Невеликий офіс над спортивним залом у Києві. Чоловік у сірому светрі з бородою слухає розповідь відвідувачки та пропонує рішення: люди в поліцейській формі приїдуть, візьмуть людину під руки, посадять у машину і повезуть. Це описання плану доставки наркозалежного до реабілітаційного центру, який насправді являє собою викрадення.
У країні заборонена примусова реабілітація осіб із залежностями, проте розслідування виявило, що одна з найбільших мереж реабілітаційних центрів готова переодягатися у поліцейську форму, вводити заспокійливі препарати та приїжджати разом із правоохоронцями. Все це для отримання 8-15 тисяч гривень щомісяця від родичів утримуваних у сумнівних умовах. Судові реєстри містять десятки ухвал про розслідування порушень прав людини у «Міжнародній антинаркотичній асоціації», однак жодна справа досі не завершилася вироком.
Після того як один із колишніх керівників цієї асоціації Олександр Гогілашвілі став заступником міністра внутрішніх справ, у владних колах все частіше обговорюють узаконення примусової реабілітації. За розрахунками, якщо порушників, які вчинили злочин під впливом наркотиків, відправлятимуть на реабілітацію замість тюрми, держава витрачатиме близько 9 мільйонів гривень щорічно.
Розслідування дозволило потрапити всередину цих центрів — туди, куди не допускають навіть представників Офісу омбудсмана.
Викрадення за наказом матері
37-річна Юлія Пірогова з Кропивницького потрапила до реабілітаційного центру «Вибір», пов'язаного з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією», влітку 2019 року. За її розповіддю, посеред ночі невідомі люди увірвалися до кімнати, де вона спала з чоловіком, вколили їм якісь препарати та викрали обох. Юлія опинилася у селі Гора під Києвом, а її чоловік — у іншому центрі.
Умови утримання були суворими. Жінка описує решітки на вікнах, сталеві двері, постійний нагляд — під час прогулянок її супроводжували четверо людей, щоб вона не втекла. За її словами, персонал принижував утримуваних, що, на її думку, лише посилювало їхню агресію. Протягом чотирьох місяців перебування у закладі Юлію змушували пити невідомі таблетки, а коли вона відмовлялася, препарати домішували у їжу або вводили ін'єкційно.
Пірогова наполягає, що ніколи не вживала наркотиків. Пізніше вона дізналася, що саме її матір запроторила її до центру. Стосунки між ними були напруженими, і працівники центру сказали Юлії, що тривалість її перебування залежить від якості спілкування з матір'ю.
До потрапляння до центру Юлія була власницею готелю. Повернувшись додому, вона виявила, що вся її нерухомість — готель, земельні ділянки та квартира — тепер належать матері. Щоб оформити передачу майна, до центру приїжджав нотаріус Сергій Дідок. Він засвідчив довіреність Юлії, за якою все майно переписали на матір.
Дідок у коментарі стверджував, що Юлія розуміла, що робила, і кожного разу він запитував її згоду. Однак Кропивницький апеляційний суд визнав документи недійсними, і справу розглядає Верховний Суд.
Пірогова звернулася до поліції через викрадення та незаконне утримання. Вона розповідає, що подала заяву більше року тому, але слідчий навіть не бере від неї слухавку. Жінка навіть знайшла своїх викрадачів і передала їхні імена правоохоронцям, але, за її інформацією, їх досі не допитали.
Директор центру «Вибір» Євгеній Коляденко заперечує викрадення. За його словами, Юлія приїхала сама разом із матір'ю. Він дратується під час розмови та посилається на тест, який нібито показує три речовини, які вживала жінка. Про передачу майна, яка відбулася у стінах його центру, Коляденко нічого не знає, але підтверджує, що його центр працює з «Міжнародною антинаркотичною асоціацією».
Система викрадень
«Міжнародна антинаркотична асоціація» заявляє, що відкрила понад 50 центрів по всій Україні для лікування алкогольної, наркотичної та ігрової залежностей. Останні три роки асоціацію очолює Ігор Щеглов, чия сторінка у Фейсбуці містить спільні фото з високопосадовцями, включаючи президента Володимира Зеленського.
Перевірка судового реєстру виявила десятки рішень, де описуються можливі випадки незаконного позбавлення волі утримуваних. Калинівська поліція розслідує вивезення жінки в один із центрів мережи. За версією слідства, її свекор за чотири тисячі гривень найняв людей, які силоміць запхали жінку в автомобіль. Під час дороги вони погрожували, що зв'яжуть її та вколють наркотичний засіб, якщо вона буде чинити опір. Поліцейський наряд зупинив автівку. У суді чоловік, який назвався волонтером асоціації, визнав, що справді збирався відвезти жінку до центру.
Інша справа стосується 2019 року, коли матір наркозалежного хлопця привезла його до центру в Кропивницькому. Хлопець думав, що їде на додаткове обстеження, оскільки раніше лікувався у місцевому наркодиспансері. Коли він зрозумів, де знаходиться, почав просити додому, але його ніхто не слухав. Обстежень не проводили, а лікування складалося з читання книжок та перегляду релігійних фільмів. Утримуваних постійно психологічно тиснули та змушували готувати їжу, якої не вистачало для всіх.
Ще одна справа — про волонтера «Центру здорової молоді», організації-члена асоціації, якого обвинувачують у незаконному позбавленні волі 14 людей. За версією слідства, він знущався над неповнолітнім, прив'язавши його скотчем до крісла як покарання за недотримання правил.
Жодна з цих справ досі не завершилася вироком. Активісти, які перевіряють місця несвободи, стверджують, що постраждалих від дій асоціації значно більше, але люди бояться розповідати про це.
Правозахисник Артем Осипян говорить, що представники мережи залякують тих, хто готовий розповідати про порушення. Він натякає на тісну співпрацю між мережею та Міністерством внутрішніх справ, оскільки один із колишніх топів та співзасновників асоціації нещодавно став заступником Арсена Авакова.
Осипян тричі відвідував центри мережи та помітив дивну атмосферу — люди здавалися залякані. Коли він став громадським монітором при Офісі омбудсмана, його неодноразово не допускали до центрів асоціації.
Офіс омбудсмана підтвердив цю інформацію: працівники не змогли провести моніторинговий візит до центру у Києві, засновником якого є асоціація, через недопуск на територію. Чоловік, який вийшов до моніторингової групи, стверджував, що будинок — приватна власність. Також не було допущено поліцейських, яких викликали члени групи. Офіс омбудсмана зауважив, що співпрацює з багатьма правозахисними організаціями щодо дотримання прав людини, але з асоціацією такої співпраці немає.
За закритими дверима
На сайті асоціації, яка працює в Україні понад п'ятнадцять років, не зазначені адреси центрів, лише фото будівель — звичайні приватні кількаповерхові будинки. За даними аналітичної системи YouControl, на організації не оформлено жодної нерухомості, тому приміщення, ймовірно, орендовані.
Розслідування дозволило потрапити до двох центрів біля Києва. Журналістка звернулася до асоціації, назвавшись родичкою хлопця, який, ймовірно, вживає наркотики. Метою було з'ясувати, чи справді центри забирають людей без згоди та у яких умовах їх утримують.
Центр у Віті Поштовій розташований серед приватних будинків поблизу лісу. Будівля виглядає покинутою — світло вимкнене, штор немає, охорона завалена мотлохом. Представник центру Карен показав кухню, де утримуваних змушували готувати обід, провів нагору, де інші пацієнти переглядали спеціальний фільм. У спальнях — невеликі кімнати, тісно заставлені двоповерховими ліжками: на близько десяти квадратних метрів розміщувалося 6 спальних місць.
Утримуваних розбуджували о 7 ранку, вони лягали в 11 вечора. Кожна година була розписана — духовно-моральний розвиток, щоденні роздуми, написання підсумків дня, перегляд духовного відео, ігротерапія, трудотерапія та групова психотерапія.
Угода про утримання підписується вже після доставки пацієнта до будівлі. Договір складений російською мовою на кілька аркушів. Пацієнт має заповнити його майже повністю, рідні заповнюють невеличку частину та залишають контакти.
Документ передбачає тимчасові обмеження прав. У перші два тижні пацієнтам заборонено спілкуватися по телефону з близькими, надалі — лише з дозволу керівника та у певні дні. Вони можуть переглядати фільми і читати книжки лише певного змісту. Договір передбачає можливість самостійно покинути центр, але з нюансами.
Карен пояснює: людина може покинути центр лише з відома керівництва. Родичі мають повідомити працівників, і лише після цього утримуваного можуть відпустити. «Від вас уже потрібно витримати жорстку позицію», — каже він.
Психотерапевт реабілітаційного центру «Наша справа» Сергій Матвієць стверджує, що реабілітація у закритих центрах не може бути ефективною. Закриті двері, заборона виходити на вулицю та відмова у спілкуванні з рідними не можуть бути складовими реабілітації.
Людина може погодитися на будь-яку програму і підписати документи, але якщо вона передумає через два місяці і захоче вийти — ніхто не має права її утримувати, інакше це в'язниця, пояснює Матвієць.
Техніка переконання
Під час журналістського експерименту розслідування встановило, як пацієнтів доставляють у центри. Карен сказав, що працівники приїдуть на адресу, яку назвуть клієнти. Він порадив нічого не казати «родичу» та сховати гострі предмети. За його словами, найкраще забирати наркозалежних несподівано — пізно ввечері або вночі.
У 80% випадків після розмови люди їдуть самі. Якщо ні — працівники беруть їх під руки, дають заспокійливе і везуть. Зазвичай люди встають і йдуть самі, оскільки їм кажуть: ти в будь-якому випадку поїдеш, все залежить від тебе. Або ти нормально сядеш в машину, налаштуєшся на реабілітацію, нормально поводитимешся — і все буде добре.
У іншому центрі у Софіївській Борщагівці, куди не впустили представника омбудсмана, розповідали, що можуть залучити правоохоронців до доставки пацієнта. Керівник відділу профілактики Дмитро Сергеєв сказав, що до дому приїде працівник асоціації, який поспілкується з людиною. Може також приїхати працівник органів, з якими вони співпрацюють. На уточнення про поліцію Сергеєв відповів ствердно.
Запити розслідування до МВС та Нацполіції щодо співпраці з асоціацією пролежали у відомствах понад два тижні без відповіді.
У головному офісі асоціації журналістка отримала ще більше деталей про те, як представники фактично викрадають людей. Працівник Аркадій Верьовкін розповів, що персонал центру може переодягнутися у поліцейську форму — це має переконати потенційного утримуваця поїхати з ними.
Якщо людина не хоче їхати, вони не будуть довго розмовляти. Під виглядом поліцейських приїдуть люди, візьмуть його під руки, посадять у машину і повезуть, запевнив Верьовкін. За його словами, працівники можуть приїхати у поліцейській формі з посвідченнями. Він сказав, що й сам має якесь посвідчення, але не уточнив яке. Якщо це не подіє, Верьовкін запропонував вколоти «родичеві» заспокійливе, яке вони привезуть. «Головне, щоб ви були до цього готові», — каже він. Такий виклик коштуватиме тисячу гривень. Місяць утримання у центрі під Києвом коштує від 8 до 15 тисяч гривень залежно від умов.
Правозахисник Артем Осипян говорить, що поліція ловить наркозалежних та, залякуючи кримінальною відповідальністю, змушує йти на реабілітацію до асоціації. Такі дії, якщо вони мають місце, незаконні. Осипян запитує: чому саме з центрами асоціації працює поліція? Тому що заступник Авакова Гогілашвілі — один із співзасновників цієї мережі?
Отримання згоди клієнта
Спілкування з трьома представниками асоціації переконало розслідування, що на замовлення родичів члени мережи приїжджають додому і забирають людину. Розслідування звернулося до керівника асоціації Ігоря Щеглова.
Щеглов заперечує будь-яку примусову реабілітацію, а пропозиції Верьовкіна називає «нісенітницями». На лідерській зустрічі вони домовилися, що ніколи не приїжджатимуть до пацієнтів, стверджує він. Раніше працівники справді могли приїжджати, але не було примусової реабілітації — наркозалежні погоджувались поїхати лише після розмов.
Раніше у них була практика приїжджати розмовляти на місці з людиною. Вони могли сказати: що ти б'єш матір, ламаєш меблі, тобі не соромно? Ганьбили його, і тоді він казав: так, я розумію, це все від наркотиків. Такі випадки були, запевняє Щеглов.
Асоціація може консультувати родичів, допомагати їм. Тоді самі рідні спілкуються з людиною так, щоб та погодилася на реабілітацію.
Через кілька годин після розмови Щеглов перетелефонував. Він сказав, що насварив Верьовкіна і виніс йому догану. Верьовкін божиться, що цього ніхто ніколи не робив, запевняє Щеглов. Це було сказано для «красного слівця». Щеглов сказав йому, що за такі слова людина може позбавитися роботи. Верьовкін мовчить, оскільки у них уже були випадки, коли виганяли керівників.
Як зазначив голова асоціації, ніякого примусового доставлення не може бути — всі пропозиції були лише способом «вселити впевненість клієнту».
Повязь з владою
Під час розмови розслідування згадало про іншого впливового представника асоціації, який у 2019 році отримав посаду заступника міністра МВС — Олександра Гогілашвілі. Щеглов сказав, що вони спілкуються. Але в країні складна ситуація зі збутом наркотиків. Гогілашвілі та його колеги працюють добре, краще, ніж попередній департамент, що його тішить.
Родина Гогілашвілі заслуговує окремої уваги, зокрема їхній зв'язок з президентом Володимиром Зеленським. Одним з перших публічних заходів, який Зеленський відвідав у статусі глави держави, стало відкриття спортивно-терапевтичного табору асоціації. Зеленський підтримував асоціацію кілька років.
На фото з табору поряд із Оленою Зеленською стоїть Олександр Гогілашвілі. Він — керівник відділу комунікації та радник голови правління асоціації. Його номер кілька років тому вказували як контактний на промо-роликах мережи. Якщо перевірити номер у спеціальному додатку, Гогілашвілі записаний як «Друг Зеленського».
Гогілашвілі давно знайомий із Зеленським — про це він зазначав у своєму інтерв'ю. Його дружина Марія Левченко була помічницею чинного президента у «Кварталі 95». Після інавгурації жінка працює в Офісі Президента та є членкинею вищої ради партії «Слуга народу».
Через кілька місяців після інавгурації Зеленського державну посаду отримав і сам Гогілашвілі. У вересні 2019 року він став заступником міністра внутрішніх справ. За місяць Зеленський нагородив його орденом «За заслуги» третього ступеня «за самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у справі боротьби зі злочинністю, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові».
У міністерстві Гогілашвілі займається питанням боротьби з наркозлочинністю та ініціював створення спеціального управління, що формує державну політику у сфері протидії наркозлочинності. За його словами, офіційні зв'язки з асоціацією він розірвав та не отримує від них коштів. Однак на сайті асоціації видно, що Гогілашвілі продовжує відвідувати їхні заходи та допомагає з їх проведенням.
Щеглов у коментарі розповідає про ініціативу у написанні законодавства, якою займаються різні відомства та організація. Йдеться про пропозицію заміни тюремного ув'язнення за злочини, які вчинили наркозалежні, на реабілітацію в спеціальних центрах.
Торік депутати від «Слуги народу» зареєстрували законопроєкт, який мав урегулювати примусовість лікування наркозалежних. Схожі зміни анонсував і сам Гогілашвілі. Однак законопроєкт розкритикували — колишня очільниця Міністерства охорони здоров'я Уляна Супрун написала, що положення закону «успадковують помилкові світові практики, а їх прийняття фактично означатиме порушення прав людини». Зрештою, законопроєкт відкликали.
Після появи Гогілашвілі у МВС відомство частіше згадує про необхідність обов'язкової реабілітації наркозалежних. Заступник очільника МВС Антон Геращенко заявив, що якщо наркозалежний представляє небезпеку для суспільства, має бути законодавча процедура за судовим рішенням для направлення його на примусове лікування. За його словами, платити за примусову реабілітацію має держава. За зміненого законодавства мережі реабілітаційних центрів почнуть конкурувати між собою за надання послуг за бюджетні кошти. Оплатою послуг, як вважає Геращенко, має опікуватися Міністерство соціальної політики.
Розслідування спробувало зв'язатися з Гогілашвілі, щоб дізнатися про його ставлення до можливих змін у законодавстві та теперішні стосунки з асоціацією. Однак чоловік поклав слухавку, як тільки дізнався, що телефонують журналісти. На запитання у месенджерах посадовець також не відповів.
Фінансові розрахунки
Знайти офіційну статистику щодо кількості злочинів, які вчиняють наркозалежні, не вдалося. Проаналізувавши кілька сотень вироків українських судів за 2020 рік, розслідування встановило, що ухвалено 265 вироків особам, які вчинили злочин у стані наркотичного сп'яніння. Якщо всі задумані зміни щодо реабілітації наркозалежних за судовим рішенням будуть втілені, це може усереднено коштувати українському бюджету 9 мільйонів гривень на рік. Можна припустити, що значна частина цих державних грошей опиниться у асоціації, якій вже закидають примусову реабілітацію наркозалежних.