Надія на участь у створенні експериментального кінопроєкту перетворилася на багаторічну судову справу, численні відстрочки та втрату кількох мільйонів гривень державного бюджету. Дослідивши матеріали Державного агентства України з питань кіно, видання розповідає про те, як це сталося.
У квітні 2018 року в мережі почали з'являтися фільми проєкту російського режисера Іллі Хржановського під назвою «ДАУ». Багатосерійна драма про життя радянського фізика Лева Ландау розпочалась у 2008 році в Харкові. Перші ж опубліковані епізоди — «ДАУ. Дегенерація» та «ДАУ. Наташа» — викликали в Україні масштабне обурення.
Одна з причин — залучення немовлят із харківського дитячого закладу для сцен, які зображали експерименти над дітьми. За словами дитячого омбудсмена Миколи Кулеби, такі зйомки порушили права малюків та могли негативно вплинути на їхній психічний розвиток. Омбудсмен звернувся до поліції, а прокуратура Харківської області розпочала розслідування щодо можливих тортур та створення творів, які пропагують насильство.
Не менш контроверсійним став фільм «ДАУ. Наташа». Сцени, в яких директор інституту схилив секретарку до статевого акту, а також епізод зґвалтування акторки за допомогою предмета, викликали гострі реакції глядачів. Важливо, що показані в стрічках ситуації не були чистою акторською грою: чіткого сценарію не існувало, більшість учасників не були професійними акторами. Режисер вимагав від них справді проживати життя, включно з фізичними конфліктами та насильством.
Хржановський стверджує, що не порушував закон, а його спірні рішення були продиктовані художнім задумом. Нині він займає посаду художнього керівника Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» — приватно фінансованої установи, яка розповідає про трагічні події 1941–1943 років, коли нацисти розстріляли в яру понад 50 тисяч євреїв, ромів та представників інших народів. За концепцією майбутнього меморіалу команда Хржановського пропонує дати відвідувачам досвід, подібний до того, що переживали учасники проєкту «ДАУ»: максимальне занурення в історичні умови.
Українські діячі культури видали спільну заяву, у якій вимагають звільнення Хржановського з посади в меморіалі. Адміністрація закладу вважає, що підстав для його звільнення чи відсторонення на час розслідування немає.
Після публікації перших епізодів з'ясувалось, що проєкт частково фінансувало Державне агентство України з питань кіно. Колишній та чинний керівники агентства це підтвердили, однак наголошують, що кошти виділялись на інший фільм, який компанія Хржановського так і не здала, попри укладений договір.
Робота над «ДАУ» розпочалась 2006 року. Спочатку планувалось створити один повнометражний фільм — біографію нобелівського лауреата Лева Ландау на основі спогадів його дружини Конкордії Дробанцевої, викладених у книзі «Академік Ландау: як ми жили». Проте під час роботи концепція змінилась — автори задумали масштабний проєкт із багатьох довгих епізодів, де фізик став одним із головних персонажів.
Зйомки розпочались 2008 року переважно в Харкові, де було збудовано 35 знімальних майданчиків. Центральним став «Інститут», зведений на місці колишнього басейну «Динамо». Сцени знімали без сценарію — здебільшого непрофесійні актори постійно імпровізували та буквально «проживали» свої ролі. Творча група прагнула якомога точніше відтворити атмосферу епохи від 1930-х до 1960-х років. Щодня актори приходили на майданчик як на роботу, одягались у костюми тих часів, читали газету, створювану в рамках проєкту, харчувались стравами, типовими для середини XX століття. Зарплату отримували в розмірах, еквівалентних радянським заробіткам прибиральниці, кухарки, міліціонера чи наукового працівника.
2011 року, коли зйомки завершувались, автори подались на конкурс Держкіно щодо фінансування художніх фільмів. Вони перемогли: агентство виділило 6,26 мільйонів гривень. На той час це становило майже десяту частину загального бюджету проєкту; основним спонсором був російський бізнесмен Сергій Адоньєв, який підтримував президентську кампанію Ксенії Собчак.
Компанія «Феномен-Україна», яка здійснювала зйомки на території України, отримала 70 відсотків виграної суми одразу. Вона зобов'язалась до 30 грудня 2012 року здати завершений фільм тривалістю 100 хвилин.
Кінорежисер Володимир Тихий, відомий як ініціатор документального проєкту «Вавилон'13» та режисер художнього фільму «Наші котики», був 2011 року членом комісії, яка оцінювала фільми на конкурсному відборі Держкіно. За його словами, тоді про «ДАУ» говорили як про «вдалу історію».
«Це був найперший відбір. Сама голова Держкіно Катерина Копилова казала, що фільм уже анонсовано для прем'єри в Каннах, що це вдала історія для України, що це прогресивний проєкт», — згадує Тихий. — «Підстав думати, що це може бути чимось невідповідним філософії державного фінансування кіно, просто не виникало».
Сценарій фільму конкурсна комісія не переглядала. За словами Тихого, «Феномен-Україна» послались на повагу до творчого процесу. Вони лише зазначили, що це буде стрічка про видатного вченого Лева Ландау та про Харків до часів сталінських репресій.
«Звичайно, відчувалося, що для цієї людини сама тема фільму є другорядною. Він є, скажімо, самозакоханим піжоном, але це притаманно багатьом художникам, режисерам», — каже Тихий. — «Наскільки це етично щодо оточення? В історіях зі знімального майданчику все виглядало веселим ідіотизмом. А що це може бути настільки небезпечним, керованим ідеями художньої доцільності, тоді не говорили».
На той момент до методів Хржановського запитань не було. Рецензії були загалом позитивними.
«Я з самого початку не поділяв методів, якими цей режисер знімає кіно. З початку 2000-х маю упереджене ставлення до співпраці з російськими авторами. Тим не менше, тоді я підтримав цей проєкт», — зізнається Тихий. Головним аргументом була опозиційність автора до офіційної російської ідеології. — «Було розуміння, що в Росії цей фільм не хочуть фінансувати: цей автор не потрапляє до путінської ідеї відновлення Радянського союзу».
Сьогодні Володимир Тихий — один із тих, хто підписав заяву з вимогою звільнити Хржановського з посади художнього керівника «Бабиного Яру».
2012 року Держкіно не отримало жодного фільму. Те саме сталось 2013 та 2014 років. Кожну відстрочку супроводжувала окрема додаткова угода з «Феномен-Україна», в яких йшлося про перенесення здачі стрічки та зміни умов фінансування. На сьогодні таких угод уже 12.
Двічі строки продовжували через суд. 2014 року «Феномен-Україна» подала позов до держагентства з проханням перенести здачу фільму до травня 2015 року. Причиною названа раптова хвороба одного з монтажерів — британця Девіда Хілла. Господарський суд Києва позов задовільнив.
Другий раз позивалось уже саме Держкіно. Агентство вимагало від «Феномен-Україна» виконати умови контракту та сплатити 327 тисяч гривень штрафних санкцій. Команда фільму подала зустрічний позов — знову про зміну строків. Дедлайн просили відкласти до грудня 2016 року. Причина залишалась тією ж: хвороба Хілла.
«Оскільки віднайти світових спеціалістів із питань послуг після завершення зйомок, включно з редагуванням, є вкрай складним, співпродюсерами було вирішено продовжити строки монтування фільму в зв'язку з неможливістю залучити відповідного фахівця», — зазначали представники компанії в суді.
Господарський суд Києва задовольнив вимоги «Феномен-Україна» наприкінці 2015 року. Держкіно намагалось оскаржити рішення, але апеляційна інстанція відмовила агентству вдруге.
Пилип Іллєнко, який очолював Держкіно з серпня 2014-го по серпень 2019-го, розповідає, що всі рази компанія просила продовжити договір через брак часу для завершення монтажу.
«Вони демонстрували вже змонтовані фрагменти, щоб показати, як у них усе просувається», — каже Іллєнко. — «Одного разу навіть відмовились від частини державного фінансування. Там залишалася досить велика сума. Тоді ми зняли зобов'язання з держави і вона їм була нічого не винна».
На скільки саме зменшилась сума державного фінансування, Держкіно не розповіло.
12-та угода передбачала, що фінальну версію фільму «Феномен-Україна» має здати до кінця червня 2018 року. Це таки сталось: наприкінці квітня 2018-го Хржановський представив Держкіно фільм «ДАУ».
Іллєнко розповів, що презентували фільм під назвою «ДАУ» без додаткових слів. Саме про цю стрічку йшлося в договорі з Держкіно. Показ тривав понад 5 годин (на противагу заявленим у першому договорі 100 хвилинам). В озвученні фільму українською мовою брала участь відома акторка Ада Роговцева.
«Цей фільм — історія самого Ландау на основі спогадів дружини. Він теж провокативний, але ця провокативність не виходить за межі того, що показують на міжнародних фестивалях», — запевняє Іллєнко. — «Там нема таких речей, які викликали обурення. Фільм мені, чесно кажучи, сподобався. І більшості експертів — теж».
Іллєнко навіть поділився у Facebook своїми враженнями від стрічки та рекомендував її до перегляду.
Держкіно знало, що продемонстрований комісії «ДАУ» — лише частина творчого проєкту. Однак Іллєнко запевняє, що про можливе насильство під час зйомок він нічого не знав.
«До організації зйомок фільмів Держкіно стосунку не має. Я досі не знаю, що відбувалося на знімальному майданчику», — каже ексдиректор. — «Ми чуємо різні речі й публічно ніхто з учасників із коментарями не виступив. Принаймні, я цього не чув. Тому перед тим, як називати когось винним, я б дочекався якихось професійних висновків».
Фільм «ДАУ» в квітні 2018-го побачили кілька десятків членів конкурсної комісії, але більше — принаймні офіційно — ніхто. Відповідно до висновків комісії, «Феномен-Україна» мала здати вихідні матеріали й передати фінальні негативи в Національний центр Олександра Довженка (державний архів усіх фільмів, знятих за участі України). Досі цього не сталось.
Причину Іллєнко не знає. «Феномен-Україна» спочатку була готова пояснити ситуацію, однак після кількох днів затримки з відповіддю директорка компанії Христина Волошина перестала відповідати на повідомлення. Держкіно тим часом судиться, намагаючись повернути принаймні частину грошей.
Осени 2019-го агентство звернулось до суду із позовом до «Феномен-Україна». У заяві вимагають, щоб компанія виконала умови договору й здала фільм. Також «Феномен-Україна» мають сплатити 1,3 мільйона гривень штрафних санкцій.
Цьогоріч Держкіно змінило вимоги — у лютому цього року попросило суд розірвати договір з компанією. Засідання в справі мало відбутися 5 травня, однак його перенесли через хворобу судді.
Тимчасом нові епізоди проєкту «ДАУ» продовжують з'являтись онлайн. Крім «ДАУ. Наташа» й «ДАУ. Дегенерація» вже вийшли «ДАУ. Сміливі люди» про стеження органів безпеки за науковцями та «ДАУ. Три дні» про романтичну кількаденну зустріч Ландау із давнім коханням. Всього в проєкті — 14 повнометражних фільмів (деякі надзвичайно довгі, понад шість годин) та кілька серіалів. Кожна стрічка отримує як критичні, так і захоплені відгуки.
Однак ні в одному фільмі не згадується ні Україна, ані Держкіно. Ніде в титрах чи рекламній кампанії не зафіксовано, що принаймні частину кадрів знято за рахунок українських платників податків і за сприяння української влади. Хоча згадується участь Франції, Німеччини, Британії. Про український епізод цієї історії мовчить і сам Хржановський.
Проєкт «ДАУ» має шанси ще не раз з'явитись в українському інформаційному просторі. Наприклад, після публікації епізоду «ДАУ. Микита Таня» про полігамні стосунки в радянській сім'ї чи «ДАУ. Саша Валера» про гомосексуальну історію двох охоронців «Інституту». Проте коректну, позбавлену сцен насильства над дорослими чи дітьми стрічку глядач може так і не побачити. Показ «українського» епізоду в рамках глобального проєкту не передбачено.