Після реформування Національної поліції України громадськість сподівалася на позитивні зміни в правоохоронній системі. Однак останні роки показали, що серед працівників органів внутрішніх справ трапляються резонансні випадки насильства, катування та вбивств. Найтривожніше те, що більшість підозрюваних у цих злочинах досі залишаються на волі, а судові процеси тягнуться роками без видимих результатів.
Проблема набула такого масштабу, що журналісти вирішили систематизувати найбільш гучні випадки насильницьких злочинів за участі поліцейських. Це розслідування охоплює період з моменту реформування найбільшого правоохоронного органу країни і демонструє, що попри публічні запевнення влади про притягнення винних до відповідальності, практика показує зовсім інше. Поки справи розглядаються в судах, фігуранти цих подій виходять на волю, а деякі навіть намагаються повернутися до лав поліції.
Тортури та зґвалтування у Кагарлику
У травні цього року до лікарні звернулася 26-річна дівчина з повідомленням про зґвалтування. Медичні працівники повідомили про це правоохоронцям, які встановили, що до злочину причетні співробітники поліції з райвідділку у Кагарлику на Київщині. За офіційною інформацією, злочин стався вночі з 23 на 24 травня у службовому кабінеті одного з оперуповноважених. Дівчину викликали туди для допиту у статусі свідка у справі про крадіжки.
Департамент внутрішньої безпеки Нацполіції підтвердив, що первісна перевірка встановила причетність поліцейських до побиття та зґвалтування жінки. За даними Державного бюро розслідувань, у приміщенні перебували двоє правоохоронців. Вони застосували до потерпілої кайданки, надягнули протигаз і стріляли над головою з табельної зброї. Потім один із них декілька разів її зґвалтував.
Тієї ж ночі насильство застосовували й до чоловіка, який також перебував у відділенні. Йому поламали ребра та ніс. За словами ДБР, правоохоронці погрожували потерпілому зґвалтуванням, ставили його на коліна, били дубинками, надягали протигаз та стріляли з пістолета над головою.
Слідчі розпочали кримінальне провадження за трьома статтями — зґвалтування, катування та перевищення службових повноважень, супроводжуване насильством. Затримані фігуранти були ідентифіковані як начальник сектору кримінальної поліції у Кагарлику Микола Кузів та оперуповноважений Сергій Сулима. ДБР просило суд утримувати їх під вартою без можливості внесення застави.
Постріли в Кривому Озері
У ніч на День Незалежності 2016 року шість поліцейських прибули на виклик до селища Криве Озеро на Миколаївщині. Місцева жителька звернулася до них через сварку зі своїм чоловіком, 31-річним Олександром Цукерманом, який був у стані алкогольного сп'яніння. Поліцейські закували його в кайданки, жорстоко побили ногами та кийками, а потім розстріляли. Все це відбувалось на очах у його дружини, матері та 13-річного сина.
24 серпня Цукерман помер. Судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті стали чотири постріли з травматичного пістолета, зроблені впритул. Дві кулі влучили в серце, одна застрягла в легені.
Коли мешканці Кривого Озера дізналися про загибель земляка під час затримання, вони вийшли блокувати райвідділок з вимогою покарати причетних. Працівники обласних прокуратури та поліції 24 серпня заарештували всіх шістьох поліцейських. Під час затримання місцеві жителі закидали затриманих бляшанками та сміттям.
Наступного дня керівництво Нацполіції оголосило про розформування відділення у Кривому Озері. Однак протести не припинились, і в день похорону Цукермана до селища стягнули додаткові сили для запобігання штурму.
Прокуратура Миколаївської області висунула підозру чотирьом поліцейським: Денису Ляхвацькому, Роману Богачу, Олександру Причипойді та Миколі Хоменку. Двоє інших — Володимир Лемех і Василь Трубаченко — стали свідками. За матір'ю вбитого, всі шестеро били Цукермана, але офіційно підозрюються лише четверо.
Під час обрання запобіжного заходу один із підозрюваних, Олександр Причипойда, заявив у суді, що стріляв лише один поліцейський — Денис Ляхвацький. Поліцейські виправдовувалися, що Цукерман нібито накинувся на них із лопатою, однак рідні цю версію заперечували. Відеозапис із камери спостереження універмагу, розташованого поблизу, не зберігся на сервері.
Наприкінці 2019 року справу передали до суду. На той момент жоден із підозрюваних не перебував під вартою. Романа Богача в серпні 2016 року відпустили під домашній арешт, потім змінили на нічний, а наприкінці року — на особисте зобов'язання. Олександра Причипойду та Миколу Хоменка у жовтні 2016 року відпустили під заставу по 120 тисяч гривень кожного.
Денис Ляхвацький довше залишався під вартою, але восени його запобіжний захід змінили на цілодобовий домашній арешт. У грудні прокурор просив повернути його під варту, однак суд продовжив домашній арешт до 11 лютого 2020 року. З того часу запобіжний захід йому не обирали.
Щодо інших підозрюваних, то їм запобіжні заходи не продовжують уже кілька років. Причипойді та Хоменку востаннє продовжували у травні 2017 року на два місяці. Богачу запобіжний захід не продовжували з кінця 2016 року.
З шістьох правоохоронців четверо успішно пройшли переатестацію. Денис Ляхвацький переатестацію не пройшов і був звільнений, але поновився через суд. Шостий фігурант переатестацію взагалі не проходив, оскільки працював водієм.
Смерть п'ятирічного Кирила Тлявова
31 травня минулого року п'ятирічного Кирила Тлявова поцілила куля, коли він грався неподалік від будинку зі своїм другом. Батьки спочатку подумали, що син спіткнувся й розбив голову. Хлопчика доставили до реанімаційного відділення Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарні з черепно-мозковою травмою, а потім перенаправили до Києва.
3 червня, не приходячи до тями, Кирило помер. Причиною смерті назвали кульове поранення, яке спричинило перелом кісток черепа та пошкодження головного мозку. За словами бабусі дитини, череп був «увесь роздроблений на дрібні шматочки».
Офіційне слідство встановило, що того ж дня двоє поліцейських Переяслав-Хмельницького відділу Нацполіції Іван Приходько та Володимир Петровець разом із неповнолітнім сином Петровця та його товаришем Дмитром Кривошеєм відпочивали та вживали алкоголь на подвір'ї приватного будинку. Під час відпочинку чоловіки вирішили для розваги постріляти з вогнепальної зброї по металевих банках. Близько 15:30 куля влучила в п'ятирічного хлопчика.
Наступного дня столичне відділення ДБР відкрило кримінальне провадження за фактом умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень. У ніч на 2 червня затримали двох поліцейських. Їм оголосили підозру в необережному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження за попередньою змовою групою осіб. Однак після смерті дитини справу перекваліфікували на умисне вбивство.
4 червня Петровця та Приходька арештували на два місяці без права внесення застави. Обидва працювали в органах МВС ще до реформи, потім були звільнені, але поновились через суд. Своєї провини вони не визнали, відмовились свідчити, проходити тести на алкоголь та сліди пороху.
Півроку залишалося незрозумілим, хто саме вчинив постріл. У листопаді голова ДБР заявив, що стріляв «інспектор поліції». З підозрюваних цю посаду обіймав лише Іван Приходько. Однак зброю так і не знайшли. Інших учасників стрілянини підозрюють у хуліганстві та незаконному зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів. Наприкінці року ДБР повідомило про завершення досудового розслідування.
Вбивство викликало масові пікети з вимогою відставки міністра внутрішніх справ. На сайті президента з'явилася петиція про відсторонення Авакова. Необхідну для розгляду кількість голосів — 25 тисяч — вона зібрала менш ніж за тиждень. У відповіді Зеленський сказав, що він не може звільнити міністра, оскільки це не в компетенції президента.
Недавно стало відомо, що двоє підозрюваних вийшли з-під варти. Володимир Петровець та цивільний Дмитро Кривошей у березні внесли заставу й залишили СІЗО. Сину Петровця від початку обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Під вартою залишається лише Іван Приходько, йому запобіжний захід продовжили до 26 червня.
Знущання над дітьми в притулку «Світанок»
У жовтні минулого року колишня патрульна поліцейська Зоя Мельник написала у Facebook, що вихователи одеського притулку «Світанок» разом із приватними охоронцями бʼють підлітків. Вона також повідомила, що до насильства причетний поліцейський Андрій Крецул, який працює в підрозділі ювенальної превенції. Цей підрозділ має опікуватися неповнолітніми та запобігати їхнім злочинам.
Історія зі знущаннями в цьому закладі не нова. Вихованці «Світанку» вже не перший рік скаржаться на насильство з боку вихователів, приватних охоронців та поліцейських. Улітку 2018 року місцева влада провела службове розслідування й реформувала заклад у «центр соціально-психологічної реабілітації». Однак змінювання назви не вирішило проблему насильства.
Журналісти отримали свідчення того, що до знущань можуть бути причетні щонайменше три правоохоронці. Вихованці притулку, які перебували там у різні періоди, розповіли про насильство з боку людей в погонах. Впродовж 2018 року до них неодноразово застосовували насилля поліцейські Володимир Жарчук та Андрій Крецул.
Одна з таких історій сталася після того, як дві дівчинки втекли зі «Світанку» влітку 2018 року. Поліцейські розшукали їх та привезли до райвідділку. Там, за словами дітей, правоохоронці кидали їх на підлогу, жорстоко били та змушували зізнаватися у злочинах, які вони не вчиняли.
Після публікації справа набула розголосу. Народна депутатка написала звернення до керівників МВС та ДБР за матеріалами розслідування про побиття і знущання над дітьми. Генеральна прокуратура та ДБР зареєстрували кілька кримінальних проваджень щодо подій у «Світанку». Правоохоронці провели обшуки.
Слідчі ДБР перевіряють можливу причетність поліцейських до знущання. Наразі підозру оголосили лише Крецулу за статтею 365 Кримінального кодексу України — перевищення влади або службових повноважень, супроводжене насильством. За це загрожує позбавлення волі від трьох до восьми років.
Службове розслідування ініціювали й у самій поліції. За його результатами Андрія Крецула звільнили з посади. Натомість Володимир Жарчук і Вахтанг Трапаїдзе продовжують працювати в органах. У поліції Одеської області не знайшли доказів причетності цих двох до побиття і знущань, підтвердивши інформацію лише щодо звільненого Крецула. Самі діти кажуть, що їх правоохоронці навіть не опитали.
Смертельний удар у Вінниці
Пізно ввечері 11 червня минулого року у Вінниці тяжко поранили чоловіка на ім'я Олександр Комарніцький. Це сталося після сутички з місцевим поліцейським Сергієм Пивоваром.
Після конфлікту потерпілий отримав відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеню та перелам ноги. Наступного дня поліція повідомила, що чоловік сам спровокував правоохоронця, а той нібито просто відштовхнув його. За офіційним повідомленням, оперуповноважений кримінальної поліції Пивовар попросив перехожого бути понятим під час документування злочину, але отримав неадекватну реакцію. У відповідь чоловік спровокував конфлікт, під час якого отримав тілесні ушкодження. За словами оперативника, він відштовхнув чоловіка, той впав на асфальт та вдарився головою.
Оскільки Комарніцький був партійцем від політичної сили Анатолія Гриценка, ця історія одразу зчинила резонанс. Лідер партії повідомляв про побиття, зазначивши, що не вірить поліції. На своїй сторінці у Facebook Гриценко писав, що його соратник був порядною людиною і що його «по-звірячому побили».
Після кількатижневого перебування в комі чоловік помер. Смерть Комарніцького спричинила обурення місцевих мешканців, які зібралися на пікет поліції. Після розголосу керівництво Нацполу публічно анонсувало низку звільнень. Справу почало вести Державне бюро розслідувань, яке відкрило провадження за фактом перевищення влади або службових повноважень за статтею 365 Кримінального кодексу України.
Слідчі з'ясували, що трагедія сталася на одній із зупинок громадського транспорту. За судовими ухвалами, правоохоронці вважають, що Сергій Пивовар під час спілкування з Олександром Комарніцьким умисно наніс один удар кулаком в область обличчя, унаслідок чого той впав на асфальт. У лікарню його доставили з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, перелом склепіння з переходом на основу черепа, забій головного мозку важкого ступеню, субдуральні нашарування лобних ділянок, множинні контузії мозку, пневмоцефалія, мозкова кома.
Сам правоохоронець провини не визнає і дотримується тієї ж версії, що була офіційно озвучена поліцією. Він додає, що, навпаки, відбивав удар чоловіка.
У цьому провадженні міститься чимало суперечливих свідчень. Четверо свідків вказують, що поліцейський вдарив чоловіка в обличчя, через що той упав. Інші двоє вказують, що побиття не було і Комарніцький сам «чіплявся до працівника поліції».
У листопаді 2019 року ДБР передала справу до суду. Правоохоронець тепер офіційно обвинувачений у перевищенні своїх службових повноважень, що призвели до смерті людини. Якщо його вину доведуть, йому загрожує позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Однак зараз чоловік перебуває на волі. Під варту його брали лише на короткий період. Його свободу обмежено лише нічним домашнім арештом. Крім того, Пивовар намагається через суд поновитися на посаді, звідки його звільнили після інциденту, і отримати невиплачену за період звільнення зарплату.