Українська військова розвідка зафіксувала масштабне залучення білоруських громадян до російської армії. За даними розвідки, понад тисячу білорусів уклали контракти з Міністерством оборони РФ та вирушили на фронт проти України. Значна частина цих осіб пройшла процедуру відбору в московському Єдиному пункті призову, розташованому на вулиці Яблочкова, 5.
Для розслідування цієї проблеми журналісти провели глибоке дослідження, спілкуючись з двадцятьма білоруськими контрактниками та особами, які на останній момент відмовилися від участі у військових діях. Серед опитаних виявилися колишні правоохоронці, люди з кримінальним минулим, робітники різних спеціальностей та навіть високопосадовці, які розкрили деталі планів білоруського Генштабу.
Розслідування проведено спільно агенцією «Слідство.Інфо», «Білоруським розслідувальницьким центром» та KibOrg.
З лютого 2022 року до початку липня 2025-го року контракти з російськими збройними силами підписали 1031 громадянин Білорусі. Із цієї кількості 105 осіб уже загинули, 84 зникли безвісти. Таким чином, майже кожен п'ятий білорус, який вступив до російської армії, мертвий або зниклий.
Дані, якими володіє українська військова розвідка, свідчать про експоненціальне зростання кількості білорусів, які беруть участь у російській армії. Якщо у 2022 році контрактників було лише 6 осіб, то у 2023-му їхня кількість зросла до 235, а у 2024-му досягла 518. Це означає, що за один рік приріст склав 39 разів.
Для встановлення контактів з білорусами журналісти використали дані, отримані з витоку інформації з Єдиної медичної інформаційно-аналітичної системи РФ. Ця база містить відомості про осіб, які відвідували московський пункт призову з квітня 2023 року до червня 2024 року.
У 2023 році російський Кремль змінив стратегію комплектування армії, зробивши ставку на контрактників замість мобілізованих. Добровольців залучають обіцянками високих зарплат та одноразових виплат. За період з квітня 2023 року до червня 2024 року московський пункт призову відвідали 71 громадянин Білорусі.
На основі отриманої інформації журналісти розподілили білорусів-контрактників на три основні категорії: робітники, особи з судимостями та силовики.
Найбільшу групу становили робітники — 52 особи, які до війни займалися фізичною працею в різних галузях. Серед них були будівельні робітники, водії, працівники сільськогосподарських підприємств та інші. Одним із них був 31-річний Федір Галамба, колишній працівник Климовичського хлібокомбінату в Могилівській області.
Галамба розповідав журналістці, що вважає, що під час війни звичайні норми моралі та прав людини втрачають значення. Він походить із сиротинця, закінчив професійний ліцей, а у 18 років почав працювати на хлібокомбінаті. У 2016 році на його сторінці в соціальній мережі з'явилися фотографії зі зброєю та символікою так званої ДНР.
Галамба стверджує, що опинився в пастці російської армії. За його словами, його мобілізували як громадянина РФ, хоча на той момент він ще не мав російського паспорта. Його попередня військова частина була розформована, контракт закінчився, але замість звільнення його мобілізували у Донецьку. Чоловік наголошує, що на час мобілізації він не був громадянином Російської Федерації, і тепер проводиться слідство щодо законності цих дій.
Правозахисник Володимир Яворський пояснює, що білоруси, які хочуть вирватися з російської армії, часто вдаються до самовільного залишення військової частини. Однак це рішення ускладнюється тим, що таким людям немає куди йти: ЄС їх не приймає, а дружні Росії та Білорусі країни можуть їх видати. Галамба ще не вирішив, чи готовий він підписувати новий контракт, якщо вдасться розібратися з незаконною мобілізацією. Контрактники отримують додаткові одноразові виплати на відміну від мобілізованих.
Другу групу становили особи з судимостями — 31 людина зі списку мала кримінальне минуле. Серед них 21 уже підписав контракт, троє відмовилися, двоє планують це зробити, а з сімома встановити контакт не вдалося.
Артур Козлов відбував покарання за вбивство. Олександр Бєльський отримав 8 років суворого режиму за насильство та зґвалтування. Невідомо, чи підписали вони контракти з російською армією.
Олег Такмаков, 52-річний уродженець Гомельської області, засуджений за зґвалтування та крадіжку з рецидивом, успішно пройшов відбір на контракт зі збройними силами РФ, попри те, що Федеральний закон РФ це унеможливлює. Коли журналісти зв'язалися з ним, Такмаков повідомив, що перебуває на фронті. Його контракт закінчився, але його не відпускають. Він служить без контракту, оскільки має російське громадянство, а за указом Путіна контракт із громадянином РФ діє до завершення періоду часткової мобілізації.
Олег Скачков-Бочуров також мав судимість, але на фронт не потрапив через проблеми зі здоров'ям. У березні його списали зі служби після інфаркту. До цього він працював у білоруській пенітенціарній системі. Незважаючи на стан здоров'я, він висловив готовність продовжити співпрацю з російським Міністерством оборони.
Андрій Ягодов, засуджений за крадіжку та ухилення від призову, після візиту до московського пункту призову відмовився воювати, побоюючись переслідування та кримінальної відповідальності.
Однак, як пояснює юрист білоруської опозиційної організації «Народне антикризове управління» Михайло Кирилюк, ризик переслідування білорусів за участь у російській армії мінімальний. У Білорусі існує стаття, яка передбачає відповідальність за службу за гроші у приватних військових формуваннях іноземної держави без дозволу білоруської влади та без громадянства цієї країни. Однак на практиці ця норма застосовується рідко, особливо щодо осіб, які служать у російській армії.
Третю групу становили силовики — колишні працівники правоохоронних органів та військові Білорусі. У списку виявилося дев'ять таких осіб, шестеро з яких точно підписали контракти.
61-річний Сергій Бурнейко командував відділенням воєнізованої пожежної служби у Вітебському районі. Він розповідав, що завжди підтримував Росію, служив на передовій та закінчив контракт півтора року тому. Вважаючи, що спілкується з представницею московського пункту призову, Бурнейко надіслав копію свого контракту. З документа стає зрозумілим, чому деякі білоруси отримують російське громадянство перед підписанням контракту: російські найманці мають право на військову іпотеку, безкоштовну медичну допомогу та страхування, на відміну від іноземців. Однак звільнитися з такого контракту надзвичайно складно. Бурнейко зумів це зробити лише через багато років.
Український правозахисник Володимир Яворський зазначає, що Росія спеціально надає спрощене громадянство білорусам як механізм залучення людей. Це дозволяє російській армії залучати ресурси не лише зі своїх громадян, але й з іноземців, які отримують більше привілеїв.
Максим Серіков, колишній інспектор дорожно-патрульної служби в Білорусі, також отримав російський паспорт. Тепер він скаржиться, що не може звільнитися після закінчення контракту. Крім того, він стикається з дискримінацією: служить на сержантській посаді, хоча в Білорусі мав звання капітана. За його словами, коли він був потрібен, його вважали білорусом і не присвоювали йому звання, але коли йшлося про звільнення, йому казали: «Ти ж росіянин, служи до перемоги». Тепер він отримує сержантську зарплату.
Олександр Матвієнко, колишній військовослужбовець військової частини 52 280, вирішив не сидіти на пенсії в Білорусі, а повернутися на війну. Він брав участь у двох чеченських кампаніях і тепер воює в Україні. Його контракт закінчився у грудні 2024 року, але, як і Серіков, він має російське громадянство і змушений продовжувати службу.
Петро Жабицький, громадянин лише Білорусі, підписав контракт першого червня 2024 року на один рік. Однак вже три місяці він не може звільнитися через бюрократичні перепони.
Особливу увагу журналістів привернула одна особа зі списку відвідувачів московського пункту призову — Юрій Кузьмін, заступник начальника головного організаційно-мобілізаційного управління Генштабу Білорусі. На відміну від інших, він явно не збирався йти добровольцем на фронт.
Кузьмін — полковник, нагороджений Олександром Лукашенком за зразкову службу. Останній десяток років він займався призовом строковиків у Білорусі. Коли журналісти зв'язалися з ним, представившись співробітницею московського пункту призову, Кузьмін розповів, що був у складі делегації, яка відвідала цей пункт приблизно два роки тому для ознайомлення. Він зазначив, що білоруська делегація вивчала досвід росіян щодо порядку укладання контрактів та залучення іноземних громадян.
Кузьмін розкрив плани білоруського Генштабу: в Білорусі планують створити подібну російській систему набору контрактників, включаючи іноземців, через спеціальні пункти. Він підкреслив, що ця система повинна бути незалежною від командирів військових частин, на відміну від нинішньої практики. Білоруси, за його словами, побачили цей досвід у Росії.
Дані, розраховані журналістами «Білоруського розслідувального центру» на основі відкритих джерел, показують, що наприкінці 2024 року в Білорусі служило щонайменше 44,1 тисячи контрактників, серед яких близько 4000 жінок. У 2021 році контрактників було близько 27 тисяч. Основне зростання чисельності — у півтора рази — припало на 2023 рік, коли кількість контрактників досягла 40,5 тисячи.
Олександр Лукашенко наказав будувати контрактну армію за досвідом російської приватної військової компанії «Вагнер». Два роки тому він заявив, що хоче залишити бійців ПВК «Вагнер» у Збройних силах Білорусі та на їхній основі активніше розвивати контрактну армію. Це було сказано у контексті коментування бунту глави російських найманців.
Московський пункт призову — не єдине місце, звідки білоруси потрапляють на російсько-українську війну. Журналісти поспілкувалися з білорусом Миколою Журавльовим, який підписав контракт 17 лютого 2025 року у Твері. Наприкінці квітня він потрапив у полон на території Харківської області.
Журавльов розповідав, що працював у Білорусі, потім переїхав до Росії. Прочитавши оголошення про роботу за контрактом, він вирішив вступити до армії. Він називає себе патріотом двох держав — Білорусі та Росії. На запитання про протести у Білорусі у 2020 році він відповів, що не стежив за цими подіями. Про Білорусь як державу він висловлюється позитивно, зазначаючи, що там мирно живуть люди, президент не воює ні з ким.
За інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, білоруси серед російських полонених займають четверте місце після узбеків, таджиків і непальців.