Київський правоохоронець Олександр Білик, незважаючи на серйозні обвинувачення та майно, вартість якого не узгоджується з його офіційними доходами, залишається на службі в органах внутрішніх справ. Його історія розпочинається з подій, задокументованих судовим рішенням, і тягнеться через роки, поєднуючи обвинувачення у застосуванні насильства з підозрами у причетності до схем з нерухомістю.
У грудні 2008 року, коли Білик займав посаду старшого оперуповноваженого київського управління по боротьбі з організованою злочинністю, він разом з колегами отримав оперативну інформацію про можливих причетних до викрадення та побиття людини. Правоохоронці розшукали підозрюваних у одному зі столичних ресторанів у спальному районі міста. Міліціонери показали службові посвідчення та запросили чоловіків до управління для допиту. Ті добровільно погодилися.
Під час допиту близько сьомої години вечора Білик опитував одного з чоловіків, намагаючись змусити його зізнатися у злочинах. Коли той відмовився, правоохоронець застосував фізичне насильство. За судовим вироком, Білик наніс удари кулаками по тулубу, ногами по ногах, книжкою по голові та руках, а також здавлював запястки наручниками. Судово-медична експертиза встановила, що потерпілий отримав струс головного мозку та численні синці на тілі.
Допит тривав до першої ночі. Не отримавши зізнавальних показів, міліціонери відпустили чоловіка. Той сів у таксі, але дорогою йому стало зле. Він вийшов з машини, його нудило, тому викликали швидку допомогу. У лікарні потерпілий розповів лікарям, що його побили співробітники міліції.
Під час судового розгляду Білик заперечував свою причетність, стверджуючи, що потерпілий його обмовляє. Однак суд не переконали його слова. Судді здалося, що покази підсудного спрямовані лише на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони були спростовані як під час досудового, так і судового слідства.
25 квітня 2013 року суддя Голосіївського районного суду Києва засудив Олександра Білика до трьох років позбавлення волі та позбавив його звання майора. Однак правоохоронець подав апеляцію, і справу направили на повторний розгляд. Станом на час розслідування журналістів, Білик залишався в статусі підсудного за тією ж статтею. Справа розглядалася в тому ж суді, але майже не рухалася, оскільки на засідання не з'являлися свідки та потерпілі. Журналістам не вдалося зв'язатися з ними — їхні телефони не відповідали. Тим часом Білик продовжив роботу в правоохоронних органах, перейшовши зі старої міліції в нову поліцію.
Коли журналісти спробували отримати коментар поліцейського щодо цих подій, той відмовився спілкуватися, лише зазначивши, що суд у його справі ухвалив справедливе рішення.
На початку 2016 року, під час правоохоронної реформи, Білика звільнили з Національної поліції — він провалив атестацію. Майже через рік він через суд поновився в органах. За два роки він піднявся з рядового інспектора до заступника начальника відділу з розкриття особливо тяжких злочинів київської поліції. Його кар'єрному зростанню не завадило те, що він залишався на лаві підсудних.
У цей же період Білик почав співпрацювати з так званою інвестиційною компанією, яка, за версією журналістів, була причетна до привласнення майна киян та силового виселення мешканців. Схема функціонувала таким чином: люди звертались до компанії за позикою і поступово її виплачували, закладаючи свою квартиру як гарантію. Згодом у їхні помешкання вдиралися невідомі, вирізали замки й силоміць викидали власників з їхніх осель без рішення суду. За словами потерпілих, яких опитали журналісти, Білик безпосередньо брав участь у виселенні людей та вимагав у них великі суми.
Особливу увагу журналісти звернули на майно родини Білика, вартість якого не відповідає офіційним доходам. Попри скромну зарплату поліцейського, його сім'я володіє кількома квартирами в столиці. Сам Білик їздить на позашляховику AUDI Q7, вартість якого становить близько шестисот тисяч гривень.
Цікаво, що напередодні презентації фільму про його можливу причетність до злочинів родина Білика придбала нове елітне житло. 81-річний батько та 77-річна теща поліцейського купили квартиру площею 110 квадратних метрів у столичному будинку на вулиці Десятинній, розташованому одразу навпроти Михайлівського Золотоверхого монастиря. Житло в цьому домі оцінюється приблизно у 2,2 тисячи доларів за квадратний метр. На момент купівлі квартира мала би коштувати більше шести мільйонів гривень.
Коли журналісти запитали Білика, звідки в його літніх родичів гроші на таку елітну нерухомість, поліцейський відмовився відповідати.
Після виходу фільму журналістського розслідування Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження щодо діяльності Олександра Білика та інших фігурантів розслідування. Самого ж поліцейського зняли з посади і перевели в Дарницьке управління поліції Києва, фактично понизивши його посаду. Однак станом на момент публікації матеріалу підозру нікому не оголосили.