Після призначення Ірини Венедіктової на посаду генерального прокурора України змінилась процедура відбору кандидатів на адміністративні посади в Офіс генпрокурора. Попередня система, запроваджена Русланом Рябошапкою, передбачала більш збалансований склад атестаційної комісії. Венедіктова ж додала до комісії ще одного представника від самої прокуратури, що змінило співвідношення голосів на користь відомства. Тепер представників прокуратури стало більше, ніж так званих «зовнішніх спостерігачів» із міжнародних організацій та навчальних закладів. За оцінкою експертів, такі зміни дають генпрокурору значно більший вплив на кадрові рішення.
Журналісти видання «Слідство.Інфо» вирішили дослідити, які люди потрапили до Офісу генерального прокурора після запровадження нової процедури. На запит редакції надійшов перелік із 15 осіб, призначених на адміністративні посади. Однак розслідування показало, що щонайменше троє з цих новопризначенців мають у своїй біографії проблемні моменти: від фігурування в кримінальних справах до звільнення через люстрацію та приватизації службового житла на значну площу.
Дмитро Літкевич, харків'янин, отримав посаду в Офісі генпрокурора, хоча в публічних джерелах немає інформації про його попередню роботу в органах прокуратури. На спроби журналістів зв'язатися з ним він не відповідав.
Літкевич та його родина опинилися в центрі низки кримінальних проваджень, пов'язаних із шахрайством у великих розмірах, використанням підроблених документів та відмиванням коштів. За версією слідства, батько Дмитра Олександр Літкевич у 2008 році позичив 100 тисяч доларів у знайомого й не повернув їх. Цей знайомий — Олександр Полковниченко, колишній начальник управління Служби безпеки України в Харківській області. Після цього Літкевича-старшого оголосили в розшук.
З судового рішення Дзержинського райсуду Харкова від 25 липня 2016 року випливає, що правоохоронці розглядали можливість причетності до цієї справи й Дмитра Літкевича. У документі зазначалось, що він знав про наміри батька та нібито запевняв Полковниченка, що особисто контролює процес повернення боргу.
Донька Олександра Літкевича Ірина також фігурувала в кримінальних провадженнях. За версією слідства, у 2008 році вона взяла кредит на понад 410 тисяч доларів, надавши банку довідки із завищеними доходами. Ці довідки нібито підписала її матір, яка керує компанією «Елегант».
Літом 2013 року в інтернеті з'явився аудіозапис, на якому людина, що називає себе помічником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, розмовляє з Полковниченком. Фігуранти плівки нібито обговорюють «грошовий варіант вирішення проблеми». Полковниченко пізніше звернувся до суду з заявою про недостовірність запису, і в липні 2016 року Дзержинський районний суд задовольнив його клопотання.
Під час розгляду справи суд встановив, що в оприлюдненій розмові чути голоси Полковниченка та Дмитра Літкевича, а сама розмова відбулась у лютому 2010 року. Це підтвердила експертиза, проведена в межах справи про шахрайське заволодіння грошима.
Полковниченко заявив журналістам, що викладений запис був змонтований. Насправді, за його словами, розмова стосувалась погашення боргу батька Літкевича. На суді він запевняв, що не мав жодних грошових відносин з Аваковим.
Адвокат Дмитра Літкевича оскаржив рішення суду, вважаючи, що інформація про голос його підзахисного є зайвою деталізацією. Апеляційний суд Харківської області у січні 2017 року задовольнив скаргу й наказав видалити з рішення згадку про те, що на аудіозаписі говорить Літкевич.
Попри численні кримінальні справи, офіційно підозрюваним був лише Олександр Літкевич. Однак під час засідання Харківського районного суду в січні цього року з'ясувалось, що матеріали кримінального провадження щодо відмивання грошей зникли з відділку поліції. У березні чоловіка зняли з розшуку.
У квітні цього року слідчі Державного бюро розслідувань оголосили підозру в хуліганстві Олександру Полковниченку за епізодом, який стався майже п'ять років тому. За версією слідства, генерал-лейтенант запасу СБУ, керуючи автомобілем у Києві, обігнав та примусово зупинив машину активіста громадської організації «Автомайдан», а потім побив чоловіка.
Вадим Веніславський, який обіймав посаду заступника прокурора Волинської області під час Майдану, також отримав керівну посаду в оновленому Офісі генерального прокурора. Його призначили заступником начальника департаменту.
Веніславський працював на цій посаді майже два роки, починаючи з липня 2012 року, а до того був прокурором Луцького району. У жовтні 2014 року його звільнили з прокуратури у межах закону «Про очищення влади». Рішення про звільнення було мотивоване тим, що за часів президентства Віктора Януковича він понад рік обіймав керівну посаду в органах прокуратури.
Веніславський оскаржив своє звільнення, і в грудні минулого року Окружний адміністративний суд Києва визнав його протиправним. На думку судді, прокуратура не довела, що Веніславський своїми діями сприяв узурпації влади Януковичем. Прокуратура подала апеляцію, але наприкінці лютого цього року Шостий апеляційний адміністративний суд її відхилив. Офіс генерального прокурора мусив виплатити Веніславському понад 700 тисяч гривень компенсації за час вимушеного прогулу. Водночас 30 березня Офіс генпрокурора подав касаційну скаргу на рішення судів, яку наразі розглядають у Верховному Суді.
До березня поточного року Веніславський був співвласником компанії «Спецкомунтех», яку він вказав у своїй декларації. Фірма створена 2018 року й займається продажем спеціалізованого автомобільного транспорту — сміттєвозів, тракторів, машин для прибирання та іншої техніки. З минулого року компанія уклала договорів із державними замовниками на понад 20 мільйонів гривень. Нині замість Веніславського компанією володіє його донька Анастасія.
«Спецкомунтех» фігурує в кримінальному провадженні Державного бюро розслідувань від грудня минулого року. Суд арештував вантажівку VOLVO FL280 2008 року, зареєстровану на компанію. За даними слідства, працівник митного поста «Луцьк» у жовтні 2019 року занизив вартість розмитнення цього автомобіля на суму майже 12,5 тисяч євро. У реєстрі опубліковано лише одна ухвала від 19 грудня 2019 року, якою Личаківський районний суд Львова арештував транспортний засіб.
Однак на сайті з продажу автомобілів журналісти натрапили на оголошення, в якому «Спецкомунтех» пропонує за 45 тисяч євро вантажний сміттєвоз із характеристиками, ідентичними тим, що фігурували в ухвалі про арешт. Оголошення створено 12 травня цього року. Представники сайту зазначають, що автомобіль у розшуку не перебуває.
За інформацією з офіційного веб-порталу судової влади, чергове засідання у справі про арешт вантажівки мало відбутися 29 травня цього року, однак рішення в реєстрі не опубліковане. На момент публікації матеріалу зв'язатися з Веніславським не вдалось.
Євгеній Коновальчук отримав посаду заступника начальника департаменту в Офісі генерального прокурора. 5 травня він подав декларацію про доходи як кандидат на цю посаду.
За президентства Януковича Коновальчук обіймав посаду начальника Управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави у прокуратурі Запорізької області. Після Революції Гідності його звільнили наказом прокурора області від 1 квітня 2014 року.
Коновальчук переконує, що його звільнення не пов'язане з очищенням влади після Євромайдану. За його словами, він не брав участі в питаннях, які стали підставою для люстрації, оскільки не мав нагляду за додержанням законів органами міліції. Після звільнення він працював у бізнесі.
З реєстру нерухомості випливає, що у травні 2014 року сім'я Коновальчука оформила право власності на квартиру площею 118 квадратів у Запоріжжі. Цю нерухомість видали йому як службове житло в листопаді 2012 року. Згідно із законом «Про приватизацію державного житлового фонду», службові квартири приватизації не підлягають.
Однак у січні 2013 року виконком Запорізької міськради виключив цю квартиру зі службових, мотивуючи рішення тим, що потреба в такому її використанні відпала. За розрахунками журналістів, нині така нерухомість може коштувати щонайменше 50 тисяч доларів.
Коновальчук стверджує, що мав право на приватизацію цього житла, оскільки більше десяти років пропрацював у органах прокуратури. За його словами, рішення приймалися органами прокуратури та місцевого самоврядування в час його роботи, а приватизація відбулась уже після звільнення.
Водночас безкоштовна передача квадратних метрів прокурорам, силовикам та суддям зазвичай відбувається непрозоро. Люди, які стоять у черзі за соціальним житлом, про це навіть не знають. Таку думку раніше висловила громадська діячка Ліна Клебанова, яка два роки вивчала схеми розподілу помешкань у Києві. За її словами, так будується корупційний ланцюжок по всій країні, де суд, прокуратура та міська адміністрація тісно пов'язані.
У декларації Коновальчука про статки й доходи станом на 2019 рік зазначено чотири автомобілі загальною вартістю майже 450 тисяч гривень, три з яких придбано в минулому році. Він також задекларував дохід у вигляді повернення безпроцентної позики на суму понад 2,1 мільйона гривень. Крім того, в декларації вказано грошових активів на суму понад 68 тисяч доларів, 65,5 тисяч болгарських левів (більш ніж 1 мільйон гривень), 12 тисяч євро та 261 тисячу гривень готівки й банківських заощаджень.
У листопаді 2016 року людина з ідентичними прізвищем, іменем та по-батькові подала петицію на сайті Президента України, в якій пропонувала обмежити доступ до Єдиного державного реєстру декларацій. На думку автора петиції, публічне звітування про доходи призвело до грабежів та розбійних нападів на держслужбовців. Однак петиція не була розглянута, оскільки набрала лише 10 голосів із необхідних 25 тисяч. Публічний реєстр декларацій запрацював у серпні 2016 року на виконання закону «Про запобігання корупції».