Коронавірусна криза змусила судову систему України терміново переходити на дистанційні засідання. Верховна Рада внесла законодавчі зміни, які дозволили судам проводити засідання в режимі відеоконференції під час карантину. Реалізацією цього рішення займалася Державна судова адміністрація — установа, яка забезпечує судову систему всім необхідним, від матеріального забезпечення до технічного обладнання. За два десятиліття існування ДСА неодноразово критикували за неефективність. На сайті президента навіть з'явилася петиція з вимогою ліквідувати відомство, яку підписало понад тисячу осіб. Крім того, ДСА та її територіальні структури фігурують у кількох кримінальних провадженнях щодо привласнення бюджетних коштів під час закупівель.
На початку квітня голова судової адміністрації видав наказ, який затвердив порядок роботи в режимі відеоконференції. У документі чітко вказано, що для цих потреб необхідно використовувати систему Easycon — електронний застосунок, який дозволяє підключатися до відеоконференцзв'язку через авторизацію цифровим підписом. Програму планували застосовувати у більшості судових процесів, за винятком кримінальних справ, де вже функціонує інша система.
Однак цей вибір викликав критику. Народний депутат Тарас Тарасенко публічно заявив, що Державна судова адміністрація створює монополію, визначивши єдину програму. Після цього представники адміністрації пообіцяли видалити назву Easycon з наказу та формально дозволити використання інших систем. Проте вони все ж наголошували, що жодна інша програма не зможе замінити цей сервіс.
Упровадженням системи займається Леонід Богданов, який нині працює радником голови адміністрації на громадських засадах. Раніше він обіймав посаду заступника голови ДСА, а потім очолював підконтрольне адміністрації підприємство, яке забезпечує технологічне обслуговування реєстрів та баз даних судової системи. За його словами, він впроваджує інформаційні технології з 1998 року.
Богданов повідомив, що у всіх судах України є понад 3,2 тисячі залів з обладнанням для відеоконференцій. Він припускає, що після запровадження нового сервісу щомісяця зможуть розглядати близько 320 тисяч справ, які обслуговуватиме Easycon.
Вибір на користь цього сервісу ДСА пояснює тим, що програма вже давно перебувала у власності адміністрації. За словами Богданова, її нібито отримало підприємство, підпорядковане судовій адміністрації, ще в 2016 році. «Коли було прийнято зміни в процесуальне законодавство і постало питання щодо термінового запровадження, було прийнято рішення використати той програмний продукт, який є зараз на балансі, у власності Державної судової адміністрації», — пояснив він.
Однак у публічному доступі не виявилося жодних документів, які б підтверджували купівлю цього програмного забезпечення. Журналісти звернулися до підприємства судової адміністрації з проханням надати дані щодо прав на програму.
Документи показали, що держава насправді не володіє Easycon. Власником сервісу є приватна фірма «Іволга-2», якою, у свою чергу, володіє офшорна компанія на Віргінських островах. Державне підприємство лише уклало з нею ліцензійний договір на використання програми. За словами представників державної компанії, ліцензія дісталася їм як плата за попередні борги однією приватною фірмою. Суму заборгованості, а отже, і сам програмний продукт оцінили у понад 1,9 мільйона гривень.
Богданов запевнив, що розробник жодним чином не впливатиме на використання програми в судовій системі і не отримуватиме від цього коштів. Однак адвокат і член Громадської ради доброчесності Олег Яким'як висловив сумніви. На його думку, розробник може обмежити осіб, які матимуть право на удосконалення продукту, і пропонувати кошториси за такі роботи. «Цей хтось, хто буде розробляти, або сам розробник може пропонувати якісь кошториси, за які він готовий це робити. Відповідно, це оплатна робота і судова адміністрація змушена буде це оплачувати», — вважає адвокат.
Яким'як також зазначив, що розробник має технічний вплив на продукт через відповідні коди доступу. Крім того, юрист вважає, що відеосервіс має стратегічне значення для держави, адже фактично забезпечує діяльність судової гілки влади. «Розробляти стратегічні продукти на Віргінських островах є принаймні дивно. Воно в один момент якось все згорнеться і перестане працювати. І кого спитати?» — розмірковує він.
Богданов зізнається, що причетний до розробки Easycon. «Я є один з авторів продукту Easycon. Я був ініціатором розробки цього програмного продукту», — зауважує він. За його словами, до компанії «Іволга-2» він не має жодного стосунку, а лише співпрацював з нею як консультант. «Останні контакти з «Іволгою-2» були у 2016 році», — додає він. Проте журналісти з'ясували, що між Богдановим та цією фірмою простежується стрункий зв'язок.
Весною 2017 року слідчі управління спецрозслідувань Генпрокуратури затримали Леоніда Богданова на поїзді, коли він намагався виїхати до Росії. У той же день йому повідомили про підозру у заволодінні державними грошима на суму понад шість мільйонів гривень. За даними слідства, очолюючи одне з держпідприємств, він закупив програмне забезпечення для систем відеоконференцзв'язку, якого насправді не було.
Колишній очільник управління ГПУ Сергій Горбатюк розповів, що у подальшому кошти виводили на офшорні компанії, у яких Богданов та його родичі були бенефіціарами. Попри підозру, експосадовця відпустили під домашній арешт. Нині, за його словами, він не має жодних обмежень в пересуванні.
За словами Горбатюка, слідство щодо Богданова завершили в серпні 2019 року, і з того часу його захист ознайомлюється з матеріалами. Цьогоріч справу передали до Національного антикорупційного бюро, оскільки прокуратура втратила функцію розслідування.
Тим часом Богданов почав з'являтися у медіа як радник голови Державної судової адміністрації, коментуючи питання впровадження системи відеоконференцзв'язку.
Під час затримання у 2017 році слідчі вилучили у Богданова чорнові записи, які нібито підтверджують його контроль над компанією «Іволга-2». Також при ньому виявили рекламний буклет Easycon. Журналістам чоловік пояснив, що віз його для того, аби пропонувати комусь на продаж: «Тому що це — бізнес-проект».
В епізоді, за яким Богданову оголосили підозру, йдеться про те, що державне підприємство, яке він очолював, укладало угоди з фірмою «Іволга-2». В одному випадку слідчі виявили завищення цін, а в іншому — фіктивний договір. Богданов, за даними правоохоронців, особисто підписував ці угоди.
Правоохоронці встановили, що на той час «Іволгою-2» володіла офшорна фірма та людина на ім'я Аліна Юрескул. Як підтвердив журналістам Леонід Богданов, Юрескул — це його дружина. Натомість довіреною особою офшорної компанії, за даними слідства, був його тесть.
Сам Богданов запевняє, що його дружина не має стосунку до фірми «Іволга-2» багато років, а інформацію щодо тестя називає брехнею.
Нині фірмою офіційно володіє вже інша компанія з офшорної зони. Однак місце її реєстрації залишається незмінним з часу створення — це будинок у селі Літки на Київщині. Власником цієї будівлі є Аліна Юрескул. З 2017 року нерухомість перебуває під арештом.
Крім того, близько десяти років фірму «Іволга-2» очолює людина, яка нині перебуває в розшуку. Їй інкримінують пособництво Богданову.
Запровадження відеоконференцзв'язку у засіданнях доручили підпорядкованому судовій адміністрації підприємству. Напередодні компанія затвердила новий статут і призначила керівницю Олену Нетишенську. З новою очільницею Богданов раніше працював разом в судовій системі. Також обоє нині входять до однієї громадської організації.
Однак журналісти з'ясували, що їх пов'язує ще дещо. Чоловік Нетишенської раніше працював у компанії, якою, за даними слідства, володіла підконтрольна Богданову офшорка. З цією фірмою судове підприємство навіть укладало договори — нібито на розробку програмного забезпечення. Як встановили правоохоронці, вони були фіктивними.
Це робив, за даними слідства, нинішній заступник Нетишенської — Віталій Живаєв. Він у системі — теж не нова людина. Колись він очолював державну компанію судової системи. Саме за його керівництва держпідприємство уклало договори з «Іволгою-2» на використання Easycon.
Сергій Горбатюк називає Живаєва співучасником Богданова, адже договори були фіктивними. Йому також три роки тому оголосили підозру у цій справі.
«Діями колишніх керівників державних підприємств та їх співучасників заподіяно збитки державі на суму понад 11 мільйонів гривень. На майно підозрюваних з метою відшкодування збитків накладені арешти», — зауважує Горбатюк.
Допоки Богданов упроваджує нові судові сервіси на період карантину, НАБУ розслідує ще один епізод, пов'язаний з ним. У ньому теж ідеться про укладення фіктивного договору на закупівлю ліцензій для відеоконференцзв'язку.