Офіс Генерального прокурора у 2020 році здійснив виплати компенсацій у розмірі близько 20,5 мільйонів гривень своїм колишнім працівникам. Ця сума виявилася на чверть більшою, ніж загальні видатки на такі компенсації протягом 2018 та 2019 років разом. Експрацівники добивалися цих виплат через судові позови.
З'ясування показує, що у 2020 році компенсації отримали 46 осіб, які раніше працювали в органах прокуратури. Переважна більшість із них — люди, яких звільнили через люстрацію або через невдале проходження атестації. Деякі з них не лише повернулися на службу, а й отримали посади, рівноцінні тим, що займали раніше.
Серед одержувачів компенсацій виявилися як люди, що перебували під офіційним слідством, так і особи, які були об'єктами журналістських розслідувань.
Одіозний експрокурор Костянтин Кулик потрапив до санкційного списку США. За інформацією американського Мінфіну, він «входить до мережі іноземного впливу, пов'язаної з Андрієм Деркачем». Деркач, як зазначається, неодноразово поширював дезінформацію щодо корупції та нібито незаконного впливу американських посадовців на українських політиків. Зокрема, він робив заяви про вплив президента Джо Байдена у справі Burisma, де, за його твердженнями, фігурує син Байдена Хантер. У жовтні 2019 року The New York Times повідомляли, що Кулик складав матеріали про корупцію Хантера Байдена.
Кулик став широко відомим після розслідування, проведеного «Слідством.Інфо». У 2015 році Національне антикорупційне бюро розпочало кримінальне провадження проти нього. Його звинувачували у витратах, які перевищували його офіційні доходи — зокрема, у придбанні елітної нерухомості вартістю близько трьох мільйонів гривень. Однак після того, як Конституційний Суд визнав неконституційною норму про незаконне збагачення, провадження закрили.
До 2019 року Кулик працював у прокуратурі, поки його не звільнили через те, що він не з'явився на атестацію. Він подав позов до Окружного адмінсуду Києва, вимагаючи виплатити йому грошову допомогу, премії, компенсацію за затримку розрахунків при звільненні та за невикористані дні відпустки. Суд задовольнив позов, зобов'язавши Генпрокуратуру виплатити понад 1,5 мільйона гривень. Рішення ухвалив голова суду Павло Вовк, якого НАБУ підозрює у спробі захоплення державної влади.
Генпрокуратура намагалася оскаржити це рішення, і касаційна інстанція розглядає скаргу. Тим часом у листопаді 2020 року відомство виплатило Кулику майже 1,4 мільйона гривень.
Чинний прокурор Києва Олег Кіпер отримав майже 600 тисяч гривень. Він працює в органах прокуратури близько двох десятиліть. За президентства Віктора Януковича він був заступником прокурора Івано-Франківської області. Після Революції Гідності його звільнили через люстрацію. Згодом Кіпер працював адвокатом та був кандидатом у мери Одеси. У квітні 2019 року він почав надавати професійну допомогу Адміністрації Президента щодо діяльності правоохоронних органів.
У вересні 2019 року Кіпер оскаржив своє звільнення в Окружному адмінсуді Києва. Суд постановив поновити його та виплатити 805 тисяч гривень за період вимушеного прогулу. Апеляційна інстанція зменшила цю суму до 734 тисяч. У червні 2020 року генпрокурорка Ірина Венедіктова призначила його заступником прокурора Києва, а у вересні того ж року він став керівником прокуратури столиці.
У 2020 році Офіс Генпрокурора виплатив Кіперу 591 тисячу гривень як компенсацію за вимушений прогул. Однак він не єдиний люстрований працівник прокуратури, який не лише повернувся на службу, а й отримав значну державну компенсацію.
Закон «Про очищення влади» набув чинності у жовтні 2014 року. Його метою було звільнити з публічної служби осіб, які могли сприяти узурпації влади експрезидентом Януковичем, підриву основ національної безпеки та оборони або порушенню прав людини. Службовці, яких звільнили через люстрацію — зокрема, ті, кого призначили на керівні посади за часів Януковича — отримали заборону працювати в органах влади на період від 5 до 10 років.
Міністерство юстиції завело Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано люстрацію. Спочатку до реєстру потрапило близько 940 прізвищ. Нині реєстр налічує 790 осіб — решта добилися в судах виключення своїх імен.
Під дію люстраційного закону потрапило понад 200 прокурорів. Вони почали оскаржувати свої звільнення у судах та вимагати компенсацій за період «вимушеного прогулу», який у деяких випадках сягав понад мільйон гривень.
Олександр Галкін отримав 1,85 мільйона гривень у 2020 році. За часів Януковича він працював заступником Генпрокурора Пшонки, прокурором Одеської області та Дніпровським екологічним прокурором.
Після звільнення Галкін звернувся до Окружного адмінсуду Києва з вимогою поновлення на службі. Суд розглядав справу довгий час і лише у червні 2020 року ухвалив рішення. Суд зазначив, що причетність Галкіна до узурпації влади Януковичем не була доведена, і зобов'язав Офіс Генпрокурора виплатити йому 1,17 мільйона гривень за вимушений прогул. В апеляційній інстанції експрокурор домігся збільшення суми ще на пів мільйона. У коментарі Галкін повідомив, що наразі не повернувся на службу в прокуратуру.
Подібна ситуація склалася з Олегом Годуєвим. Восени 2020 року Офіс Генпрокурора виплатив йому 1,76 мільйона гривень за вимушений прогул. Як і Галкіна, його звільнили через люстрацію. За президентства Януковича Годуєв займав кілька керівних посад у структурі органів прокуратури, а під час Революції Гідності був заступником прокурора Львівської області.
У липні 2014 року Годуєва призначили заступником начальника управління внутрішньої безпеки ГПУ, що викликало бурхливу реакцію у Львівській обласній раді. Місцеві депутати надіслали звернення до президента та генпрокурора з вимогою його звільнення.
У зверненні депутатів зазначалося: «Саме ця службова особа органів прокуратури у ранзі заступника прокурора Львівської області особисто контролювала відкриття кримінальних і адміністративних проваджень проти активістів Майдану та автомайданівців».
Пізніше Годуєв потрапив під дію люстраційного закону та залишив органи прокуратури до 2020 року. У квітні Окружний адмінсуд Києва ухвалив його поновлення та виплату 1,2 мільйона гривень. Апеляційний суд у жовтні збільшив суму до майже 2,2 мільйонів. Офіс Генпрокурора намагається оскаржити поновлення та виплати у Верховному Суді.
У листопаді 2020 року Годуєв подав декларацію перед звільненням як заступник начальника управління Офісу Генпрокурора. Він пояснив, що після поновлення на службі написав заяву про вихід на пенсію. Чоловік також зазначив, що добиватиметься від Держказначейства пояснень щодо того, чому ОГП досі не виплатив йому повну суму, визначену судом.
«Я написав заяву у Держказначейство, нехай вони мені роз'яснять, чому рішення суду виконане не в повному обсязі. Відповіді поки не отримав», — сказав він.
Люстрований Віталій Харченко отримав майже 1,3 мільйона гривень. За часів Януковича він був прокурором Печерського району Києва. Він відомий як фігурант так званого «квартирного скандалу» Калетніків. Ексдепутат від «Партії регіонів» Григорій Калетнік упродовж 2013-2014 років тричі передарував елітну депутатську квартиру в центрі Києва своїм родичам, щоб залишити її у власності сім'ї.
З'ясування показало, що у списку одержувачів цієї елітної нерухомості опинився і сам Віталій Харченко. Він одружений з Оленою Харченко (Калетнік), донькою ексрегіонала.
Після звільнення Харченко звернувся до Окружного адмінсуду Києва. Суд ухвалив його поновлення та виплату близько 150 тисяч гривень. Однак в апеляції цю суму збільшили у 10 разів. Офіс Генпрокурора намагався оскаржити рішення у Верховному суді, але його скаргу не задовольнили.
Харченко підтвердив отримання компенсації та зазначив, що нині працює в Офісі Генпрокурора «на посаді, з якої його звільняли».
Прокурори, яких звільнили через невдале проходження атестації під час реформи, також намагаються отримати компенсації. Руслан Дем'янюк був звільнений у грудні 2019 року. Він відразу звернувся до Окружного адмінсуду Києва з вимогою виплатити йому 250 тисяч гривень як вихідну допомогу та компенсацію за затримку. Суд відмовив йому. Дем'янюк оскаржив це рішення в Шостому апеляційному адмінсуді. Суддя Костянтин Бабенко, про якого раніше розповідало «Слідство.Інфо», повністю задовольнив його вимоги та збільшив суму понад удвічі — до 628 тисяч. 10 листопада Офіс Генпрокурора виплатив йому 512 тисяч гривень.
Експрокурор Олександр Жупін отримав 666 тисяч гривень. Під час переатестації кадрова комісія висловила сумніви щодо його доброчесності. У січні 2019 року мати прокурора придбала автомобіль Nissan Qashqai 2018 року вартістю близько 680 тисяч гривень, тоді як сукупний дохід її та чоловіка був майже у п'ять разів меншим.
Жупін не погодився зі своїм звільненням та звернувся до Запорізького окружного адмінсуду. Суддя ухвалив його поновлення та виплату понад 800 тисяч гривень, зазначивши у рішенні, що в українському законодавстві визначення терміна «доброчесність» не існує. Офіс Генпрокурора намагається оскаржити це рішення.
Прокурор Максим Мельніченко неодноразово повертався на службу через судові рішення. До Революції Гідності він кілька років був першим заступником прокурора Подільського району Києва, тому наприкінці 2014 року був звільнений відповідно до люстраційного закону. Однак у 2015 році він оскаржив це рішення та повернувся на службу.
Його кар'єра продовжувала розвиватися: у 2015 році Генпрокурор Віктор Шокін призначив його керівником Генеральної інспекції ГПУ.
У 2019 році Мельніченка звільнили вдруге через невдале проходження атестації. Кадрова комісія зазначила, що він не відповідає вимогам професійної етики та доброчесності. Комісію привернула значна кількість майна, що належить його сім'ї, дороговартісні відпустки за кордоном, а також бізнес його матері в окупованому Криму. Крім того, Мельніченко не зміг пригадати деталей щодо своєї кандидатської роботи, яку захищав кількома роками раніше.
Мельніченко оскаржив це рішення в Окружному адмінсуді Києва та добився компенсації. Суд задовольнив його позов, зазначивши, що комісія не надала достатніх підстав вважати його недоброчесним та перевищила свої повноваження.
Офіс Генпрокурора намагався оскаржити це рішення, однак Шостий апеляційний адмінсуд також встав на бік Мельніченка. Йому мають виплатити 460 тисяч гривень. Відомство намагається оскаржити це рішення у Верховному Суді, а у грудні 2020 року він уже отримав 372 тисячі гривень.
Суми компенсацій можуть збільшуватися надалі, оскільки експрокурори продовжують оскаржувати свої звільнення. За словами генпрокурорки Ірини Венедіктової, станом на літо 2020 року близько тисячі звільнених під час атестації прокурорів звернулися до суду.
«При цьому це не тільки поновлення на роботі, це і відшкодування моральної шкоди, безпосередньо зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу … тобто, це комплексні позови, які будуть мати системні наслідки», — сказала вона у липні 2020 року.
Значними є й суми, які виплачують люстрованим прокурорам. За інформацією Венедіктової, влітку відомство заборгувало близько 50 мільйонів гривень таким експрацівникам.
Колишня виконувачка обов'язків директорки Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Анна Калинчук стверджує, що розмір компенсацій залежить від дати судового рішення. Суд враховує кількість днів, що минули з часу звільнення, і вираховує суму за вимушений прогул.
За її словами, спочатку після прийняття люстраційного закону сотні ексслужбовців подали позови. Однак суди спочатку «боялися виносити в цих справах рішення» та відкладали розгляд. Ситуацію змінило рішення Європейського суду з прав людини «Полях та інші проти України», ухвалене у жовтні 2019 року. У ньому суд зазначив, що люстрація була застосована до дуже широкого кола осіб. Також у рішенні вказано, що Україна порушила статтю Європейської конвенції з прав людини щодо права на справедливий суд, оскільки розгляд справ колишніх чиновників, які оскаржували звільнення, тривав занадто довго.
«Так, український суд спершу самоусунувся від вирішення люстраційних судових справ, чим однозначно порушив право осіб на судове оскарження, а згодом «наважився» вершити правосуддя — от таке, яким ми його спостерігаємо сьогодні», — стверджує Калинчук.
На це рішення ЄСПЛ посилаються зараз українські суди, поновлюючи люстрованих прокурорів. Судді також зазначають, що довести причетність конкретної особи до узурпації влади Януковичем неможливо. Однак, як зазначає Єгор Соболєв, ексголова Люстраційного комітету при Кабінеті міністрів, люстрація не повинна бути індивідуальною.
«Якщо є органи, які здатні доводити індивідуальну провину, то це суд або державна служба, то люстрація не потрібна, бо все працює, все добре. Люстрація потрібна, коли все прогнило, коли всі пов'язані круговою порукою, і це — єдиний спосіб спробувати її розламати. І власне кажучи, ця кругова порука зараз і є причиною, чому вони (звільнені службовці, — ред.) повертаються», — сказав він.
Подібну позицію висловлює й Анна Калинчук. За її словами, люстровані посадовці, зокрема прокурори, поновлюються не через недосконале законодавство.
«Проблема не в тому, чи достатньо гарний закон про люстрацію, а в тому, що правозастосування його норм спотворюється українським правосуддям. (…) На мою особисту думку, закону про люстрацію нічого не бракує, як нормативно-правовому акту, швидше не вистачало в всій цій історії того, що називається політична воля до реального оновлення державного апарату та очищення влади», — стверджує експосадовиця.