Журналістка Вікторія Рощина, яка потрапила у російський полон у серпні 2023 року під час роботи над репортажами з окупованих територій, загинула 19 вересня 2024 року. Протягом понад року її родина чекала на обмін, але у жовтні 2024-го батько отримав від російської сторони повідомлення про її смерть. Редакція «Слідства.Інфо» провела розслідування, яке дозволило встановити нові обставини її утримання та смерті.
Жінку незаконно утримували спочатку на окупованих територіях, потім у таганрозькому СІЗО №2. Однак за вісім днів до загибелі Рощину перевезли до слідчого ізолятора №3 міста Кізел Пермського краю — на відстань близько 2500 кілометрів від Таганрога. Саме у цьому закладі вона і померла. Інформацію про місце смерті журналісти отримали зі свідоцтва про смерть, виданого Ленінським відділом управління запису актів цивільного стану адміністрації міста Пермі. Офіс Генерального прокурора України підтвердив, що смерть сталася безпосередньо у СІЗО.
Розслідування спиралося на свідчення звільненого військовослужбовця Данила, який їхав у одному потягу з Рощиною під час етапування полонених у вересні 2024 року. Дорога тривала три дні — з 9 по 11 вересня. За його словами, журналістка виглядала виснаженою та значно схудлішою, ніж під час їхньої останньої зустрічі у Таганрозькому СІЗО, але могла ходити самостійно.
Етапування полонених розпочалося у вересні 2024-го через переоблаштування таганрозького СІЗО для російських ув'язнених. Полонених перевозили кількома групами. Із потяга їх пересадили у автозаки, на яких доставили до кізельського ізолятора.
У новому місці утримання полонені зіткнулися з жорстокою так званою прийомкою. Данило розповідав, що його постійно били протягом години-двох, давали хвилину передихнути, а потім знову починали. Під час цих побиттів він двічі втрачав свідомість. Жінок стригли налисо, чути було їхній плач. Інший звільнений військовий, який просив залишитися анонімним, підтвердив, що всіх дуже сильно били без розбору. Такі жорстокі умови витримали не всі — через сильні побиття у Кізелі помер цивільний заручник, 63-річний міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв.
Тортури у кізельському СІЗО не обмежувалися прийомкою. Полонені змушені були весь день стояти на місці у межах уявного квадрата, не маючи права переміщуватися по камері або сідати. Розмови між собою були заборонені, оскільки камери все записували. Вікна часто відкривали, незважаючи на екстремальний холод — температура опускалася до мінус 30 градусів. Полонені слухали російську музику та лекції з викривленої історії Росії та України. Будь-які дії дозволялися лише за командами.
Данило Мурашкін, 22-річний військовослужбовець, якого повернули в Україну у липні 2025 року після 3,5 років неволі, розповідав про систематичне застосування електрошокерів. За його словами, йому спалили всю спину шокером, який російські охоронці називали своєю улюбленою іграшкою. Одного разу побиття було настільки сильним, що він втратив свідомість, а потім прокинувся з гнійними ранами та сильним набряком.
Раніше редакція отримала свідчення співкамерниці Рощиної з таганрозького СІЗО, яка розповіла про катування журналістки. На тілі Вікторії було багато ножових ран, отриманих ще на окупованих територіях. Свідкиня бачила рубці на руці та нозі, зокрема свіжу ножову рану між кісткою та ліктем у м'яких тканинах завдовжки близько трьох сантиметрів. Під час допитів російські слідчі використовували електрострум.
Тарас Семків, начальник другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам у збройному конфлікті Офісу генерального прокурора, зазначив, що Вікторія перебувала у СІЗО менше двох тижнів. Тіло журналістки було передано в Україну у такому стані, що не дозволило провести повноцінне судово-медичне дослідження для встановлення причини смерті.
Редакція верифікувала список працівників СІЗО №3 міста Кізел і встановила, що у вересні 2024 року, коли Рощина перебувала у закладі, обов'язки начальника виконував 39-річний Віталій Спірін. За даними соцмереж, він одружений та виховує двох дітей. За 2023 рік Спірін заробив 1 млн 49 тисяч російських рублів, що становить близько 450 тисяч гривень. З 6 листопада 2024 року його замінив 40-річний Вячеслав Перевозкін, який очолює СІЗО донині.
З загиблою журналісткою також могли контактувати начальник відділу охорони Євгєній Трофімов, заступник начальника з кадрової та виховної роботи Костянтін Чекалов та заступник начальника по тилу Алєксєй Дороднов. Усі співробітники СІЗО у Кізелі, крім Дороднова, продовжують там працювати.
Тарас Семків наголосив, що систематичні прояви жорстокого поводження щодо українців у місцях несвободи не можуть відбуватися без відома керівництва. За його оцінкою, такі дії відбуваються за потурання та вказівок керівництва слідчого ізолятора.