Влітку 2020 року народний депутат від партії «Слуга народу» Олександр Куницький неодноразово звертався до міністра інфраструктури Владислава Криклія з вимогою скасувати систему сертифікації автомобілів із газобалонним обладнанням (ГБО). Під час одного з таких звернень депутат наголошував на необхідності припинити те, що він називав корупційною схемою та монополізацією ринку. Раніше журналісти вже розповідали про зацікавленість Куницького у розвитку мережі зарядних станцій для електромобілів. Виявилось, що його активність поширюється й на інші сегменти автотранспортної сфери.
Протягом кількох місяців Куницький разом із колегою по фракції Олександром Дубінським регулярно зустрічався з міністром Криклієм як у стінах Міністерства інфраструктури, так і в парламенті. Основним предметом їхніх розмов була саме сертифікація ГБО. Харківський депутат навіть звернувся до Державного бюро розслідувань із проханням розпочати кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Мінінфраструктури.
Однак діяльність Куницького мала конкретного адресата. Він відстоював інтереси організації під назвою «Українська газомоторна асоціація», про що прямо зазначав у своїх депутатських зверненнях та запитах. Ця асоціація об'єднує компанії, які займаються встановленням та обслуговуванням газобалонного обладнання.
Співзасновником асоціації є компанія «Лайт Сервіс Україна», власником якої згідно з реєстром є юридична особа з Сейшельських островів. Формально організацію очолює харківський мешканець Степан Ашрафьян. Розслідування показало, що Ашрафьян тісно пов'язаний з родиною харківських підприємців Костанян, які розвивають бізнес у сфері продажу, встановлення та обслуговування газобалонного обладнання не лише в Україні, а й у Російській Федерації. Їхня українська діяльність привертала увагу правоохоронців через можливе використання послуг конвертаційних центрів.
Проблема із безпекою газобалонного обладнання виникла задовго до того, як Куницький почав активно лобіювати його інтереси. Сергій Трапезенко з Миколаєва встановив ГБО на свій ВАЗ у серпні 2018 року за 5500 гривень. Через три тижні автомобіль загорівся в дорозі. Рятувальники склали акт, у якому причиною пожежі назвали витік газу з щойно встановленої системи. Трапезенко звернувся до майстра з вимогою компенсувати збитки, але отримав відмову, тому подав позов до суду.
При розгляді справи суд спирався на так званий акт технічної експертизи, виданий тією ж майстернею, яка встановлювала обладнання. Такі акти видавали сервісні центри за кілька сотень гривень, і вони мали підтверджувати безпечність конструкції. Однак навіть наявність цього документу та висновку експерта не переконали суддів першої інстанції. Лише в апеляційному порядку Трапезенко отримав рішення на свою користь: суд зобов'язав установлювача ГБО виплатити 28 тисяч гривень компенсації за пошкодження автомобіля та 14 тисяч гривень на покриття судових витрат.
Подібних випадків у судових реєстрах виявилось чимало. Одеситу Володимиру Дубову його Opel Omega майже повністю згоріла влітку 2016 року невдовзі після встановлення ГБО. Киянин Ігор Гнучний встановив газобалонне обладнання на свою Skoda Octavia у травні того ж року, а наприкінці місяця автомобіль загорівся у дворі. Суд стягнув з установлювачів понад 212 тисяч гривень матеріальної та 5 тисяч гривень моральної шкоди.
На тлі цих інцидентів було вирішено змінити процедуру встановлення ГБО. З кінця 2019 року замість актів технічної експертизи власники автомобілів мають отримувати сертифікати від незалежних організацій, які не пов'язані з виконавцями робіт. Сервісні центри МВС з січня приймають лише такі сертифікати. На сайті Мінінфраструктури розміщено вичерпний перелік організацій, які мають право проводити сертифікацію. Процедура може тривати цілий день і коштує близько двох-трьох тисяч гривень.
Міністерство інфраструктури вважає, що нова вимога зробить транспорт на газу безпечнішим. Однак саме проти цієї вимоги виступає «Українська газомоторна асоціація». У своїй офіційній заяві організація стверджує, що нав'язувана система сертифікації не має законодавчого підґрунтя, не регламентована чинним законодавством і являє собою штучну надбудову, спрямовану виключно на збільшення вартості послуг для споживачів та перенаправлення фінансових потоків через комерційні структури, які фактично не надають жодних послуг. Крім того, у спілці припускають, що структури, які отримали право видавати сертифікати, пов'язані з посадовцями Мінінфраструктури.
Олександр Куницький став для асоціації надійним союзником. Його перше звернення до Мінінфраструктури щодо сертифікації ГБО датується кінцем січня 2020 року. У цьому документі депутат посилався на лист «Української газомоторної асоціації» за підписом Степана Ашрафьяна. Куницький вказував на нібито недостатню кількість органів сертифікації, яких було лише три, і просив вирішити проблему. Міністерство відповіло, що насправді органів сертифікації налічується 11 (нині їх 10), і вони мають розгалужену систему з близько двох сотень випробувальних пунктів.
У березні того ж року депутат написав друге звернення, на цей раз із конкретнішою вимогою — формально повернути стару систему. Мінінфраструктура знову відповіла, що сертифікація ГБО необхідна і не суперечить українському законодавству.
Після цього Куницький перемістив комунікацію в публічну площину. 20 березня він та Олександр Дубінський опублікували у Facebook відео свого візиту до Мінінфраструктури. На записі Куницький заявляє про монополізацію ринку сертифікації ГБО компаніями, які нібито пов'язані з чиновниками. Депутат також ініціював відкриття Державним бюро розслідувань кримінального провадження щодо можливих неправомірних дій посадових осіб Мінінфраструктури під час сертифікації транспортних засобів.
Протягом наступних місяців Куницький неодноразово підходив до міністра Криклія на розмови у стінах Верховної Ради. Після однієї з таких дискусій депутат навіть розпочав збір підписів про звільнення Криклія з посади. «Українська газомоторна асоціація» регулярно дублювала дописи Куницького на своїй Facebook-сторінці.
Степан Ашрафьян, який очолює асоціацію, тісно пов'язаний з родиною Костанян. Главою сімейства є 71-річний мешканець Харкова Ашот Костанян, який має також російське громадянство. В Україні він офіційно володіє компанією «Ефкас-2», співвласником якої є його син Костянтин. Ця фірма працює під брендом Kosta Gas і спеціалізується на продажі та встановленні ГБО. Костянтин Костанян був комерційним директором Kosta Gas і нібито засновником мережі сервісних центрів Pride Gas. Обидві компанії позиціонують себе як провідні гравці на ринку ГБО в Україні.
Раніше у відеороликах як засновник Pride Gas фігурував брат Костянтина Едуард. Розслідування показало, що разом із батьком Едуард був співвласником двох російських фірм, зареєстрованих у Воронежі. Одна з них мала назву «Костагаз» і була створена 2014 року, однак ліквідована влітку 2019 року.
Українська Kosta Gas у 2014 році брала участь у російській виставці газобалонного обладнання GasSuf у Москві. Компанія сама про це звітувала, опублікувавши фото на своїй Facebook-сторінці в грудні 2014 року. На той час Росія вже окупувала Крим і розпочала збройну агресію на сході України. Судячи зі знімків, у виставці брав участь Костянтин Костанян.
Під час розмови з журналістами Костянтин Костанян переконує, що наразі бізнесу в Росії у них немає. Однак на офіційному сайті компанії Kosta Gas зазначено, що фірма здійснює продаж ГБО, зокрема й у Російській Федерації.
Степан Ашрафьян описується Костянтином як його «друг і вірний соратник». На Facebook-сторінці останнього журналісти знайшли спільні фото з керівником асоціації. Примітно, що відразу після розмови журналіста з Костянтином ці знімки зі сторінки зникли. Костанян у коментарі стверджує, що нині зв'язок із Ашрафьяном не підтримує й до діяльності асоціації не причетний. «Колись він у мене працював, роки чотири тому. Ми спокійно розійшлися», — каже він.
Однак Ашрафьяна можна помітити на знімках, які публікувала компанія Kosta Gas на своїй Facebook-сторінці. На цих фото він стоїть на фоні плакату та поряд із працівниками Pride Gas. Знімки датовані квітнем-травнем 2017 року, коли створювалася асоціація, та січнем 2018 року, коли вона вже існувала.
Костанян у минулому публікував у Facebook дописи асоціації із закликом влаштувати акцію протесту проти підвищення акцизу на газ. Раніше він озвучував тези, співзвучні з риторикою асоціації, зокрема закликав бойкотувати ціну на газ, доки вона «не буде адекватною».
«Ефкас-2» фігурує в кількох кримінальних провадженнях. Відповідно до них, ця фірма нібито користувалася послугами конвертаційних центрів — структур, які зазвичай складаються з низки фіктивних фірм і використовуються для ухилення від сплати податків чи відмивання грошей. Останні ухвали в справах, де фігурує «Ефкас-2», датовані 2017 роком. Костянтин Костанян запевняє, що наразі у правоохоронців немає до них жодних питань.
Журналісти намагалися отримати коментар Степана Ашрафьяна щодо його зв'язків із бізнесом Костанян та відстоювання Куницьким інтересів асоціації. Під час телефонної розмови Ашрафьян запропонував надіслати запитання на електронну пошту, однак на прохання вказати її адресу не відповів. Наступний телефонний виклик він скинув.
Олександра Куницького також намагалися розпитати про відстоювання інтересів асоціації. Після двох днів марних дзвінків журналісти надіслали йому запитання через WhatsApp. Депутат отримав їх, але не прочитав.
Під час розмов із Криклієм Куницький згадував прізвища Щелкунова й Щедрова, стверджуючи, що дружина першого контролює одне з ліцензованих для сертифікації підприємств. Ймовірно, йдеться про керівника директорату з безпеки на транспорті Антона Щелкунова. Однак його дружина, відповідно до декларації, жодного бізнесу не має. Хоча у 2017 році підлеглий Щелкунова отримував зарплату в компанії «Укр-Тест-Стандарт», яка нині займається сертифікацією ГБО. Того ж року він перейшов на роботу в Державну службу із безпеки на транспорті.
Стосовно прізвища «Щедров» міністр Криклій відповів, що лише чув його. Особи з таким прізвищем серед працівників Мінінфраструктури журналісти не знайшли. Водночас чоловік на ім'я Ігор Щедров раніше був власником «Укр-Тест-Стандарту».
Міністерство інфраструктури отримало запит з проханням прокоментувати ймовірний вплив керівника директорату на органи сертифікації. На момент публікації матеріалу відповіді не надійшло.
Чи можна вважати цю історію випадком лобізму? Експерт у сфері взаємодії з органами влади Денис Базілевич зазначає, що сам депутат не може лобіювати в юридичному сенсі. Стаючи депутатом, він перестає бути лобістом, навіть якщо був ним раніше. Однак виникає питання про етику: наскільки етично депутат ставиться до інших ініціатив і чи прислухається до інших точок зору.
Депутати мають бути арбітрами і враховувати у своїй діяльності позиції різних сторін, переконаний експерт. Утім, в Україні ці процеси непублічні, тому за кого «грає» парламентар, відстежити важко.
На думку Базілевича, рішенням могло би стати запровадження реєстру лобістів. Подібні існують у ЄС та США. «Популярний та прогресивний реєстр лобістів є в Брюсселі, Єврокомісії. Там, якщо ти лобіст — а це будь-яка фізична особа, яка взаємодіє з чиновниками, — ти повинен заявити про себе в реєстрі: хто ти такий, яку компанію представляєш, який у тебе бюджет, які в тебе комітети, комісії. Тоді з тобою працюють. А якщо в цьому реєстрі тебе немає, чиновник не має права з тобою зустрітися», — каже експерт.
Таку ж модель хотіли запровадити в Україні, однак законопроєкт, який це враховує, досі не ухвалено. Якби в Україні існував такий реєстр, будь-яка громадська ініціатива, яка звертається до депутата, повинна була б у ньому зареєструватися, розповівши про себе: хто вони, чиї інтереси представляють, який у них бюджет, які в них сектори лобіювання, які бенефіціари. Ця інформація була би публічною, і люди розуміли б, за кого насправді «грає» парламентар.