Середина липня: на Полтавщину прибувають вагони-рефрижератори з тисячею тіл українських військовослужбовців, повернених у ході чергової репатріації. Місцевий морг не здатен вмістити такий обсяг, тому всі роботи розгортаються прямо біля залізничної колії, у польових умовах. Тут працюють слідчі, оперативники, криміналісти, судово-медичні експерти та вибухотехніки.

Процес ідентифікації розпочинається з попереднього огляду. Сім робочих груп спеціалістів проводять первинну перевірку кожного тіла. Спочатку перевіряють, чи немає у мішках вибухівки. Потім кожному тілу присвоюють унікальний номер та фіксують основні характеристики: стать, розмір взуття, тип камуфляжу. Заступник начальника відділу розслідування злочинів проти особи слідчого управління ГУНП в Полтавській області Олександр Бровкін наголошує на критичній важливості цього етапу: «Вже непоодинокі випадки, коли в одному мішку ми отримуємо дві частини тіла і ми розуміємо, що це дві різні особи. І якщо слідчий на даному етапі не помістить іншу частину в інший пакет, може статися біда, і ми потім не ідентифікуємо іншу особу, яка там знаходиться».
З тисячі повернутих тіл вибухівку виявили лише в одному випадку — граната без запалу, знайдена в кишені військового. Вибухотехніки упакували її у спеціальний контейнер для подальшої експертизи у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС.
Наступний критичний етап — збір генетичного матеріалу. Судово-медична експертка Віталіна Мороз, яка працює на місці, демонструє складність цієї роботи. На прикладі одного загиблого вона показує, що вдалося вилучити: нігтьові пластини з обох стоп — з лівої повністю, з правої перший, другий і третій пальці. Щодо зубів, експертка констатує: «Зуб не брали, бо відсутня голова». Це яскравий приклад того, як сильне обвуглення тіл унаслідок мінно-вибухової травми ускладнює збір матеріалу.

Кожен зібраний фрагмент розміщують у окремий контейнер з індивідуальним номером. Якщо родичі загиблого захисника надали свої ДНК-зразки, то після молекулярно-генетичної експертизи їм повідомлять про збіг та передадуть тіло для поховання. Мороз додає, що в деяких ситуаціях ДНК-матеріал доводиться відбирати повторно — коли встановити профіль людини з раніше зібраних фрагментів неможливо через надмірне обвуглення.

Паралельно в сусідній палатці проводиться судово-медичний огляд тіл, який здійснюється вже після збору ДНК. Судмедекспертка Галія Мустафіна пояснює необхідність цього етапу: потрібно сфотографувати та детально описати кожну особливість. Вона розмірковує про значення цієї роботи для родичів: «Коли родичі отримають результати ДНК, у тому числі, вони дізнаються, що у загиблого було з зубами, якщо я бачу — яке в нього було волосся, борода, можливо, щось із одягу. Я ставлю себе на місце людини, яка отримає результати ДНК і прийде до слідчого: що вона побачить по фотографіях, і що вона побачить по експертизі. Тобто, що мене може впевнити або навпаки насторожити, що це от саме він, цей родич. Якщо в мене і ДНК, і збігається розмір взуття, зуби, волосся, якісь особливості, одяг, то от тоді якось більше впевненості, ніж коли просто аркуш з цифрами».
Після завершення всіх процедур тіла повертають у вагони-рефрижератори, де вони зберігаються до моменту передачі родичам.