Нетверезе водіння залишається однією з найпоширеніших проблем на українських дорогах. Щороку фіксують понад 113 тисяч випадків керування в стані сп'яніння — це означає, що в середньому такий протокол складають кожні п'ять хвилин. Однак наявність протоколу поліції далеко не гарантує покарання для порушника. Все залежить від того, як суддя розглядатиме справу в місцевому суді.
З'ясування того, як саме судді допомагають впливовим нетверезим водіям уникнути наслідків, розпочалося з резонансної події у Києві. У ніч на 22 липня водійка на Audi в'їхала у стовп, а потім врізалася у дерево, чудом не зачепивши пішоходів. Відео з місця аварії розповсюдилося в соцмережах, а розгніване натовпу супроводжував складання адмінпротоколу обурливими вигуками. Активісти швидко встановили, що за кермом була суддя Деснянського райсуду Києва Світлана Колегаєва. За словами свідків, від жінки пахло алкоголем. Згідно з інформацією, яку отримали медіа, рівень алкоголю в крові судді перевищував норму приблизно в шість разів.
Цей випадок став поштовхом для детального дослідження системи, в якій судді часто виправдовують або мінімально карають впливових нетверезих водіїв — депутатів, прокурорів, правоохоронців та своїх колег.
Одна з найбільш показових історій стосується судді Окружного адмінсуду Києва Любові Маруліної. У ніч на 6 червня минулого року патрульні склали на неї адмінпротокол за керування напідпитку. Згідно з повідомленням правоохоронців, суддя керувала Lexus з явними ознаками сп'яніння — нечіткою мовою та запахом алкоголю з рота. Однак Маруліна відмовилася проходити перевірку рівня алкоголю в крові.
Маруліна відома своїми контроверсійними судовими рішеннями. Вона скасувала перейменування Московського проспекту на проспект Бандери, не дозволила проводити у Києві заходи на честь низки українських діячів, а влітку 2013 року заборонила мирний мітинг проти суддівського та міліцейського свавілля.
Протокол передали на розгляд у Дарницький райсуд Києва, але розглядати його почали лише 31 серпня — майже три місяці по тому. Засідання кілька разів відкладали, чекаючи останнього дня строку, коли Маруліну можна було б притягнути до відповідальності. Першу суддю, яка розглядала справу, усунули через відвід, і справа перейшла до голови суду Тетяни Щасної. Цікаво, що у 2019 році спеціальна комісія рекомендувала звільнити Щасну за недекларовані статки. Коли Щасна оскаржила цей висновок в Окружному адмінсуді Києва, де працює Маруліна, скаргу розглядав колега Маруліної Ігор Погрібніченко, відомий скандальними записами з кабінету голови цього суду Павла Вовка.
Для того щоб справа потрапила саме до Щасної, схоже, були внесені зміни у кваліфікацію справи. Адміністративне правопорушення перетворилося на справу про неповнолітніх. Згідно з авторозподілом, Щасна була єдиною з 18 суддів Дарницького райсуду з «відповідною» кваліфікацією, яка не перебувала у відпустці. Однак насправді справу про нетверезе водіння за первинною кваліфікацією могли розглядати й інші судді. Людмила Комаревцева, Каліушко, Лужецька та Заставенко того ж місяця розглядали подібні справи. Більше того, в той же день в тому ж суді розглядали ще одну справу про п'яне водіння, і для неї виявилося доступними 12 суддів, а не одна Щасна.
Юрист організації «Автомайдан» Роман Маселко, яка понад два роки системно стежить за судовою системою, вважає це доказом втручання в авторозподіл справ. «Це не просто порушення закону, а злочин», — стверджує він. У серпні «Автомайдан» подав заяву про злочин у Державне бюро розслідувань, і там розпочали слідство.
Щасна закрила справу, обравши інше обґрунтування. Маруліна надала письмові пояснення, в яких розповіла, що в той вечір автівкою керувала не вона, а її подруга. Коли в машини перестали працювати фари, вони зупинилися, щоб розібратися з проблемою. Маруліна нібито сіла на водійське місце саме в той момент, коли її помітили патрульні, які «безпідставно» склали протокол. Подруга судді підтвердила цю версію, зазначивши, що Маруліна не вживала алкоголь, а просто погано почувалася. Патрульні на засіданні не з'явилися. Щасна вирішила, що Маруліна не керувала автівкою, і закрила справу. Ухвалу опублікували не через кілька днів, а трьома місяцями пізніше. За словами Маселка, такі тривалі затримки з публікацією судових рішень свідчать про ймовірність недоброчесних дій.
Подібні випадки виправдання нетверезих водіїв трапляються часто. Суддя Печерського райсуду Світлана Смик вирішила, що колега Маруліної з Шостого окружного адмінсуду Костянтин Бабенко не керував автівкою, хоча відео, яке отримала редакція, доводить протилежне.
У листопаді 2019 року патрульні зупинили експрокурора з Тернополя Ігоря Мукана, звільненого раніше за погрози колезі. Чоловік створив аварійну ситуацію на дорозі. Він вийшов з машини, хитаючись, від нього несло алкоголем. З правоохоронцями спілкувався зухвало, переконуючи їх у своїй тверезості, але відмовився проходити огляд. На початку 2020 року суддя Шевченківського райсуду Дмитра Мальцев розглянув цей протокол. Він зазначив, що з записів нагрудних камер поліцейських «неможливо встановити», чи справді Мукан відмовився проходити огляд. Свідків, яких нібито викликали, не було на засіданні. Мальцев закрив справу через «відсутність складу адміністративного правопорушення».
Іноді водія визнають винним, але не карають. У 2014 році суддя Бродівського райсуду на Львівщині Анна Бунда розглянула протокол про нетверезе керування мопедом Павлом Батійовським. Письмові пояснення свідків та результати приладу для вимірювання алкоголю підтверджували його сп'яніння. Однак Бунда винесла м'яке рішення — «покарала» порушника лише усним зауваженням і закрила справу за малозначущістю. Роком пізніше виявилося, що Батійовський був зведеним братом судді Бунди. Конфлікт інтересів розглядали у Личаківському райсуді, але Бунду не покарали. Публічно про це заговорили лише у 2019 році під час кваліфікаційного оцінювання, коли члени Громадської ради доброчесності включили цю інформацію у висновок про недоброчесність Бунди.
На початку лютого в Україні запрацювали зміни до законів щодо притягнення до відповідальності за нетверезе керування. Тепер суд має один рік для розгляду протоколів та призначення покарання. Раніше судді мали встигнути це зробити за три місяці, що часто не вдавалося.
Маселко визнає, що іноді є об'єктивні причини для нерозгляду справи в строк — протокол прийшов до суду після закінчення строку або порушник був хворий. Однак затягування може відбуватися й свідомо, щоб дозволити порушнику уникнути покарання. «Лише у 2020 році 16 852 справи про керування напідпитку було закрито за строками. Це найлегший спосіб — достатньо просто дочекатися, коли закінчаться три місяці», — розповідає юрист.
Колишній суддя Оболонського районного суду Києва Максим Тітов затягнув строки у понад двох десятках справ про водіїв, допомігши таким чином 22 особам уникнути покарання. Ці факти не завадили його кар'єрному зростанню — тепер він працює у Верховному Суді.
Однак деякі судді все ж отримали дисциплінарні стягнення. У липні 2020 року дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оголосила догану та позбавила на місяць доплат суддю з Хмельниччини Василя Шевчука за порушення строків у 12 справах про нетверезе водіння.
На суддю із Чернігова Світлану Ченцову також відкрили дисциплінарне провадження. «Автомайдан» у скарзі зазначив, що упродовж трьох років вона щонайменше 10 разів закривала справи через те, що не встигла їх розглянути вчасно. Дисциплінарна скарга ще на розгляді.
Рекордсменами щодо затягування строків є судді Печерського райсуду столиці. Суддя Світлана Смик в одному випадку розглянула протокол через 787 днів, а в іншому — через 817 днів. Це понад два роки в обох випадках. За словами Маселка, Смик закривала за строками 76% справ, які до неї надходили — понад 240 водіїв за останні два роки. Схожа статистика у судді Олега Білоцерківця з того ж суду.
Маселко подав скаргу на Смик у Вищу раду правосуддя, і там оголосили їй догану та позбавили доплат на місяць. У діях Білоцерківця рада не побачила порушень. За понад два роки активісти подали понад 200 скарг на суддів, які могли допомагати нетверезим водіям.
Дослідження DEJURE показує, що станом на 2019 рік майже половина (42%) усіх справ про нетверезе водіння закриваються без покарання. Аналітики зазначають, що деякі випадки пов'язані з порушеннями у фіксуванні самого порушення та неналежною роботою поліції, але «допомога» від суддів — теж непоодинокі явища.
«Якщо немає розголосу, то абсолютна більшість уникне покарання у суді. Ми зафіксували десятки таких випадків. Іноді навіть розголос не допомагає», — стверджує Маселко.
Прикладом є історія ексдепутатки Людмили Костенко. Торік патрульні зупинили її автівку через вимкнені фари. Вони помітили ознаки сп'яніння та склали протокол. Однак справа стала відомою через інше — поряд із депутаткою сидів нетверезий тодішній заступник мера Києва Володимир Слончак, який агресивно поводився і навіть побив патрульного.
Через два місяці суддя Солом'янського райсуду Світлана Горбатовська розглянула протокол. Костенко визнала вину в порушенні правил дорожного руху, але заперечила вживання алкоголю. Вона попросила передати справу на розгляд трудовому колективу компанії «Піта-Хліб», з якою нібито мала трудовий договір. Горбатовська погодилася на таке «покарання».
За словами Маселка, розгляд справи трудовим колективом — один з найпоширеніших способів «відмазування» нетверезих водіїв від покарання. «Суд мав би позбавити водійських прав на рік та оштрафувати порушника. Натомість його передають трудовому колективу для «застосування заходів громадського впливу». А що це за вплив? Насправді його немає. Навіть якщо б хотіли, то можуть хіба обговорити на загальних зборах. Це пряме відмазування», — зазначає юрист.
Є судді, які системно допомагають нетверезим водіям, використовуючи щоразу вишуканіші способи. «Є чимало суддів, які системно дозволяють п'яницям уникати покарання. Це зокрема скандальний ексголова Октябрського суду міста Полтави Олександр Струков», — розповідає Маселко.
У 2015 році Струков «виправдав» керівника обласного управління Нацбанку Михайла Городницького, стверджуючи, що чоловік вимушений був випити коньяк замість ліків. Згідно з постановою, Городницький, хворіючи на хронічне гіпертонічне захворювання, завжди мав при собі «Валокордин», але в той момент ліків у нього не було, тому він з метою зняття нервового напруження зробив кілька великих ковтків коньяку Hennessy, який зберігався у фляжці в салоні автомобіля.
В Октябрському райсуді Полтави Струков був чи не «монополістом» у справах про нетверезе водіння. У 2017 році він ухвалив рішення щодо понад 300 таких протоколів, коли усього їх розглянули в суді 486. Фактично кожен четвертий протокол він розглянув запізно, тож понад 80 водіїв залишились без покарання.
Єдиною, окрім Струкова, суддею, що розглядала протоколи за нетверезе кермування, була його заступниця Ганна Андрієнко. Юристи «Автомайдану» виявили понад пів сотні випадків, коли вона могла свідомо затягувати строки розгляду цих справ, і написали на неї скаргу до Вищої ради правосуддя. За словами Маселка, з того часу минуло майже півтора роки, а розгляд в органі суддівського врядування так і не розпочали.