Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова вже в перший місяць своєї роботи переглянула механізм, за допомогою якого призначаються керівники прокуратури. Це змінило баланс влади в комісії, яка відбирає очільників підрозділів Офісу генпрокурора, обласних та окружних прокуратур. Експерти та попередник Венедіктови Руслан Рябошапка розцінюють цей крок як сигнал того, що реформування органу починає втрачати обертів.
Попередня система, запроваджена Рябошапкою в грудні, передбачала атестаційну комісію з шести членів. Рішення приймалось чотирма голосами, але склад комісії був змішаним: два-три представники прокуратури та три-чотири представники вищих навчальних закладів, міжнародних неурядових організацій та дипломатичних представництв. Ключовою особливістю було те, що без підтримки принаймні одного зовнішнього спостерігача призначення керівника було неможливе. Це забезпечувало незаангажованість та змагальність процесу.
Наказом від 15 квітня Венедіктова змінила склад комісії. Кількість представників прокуратури збільшилась до чотирьох, а зовнішніх представників залишилось троє. Рішення тепер приймається при наявності чотирьох голосів «за». Це означає, що голоси самих прокурорів тепер достатні для призначення, без необхідності підтримки зовнішніх членів комісії.
Володимир Петраковський, експерт Центру політико-правових реформ та викладач Києво-могилянської академії, розцінює цю зміну як усунення механізму, який гарантував реальну конкуренцію. На його думку, Венедіктова фактично нівелювала блокуючий голос міжнародних представників. «Це просто як вільна каса. Хто захоче, той по ній зайде. Раніше це було неможливо», — сказав він.
Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, висловив схожу позицію у своєму дописі в соціальній мережі, зазначивши, що тепер прокурори очищають прокурорів без будь-якого зовнішнього контролю.
Петраковський також вказує на те, що Венедіктова скористалась умовами, створеними її попередником. За часів Юрія Луценка відбір керівних кадрів здійснювали дві інституції — Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів та Рада прокурорів, що формально відповідало європейським стандартам. Рябошапка, прийшовши на посаду, лобіював розширення повноважень Генпрокурора в процесі атестації. Експерт наголошує, що попередника попереджали про ризики: якщо він отримає надмірні повноваження, його наступник зможе їх використовувати на власний розсуд. Рябошапка не врахував цього попередження.
Руслан Рябошапка розцінює нововведення як спробу легалізувати одноосібну волю Генпрокурора. За його словами, чотири прокурори в комісії навряд чи наважаться заперечувати Венедіктовій та просто схвалять її рішення. Він наголошує, що за його керівництва процес атестації був справді змагальним: комісія часто не призначала кандидатів, яких він пропонував, що гарантувало відсутність маніпуляцій та спроб обдурити зовнішніх спостерігачів.
Новий механізм уже продемонстрував себе на практиці. Рябошапка вказує на призначення кількох людей із сумнівною репутацією, зокрема на посаду виконувача обов'язків прокурора Києва Романа Говди. Він також звертає увагу на те, що Офіс Генпрокурора не розміщує інформацію про деякі такі призначення на своєму сайті, що викликає питання щодо причин приховування цих кадрових рішень. «Це яскравий сигнал, що реформа починає згортатися», — констатує він.
Редакція звернулась до Офісу Генпрокурора з проханням прокоментувати зміни в процедурі відбору керівників прокуратури, але на момент публікації матеріалу відповідь не надійшла.
Раніше видання розповідало про випадок, коли в прокуратурі Києва зникло понад 270 тисяч доларів. Ці кошти були арештовані після викриття у 2017 році конвертаційного центру, який нібито мав зв'язки з так званим «королем контрабанди» Вадимом Альперіним. Коли формальні власники скасували арешт та прийшли забирати гроші, виявилось, що 272 тисячі доларів виявились підробками. Українські громадяни змушені були відшкодувати цю суму, а винних у цій історії так і не встановили.