Спільне розслідування журналістів видання «Слідства.Інфо» та RISE Moldova виявило можливу причетність осіб, пов'язаних з українськими розвідувальними та правоохоронними структурами, до викрадення українського судді Миколи Чауса у Молдові.
У ранковий час 3 квітня у молдовському містечку Отач спостерігалася підозріла активність. Чорний позашляховик з тонованими вікнами рухався у напрямку українського кордону. Незабаром до цього місця прибули двоє чоловіків, які мали тісні зв'язки з українськими спецслужбами, хоча місцеві прикордонники про це, ймовірно, не були поінформовані. Згодом ці особи потрапили під перевірку щодо можливої причетності до викрадення судді.
Микола Чаус зник у Кишиневі того ж дня вдень. Протягом понад чотирьох років він переховувався у Молдові, оскільки в Україні його підозрювали у корупції. У 2016 році його викрили на отриманні хабара розміром 150 тисяч доларів, які він ховав у скляних банках, закопаних на власному подвір'ї. Завдяки суддівському імунітету, який він мав на той час, його не затримали, і він втік з України. Суддя сподівався отримати у Молдові політичний притулок та уникнути екстрадиції. Судовий процес щодо надання йому притулку тривав, але остаточного рішення молдовський суд ще не виніс.
За інформацією молдовського міністра внутрішніх справ Павела Войку, після викрадення Чауса його вивезли за межі країни, можливо, на територію України. Місцеві правоохоронці заявили, що затримали одного з викрадачів, частково встановили організаторів злочину та автомобілі, які використовувалися. У молдовських ЗМІ з'явилася інформація про те, що для вивезення судді використовувався автомобіль, пов'язаний з посольством України. Водночас українська сторона заперечила свою причетність до цієї справи.
Розслідувачі з RISE Moldova отримали копії паспортів десяти осіб, яких місцеві правоохоронці перевіряють на причетність до викрадення. Всі вони є громадянами України. Деякі з цих документів були оприлюднені й іншими ЗМІ.
Перші ознаки змови з'явилися на прикордонному пункті «Могилів-Подільський – Отач». 24 березня двоє чоловіків середнього віку перейшли міст над річкою Дністер і опинилися у Молдові. В них були українські закордонні паспорти на імена Юрія Коваленка та Едуарда Ставицького. Обидва мали зв'язки з українською військовою розвідкою.
Про Юрія Коваленка у відкритому доступі практично немає інформації. Журналісти змогли знайти лише його номер мобільного телефону, що дозволило виявити його сторінку у Фейсбуці. На сторінці розміщені фото зі стрибками з парашутом, датовані 2012 роком, та фото військового гелікоптера з коментарем «winter jumps». Це дозволило припустити його причетність до військової справи.
Документи, отримані журналістами «Слідства.Інфо», підтвердили, що особа на закордонному паспорті та громадянин України Юрій Коваленко — одна й та ж людина. Чоловіку зараз 34 роки, він навчався у вищому воєнному навчальному закладі Одеси. Станом на 2015 рік він мешкав у військовій частині «А2659» на вулиці Мельникова 81 у столиці, де розташована Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка, яка готує професійних військових розвідників.
З 2018 року Коваленко вказував місцем проживання вулицю Електриків, 33 на Рибальському півострові столиці — адресу, де розташоване Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Коли журналісти зв'язалися з Коваленком 7 квітня, він відмовився коментувати свою причетність до військової розвідки. Однак він підтвердив, що перебував у Молдові з 24 березня по 3 квітня, але відмовився пояснити, чим там займався. На прямий вопрос про причетність до викрадення судді Чауса, Коваленко запропонував журналістам записати його номер телефону, заявивши, що їхній діалог наразі не буде конструктивним.
Другою особою, яка прибула до Молдови 24 березня, був громадянин України Едуард Ставицький. Цікаво, що закордонний паспорт він отримав за місяць до поїздки. Розслідувачам не вдалося знайти людину з такими ж даними, як у паспорті.
Однак журналісти встановили, що суттєву схожість з особою на цьому паспорті має киянин Андрій Куценко, який у Фейсбуці підписаний як Kut Andrey. На відео добре видно його обличчя, яке виявляє очевидну подібність з Едуардом Ставицьким. Додаткові фото цієї людини були знайдені на його сторінці у Телеграм.
Анкетні дані Андрія Куценка засвідчують його зв'язок з розвідкою. У 2000-х роках він був прописаний у Києві за адресою Повітрофлотський проспект, 6 — офіційною адресою Міністерства оборони України. У 2009 році його взяли на службу у військову частину на Рибальському півострові, де розташоване Головне управління розвідки Міноборони. За цією ж адресою був прописаний і Юрій Коваленко.
Під час телефонної розмови Куценко заперечив, що працює у розвідці Міноборони. Після уточнюючих питань журналістів він кинув слухавку. Коваленко відмовився коментувати, чи знайомий він з Куценком.
Журналісти мають відео з прикордонного пункту пропуску, де люди, схожі на Коваленка та Ставицького-Куценка, 3 квітня пішки залишили територію Молдови.
Третьою цікавою фігурою виявився 36-річний Олександр Костенюк. Його ідентифікувати було найпростіше, оскільки він колишній правоохоронець, який публікував декларації про доходи. До червня 2018 року Костенюк працював у львівській Нацполіції, обіймаючи керівну посаду в управлінні карного розшуку.
З судового реєстру з'ясувалося, що Костенюк раніше міг бути причетним до справи про вимагання коштів поліцейськими. Його підлеглі прикували людину кайданками та, погрожуючи зброєю, відібрали у неї 4 тисячи доларів і 1 кілограм бурштину. Всім причетним оголосили підозри. Костенюка, який мав відповідати за дисципліну своїх підлеглих, звільнили з поліції. Однак він зумів поновитися на посаді через суд, а потім звільнився і нині володіє детективним агентством.
У розмові з журналістом Костенюк заперечив свою причетність до викрадення судді Чауса і не дав чіткої відповіді, чи був у Молдові. Він запевнив, що не знає ні Коваленка, ні Ставицького-Куценка.
Дослідивши всі 10 закордонних паспортів, журналісти з'ясували, що більшість їхніх власників останнім часом проживали на Львівщині. Одного з них ідентифікували як співробітника приватної охоронної фірми. Ще один львів'янин — Олег Стадник — багато років тому просверлював отвори у трубопроводах та викачував звідти нафту. За це він отримав 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, а через рік суд звільнив його від покарання.
30-річний Михайло Булега, чий паспорт також потрапив до журналістів, раніше був старшим інструктором в окремому загоні спецпризначення Нацгвардії. Він звільнився зі служби у 2019 році. Займався рукопашним боєм, а зараз очолює відокремлений підрозділ «Федерації військово-прикладного та спортивного універсального бою України».
Булега підтвердив, що їздив у Молдову «на пару днів». Він не пам'ятає назву готелю, у якому зупинявся, і стверджує, що був там на відпочинку сам, без сім'ї. «Молдова — то ж країна вина», — пояснив він свою поїздку.
Своє перебування у Молдові та рішення покинути її того ж дня, коли викрали суддю Чауса, Булега називає збігом. «Може, то смішно звучить — співпадіння. Я ніякого стосунку до цієї справи не маю», — запевнив він журналістів.
Булега також переконував, що не знайомий з Коваленком та Ставицьким-Куценком. Однак за даними джерел RISE Moldova, Булега покинув Молдову через той самий пункт пропуску, що й вони, з різницею у дві години.
Розслідування виявило чітко простежуваний слід українських спецслужб та колишніх силовиків у справі викрадення судді у Молдові. Вони майже одночасно прибули у країну та залишили її, а двоє з них самі підтвердили журналістам, що перебували у Молдові саме у час, коли відбулося викрадення Чауса.
Журналісти RISE Moldova та «Слідства.Інфо» зібрали ще більше фактів та доказів цієї спецоперації, які будуть оприлюднені у другій частині спільного розслідування.