Міжнародна журналістська розслідування, яка охопила понад 600 фахівців із 117 країн, проаналізувала 11,9 мільйонів конфіденційних документів і виявила масштабну систему приховування статків світовими лідерами та впливовими особами. Українські журналісти з агенції «Слідство.Інфо» долучилися до цього проєкту Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів, який залучив 150 медіапартнерів по всьому світу.
Документи, отримані від чотирнадцяти міжнародних юридичних компаній, що обслуговували офшорні операції у юрисдикціях Британських Віргінських островів, Белізу, Кіпру та інших місцях, розкривають складну архітектуру приховування капіталу. Ця система, створена та підтримувана міжнародними банками, аудиторами та юридичними фірмами, дозволяла впливовим особам уникати податків, приховувати походження коштів та накопичувати статки без публічної звітності. За оцінками, такі схеми позбавляють світову економіку трильйонів доларів, спустошуючи державні бюджети та обмежуючи доступ населення до якісної освіти та медичного обслуговування.
В Україні у витоку фігурує понад півтори тисячі осіб. Серед них — чинні та колишні посадовці, депутати, олігархи та знаменитості спорту й розваг.
Офшорна мережа оточення президента Зеленського
З 2012 року, коли студія «Квартал 95» переходила на телеканал олігарха Ігоря Коломойського, Володимир Зеленський та його найближче оточення почали створювати мережу офшорних компаній. Ця структура дозволила їм придбати елітну нерухомість у Лондоні на суму понад 7 мільйонів доларів США.
Сергій Шефір, сценарист, продюсер та співзасновник «95 кварталу», який згодом став першим помічником президента, через офшорну компанію володіє двома квартирами у британській столиці загальною вартістю понад 5 мільйонів доларів. Його колега по студії Андрій Яковлєв, режисер та сценарист, придбав квартиру у центрі Лондона неподалік від парламенту вартістю понад 2 мільйони доларів через офшорну структуру.
Центром цієї офшорної мережі була компанія Maltex Multicapital Corp, зареєстрована на Британських Віргінських островах. У рівних частках нею володіли президент Зеленський та його дружина, брати Сергій та Борис Шефіри, а також Андрій Яковлєв. Майже за три тижні до першого туру президентських виборів Зеленський безоплатно передав свою 25-відсоткову частку Сергію Шефіру, оскільки той не був державним службовцем і не мав подавати декларацію про доходи.
Іван Баканов, друг дитинства Зеленського та колишній юрист студії, володів компанією Davegra Limited, яка була номінальним власником Maltex та зберігала таємні документи про реальних бенефіціарів. Коли Баканов у 2019 році очолив Службу безпеки України, він передав цю фірму Яковлєву.
Яковлєв через низку офшорних структур володіє компанією Candlewood Investments Limited, зареєстрованою на Британських Віргінських островах. За словами народного депутата Володимира Ар'єва, саме така компанія протягом 2012–2016 років могла отримувати мільйони доларів із «Приватбанку» через структури, пов'язані з Коломойським. Джерела «Слідства.Інфо» підтверджують достовірність цієї схеми.
Яковлєв, Баканов та Шефір не надали коментарів. Борис Шефір, брат Сергія, заявив, що Баканов влаштовував фінансові схеми для компанії, але не готовий детально відповідати. На запитання про можливість використання лише українських компаній він переадресував питання законотворцям. Шефір повідомив, що вже закрив 23 офшорні компанії. Сам президент Зеленський відмовився коментувати розслідування.
Лондонська нерухомість українських чиновників
Проєкт виявив 681 раніше анонімного власника елітної британської нерухомості, якій належить понад півтори тисячи об'єктів на суму більш як 5,5 мільярдів доларів. Серед них — більше десяти українців, які приховують активи через офшорні компанії у Белізі та на Британських Віргінських островах.
16 червня 2014 року, на шостий день після призначення Бориса Ложкіна головою адміністрації президента Петра Порошенка, його дочка Анастасія придбала елітну квартиру у престижному районі Лондона неподалік від Університетського коледжу, де вона навчалась. Вартість нерухомості склала майже 4,6 мільйона доларів США.
Кошти на покупку позичила віргінська компанія Future Definite Holdings Limited, яка належала самому Ложкіну. За його словами, дочка звернулася з проханням позичити гроші після того, як він продав бізнес у 2013 році. Ложкін сподівається, що вона повернеться кредит протягом десяти років. Ані компанія, ані позика не були внесені до його декларацій за 2014 та 2015 роки. На той час форма декларування не передбачала обов'язкового внесення таких операцій. Ложкін пояснив, що бенефіціарну власність тоді не потрібно було декларувати.
У списку українців із британською нерухомістю також фігурує екс-співвласник «Приватбанку» Геннадій Боголюбов, справи про виведення та відмивання грошей якого розслідують в Україні та США. За даними витоку, він причетний до щонайменше дев'яти об'єктів нерухомості у Великій Британії.
Український бізнесмен та колишній співвласник «Укрсиббанку» Олександр Ярославський володіє майном у центрі Лондона, як і Ігор Воронін, бізнес-партнер олігарха Дмитра Фірташа.
На дочку колишнього голови Центральної виборчої комісії Сергія Ківалова — Тетяну — записано п'ять об'єктів нерухомості у Лондоні. Три з них на момент купівлі коштували щонайменше 13,5 мільйонів доларів. Усі придбані через офшорні компанії на Британських Віргінських островах протягом 1999–2003 років, коли Ківалов мав мандат народного депутата. Він проігнорував запитання журналістів.
Кіностудія та конфлікт інтересів міністра
Міністр культури Олександр Ткаченко фігурує у витоку у зв'язку зі спробою захоплення контрольного пакету кіностудії на узбережжі Чорного моря. 11 жовтня 2016 року генеральний продюсер телеканалу Коломойського отримав у подарунок права на британську компанію-оболонку Big Boom LTD без будь-яких платежів.
За тиждень компанія змінила назву на Cinema Love LTD і придбала Фонд розвитку кіномистецтва у PUNTA CRESCENT LIMITED, компанії Тетяни Тарути, дочки бізнесмена Сергія Тарути. Таким чином Ткаченко отримав чверть акцій Одеської кіностудії. Ціна угоди залишається комерційною таємницею.
Ткаченко доручив представляти свої інтереси у Фонді В'ячеславу Мієнко, який на той час був заступником генерального директора «1+1» з правових питань. Ткаченко стверджує, що це рішення базувалось на особистій довірі та не мало відношення до його посади.
Після обрання Зеленського президентом ситуація змінилась. У серпні 2019 року Ткаченко пройшов у парламент по списку партії «Слуга Народу», а Мієнко став директором з питань комунікації з органами влади «1+1 медіа», ключовим бенефіціаром якої є Коломойський.
Естонська компанія Мієнка SMARTSOLUTIONS GROUP супроводжувала роботу Cinema Love LTD, включаючи взаємодію з міжнародною юридичною компанією Alpha Consulting. Мієнко входить до наглядової ради Одеської кіностудії, а його партнерка та директорка Анна Савченко стала членкинею ревізійної комісії тієї ж студії. Інші працівники фірми Мієнка також з'явились у наглядовій раді. Мієнко посилався на закон про адвокатуру і відмовився коментувати.
У 2017 році директором Одеської кіностудії призначили Андрія Осіпова, адвоката із Волині, який з 2016 року обіймав посаду виконавчого директора Smart Solutions. Ткаченко пояснив, що адвокати Smart Solutions увійшли до керівних органів студії як його юридичні радники.
Саме за Осіпова Одеська кіностудія подала позов до Міністерства культури, внаслідок якого держава могла втратити контрольний пакет акцій. Суд відмовив у позовних вимогах. На запитання, чи погоджував Ткаченко текст позову, міністр відповів негативно. Осіпов запевнив, що керувався інтересами підприємства і що це входило до його виключних повноважень.
У 2018 році партнером Ткаченка став забудовник Андрій Вавриш, відомий забудовою пляжу біля санаторію «Чкаловський» у Одесі. Вавриш підтвердив зацікавленість у будівництві житла для знімальних груп на території студії.
Щоправда, забудова державної кіностудії була поза законом до того, як Ткаченко очолив Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. Законопроєкт про приватизацію державних кіностудій отримав схвалення цього комітету на чолі з Ткаченком і був підтриманий 253 депутатами, більшість із яких належали до партії «Слуга Народу». На засіданні комітету Ткаченко визнав свій конфлікт інтересів.
За словами самого Ткаченка, через п'ять днів після призначення міністром культури, 9 червня 2020 року, він продав свою частку Одеської кіностудії банкіру Олександру Морозову, менеджеру «Смарт Холдинга» Вадима Новинського. Однак у декларації про доходи міністр не вказав прибутку від цього продажу.
З матеріалів перевірки декларації стало відомо, що Ткаченко не отримав від Морозова коштів. НАЗК повідомило, що протягом 2020 року Ткаченко не отримував дохід від продажу акцій Cinema Love. Сума договору залишається комерційною таємницею, а Ткаченко заявив, що при отриманні доходу кошти будуть відображені у декларації відповідно до законодавства. Наразі така угода може вказувати на те, що Морозов, ймовірно, номінальний власник долі Ткаченка на час конфлікту інтересів.
Офшори та виведення грошей із «Приватбанку»
Документи розкривають участь великих юридичних компаній у схемах виведення коштів із «Приватбанку». Провайдери послуг для офшорів дезінформували фінансові моніторинги кількох країн щодо того, хто насправді стояв за компаніями-прокладками, через рахунки яких пройшли сотні мільйонів доларів.
Внутрішня кореспонденція міжнародних провайдерів Cititrust та Trident Trust свідчить, що фінансові контролюючі органи Кіпру та Белізу розслідували діяльність офшорних компаній, пов'язаних з Коломойським та Боголюбовим, задовго до націоналізації «Приватбанку» у 2016 році.
Одна з таких компаній — белізька Jarvis Trading Limited. Її роль у відмиванні коштів детально описана у звіті детективного агенства Kroll. У 2010 році компанія Jarvis Trading та дві інші офшорки отримали позики у «Приватбанку» на загальну суму 86 мільйонів доларів. Того ж дня ці кошти були переведені через мережу офшорних компаній і згодом зосереджені на рахунку Grammel Holdings Inc.
За рік після цієї операції фінансовий моніторинг Белізу звернувся до Cititrust, аби дізнатися про бенефіціарного власника Jarvis Trading. У відповідь юристи назвали Agathoulla Constantinou. Однак у внутрішніх документах Cititrust за 2018 рік зазначений Сергій Мельник, один із номінальних власників групи «Приват». Мельник не відповів на запитання журналістів.
Jarvis Trading була позичальником «Приватбанку» до його націоналізації. Загальна сума кредитного портфелю перетнула позначку у 350 мільйонів доларів. Діяльність компанії розслідують і українські правоохоронці. У 2019 році слідчі запросили доступ до кіпрських рахунків у кримінальному провадженні щодо доведення банку до неплатоспроможності.
Ще одна офшорна компанія з цього провадження — Ravenscroft Holdings — потрапляла у поле зору фінансового моніторингу Кіпру у вересні 2010 року. Юристи Trident Trust отримали запит про кінцевого бенефіціарного власника. Кіпрська влада попереджала компанію, що відмова надавати інформацію є порушенням, яке може каратися штрафом у 20 тисяч доларів або до двох років позбавлення волі, або обидва покарання.
Trident Trust проігнорували попередження і не надіслали інформацію, хоча внутрішня кореспонденція вказує, що компанія була записана на Олега Гніненко. Особа з таким іменем з 2013 року перебуває у правлінні Нікопольського заводу феросплавів, заводу з орбіти Коломойського. Гніненко не відповів на запитання.
Цікаво, що кредити «Приватбанку», видані Нікопольському заводу у 2009 році, проводилися через Ravenscroft Holdings. У судовому позові «Приватбанку» у штаті Делавер йдеться, що колишні бенефіціарні власники незаконно привласнили щонайменше 12,5 мільйонів доларів кредитних надходжень, перерахувавши їх на американський банківський рахунок Optima International.
Ні Коломойський, ні Боголюбов не коментують знахідки журналістів. Cititrust також залишив запитання без відповіді. Trident Trust зазначив, що не коментуватиме своїх клієнтів у медіа.
Літак олігарха Ахметова
Документи показують переваги, на які можуть розраховувати VIP-клієнти міжнародних юридичних компаній. На вимогу впливового клієнта вони можуть у найкоротші строки створити офшорку або «відмазати» її бенефіціара перед регуляторами.
Фінансовий моніторинг Британських Віргінських островів розслідував InvestCom, офшорну компанію найбагатшої в Україні людини Ріната Ахметова. 26 жовтня 2015 року у відповідь на запит регулятора Trident Trust вказав, що власник компанії не Ахметов, а Роман Бугайов, директор SCM Limited з 2008 року.
Пресслужба SCM заперечує факт розслідування, зазначивши, що щодо жодної з їх компаній на BVI не було порушено розслідувань і не висувалися звинувачення ані у 2015 році, ані досі.
Ахметов для міжнародних реєстраторів — «добре відомий клієнт», який часто користується їх послугами для міжнародних фінансових операцій. У листі від 29 жовтня 2014 року представники Ахметова наполягали на терміновій реєстрації двох нових офшорних компаній — Inglen Investments Limited та Pluscom Holdings Limited. У листі зазначалось, що матерінські компанії та бенефіціарний власник добре відомі агенту, тому нова інформація не потрібна.
Провайдери взяли замовлення того ж дня. Метою реєстрації вказано «володіння літаком». За два місяці, 16 грудня 2014 року, одна з цих компаній-оболонок отримала кредит у банку Credit Suisse на придбання реактивного літака бізнес-класу Falcon 7X із бортовим номером P4-SCM. Сума кредиту не згадана, однак ринкова вартість судна перевищує 50 мільйонів доларів.
Аналогічним літаком у різний час користувалися президенти Франції та Росії. Українські медіа неодноразово повідомляли про курсування дороговартісної обновки Ахметова між Києвом та Італією, регулярні візити у Францію, Лондон і Женеву.
Trident Trust співпрацював з Ахметовим щонайменше до 2018 року, попри численні повідомлення про його зв'язок з Полом Манафортом, якого розслідував Департамент юстиції США на предмет ухилення від сплати податків та відмивання грошей. Зі свідчень у судовій справі Манафорта відомо, що одним із джерел його прибутків за час роботи в Україні був олігарх Ахметов.
Trident Trust відмовився обговорювати своїх клієнтів з медіа. Саме Ахметов, за повідомленнями західних ЗМІ, представив Манафорта кандидату у президенти України Віктору Януковичу. Результатом стала десятирічна співпраця та перемога Януковича на виборах 2010 року. За роботу в Україні Манафорт отримав понад 60 мільйонів доларів через офшори. Його засудили до семи з половиною років позбавлення волі за ухилення від сплати податків. Наприкінці 2020 року президент США помилував політтехнолога.
Бізнес на окупованому Криму
Витік виявив мережу офшорних компаній, яка належала народному депутату Олександру Герезі. Ці фірми пов'язані з мережею гіпермаркетів на території окупованого Криму.
Цьогоріч подружжя Олександра та Галини Герег увійшло у шістку рейтингу найбагатших людей в Україні журналу Forbes зі статками в 1,7 мільярда доларів. Олександр Герега — співголова партії «За конкретні справи», президент Федерації важкої атлетики України та віце-президент Федерації футболу України. Він почав свій бізнес із продажу керамічної плитки та сантехніки в середині 90-х. У 2012 році вперше обраний народним депутатом, голосував за «диктаторські закони» 16 січня 2014 року.
Документи міжнародних провайдерів визначають подружжя Герег власниками п'яти кіпрських компаній. Усі вони належали їм через мережу офшорних компаній, зокрема через два фонди — Fundationsanstalt та Gold Taurus Stiftung. Така структура дозволяла уникати декларування.
Обидва фонди не зазначені у декларації народного обранця, як і дві з п'яти кіпрських компаній — Samelio Holdings Limited та Edlagor Enterprises Limited. Остання володіє найбільшою мережею будівельно-господарських гіпермаркетів в окупованому Криму — «Новацентр К».
Мережа представлена чотирма гіпермаркетами в Сімферополі та Севастополі, які до окупації були частиною «Епіцентру». Раніше журналісти встановили зв'язок подружжя Герег із кримським бізнесом через партнера кіпрських фірм Олега Воротного, бізнес-партнера власників «Епіцентру». Однак саме завдяки витоку вдалося з'ясувати, що Герег мали безпосередній стосунок до торгівлі будматеріалами в Криму вже після окупації.
Документи свідчать, що Олександр та Галина Гереги через мережу фондів та фірм були бенефіціарними власниками Edlagor Enterprises Limited у 2015 році та проводили фінансові операції з групою компаній Гереги щонайменше до 2019 року. За повідомленнями медіа, саме «Новацентр К» — найбільший платник податків у бюджет міста Севастополя на анексованому Росією півострові.
На запитання «Слідства.Інфо» Герега відповів, що жодного бізнесу у Криму не веде. «Контроль над нерухомим майном та операційною діяльністю «Епіцентр К» у Криму був втрачений після його окупації та анексії Російською Федерацією», — зазначив нардеп. Також він заперечив належність Edlagor Enterprises до групи «Епіцентр».