Розслідування, проведене OCCRP та його партнерами, дало відповідь на одне з найголовніших питань, що виникло після вибуху в порту Бейрута: кому насправді належав вантаж аміачної селітри, який спалахнув 4 серпня 2020 року? Катастрофа забрала понад 200 життів, залишила без даху понад 300 тисяч людей і завдала матеріальної та економічної шкоди столиці Лівану на суму 8,1 мільярда доларів.
Документи дозволили розкрити складну мережу торгівлі хімікатами, яка перебувала під контролем українців і функціонувала протягом десятків років. Ця мережа була прихована за численними номінальними власниками та офшорними компаніями, розташованими в різних країнах світу.
Посудину MV Rhosus, яка перевозила 2750 тонн аміачної селітри, було зафрахтовано в 2013 році компанією Savaro Ltd, зареєстрованою в Лондоні. Вантаж мав бути доставлений з Грузії на завод виробництва вибухових речовин у Мозамбіку. Однак судно було затримано в Бейруті через невиплачені борги та технічні дефекти. Вантаж залишався на складі порту до моменту вибуху.
Федеральне бюро розслідувань США встановило, що вибухнуло лише 20 відсотків завантаженого на судно нітрату амонію. Це викликало питання про те, що сталося з іншими 80 відсотками вантажу, включно з припущенням про можливе викрадення залишків з ліванського порту.
З'ясування справжніх власників британської компанії Savaro LTD виявилося складним завданням. Акціонери були приховані за номінальними директорами офшорних компаній. Першим під підозру потрапив український підприємець Володимир Вербоноль, власник компанії «Саваро» у Дніпрі. Хоча він спочатку заперечував будь-який зв'язок з вантажем з Бейруту, розслідування довело його причетність.
Вербоноль та його тесть, відомий будівельний магнат Микола Алісеєнко, керували мережею компаній у Дніпрі. Ця мережа маскувала свою діяльність під щонайменше пів десятка торгових найменувань та різноманітних компаній, які охоплювали Англію, Шотландію, Карибський басейн, Україну, острови Південної частини Тихого океану та США.
Мережа продавала добрива та хімікати африканським країнам щонайменше з 2000-х років. Журналісти виявили, що та ж мережа здійснила щонайменше три інші поставки аміачної селітри до Мозамбіку у 2013 році. Принаймні одна українська компанія в мережі продовжує продавати товари в інтернеті, включно з добривами.
Дві офшорні компанії — кіпрська Interstatus та британська Alpha and Omega — роками надавали корпоративні послуги цій мережі. Interstatus обслуговував принаймні чотири компанії під назвою «Саваро». Шотландська компанія, яка називала себе торговцем добривами, подала документи спільно з дочірніми компаніями Interstatus та Alpha and Omega group.
Минулого року Transparency International Великобританія надіслала звіт про діяльність Alpha and Omega group до податкової служби Великобританії з закликом провести розслідування. Бен Коудок, голова розслідувальної групи, зазначив, що Alpha and Omega group є однією з найбільш продуктивних компаній з точки зору кількості фірм, які використовуються у підозрілій діяльності.
Наразі діяльність Interstatus розслідує кіпрський фінансовий регулятор CySEC. Власниця Interstatus Марина Псиллу повідомила, що її компанія провела повну перевірку своїх клієнтів, але не може поділитися іменами справжніх власників з третіми сторонами. Вона також заявила, що британська компанія Savaro Ltd ніколи не здійснювала діяльності.
Керуючий Alpha and Omega Олексій Струков відмовився надавати коментарі щодо своїх клієнтів, але підтвердив, що його компанія співпрацює з Interstatus, надаючи їм адресу та послуги з пересилання пошти.
Журналісти та слідчі розглядали версію, що партії аміачної селітри не судилося потрапити до Мозамбіку, а натомість залишилися в Бейруті для подальшого незаконного ввезення до Сирії та використання для виробництва вибухівки. Ця теорія частково підкріплюється попередніми розслідуваннями OCCRP про те, що мозамбікська група компаній, яка замовляла аміачну селітру, підозрювалась у торгівлі зброєю.
Виявилось, що кіпрський власник корабля мав борги перед FBME — банком, що належав Лівану на Кіпрі та в Танзанії. Цей банк був змушений припинити діяльність після того, як Міністерство фінансів США оголосило його банком, діяльність якого пов'язана з відмиванням грошей. Серед клієнтів банку були співробітники ліванського шиїтського угрупування «Хезболла» та компанії, яка нібито пов'язана з сирійською програмою зброї масового знищення.
Непрозорість структури власності Savaro додала ще низку питань. У репортажі для ліванського телебачення «Аль-Джейдід» журналіста Фераса Хатума, який працював з OCCRP, було виявлено, що Interstatus та Alpha and Omega також виступали як номінальні власники бізнесу, який належить олігарху сирійського режиму Джорджу Хасвані та сирійсько-російському бізнесменові Імаду Хурі. Брат Імада, Мудалал Хурі, як стверджують, є посередником між сирійським і російським режимами.
Принаймні одна компанія Хасвані, Hesco Engineering and Construction, користувалась спільними адресами у Великобританії з компанією Savaro Ltd. Обидві компанії двічі змінювали адреси у документах у ті ж самі дні у 2008 та 2011 роках.
Казначейство США внесло до санкційного списку Хасвані і братів Хурі за підтримку режиму Башара Асада. Мудалала Хурі залучали для допомоги у спробі закупити аміачну селітру для уряду Асада в 2013 році — того ж року судно Rhosus прибуло до Бейруту. Згідно зі звітом компанії Ernst & Young від 2014 року, брати Хурі часто направляли клієнтів у банк FBME. Hesco Engineering and Construction також були клієнтом FBME. Однак і брати Хурі, і Хасвані заперечували будь-який зв'язок з вантажем судна Rhosus.
Журналісти знайшли зв'язок Savaro Ltd та Agroblend Exports (BVI) Ltd з мережею Вербоноля завдяки електронним листам, надісланим представником компанії після затримання судна Rhosus в Бейруті. У грудні 2013 року представник Agroblend на ім'я Кертіс Іглхард звернувся до ліванського бізнесмена, щоб той допоміг йому забрати вантаж корабля, який він ідентифікував як небезпечний.
Іглхард поскаржився, що його компанія була приголомшена, коли оператор корабля Teto Shipping неочікувано зробив зупинку в Греції та Бейруті, де зрештою був конфіскований Rhosus. Teto Shipping заявила, що продовжувати рух до порту Бейра в Мозамбіку було занадто невигідно, попри те, що була сплачена повна вартість доставки, майже 375 тисяч доларів. Іглхард звинуватив оператора в тому, що той вимагав від компанії гроші.
Майже через рік Іглхард знову звернувся до того самого бізнесмена, але тепер його електронні листи надсилалися з облікового запису на домені savaro.com. Хоча право власності на домен було приховане за допомогою сервісу анонімізації в інтернеті, журналісти виявили, що savaro.com використовує один сервер електронної пошти з веб-сайтом українського відділення Savaro. Вони також мають спільну IP-адресу, яку використовує українське відділення Savaro Ukraine разом з іншими сайтами, пов'язаними з офшорними компаніями в мережі, які рекламують добрива й інші хімікати в Латвії та США.
Іглхард також зіграв певну роль у спробах компанії Savaro найняти ліванського адвоката Джозефа Кареха для перевірки вантажу аміачної селітри у 2015 році. Після цього компанія, схоже, полишила спроби повернути свій вантаж. Компанія Savaro заплатила Кареху з рахунку, відкритому у кіпрському відділенні ПриватБанку. Журналісти не змогли ідентифікувати співробітника на ім'я Іглхард у записах компанії або додзвонитись на його британський номер.
Володимир Вербоноль народився в 1959 році і зробив кар'єру завдяки діловим та політичним колам Дніпра. Раніше він працював помічником у відомого профспілкового лідера України Михайла Волинця та згодом у Дениса Дзензерського, колишнього депутата парламенту.
У 2001 році Вербоноль заснував компанію під назвою «Корпорація Атлантіс», яка продавала добрива та інші продукти. Вербоноль був публічним обличчям компанії. Разом із партнерами, в тому числі будівельним магнатом Алісеєнко, він незабаром заснував кілька компаній з продажу товарів та послуг, зокрема добрив, металургійного обладнання, програмного забезпечення та веб-дизайну. Однією з них було українське відділення Savaro, створене в 2009 році.
За цими українськими компаніями стояла ціла мережа офшорних компаній, більшість з яких перебували в управлінні Interstatus. Вона включала компанії під назвою Savaro у Шотландії, Англії та Британських Віргінських островах, а також інші пов'язані холдингові компанії на Маршаллових островах та у США.
«Корпорація Атлантіс» закрилася в 2011 році після оголошення банкрутства, але інші компанії з мережі продовжували працювати. Того ж року веб-адміністратори звернулися до Internet Archive, некомерційного цифрового архіву, який створює резервні копії старих веб-сайтів через Wayback Machine, і попросили видалити записи щодо двох основних веб-сайтів: savaro.com та atlantis.ua.
Журналістам вдалося відновити фрагменти попереднього веб-сайту «Корпорації Атлантіс», які були збережені сторонніми сайтами. Вони демонструють, що компанія рекламувала добрива та публічно називала Вербоноля своїм президентом. Знімок сайту savaro.com містить перелік сільськогосподарських хімікатів, включно з аміачною селітрою.
Ймовірно, з того моменту українські компанії Вербоноля та його партнерів припинили рекламувати добрива в інтернеті під своїми назвами. Savaro в Україні почала представляти себе як продавця «інших машин та устаткування», а згодом як постачальника послуг веб-розробки та програмного забезпечення. Однак веб-сайти, пов'язані з офшорною структурою, продовжували продавати хімікати.
Колишній працівник мережі Savaro, який працював в українських компаніях у час здійснення поставки судном Rhosus, розповів OCCRP, що є мало доказів того, що ці компанії працюють у сфері ІТ, і що продаж добрив залишається основною частиною їхнього бізнесу. «Я майже не пам'ятаю нікого, хто міг би бути залученим до роботи з програмним забезпеченням. ІТ-спеціалістів або розробників програмного забезпечення не було», — розповів колишній співробітник, який попросив не називати його ім'я із міркувань власної безпеки.
Того ж року, коли відплило судно Rhosus, Savaro також направили понад 17 тисяч метричних тонн аміачної селітри трьома окремими поставками до порту Бейра у Мозамбіку. Rhosus також направлявся до Бейри, перш ніж його затримали в порту Бейрута.
Та сама мозамбікська компанія Fábrica de Explosivos de Moçambique, яка мала отримати вантаж судна Rhosus, повідомила OCCRP, що вона придбала у Savaro ще дві партії вантажу у 2013 році у кількості майже 11 тисяч тонн нітрату амонію технічного класу, який зазвичай використовується для виготовлення вибухівки. Прес-секретар Fábrica de Explosivos de Moçambique Антоніо Кунья Ваз сказав, що, наскільки йому відомо, Savaro була українською компанією, керівника якої він знає просто як «пана Володимира».
Дочірня компанія Savaro, Agroblend, також направила третю партію аміачної селітри — 6500 тонн — з України та Хорватії до Бейри. Партія прибула в серпні 2013 року, як повідомляє MUR Shipping, нідерландський оператор судна, який перевозив вантаж. Покупець третьої партії невідомий. Кунья Ваз сказав, що його компанія не є клієнтом.
Після того, як у Лондоні були подані судові позови, власники Savaro, схоже, намагаються приховати свої сліди. 23 серпня 2021 року право власності на компанію було передано українському адвокату на ім'я Володимир Глядченко. Українські записи свідчать, що Глядченко є номінальним власником щонайменше десятка місцевих компаній, у тому числі однієї компанії за тією ж адресою, де знаходиться філія Savaro в Україні.
У телефонній розмові Глядченко сказав, що він збирався купити лондонську компанію і обрав Savaro за порадою інших українських адвокатів. Він зазначив, що компанія не винна в катастрофі в Бейруті.
Ймовірно, компанії із виявленої журналістами мережі також намагалися приховати той факт, що вони продовжують продавати хімікати. У липні журналісти знайшли веб-сайт фірми «Дніпрометал», що рекламує добрива та інші матеріали. Таку ж назву має компанія, створена у липні 2011 року Вербонолем та Алісеєнко Ольгою Миколаївною, чиє по-батькові свідчить про те, що вона може бути донькою Миколи Алісеєнка.
На сайті була вказана адреса офісу у Дніпрі, за якою зареєстрована ця компанія та інші компанії з мережі Savaro. Вони також використовують однакову IP-адресу разом із декількома пов'язаними компаніями з мережі. У своїй відповіді на питання OCCRP Володимир Вербоноль та партнери зазначили, що «Дніпрометал» ніколи не займався торгівлею добривами.
Незабаром після цього журналісти виявили, що адресу офісу у Дніпрі, яку використовували компанії з мережі Savaro, було видалено з веб-сайту та замінено на адресу та реєстраційний код іншої компанії, яка також називалася «Дніпрометал», але належала іншим людям і закрилася десятиліття тому. Журналісти надіслали додатковий лист Вербонолю та партнерам із запитанням, чи змінили вони інформацію на вебсайті, щоб ввести в оману журналістів або позивачів у судовому процесі у Лондоні. Відповіді так і не отримали.
Знахідки розслідування викривають людей та організації, які стоять за вантажем нітрату амонію, який вибухнув у Бейруті. Незабаром ця історія також може отримати юридичні наслідки. Адже адвокати подали до суду на Savaro у Великобританії від імені Асоціації адвокатів Бейруту та жертв вибуху, стверджуючи, що компанія несе значну відповідальність за цю катастрофу.
Така заплутана мережа компаній, що стоїть за вантажем, також говорить про винахідливі методи, які регулярно використовуються у міжнародній торгівлі та судноплавстві, щоб приховати право власності. Як кажуть експерти, це часто є навмисною спробою ухилитися від відповідальності та сприяти здійсненню кримінальної або іншої тіньової діяльності.
Каміль Абуслейман, провідний адвокат у справі проти Savaro у Лондоні, заявив, що компанія несе часткову відповідальність за вибух, оскільки вона була законним власником вантажу і не вжила належних заходів для вилучення небезпечних матеріалів. Він сподівається, що справа проти компанії стане першим кроком у притягненні до відповідальності всіх винних у катастрофі.
«Savaro та люди, які контролюють діяльність цієї компанії, несуть відповідальність за те, щоб їх вантаж зберігався належним чином і не створював ризику для людей», — сказав OCCRP Марк Тейлор, старший аналітик The Docket, ініціативи Фонду Клуні за справедливість. «Відповідно до міжнародної системи захисту прав людини, це не нормально — просто скидати небезпечні хімікати на склад та йти геть», — додав він.
У повідомленні, яке отримали журналісти, українські компанії заперечували будь-яку причетність до поставки, яку здійснювало судно Rhosus, і покладали провину за вибух у Бейруті на владу Лівану. «Весь час сферою діяльності «Корпорація Атлантіс», «Саваро» та «Дніпрософт» було ІТ: виробництво програмного забезпечення та інтернет-маркетинг», — йдеться у повідомленні з посиланням на назви трьох українських компаній, які входять до мережі.
Інтернет-реклама інших товарів, таких як добрива, здійснювалася від імені їхніх клієнтів і «розміщувалася працівниками, а часто і стажерами, які, можливо, не повністю розуміли, що наша компанія діє від імені виробників», — сказали вони. Британський адвокат компанії Savaro, Річард Слейд, не відповів на запит щодо коментаря.
Вибух аміячної селітри в серпні 2020 року зруйнував головний порт Лівану, країни, яка залежить від імпорту. Вже рік по катастрофі Ліван бореться з гіперінфляцією, нестачею ліків, чергами за паливом та постійними відімкненнями електроенергії. Багато ліванців покидають країну, щоб знайти краще життя за кордоном.
Ліванці вважають, що політична еліта країни несе особливу відповідальність за катастрофу. Така думка поширилась після того, як з'явилися докази, що уряд усвідомлював ризики, які несе аміачна селітра, але не усунув їх.
Натепер звинувачення були висунуті лише керівництву порту та митниці, чиновникам нижчого та середнього рангу. Місцевий суддя намагався звинуватити вищих посадовців у халатності, включно з прем'єр-міністром Хасаном Діабом, але у лютому після реваншу політичної еліти країни цей суддя був відсторонений. Зараз призначено нового суддю, який продовжує розслідування.
Колишній міністр внутрішніх справ по справам муніципалітетів Лівану, а зараз адвокат та правозахисник Зіяд Баруд розповів OCCRP, що з огляду на масштаби справи він ніколи не очікував на швидкі судові рішення. Більш ніж через рік після вибуху, «ми все ще говоримо про юридичні формальності та недоторканність, досі не переходячи до справжнього суду», — сказав він.