Вища рада правосуддя 3 грудня ухвалила рекомендацію президенту про довічне призначення дев'яти суддів. Серед них — особи, які отримали негативні оцінки від Громадської ради доброчесності, та суддя, якого раніше ВРП відмовлялася призначати через сумніви щодо його чесності.
Вісім із цих суддів під час кваліфікаційного оцінювання отримали від ГРД висновки про невідповідність критеріям доброчесності. Дев'ятий — Віктор Кицюк — взагалі не проходив таке оцінювання. У своїх рішеннях ВРП посилалась на висновки Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які нібито підтверджували доброчесність цих осіб.
Напередодні ВРП також призначила низку суддів, кваліфікаційне оцінювання щодо яких не було завершене. Вища кваліфікаційна комісія не закінчила їхню оцінку через недотримання норм доброчесності. Громадськість заявила, що таке призначення порушує встановлений порядок і рекомендувала президенту їх не призначати. У відповідь ВРП звинуватила Громадську раду доброчесності в тому, що її заклики «спрямовані на поглиблення кадрової кризи», посилаючись на перевантаженість судів через брак суддів.
Віктор Кицюк — суддя, якого називають суддею Майдану. Нещодавно його виправдали у кримінальній справі, яка розглядалася перед засіданням ВРП. Його звинувачували в тому, що у 2014 році він ухвалив два рішення, якими позбавив водійських прав двох учасників автопробігу до резиденції колишнього президента Віктора Януковича «Межигір'я».
У рапортах на цих протестувальників працівники ДАІ зазначили, що вони, рухаючись у колоні «Автомайдану», нібито не зреагували на вимогу інспекторів зупинитися. За версією офіційного слідства, у справах Майдану такі рапорти складали централізовано за вказівкою інших осіб, а інформацію про автівки брали з оперативних даних силовиків, які спостерігали за акціями протесту.
Справа Кицюка розглядалася в суді з 2016 року. Зазвичай засідання призначалися з інтервалом у 1–2 місяці, однак цієї осені розгляд значно пришвидшився. За даними видання Prosud, лише за один місяць відбулося 8 засідань із інтервалом у 1–5 днів. За словами представника «Автомайдану» Романа Маселка, кількох ключових свідків суд не допитав, зокрема працівника ДАІ, який склав рапорт на учасника автопробігу.
Відповідно до декларації Кицюка за 2019 рік, він проживає в будинку на майже 260 квадратних метрів у селі Віта-Поштова під Києвом. Також у власності осіб, пов'язаних із його колишньою дружиною та теперішньою співмешканкою, суддею Печерського райсуду Крістіною Константіновою, перебувають кілька квартир у Києві та чотири автівки. У 2019 році зарплата Кицюка в Печерському суді — попри те, що він не здійснював правосуддя — склала 553 587 гривень.
На відміну від інших суддів, Кицюк кваліфікаційне оцінювання не проходив взагалі. У 2017 році ВРП вже відмовлялась його призначати через недоброчесність, і його мали звільнити. Однак Кицюку вдалося скасувати це рішення у Верховному Суді.
Наталя Коваль працює у Криворізькому райсуді Дніпропетровської області та з 1996 року користується квартирою батька в цьому місті. Однак у деклараціях за 2012–2015 роки вона не згадувала ні цієї квартири, ні будь-якої іншої нерухомості у Кривому Розі, яка б їй належала або якою б вона користувалася.
У декларації за 2018 рік Коваль вказала, що з 2016 року користується квартирою в місті Теребовля на Тернопільщині. У попередніх деклараціях вона про цю нерухомість не згадувала. Цікаво, що площа цієї квартири, за її словами, становить нуль квадратних метрів.
Громадська рада доброчесності також звернула увагу на те, що матір Наталі Коваль у 2012 році придбала нову автівку Nissan Juke вартістю щонайменше 371 тисячу гривень, при тому що її дохід за 2013–2018 роки склав лише 33,5 тисячи гривень. Відразу після купівлі автомобілем почала користуватися сама Наталя Коваль. На думку ГРД, машину могли придбати за кошти судді.
З досьє Коваль також випливає, що у 2017 році вона проходила 8-годинне навчання у Дніпрі, однак у цей же день ухвалила вісім судових рішень. Відстань між Дніпром та Кривим Рогом становить близько 150 кілометрів, на дорогу в обидві сторони потрібно близько чотирьох годин. Отже, суддя не повністю пройшла навчання або ж взагалі його не проходила.
Дімітрій Гаврилов, працюючи в Херсонському міському суді, у 2017 році задовольнив позов тодішнього голови Херсонської облради Владислава Мангера про спростування інформації, опублікованої місцевим журналістом Сергієм Нікітенком. У своєму рішенні суддя зазначив, що журналіст нібито навмисне поширював недостовірну інформацію, щоб «сформувати негативну думку» в суспільстві щодо голови облради.
Еще до ухвалення цього рішення Гаврилов постановив заборонити публікувати чи поширювати фільм Нікітенка про Мангера. Пізніше Апеляційний суд Херсонської області скасував обидва рішення Гаврилова. Верховний Суд підтримав рішення апеляційної інстанції. На думку ГРД, мотивування рішення судді Гаврилова може викликати сумнів у його незалежності.
Також Гаврилов у деклараціях за 2017 та 2018 роки вказав, що користується херсонською квартирою свого батька. Цю нерухомість батько придбав у 2017 році за 64 тисячи гривень. Однак за інформацією з сайтів продажу нерухомості, схожа квартира тоді коштувала в шість разів дорожче. Також незрозуміло, за які кошти батько зміг її придбати, оскільки його задекларовані доходи за 2013–2016 роки лише трохи перевищують 55 тисяч гривень.
Ольга Саланда, суддя Малинського райсуду Житомирської області, отримала негативний висновок ГРД через проблеми з декларуванням. У 2013 році її чоловік придбав земельну ділянку на Київщині площею 666 квадратних метрів. На ній, якщо вірити Google Earth, ще з 2012 року був розташований будинок, однак Саланда до 2015 року його не декларувала.
З 2016 року Саланда почала вказувати в деклараціях цей будинок як незавершене будівництво. Однак, як зазначають у ГРД, з 2015 року вигляд будинку не змінювався — отже, він не будувався. Також із 2012 року суддя має право користування квартирою в Києві, однак вперше вказала її лише в декларації за 2018 рік.
Громадськість також мала запитання до майна родичів Саланди. Її свекор у 2015 році придбав квартиру у селі Софіївська Борщагівка під Києвом приблизною вартістю понад 22 тисячи доларів. За останні кілька років він придбав дві автівки — Skoda Octavia 2011 року випуску та Nissan Almera 2002 року. При цьому його офіційний дохід за 2014–2018 роки ледве перевищив дві тисячи гривень. Дозволити собі купівлю квартири та двох автівок він навряд чи б міг.
Євгенія Чернишова починала працювати суддею в Кіровському райсуді Макіївки. Після початку війни на Донбасі місто окупували бойовики так званої «Донецької народної республіки», і в 2015 році Чернишову перевели у Фастівський райсуд Київської області.
Відповідно до висновку ГРД, у деклараціях за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки жодної нерухомості в Київській області, яка б їй належала або якою б вона користувалася, Чернишова не вказала. Вся задекларована нерухомість — у Макіївці. Також упродовж 2016–2019 років суддя мала довіреність на розпоряджання квартирою та земельними ділянками в місті Святогірську на Донеччині — однак у своїй декларації цього не вказала.
За інформацією ГРД, упродовж 2015–2017 років Чернишова неодноразово відвідувала окуповані території.
Олександр Мірошниченко, суддя Краснолиманського міського суду Донецької області, отримав негативний висновок ГРД торік. За даними ради, попри вимогу із серпня 2012 року використовувати в судових документах виключно українську мову, з того часу Мірошниченко ухвалив близько сотні судових рішень російською мовою.
Також, як з'ясувала ГРД, 9 травня 2019 року Мірошниченко розмістив на своїй Facebook-сторінці картинку із зображенням серпа, молота й п'ятикутної зірки. Поширення комуністичної символіки в Україні заборонено законом. На думку ГРД, символи комуністичного режиму десятиліттями використовували для антиукраїнської пропаганди.
Ірина Воронкова, суддя Тальнівського районного суду Черкаської області, також не відповідає критеріям доброчесності, як зазначила ГРД у липні 2019 року. У листопаді 2018 року Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула Воронкову до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження. Оскаржити це рішення судді не вдалося.
На думку дисциплінарної палати, Воронкова разом із колегами порушила право обвинувачених на захист, оскільки провела підготовче судове засідання у кримінальному провадженні без їхніх захисників. На цьому засіданні вирішувалося питання щодо їх тримання під вартою.
У поданій в 2019 році декларації доброчесності Воронкова приховала інформацію про дисциплінарне стягнення.
Микола Зорік, суддя Ковпаківського райсуду Сум, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, як зазначила ГРД у висновку від вересня 2019 року. Зорік із серпня 2012 року ухвалив низку рішень російською мовою, попри те, що на той час уже діяла вимога послуговуватися в судових документах виключно державною мовою.
Члени ГРД виявили невідповідності в деклараціях про доходи Зоріка. У 2016 році суддя не вказав 1/5 квартири в Луганську на 58,5 квадратів, яка належала його дружині, чи доходів від її відчуження. Однак ще у 2015 році він це майно декларував. Водночас у 2016 році дружина Зоріка оформила довіреність на свого батька, дозволивши йому розпоряджатися її часткою квартири.
Також Зорік збрехав у декларації доброчесності. Він вказував, що у 2018 році його до дисциплінарної відповідальності не притягали. Однак того року його карали двічі: він отримав попередження за грубу недбалість під час розгляду кримінальної справи, а також догану з позбавленням доплат на один місяць через недбалість у винесенні судового рішення.
Петро Тарасевич, суддя Великоберезнянського райсуду на Закарпатті, також вважається недоброчесним, як зазначила ГРД у висновку від липня 2019 року. Члени ради виявили численні порушення в декларуванні Тарасевичем своїх статків.
У деклараціях за 2014–2018 роки суддя не вказував жодного майна у власності чи в користуванні поряд із його місцем роботи. Найближча квартира, якою володів Тарасевич, розміщувалася у Львові — за 200 кілометрів від суду. На думку членів ГРД, суддя вказував не всю нерухомість, якою користується.
Також Тарасевич не оприлюднив декларації про суттєві зміни в майновому стані, в якій мав відобразити продаж нерухомості на суму понад 140 тисяч гривень.
Суддя також вказував у декларації майно із заниженою вартістю. Львівську квартиру на 266 квадратів він оцінив у 26,3 тисячи гривень; квартиру на 65,8 квадратів у Львові — у 20,9 тисячи гривень. Іша одна квартира у Львові площею 43,6 квадрата, на його думку, коштує 20,5 тисячи гривень, а автомобіль Honda HR-V 2016 року випуску — майже 140 тисяч гривень.
«Наведена суддею вартість нерухомого майна у Львові та рухомого майна виглядає явно заниженою під кутом зору стороннього спостерігача. Наведені суддею дані викликають впевненість у свідомому заниженні вартості нерухомого майна», — йдеться у висновку ГРД.
Крім того, у 2016 році Тарасевич, відповідно до даних суддівського досьє, на 1 рік передав своєму брату за довіреністю автомобіль 2004 року випуску. Однак це авто у своїй декларації він не вказав.
Також у ГРД зазначають, що вони не виявили даних про подання суддею декларацій доброчесності та родинних зв'язків за 2016–2017 роки. «Ця інформація відсутня як у суддівському досьє, так і на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», — йдеться у висновку ГРД.