Сім років тривають розслідування подій грудня 2013 року, коли українці масово вийшли на вулиці з протестами проти режиму президента Віктора Януковича. Силові операції проти мітингувальників призвели до численних жертв — загиблих та поранених. Однак попри тривалі слідчі дії, майже ніхто не понесли покарання за ці злочини.
Одна з головних причин такої безкарності полягає в тому, що насильницькі дії отримали судовий дозвіл. Судді, які видавали такі рішення, продовжують займати посади та вести розкішний спосіб життя. Журналісти нещодавно зафіксували одного з них за кермом золотого Porsche.
Журналістське розслідування отримало доступ до матеріалів кримінальної справи, в якій детально описана роль експрокурорів та судді Окружного адміністративного суду Києва у спробі розігнати активістів у ніч на 11 грудня 2013 року. Операція, санкціонована судовим рішенням, завдала поранень 49 людям.
У ніч на 11 грудня 2013 року центр Києва став місцем конфлікту. Це був двадцятий день мирних протестів прихильників євроінтеграції. На Майдані Незалежності та прилеглих вулицях стояли намети та саморобні барикади, активісти ночували у кількох навколишніх будівлях.
Після першої години ночі на площі залишилася невелика кількість людей, переважно приїжджих, які спали у наметах. Саме тоді внутрішні військові формування та спеціальний підрозділ міліції «Беркут» розпочали наступ. Згодом слідчі встановили, що спецпризначенців було понад 5 тисяч.
Протестувальникам вдалося утримати позиції. Посеред ночі дзвони Михайлівського собору почали закликати киян на допомогу. До світанку на Майдан Незалежності прибуло близько 50 тисяч людей. О сьомій ранку «Беркут» відступив. Того ночі 49 осіб отримали поранення.
Пізніше з'ясувалося, що однією з юридичних підстав для силових дій стала ухвала Окружного адміністративного суду Києва, яка наказувала правоохоронцям розчистити вулиці навколо Майдану Незалежності. Суддя Євгеній Аблов, який нині працює заступником голови цього суду, з надзвичайною швидкістю розглянув позов киянина, якому барикади нібито перешкоджали пересуватися містом.
Згідно з документами, 9 грудня 2013 року близько 13 години до суду надійшов позов від громадянина, якому барикади заважали. Менш ніж за годину Аблов відкрив провадження. Швидко розглянувши позов та задовольнивши вимоги про забезпечення позову, він того ж дня видав постанову, якою зобов'язав низку державних установ розчистити центр столиці.
Юрист Роман Маселко, який займається питаннями судової реформи та подає позови до цього суду, зазначив, що такої швидкості розгляду позовів не буває. За його словами, звичайні адміністративні позови розглядаються кілька місяців або навіть півроку. «Але за кілька годин — це ж треба ще розглянути, виписати саму постанову. Виглядає, що рішення було заготовлене заздалегідь», — наголосив Маселко.
Позивачем у справі був киянин Євген Гриненко. Він стверджував, що намети та протестувальники на Майдані та сусідніх вулицях перешкоджають йому прогулюватися центром столиці, а місцева влада, міліція та пожежники нічого не роблять для їх усунення. Він просив суд зобов'язати ці органи виконати свої функції та забезпечити йому право на вільне пересування. Саме Аблов розглядав цей позов.
Офіційне слідство вважає Гриненка підставною особою. На думку правоохоронців, працівникам одного зі столичних райвідділів міліції доручили знайти людину, яка б погодилася підписати такий позов. Гриненку подзвонив знайомий міліціонер з проханням прийти в прокуратуру та підписати документи. Той погодився.
Адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська, яка представляє потерпілих від подій 11 грудня 2013 року, пояснює, що влада шукала способи нібито законно «прикрити» свої подальші спроби припинення мітингів. «Розгін 30 листопада був занадто резонансним, влада отримала забагато критики. Саме тому їм були потрібні ці судові рішення. У подальшому майже кожен захисник кожного обвинуваченого у справах Майдану використовує ці рішення для «прикриття» правоохоронців», — зазначила вона.
На рахунку Євгенія Аблова — низка сумнівних рішень, зокрема про визнання законною схеми закупівлі так званих «рюкзаків Авакова» та поновлення на посаді ректорки медичного університету імені Богомольця Катерини Амосової.
Аблов неодноразово привертав увагу журналістів. Кілька років тому вони зняли святкування його дня народження, після чого він з колегами намагався отримати доступ до телефонних з'єднань журналістки Євгенії Моторевської, щоб дізнатися, звідки вона дізналася про час та місце святкування.
Рік тому було випущено документальний фільм-розслідування у двох частинах про домовленості суддів цього суду з високопоставленими політиками і правоохоронцями, у якому проаналізовані записи, зокрема й такі, що не були раніше опубліковані. На цих записах Аблов — один із основних фігурантів.
«Євгеній Аблов дуже близький до голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, ми це чітко бачимо на записах з його кабінету. Він — права рука Вовка, його союзник», — розповів юрист «Автомайдану» Маселко.
Недавно журналісти помітили Аблова, який прибув під будівлю Печерського райсуду на золотому Porsche.
Хто міг організувати весь цей процес з подачі заяви та блискавичним судовим рішенням? За припущенням правоохоронців, це могли бути столичні прокурори.
Державне бюро розслідувань нещодавно оголосило підозри двом київським експрокурорам — Сергієві Тимченку та Олександрові Руденку. Тимченко на той час очолював одне з управлінь столичної прокуратури. За версією слідства, керівництво запропонувало йому взяти участь у діях проти Євромайдану. Тимченко, бажаючи подальшого кар'єрного розвитку, прийняв пропозицію. Олександр Руденко був його підлеглим.
За версією слідства, Тимченко вирішив подати адміністративний позов до суду з вимогою розігнати протестувальників. Однак як працівник прокуратури він не міг звернутися до суду, тож розробив план обходу цього обмеження. Залучивши двох своїх колег, він попросив їх скласти позов, щоб фактично заборонити Євромайдан. Цю заяву підписав Гриненко.
Далі Тимченко нібито наказав Руденку супроводжувати Гриненка. Експрокурор, як вважають у ДБР, відвіз його в Окружний адміністративний суд Києва, допоміг подати позов та забрав судові рішення.
Цю версію підтвердила і Закревська. «За версією слідства, і цей позов, і взагалі схема протидії Майдану народилась в нетрях Київської прокуратури за безпосередньої участі Руденка і його керівника», — сказала вона.
Експрокурор Руденко того ж дня передав документи у Державну виконавчу службу, яка відразу відкрила виконавчі провадження. Через день відбувся розгін Майдану морозної грудневої ночі.
Після Революції Гідності кар'єра Сергія Тимченка піднялася. Восени 2014 року він став заступником прокурора Києва, а згодом — начальником одного з департаментів у Генпрокуратурі. У 2017 році отримав нагороду «Заслужений юрист України». Олександр Руденко також отримав посаду в ГПУ. Останні кілька років обидвоє працюють адвокатами.
«Я не брав участі у вищезазначеному, — сказав у коментарі Олександр Руденко, який зараз працює в об'єднанні «Могильницький та партнери». — Прокурори взагалі не були учасниками цієї справи. Тимченко не був моїм керівником, з суддею Абловим та позивачем Гриненком я не знайомий. Рішення Окружного адміністративного суду Києва, про яке йдеться в підозрі, не скасоване та чинне до цього часу».
Рішення і справді залишається чинним — у серпні 2014 року суддя Київського апеляційного адміністративного суду відмовилась навіть розглядати апеляційну скаргу.
Сергій Тимченко, який отримав підозру від ДБР у цій справі, відмовився розмовляти з журналістами, пославшись на те, що наразі тривають досудові слідчі дії.
Євген Гриненко не відповів на запитання журналістів, надіслані йому у повідомленнях.
Хоча ніхто з фігурантів цієї історії наразі не покараний, судові рішення ОАСКу часів Євромайдану привернули увагу слідчих. У межах однієї зі справ правоохоронці встановили прослуховування в кабінеті голови Окружного адміністративного суду Павла Вовка. Згодом ці записи були частково опубліковані й спричинили, мабуть, найбільший скандал у судовій системі за останні роки.
Щодо самого Аблова, то він не отримав покарання за рішення проти учасників Революції Гідності. У 2017 році Вища рада правосуддя визнала, що суддя Аблов порушив норми процесуального законодавства в ухваленні рішення проти активістів, але відмовилася карати його — строки притягнення до відповідальності на той час уже закінчилися.
Вже невдовзі після ухвалення рішення проти учасників Революції Гідності Євгеній Аблов отримав право приватизувати службову квартиру в Києві площею 140 квадратних метрів. Після приватизації він продав її за 9 мільйонів гривень.
Загалом четверо суддів ОАСКу у листопаді і грудні 2013 року забороняли проводити мирні зібрання чи розміщувати намети в центрі Києва. Всі четверо продовжують працювати, хоча один з них, Богдан Санін, не має повноважень і вже 6 років не здійснює правосуддя.
За даними Громадської ради доброчесності, 85% з 350 так званих «суддів Майдану» не були покарані за рішення проти учасників Революції Гідності. Переважна більшість із них продовжують працювати у судах.
Адвокатка Євгенія Закревська наголошує на важливості розслідування епізоду про «зрежисований» розгін Євромайдану, адже від нього залежить результат розслідування понад 80 «майданівських» справ.
«Цей епізод показує максимально яскраво, як всі державні органи, всю правоохоронну і судову систему ламали через коліно і використовували з єдиною метою — придушити протест», — зазначила вона.