Протягом 2020 року журналістська агенція «Слідство.Інфо» випустила значний обсяг матеріалів: 89 розслідувальних статей, 778 новинних повідомлень, 32 відеоблоги, одну анімаційну роботу, два спеціальні проєкти та три документальні фільми-розслідування. Серед цієї різноманітної продукції видання обрало п'ять найбільш резонансних матеріалів, які привернули найбільшу увагу громадськості та мали найсуттєвіші наслідки.
Перший з них — документальний фільм «Зірвати банк», представлений наприкінці серпня. Стрічка розповідає про механізми шахрайства, які функціонували в ПриватБанку до його національного переходу під державний контроль. Фільм детально описує, як видавались кредити під заставу активів, оціночна вартість яких була в десятки разів менша від їхньої реальної вартості. Журналісти простежили шляхи виведення коштів із банку та їхнього подальшого розміщення. Особливу увагу приділено раніше невідомим бізнес-активам та майну Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, розташованим у США, Великій Британії, Швейцарії та Ізраїлі. За версією журналістів, принаймні частину цих активів придбано за кошти, виведені з банківської установи.
Другий значний матеріал — двочастинний фільм «Нарадча кімната», випущений наприкінці осені. Він присвячений діяльності Окружного адміністративного суду Києва, об'єктивність якого давно викликає сумніви у правників, політичних діячів та правоохоронців. Основу розслідування склали аудіозаписи, здійснені Національним антикорупційним бюро України в кабінеті голови суду Павла Вовка. Ці записи, опубліковані ще влітку 2019 року як «плівки Вовка», демонстрували як моральний рівень судового керівництва, так і його підхід до розгляду справ. Влітку 2020 року з'явились нові записи, які спровокували відкриття кримінального провадження щодо створення та участі в злочинній організації, захоплення державної влади, зловживання впливом та втручання в діяльність інших державних органів. Попри це, як сам суддя Вовк, так і його близькі колеги залишились на своїх посадах.
Журналісти «Слідства.Інфо» отримали влітку 2020 року нові, раніше не публіковані записи розмов. Протягом кількох місяців редакція аналізувала матеріал у пошуках найбільш показових фрагментів. Результатом став двочастинний фільм, у якому розкриваються зв'язки суддів ОАСК з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, теперішнім заступником Генпрокурора Романом Говдою, описується поїздка Павла Вовка в Офіс Президента, розповідається про «подарунок» Володимиру Зеленському перед президентськими виборами та про отримання благословення від керівника Російської православної церкви в Україні. Матеріал характеризується специфічним стилем спілкування суддів, що робить його доволі гострим для сімейного перегляду.
Третій матеріал — фільм «Король контрабанди» про одеського бізнесмена Вадима Альперіна. За версією правоохоронців, цей мільярдер та впливовий одеський підприємець протягом тривалого часу організовував контрабандні схеми. Листування Альперіна з посадовцями та фрагменти його так званої «чорної бухгалтерії», які отримали журналісти, свідчать про те, що він роками міг підкуповувати суддів, прокурорів та слідчих для уникнення відповідальності. Матеріал демонструє, як у державі зі слабкою системою правосуддя людина з достатніми фінансовими ресурсами може ігнорувати закон, розраховуючи на можливість домовитись з владою.
Четвертий матеріал стосується одіозного телеведучого та політика Олександра Дубінського. Журналісти «Слідства.Інфо» виявили, що Дубінський подавав документи на отримання громадянства Румунії за спрощеною процедурою, яка передбачає наявність предків із румунським корінням. За інформацією видання, він скористався послугами спеціального агентства, яке за гроші знаходить таких «предків». Матеріал ставить питання щодо того, чи усвідомлює Дубінський, що отримання громадянства іншої держави може призвести до позбавлення його мандата народного депутата України. Цікаво, що цей політик раніше «засвітився» і в «плівках ОАСК», де йшлося про його участь у закриванні кордонів для інших політиків через суддю Вовка.
П'ятий матеріал — спеціальний проєкт «Золото церкви», присвячений матеріальним статкам українських церковних ієрархів. Журналісти порахували майно топ-церковників та перевірили законність виділення земельних ділянок під будівництво храмів у столиці. Розслідування виявило, що кожен п'ятий єпископ Російської православної церкви в Україні володіє житловою нерухомістю площею понад 300 квадратних метрів. Крім того, з'ясувалось, що кожен четвертий столичний храм РПЦвУ зведено з порушенням законодавства. Проєкт містить детальну інформацію щодо трьох найбільших українських церковних організацій.
Особливо варто відзначити матеріали, підготовлені на основі глобального розслідувального проєкту FinCEN Files. Хоча в Україні ці матеріали не призвели до гучних відставок, вони розкрили чимало цікавого. Журналісти виявили, що Дмитро Фірташ за кошти, видані державою для порятунку його «Надра банку», купував металургійні активи. Матеріали показали, що Віктор Янукович, Сергій Курченко, Дмитро Фірташ та Юлія Тимошенко проводили підозрілі фінансові операції через латвійські банки, відомі своєю участю в механізмах відмивання грошей. Чотири американські банки надіслали фінансовому регулятору США звіти про сумнівні оборудки компаній, пов'язаних із Петром Порошенком, на загальну суму 65 мільйонів доларів. Розслідування також розкрило схему, за якою компанія часів Віктора Януковича відмивала гроші, фіктивно «купуючи» втридорога наліпки для клавіатури та нижню білизну. Крім того, матеріали описали невдалу спробу Ігоря Коломойського вести бізнес у США: його підприємства занепали, права робітників не дотримувались, нормами безпеки нехтували, а будівлі його компаній вкрила цвіль.
Розслідування FinCEN Files демонструють залученість українських бізнесменів та політиків до глобальної системи руху капіталу, включаючи сумнівні операції. Саме цим вони мають значення для розуміння фінансових потоків, пов'язаних з українськими елітами.
Видання висловило впевненість, що новий рік принесе чимало тем для подальших розслідувань, і сподівається на активнішу та ефективнішу реакцію правоохоронців на опубліковані матеріали порівняно з попереднім роком.