Навесні цього року на YouTube з'явилось відео, яке викликало хвилю обурення. На записі було видно близько п'ятидесяти немовлят, розташованих у спеціальних боксах в одній кімнаті. Матеріал опублікувала українська клініка репродуктивної медицини BioTexCom, яка спеціалізується на лікуванні безпліддя та наданні послуг сурогатного материнства для іноземних громадян.
Діти, показані на відео, мали вирушити зі своїми сурогатними батьками до різних країн світу. Однак через запровадження карантинних обмежень вони залишились під опікою персоналу закладу в готелі «Венеція» на київській околиці.
Опублікований матеріал викликав занепокоєння як в Україні, так і за кордоном. Омбудсменка Людмила Денісова звернулась до влади з закликом заборонити в державі сурогатне материнство для іноземців, стверджуючи, що така практика може призвести до порушення прав дітей та ускладнити захист інтересів громадян. Дитячий омбудсмен Микола Кулеба висловив критику щодо комерційного характеру сурогатного материнства загалом, назвавши його формою експлуатації жінок.
Власник клініки Альберт Точиловський залишився невпливаним критикою. Він охарактеризував публікацію відео як «вдалий хайп», який, на його думку, прискорить процес передачі немовлят їхнім біологічним батькам. Точиловський переконаний, що сурогатне материнство несе виключно позитивні наслідки, дозволяючи бездітним парам отримати можливість виховувати власну дитину.
Клініка ВіоТехСоm розпочала свою діяльність у липні 2009 року, а ліцензію на медичну практику отримала наступного року. На своєму веб-сайті компанія стверджує, що «абсолютного безпліддя не існує», пропонуючи різноманітні послуги парам, які мають проблеми з природним зачаттям. Вартість цих послуг досягає майже 370 тисяч гривень. Крім того, клініка за грошову винагороду залучає донорів яйцеклітин та сперматозоїдів.
Точиловський активно висловлює свою позицію щодо сурогатного материнства на персональному веб-сайті. Чоловік, який позиціонує себе як бізнесмен, меценат та громадський діяч, не пропускає можливості коментувати різні питання — від сценаріїв розвитку суспільства до альтернативної енергетики та навіть заробітної плати працівників правоохоронних органів. Однак його минуле та історія його компаній сповнені набагато більш серйозних проблем. Зокрема, два роки тому він опинився в центрі скандалу, пов'язаного з торгівлею дітьми.
У липні 2018 року тодішній Генеральний прокурор Юрій Луценко оголосив на брифінгу про те, що ВіоТехСоm здійснює продаж українських немовлят за кордон. Як доказ він навів випадок 2011 року, коли італійське подружжя звернулось до компанії для народження дитини методом сурогатного материнства. На момент запліднення, за словами Луценка, жоден із подружжя не передав свої біологічні матеріали клініці і не перебував на території України. Отже, немовля не було зачате з використанням генетичного матеріалу цих італійців, а тому за українським законодавством не могло вважатись їхньою дитиною. Сам Точиловський, однак, стверджує, що біоматеріал батька брав участь у процесі — контейнер зі спермою прибув з Італії.
Італьйянські клієнти сплатили клініці 30 тисяч доларів і в жовтні 2011 року вивезли новонароджену дитину до Італії. За твердженням ексгенпрокурора, при цьому були використані «завідомо підроблені документи медичного центру BioTexCom та органів державної реєстрації актів цивільного стану».
Цей випадок отримав значний резонанс в Італії. Ще в 2013 році італійська газета La Repubblica повідомила, що коли дитину привезли до країни та спробували зареєструвати, місцевий чиновник висловив обурення: він не спостерігав, щоб жінка в парі була вагітною. Оскільки сурогатне материнство в Італії заборонене, справа потрапила до суду.
Подружжя було засуджено в Італії за використання підроблених документів при оформленні громадянства дитини, як зазначено в українських судових ухвалах, які вивчала редакція. Піврічного малюка передали до дитячого будинку. Пізніше проведене тестування виявило, що ДНК дитини не має спільних рис з ДНК жодного з батьків. Це дало українській прокуратурі підстави припустити, що за кордон була вивезена дитина, зачата українською парою, що становить порушення українського законодавства про торгівлю людьми.
У липні 2018 року Альберту Точиловському, головному лікарю ВіоТехСоm та ще одному працівнику закладу було оголошено підозру.
За версією українського слідства, випадок з італійським подружжям не був винятком. Офіційне розслідування стверджує, що керівництво клініки неодноразово підробляло документи щодо встановлення батьківства.
При спробах з'ясувати правду правоохоронці намагались встановити контакт з сурогатними матерями, які працювали з ВіоТехСоm. Однак, як вказано в судових ухвалах, персонал клініки переконував жінок утримуватись від спілкування з правоохоронцями. Одній із сурогатних матерів, яка погодилась співпрацювати зі слідством, довелось надати додаткові заходи безпеки, оскільки вона переживала за своє життя.
Точиловський категорично відкидає всі звинувачення в торгівлі дітьми. Він припускає, що у випадку з італійською парою могла статись лікарська помилка. «Не думаю, що в ембріологів ембріон не вийшов, і вони інший туди засунули», — сказав він тоді.
Щодо того, чому справа привернула увагу українських правоохоронців через сім років після подій, Точиловський пов'язав це з намірами відібрати його бізнес: «Відчуваю, що скоро клініка BioTexCom належатиме якомусь успішному сину, чи доньці, чи дружині якогось відомого політика».
Паралельно з підозрою в торгівлі дітьми керівництво ВіоТехСоm обвинувачується в ухиленні від сплати податків у особливо великих розмірах — 65 мільйонів гривень. Ці кошти були отримані в період 2015-2017 років за надання послуг сурогатного материнства нерезидентами на території України, однак не відображені в податковій звітності.
У пізніших судових ухвалах сума скоротилась удвічі — до понад 31 мільйона гривень.
Генеральна прокуратура стверджує, що для уникнення податків власник клініки зареєстрував у офшорній зоні компанію Renaissance Holding LTD, а в Україні — «Ренесанс Інк». Діяльність обох фірм офіційно не пов'язана з медициною, однак правоохоронці переконані, що вони функціонують як агенти ВіоТехСоm.
Схема мінімізації податків працювала таким чином: батьки-замовники перераховували плату за послуги сурогатного материнства на рахунки офшорної компанії, а з ВіоТехСоm підписували окремий договір. За його умовами клініка надає послуги іноземцям безкоштовно, а вони оплачують роботу сурогатної матері, включно з компенсацією за втрачений заробіток та витрати на харчування під час вагітності. Насправді ж, за твердженням слідства, ці видатки покривала сама клініка. Сурогатні матері отримували від закладу від 8 до 14 тисяч доларів.
Для легалізації офшорних коштів в Україні Точиловський, за версією слідства, створив понад десяток компаній, на які оформив низку нерухомості в Києві. У 2018 році на численне майно цих фірм та самого Точиловського був накладений арешт. Частину арештованого майна — кілька десятків автомобілів, квартир, будинків та нежитлових приміщень — передали в управління Національному агентству з розшуку, менеджменту та управління активами (АРМА).
Справу розділили на два окремих кримінальних провадження — щодо ухилення від сплати податків та щодо торгівлі людьми. На даний момент вироків у жодному з них немає. Адвокати клініки, Точиловського та пов'язаних з ним компаній постійно подають клопотання про скасування арешту на майно. Печерський районний суд Києва задовольнив частину цих клопотань.
Після того, як прокуратура розпочала розслідування щодо BioTexCom, за клініку активно заступався колишній народний депутат від партії «УКРОП» Валерій Купрій. Ексслужбовець опублікував кілька відеороликів, у яких критикував ексгенпрокурора Юрія Луценка та його заступника Анатолія Матіоса.
Матіос, у свою чергу, заявив, що нелегальний бізнес торгівлі українськими немовлятами нібито мав покриття саме від Купріяю Ексчиновник опублікував у своєму пості переписку з колишнім народним обранцем, яка мала демонструвати цей зв'язок.
Однак українська частина біографії Точиловського — далеко не перший розділ його підприємницької історії. Його становлення як успішного бізнесмена відбулось у сусідній країні, коли він мав інше прізвище.
У 2009 році група журналістів-розслідувачів з кількох країн звернула увагу на центр репродуктивної медицини, який функціонував у Молдові. Сурогатне материнство в цій країні як тоді, так і зараз заборонене. Однак репортери встановили, що молдовська клініка BIOTEX, яка рекламувала свої послуги через веб-сайт russurrogate.com, все ж таки надавала такі послуги.
Під виглядом британської пари, яка прагне мати дитину, журналісти зустрілись у Кишиневі з італійцем Нікола Колуччі та громадянином Німеччини Альбертом Манном, який, як запевнив Нікола, контролює діяльність компанії.
За 30 тисяч євро, як розповідали журналістам, можна було отримати немовля від сурогатної матері з широкої бази жінок, якою володіла компанія. У цьому бізнесі, за словами представників, можна було домовитись про все — навіть про народження дитини від донора сперми, який не мав жодного стосунку до пари, яка платила. Нікола запевняв журналістів, що весь процес може відбутись у клініках компанії в Кишиневі чи у Києві. «Навіть наші конкуренти приходять до нас і платять нам, адже вони потребують сурогатних матерів. Їх у нас — більше, ніж треба. Всі молоді, всі красиві», — казав він.
Пізніше журналісти зустрілись з Альбертом Манном у Києві. Він гарантував, що за свої гроші «майбутні батьки» отримають відмінний сервіс, особливо враховуючи фінансову кризу того часу. «Донорів та сурогатних матерів знайти в Україні легше, ніж вільний столик у київському ресторані», — сказав він.
Це був не перший бізнес-проект Манна у сфері сурогатного материнства. З 2006 року функціонує веб-сайт leihmutterschaft.com, розрахований на німецькомовну аудиторію. Зараз на ньому рекламується клініка BioTexCom. Журналісти також виявили, що контактні дані Манна, зокрема електронна адреса abs999@bk.ru, публікувались на численних інтернет-форумах, де можна було знайти жінок, готових стати сурогатними матерями. Таким чином чоловік, ймовірно, накопичив велику базу потенційних сурогатних матерів, яку пропонував своїм клієнтам.
Коли журналісти почали розбиратись в офіційній інформації щодо BIOTEX, виявилось, що єдина компанія зі схожою назвою в Молдові — «BIOTEX-Com Srl» — була зареєстрована за тією ж адресою, що й кілька підприємств сина тодішнього президента країни, впливового підприємця Олега Вороніна. Компанія входила до числа акціонерів молдовського банку FinComBank, головою ради директорів якого був Олег Воронін. Згідно з витягом з Державної реєстраційної палати Молдови від листопада 2008 року, власником 15% акцій «BIOTEX-Com Srl» був особистий охоронець Олега Вороніна Геннадій Скрипкару. Він був убитий за дивних обставин навесні 2009 року — нібито спав за кермом припаркованої навпроти бару автівки, коли його вбили двоє п'яних хлопців, які не забрали гроші, що були при ньому.
Представники BIOTEX тоді категорично відкидали будь-яку пов'язаність із сином молдовського експрезидента. Після публікації розслідування веб-сайт russurrogate.com припинив роботу (зараз він автоматично перенаправляє на сайт BioTexCom), молдовська компанія припинила активну діяльність, натомість було зареєстровано ТОВ «Віотехсом» в Україні. Альберт Манн у новій компанії вже не фігурував. Замість нього з'явився Альберт Точиловський — з тією ж електронною адресою, що й у Манна.
Про те, що Точиловський раніше мав інше прізвище, зазначено і в матеріалах українського кримінального провадження щодо торгівлі людьми та ухилення від сплати податків. У документах це описано так: «25 червня 2009 року ОСОБА_5 засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «Віотехсом», кінцевим беніфіціарним власником якого виступив громадянин Республіки Молдови ОСОБА_4 (колишнє прізвище ОСОБА_7), який одночасно є громадянином ОСОБА_8 Республіки Німеччини».
На запити редакції «Слідства.Інфо» щодо минулого компанії клініка BioTexCom відповідати відмовилась. Альберт Точиловський також не захотів спілкуватись з журналістами — він ігнорував телефонні дзвінки та не відповідав на повідомлення в соцмережах. Редакція готова надати слово власнику клініки, якщо він захоче висловити свою позицію щодо кримінальних проваджень в Україні та молдовського минулого свого бізнесу.
На даний момент BioTexCom — принаймні за кількісними показниками — є історією успіху.
За оцінкою директора Центру медичного та репродуктивного права Сергія Антонова, BioTexCom є найбільшим оператором сурогатного материнства у світі за своїми оборотами. «Зараз вони є абсолютними лідерами», — вважає він. У цьому переконаний і сам Точиловський.
Як це сталось? Основна причина криється в українському законодавстві та відносно недавніх рішеннях інших держав. Україна — одна з небагатьох країн світу, де дозволено комерційне сурогатне материнство. З 2004 року для того, щоб виносити сурогатну дитину, потрібна лише довідка від психіатра, задовільні результати медичного обстеження та наявність хоча б однієї власної здорової дитини. Щоб скористатись послугами української сурогатної матері, потрібно бути гетеросексуальною парою та надати довідки про те, що самостійно мати дітей ці люди не можуть через стан здоров'я. Необхідно також передати генетичний матеріал від принаймні одного з батьків та сплатити клініці — в середньому близько 35 тисяч доларів. Сурогатна мати отримує від 9 до 20 тисяч доларів — залежно від клініки, з якою укладено контракт.
Ця ціна значно нижча за 100 тисяч доларів, за які можна отримати дитину від сурогатної матері у США. Однак розмір фінансової винагороди для матерів приваблює малозабезпечених українських жінок. Після того, як у 2015 році Індія заборонила комерційне сурогатне материнство, попит на послуги українських компаній різко зріс. Результатом стало світове лідерство BioTexCom.
Після того, як відео з немовлятами викликало широкий резонанс, українське Міністерство закордонних справ пообіцяло допомогти деяким іноземцям, які через карантин не можуть забрати своїх дітей. Зокрема, мешканець Сполучених Штатів Америки мав незабаром зустрітися зі своєю дитиною.
Як зменшити ризик можливих злочинів під виглядом сурогатного материнства? На думку Сергія Антонова, Україна потребує нового законодавства. Зокрема, необхідно внести нові статті до Кримінального кодексу, які передбачали б відповідальність за порушення закону про сурогатне материнство.
«Обов'язково мають бути спеціальні статті у кримінальному та адміністративному кодексах щодо порушень усіх посередників, у тому числі клінік. Тоді буде державний контроль та відповідальність. Зараз же довести їхню вину за статтею торгівля людьми» сьогодні майже неможливо, пояснює Антонов. На його думку, саме тому потрібні окремі норми, які б встановлювали відповідальність для клінік, агентств та інших посередників у сфері сурогатного материнства.
Експерт також звертає увагу на слабкий державний нагляд за цим ринком. За його словами, Міністерство охорони здоров’я практично не контролює діяльність клінік, які організовують програми сурогатного материнства.
Антонов вважає, що законодавство повинно чітко визначити вимоги до компаній та людей, які працюють у цій сфері. Йдеться, зокрема, про необхідну освіту, професійний досвід, ліцензування та розмежування функцій між різними учасниками процесу.
На його думку, медичні заклади не повинні самостійно підбирати сурогатних матерів, оскільки клініка безпосередньо зацікавлена в укладанні договору та отриманні прибутку. Такою роботою мали б займатися окремі спеціалізовані агентства, які отримують відповідні дозволи та працюють за встановленими державою правилами.
Для створення такої системи Україна могла б використати досвід держав, де сурогатне материнство дозволене, але детально врегульоване законом.
Як приклад Антонов наводить Сполучені Штати. На його думку, спеціальне законодавство має окремо визначати репродуктивні права людей та правовий статус кожного учасника програми: майбутніх батьків, сурогатної матері, клініки й посередницького агентства.
Також мають бути встановлені стандарти діяльності таких установ, умови їхньої акредитації та відповідальність за порушення. Саме чіткі правила та контроль, на думку експерта, могли б зменшити ризик зловживань у сфері комерційного сурогатного материнства.