Державний «Приватбанк» уже понад чотири роки намагається позбутися активів, які колись оцінювались у астрономічні суми. Нафтобаза в Сумах — лише один із прикладів цієї драми. У вересні 2020 року банк виставив її на аукціон за 4,8 мільйона гривень. Комплекс займав майже 7 гектарів і включав виробничі приміщення, склади та насосні станції. Покупців не знайшлось. Те саме повторилось у червні, у вересні того ж року та на численних аукціонах з 2019-го. На листопад було заплановане чергове торги, але й там охочих придбати об'єкт не було.
Лариса Федяєва, яка управляє заставним майном банку, пояснила причину невдач: база не використовувалась для зберігання нафтопродуктів понад два десятиліття. Будівлі зруйновані, дахи провалені. Єдиний об'єкт у більш-менш задовільному стані — будка для собак.
Але на папері у 2015 році все виглядало зовсім інакше. На замовлення «Приватбанку», основними власниками якого тоді були Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов, сумська база отримала оцінку понад 91 мільйон гривень. Це була лише одна з 149 нафтобаз, які приватна оціночна компанія оцінила на замовлення банку. Загальна вартість цих об'єктів становила близько 8,7 мільярда гривень.
Ці оцінки використали як обґрунтування для прийняття 120 нафтобаз у заставу під кредити на суму майже 8,7 мільярда гривень. Коли позичальники не повернули борги, нафтобази перейшли у власність банку. Після націоналізації установи нове керівництво вирішило перевірити реальну вартість активів. Результат був шокуючим: насправді нафтобази коштували лише 580 мільйонів гривень — у 15 разів менше від оцінки 2015 року.
Держава згодом повідомила про певні успіхи у продажу. За 32 нафтобази вдалося виручити понад 138 мільйонів гривень. Найуспішнішою угодою став продаж бази в Коростені на Житомирщині за майже 22 мільйони гривень. Однак у контексті оцінки 2015 року, коли цю базу оцінили в майже 99 мільйонів, такий результат важко назвати успіхом.
Власниками 149 нафтобаз, згідно зі звітом про оцінку, були близько сорока компаній, здебільшого з офшорним корінням. Більшість з них мали спільні корені в іноземних фірмах, які пов'язували з фінансово-промисловою групою «Приват» Коломойського та Боголюбова.
Наприклад, 16 нафтобаз вартістю майже 834 мільйони гривень належали компанії «Запоріжнафтопродукт». Її засновниками були п'ять кіпрських компаній, включаючи Lonar Enterprises Limited. За інформацією видання «Економічна правда», українські податківці пов'язували цю офшорку з «Приватом».
Лоnar Enterprises Limited виявилась співзасновником кількох інших українських компаній зі звіту про оцінку: «Севен Севенті Петроліум», «Кременчукнафтопродукт», «Черкаси-Нафта-2008», «Інвест Черкаси», «Латоніс», «Форт Нокс», «Мавекс-Буковина». Разом вони володіли понад двома десятками нафтобаз, оцінених у майже 2,85 мільярда гривень.
Сумська база також мала офшорне походження. Перед тим як потрапити до «Приватбанку», вона належала компанії «Пірсан», серед співзасновників якої була кіпрська компанія Moshona Investments Limited, також пов'язана з «Приватом» за версією українських податківців. «Пірсан» володів шістьма нафтобазами, оціненими в майже 294 мільйони гривень. Коли журналісти спробували зв'язатися з компанією, там відмовились від коментарів.
Оцінку провела компанія «Бейкер Тіллі Україна ЕК» навесні 2016 року. На той час вона була пов'язана з українським представництвом Baker Tilly International — міжнародної мережі консалтингових, управлінських та аудиторських компаній, які працюють у понад сотні країн. Baker Tilly почала працювати в Україні в 1999 році і нині входить до п'ятірки найбільших аудиторських фірм. Генеральним директором та єдиним оцінювачем у звіті фігурує Олександр Полянський.
Полянський проводив оцінку без виїзду на жодну з нафтобаз. Він аналізував лише міжнародну та внутрішню кон'юнктури, які, судячи зі звіту, були не особливо сприятливими, та будував прогнози щодо змін привабливості активів. Замовлення від «Приватбанку» передбачало визначення не ринкової вартості, а так званої оціночної вартості.
Степан Максимов, президент Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки, пояснив, що оціночна вартість не має практичного значення. За його словами, оцінювачі в таких випадках посилаються на алгоритм, заданий замовником. «Замовник може задати алгоритм «ринкову вартість помножити на два» чи «ринкову вартість поділити на два» — от вам і оціночна вартість. Їй гріш ціна, її ніде не можна застосувати», — сказав він.
Національні стандарти оцінки передбачають, що при визначенні вартості заставного майна має обраховуватись лише ринкова вартість. Однак саме звіт «Бейкер Тіллі Україна ЕК» з оціночною вартістю використовувався при прийнятті 120 нафтобаз у заставу. Передані протягом березня-вересня 2016 року, вони слугували дозабезпеченням раніше виданих кредитів на суму майже 8,7 мільярда гривень. До націоналізації банк взяв ці нафтобази на баланс і списав позичальникам заборгованість.
Фінансовий аналітик Євген Дубогриз порівняв ситуацію з прикладом: якщо ви дали знайомому кредит під заставу заміського маєтку, він кредит не повернув, ви забрали забезпечення, а потім виявилось, що це не маєток, а просто сільський сарай.
На думку Дубогриза, це «стандартний трюк багатьох банків». Оцінювачі щось свідомо чи несвідомо наплутали. Існує багато методів оцінки, які допомагають завищувати чи занижувати вартість. Багато залежить від оцінювача, його політики та зв'язків з банком.
Аналітик назвав ситуацію із заставами нафтобаз ризиковими операціями, для яких старі акціонери вирішили залучити не власні кошти, а фактично гроші вкладників фінустанови. У результаті за ризикові операції платила не держава, а вкладники. «За такі ризикові оборудки мають платити акціонери, а не вкладники, — резюмував Дубогриз. — А вийшло так, що за це заплатили не колишні акціонери ПриватБанку, а нинішні».
Олександр Полянський мав складну історію з оцінками. У 2017 році його позбавили свідоцтва оцінювача, а компанію, яку він очолював, позбавили сертифіката. Причиною стали звіти про оцінку застав за кредитами в «Українському професійному банку».
Наступного року УПБ відкликали банківську ліцензію. Під час перевірки правоохоронці з'ясували, що Полянський проводив оцінку земельних ділянок, які потім передали банку в заставу. Але замість 154 гектарів, зазначених в оцінці, в реальності землі виявилось менше двох гектарів. За інформацією видання FinClub, за допомогою фіктивних кредитів банк нібито вивів 108 мільйонів гривень рефінансування НБУ.
Генеральний директор материнської компанії Baker Tilly в Україні Олександр Почкун пояснював роботу Полянського так: «Проводячи оцінку, ми керувалися документами, які надав банк. Це була оцінка без виїзду на об'єкт. Ми не оцінювали саме майно, тому не могли знати, що документи фальшиві».
Полянський намагався оскаржити позбавлення свідоцтва. Ані Окружний адміністративний суд Києва, ані Шостий апеляційний адміністративний суд його прохання не підтримали. У травні минулого року він звернувся до Касаційного адміністративного суду, але з того часу нових рішень в реєстрі немає.
Таким же шляхом Полянський намагався відновити сертифікат для компанії. Дійшовши до Верховного Суду, він програв.
Степан Максимов зазначив, що випадки, коли банки беруть майно в заставу за завищеними цінами на основі звітів оцінювачів, в Україні непоодинокі. На прохання правоохоронців фахівці перевіряють такі звіти — цей процес називається рецензуванням. На екзаменаційній комісії розглядаються звіти, вона приймає рішення щодо того, чи свідомо оцінювач завищив вартість об'єктів. Людина може сказати, що їй не вистачило знань, тоді її покарання — професійне: можуть позбавити кваліфікації оцінювача.
Але якщо вдасться довести, що оцінку зробили з умислом і що вона призвела до тяжких наслідків, настає кримінальна відповідальність.
Нині гендиректор Baker Tilly в Україні Олександр Почкун від Полянського та його компанії відхрещується. За рішенням зборів учасників ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» було вирішено відкликати згоду на використання фірмового найменування Baker Tilly в назві ТОВ «Бейкер Тіллі Україна ЕК». Підставою стало «виявлення в квітні 2016 року незаконних дій ТОВ «Бейкер Тіллі Україна ЕК» по використанню фірмового найменування». Компанія випустила публічне повідомлення про це 24 квітня 2017 року. Тепер фірма Полянського називається «Констракшн Енд Проперті Менеджмент Компані».
Зараз Олександр Полянський керує компанією «РСМ Україна Консалтинг» — українським членом міжнародної аудиторської та оціночної мережі, яка на вітчизняному ринку займає десяте місце. На сайті фірми він фігурує як партнер та голова практики консультаційних послуг. Офіс розміщується в тій же будівлі, що й головний офіс українського Baker Tilly.
«Слідство.Інфо» намагалось зв'язатися з Олександром Полянським, щоб розпитати його про оцінку нафтобаз для «Приватбанку», про методи та мету оцінки, а також чому нафтобазу в Сумах, оцінену в понад 91 мільйон гривень, банк не може продати за 4,8 мільйона.
Перші спроби отримати коментар відбулись два місяці до публікації. Під час телефонної розмови з журналістом Полянський повідомив, що коментувати події, яким близько п'яти років, дуже складно. Журналісти надіслали йому перелік запитань у WhatsApp, але він не відреагував. Полянський наполягав, щоб запитання надіслали йому «Укрпоштою».
Журналісти кілька разів намагались застати його в офісі «РСМ Україна Консалтинг», але безуспішно. Їм повідомляли, що він відсутній: то вийшов на зустріч, то захворів.
На наступний після останньої спроби день журналістам вдалося сконтактувати з Полянським телефоном. Він запропонував зустрітися за кілька днів у компанії з юристом. Однак точний час узгодити не вдалося. Потім Полянський перестав відповідати на дзвінки.
Журналісти надіслали оцінювачу перелік запитань «Укрпоштою», як він просив. На момент публікації матеріалу відповідей не отримали.