Громадськість, політики та правоохоронні органи активно обговорюють справу Сергія Стерненка. Навколо цього випадку точаться палкі дебати, але часто вони базуються на припущеннях, а не на фактах. Редакція вирішила розібратися в обставинах, спираючись на офіційні матеріали, доступні в судовому реєстрі.
Центральне питання, яке розділяє думки: чи це був акт самозахисту активіста, чи умисне вбивство? І чи справді на Стерненка здійснювався напад?
Сергій Стерненко — 25-річний громадський діяч з Одеси. Протягом шести років він активно займається громадською роботою. У лютому 2014 року він очолив міське відділення «Правого сектору», а незабаром став керівником обласного. Стерненко брав участь у протестах проти проросійських акцій, організовував пікети біля російського консульства в Одесі, блокував концерти виконавців, які виступали в Росії, та проводив акції проти незаконних забудов у місті.
Нині Стерненко навчається міжнародному праву в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Шевченка. Він керує одеською громадською організацією «Небайдужі», цілі якої збігаються з його активістською діяльністю. На його YouTube-каналі понад 120 тисяч підписників.
У 2018 році на активіста скоїли кілька нападів. Першого разу, 7 лютого, біля його дому його побили двоє невідомих осіб, які використовували предмет, схожий на бейсбольну биту. Стерненко отримав струс мозку. Другий напад стався 1 травня вранці: невідомий вистрілив йому в потилицю гумовою кулею, але серйозних ушкоджень не завдав. Активіст разом із перехожими затримав нападника, а його дівчина знімала це на відео. На березень 2020 року суд над затриманим так і не розпочався. Після обох нападів Стерненко звертався до поліції з проханням про охорону, але отримав відмову.
Третій напад стався через три тижні, 24 травня 2018 року. Цей випадок став відомий як справа Стерненка.
Пізно ввечері 24 травня поліція отримала виклик від Сергія Стерненка та його дівчини Наталії Усатенко. Вони повідомили, що на них напали й що вони поранені. Того ж вечора правоохоронці виявили в одному з одеських дворів труп чоловіка з ножовими пораненнями. Його ідентифікували як Івана Кузнєцова. Медики, які приїхали на виклик, повідомили про знайдене тіло о 23:35.
Експертиза встановила, що Кузнєцов отримав кілька непроникаючих поранень і два проникаючі — в живіт та в область серця. Останнє виявилося смертельним. Ці дані містяться в матеріалах досудового слідства, частину яких оприлюднено в судових ухвалах.
Коли медики прибули на місце, там уже перебували Стерненко та його дівчина. На обличчі активіста були синці, з руки стікала кров — це видно на відеострімі, який вони вели. Стерненка госпіталізували з підозрою на черепно-мозкові травми, у нього також зафіксували ножове поранення лівої кисті.
Полісія також отримала інформацію про іншого чоловіка — Олександра Ісайкула, якому завдали колото-різаних ран живота. Він утік від місця подій біля будинку Стерненка. У документах не уточнюється, як правоохоронці дізналися про нього: чи його затримали, чи він сам звернувся до поліції.
За версією Стерненка, він захищався від нападників. Активіст стверджує, що Ісайкул та Кузнєцов накинулися на нього поблизу його будинку, коли він із дівчиною повертався з магазину. На місці знайшли пакет із супермаркету «Обжора» з молоком та кефіром.
Протилежна сторона заперечує, що планувала напад. За їхніми словами, зустріч біля під'їзду о 23:00 була випадковою. Однак Стерненко впевнений, що ці люди намагалися його вбити.
Редакція виявила в офіційних документах інформацію, яка свідчить про те, що за активістом могли стежити.
После інциденту правоохоронці відкрили два кримінальні провадження: в одному потерпілим визнали Стерненка, в іншому — Кузнєцова й Ісайкула. Спочатку їх розслідувала обласна поліція, але незабаром провадження передали до головного управління Нацполіції, а потім — до СБУ. Причиною передачі стали конфлікти Стерненка з одеською поліцією. Кілька років тому під час акції протесту проти забудови в місті сталася сутичка між протестувальниками і силовиками. Стерненко був присутній і вів відеотрансляцію. Поліція оголосила йому підозру в організації масових заворушень.
Потерпілим у тому провадженні став тодішній голова управління Національної поліції в Одеській області Дмитро Головін. За словами Стерненка, слідчі вважають, що активіст завдав йому тілесних ушкоджень. Однак Головін протягом тривалого часу ігнорує судові засідання. Редакція раніше повідомляла, що під час другого замаху на активіста на місці злочину було помічено авто родини колишнього радника Головіна.
Провадження щодо загибелі Кузнєцова й поранення Ісайкула відкрили за статтями про умисне вбивство та нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Напад на Стерненка кваліфікували як замах на його вбивство групою осіб. Згодом СБУ додала до провадження ще дві статті про порушення недоторканності приватного життя та використання спецтехніки для отримання інформації.
В автомобілі Стерненка знайшли два GPS-трекери. Один розміщувався в районі місця водія, інший — між бензобаком та заднім сидінням. Ці пристрої дають підстави слідчим вважати, що за активістом стежили.
У матеріалах слідства також зазначено, що у вечір нападу Кузнєцов та Ісайкул зустрічалися з двома іншими чоловіками неподалік дому активіста. Правоохоронці встановили їхні особи. Редакція отримала доступ до карти зі шляхами пересування Ісайкула й Кузнєцова в той вечір. Документ показує, що незадовго до нападу вони зустрічалися з Олександром Подобєдовим та Віталієм Посувайло.
Зустріч відбулася в парку обласної ради, неподалік місця замаху. Вони прибули туди на одній машині. Стерненко стверджує, що Подобєдов стояв поруч із місцем злочину в авто і дав спільникам сигнал фарами, коли активіст із дівчиною повертались додому. За словами адвоката Стерненка, знайшовся свідок, який це бачив.
Однак у судових документах досі немає інформації про оголошення підозр жодній із відомих слідству осіб. Підозру також не оголошували й Стерненку. Проте очільниця Офісу генпрокурора публічно заявила, що незабаром активісту її вручать.
За її словами, підозра може стосуватися статті 118 Кримінального кодексу — «Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони» — або статті 115 — «Умисне вбивство». Загроза останнього мобілізувала прибічників Стерненка, які провели акції підтримки по всій країні.
Для слідства ключовим є питання про час завдання смертельних поранень: під час оборони чи після того, як нападник почав тікати. Стерненко запевняє, що вдарив Кузнєцова ножем під час нападу, після чого той почав тікати, пробіг кілька десятків метрів, впав та помер.
У судових документах зазначено, що відстань від місця бійки до місця, де знайшли Кузнєцова, становить 99,1 метра. Опоненти активіста використовують цей факт як аргумент, стверджуючи, що смертельно поранений чоловік не міг пробігти таку відстань. За їхньою версією, Стерненко завдав ударів ножем не для оборони, а з наміром вбити. Відповідь на це питання мають дати експертизи, призначені в межах розслідування. Однак результати цих експертиз досі не оприлюднені.
Генеральна прокурорка публічно заявляла, що кілька експертиз уже проведено, а додаткові призначено. За їхніми результатами буде визначено, за якою статтею висунути підозру Стерненку — 118-ю чи 115-ю. Проте, за її словами, підозра буде висунута «в будь-якому разі».
Сам Стерненко визнає, що завдав Кузнєцову ножових поранень, але не вважає це перевищенням меж необхідної оборони. На його думку, оскільки нападників було двоє, він мав право захищатися, навіть використовуючи зброю. Активіст посилається на статтю 36 Кримінального кодексу про необхідну оборону, згідно з якою особа, що захищається від нападу групи осіб, звільняється від кримінальної відповідальності навіть при використанні зброї.