сесійному режимі протягом усього періоду надзвичайного стану, хоча карантинні заходи передбачали роботу парламенту виключно в комітетах.
Закон також передбачає додаткові заходи у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, до яких належить поширення коронавірусу. Це включає евакуацію населення, встановлення карантину та запровадження спеціального порядку розподілу продуктів харчування та предметів першої необхідності.
Обмеження можуть значно вплинути на роботу підприємств. Закон дозволяє змінювати режим роботи та перепрофілювати компанії як державні, так і приватні, для виробництва необхідної під час надзвичайного стану продукції. Будівництво нових підприємств може бути тимчасово заборонено, за винятком тих, які спрямовані на боротьбу з загрозами, у цьому випадку — з поширенням коронавірусу. Високопосадовці отримують право звільняти керівників державних підприємств та установ, діяльність яких спрямована на подолання загроз.
Інститут масової інформації вказує на можливість впливу надзвичайного стану на роботу медіа. Влада може регулювати функціонування теле- та радіостанцій у разі, якщо надзвичайний стан введено через масові порушення громадського порядку. ЗМІ можуть бути обмежені у поширенні інформації, яка може "дестабілізувати обстановку". Влада також може регулювати передачу даних через Інтернет. Крім того, можлива комендантська година, а правоохоронці отримують право перевіряти документи, речі, житло та автомобілі без судового дозволу.
Галина Чижик особливо звертає увагу на ризики, пов'язані з перевіркою речей, транспортних засобів та житла громадян без судового дозволу. Хоча такі дії можуть бути виправдані в екстремальних ситуаціях, існує значний ризик зловживання цими повноваженнями.
Важливо розрізняти надзвичайний стан та надзвичайну ситуацію. Низка українських областей, включаючи Київську, Львівську та Донецьку, уже оголосили надзвичайну ситуацію через коронавірус. На відміну від надзвичайного стану, надзвичайна ситуація запроваджується на окремій території, де порушуються нормальні умови життя населення.
Причинами для введення надзвичайної ситуації можуть бути епідемія, катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, використання зброї та інші небезпечні події, які загрожують життю або здоров'ю громадян, можуть призвести до великої кількості жертв, завдати значних матеріальних збитків або унеможливити нормальне життя населення.
Про введення надзвичайної ситуації звертається місцева влада, однак остаточне рішення приймає уряд. На відміну від надзвичайного стану, для надзвичайної ситуації не встановлено часових обмежень щодо тривалості. Основний обов'язок влади полягає у ліквідації причин надзвичайної ситуації та її наслідків.
При введенні надзвичайної ситуації права та свободи громадян не обмежуються, однак люди мають певні обов'язки. Вони можуть брати участь у запобіганні та ліквідації наслідків у складі добровільних формувань цивільного захисту. Громадяни зобов'язані дотримуватися правил поведінки у надзвичайних ситуаціях, включаючи карантинні обмежувальні заходи. Під час епідемії мають здійснюватися виявлення та госпіталізація хворих, розміщення контактних осіб на карантин та дезінфекція територій.