Пандемія створила для політичних партій унікальну можливість — протягом півтора року вони не звітували про витрачені державні кошти. На відміну від громадян та бізнесу, яким звітність повернули майже одразу після запровадження карантину, парламентські партії активно користувалися послабленнями у законодавстві.
У 2015 році в Україні запровадили державне фінансування політичних партій, представлених у парламенті. Метою було зменшити вплив олігархів та великих приватних донорів на політичні процеси. Партії мали щоквартально звітувати про доходи, видатки та майно. Контроль за цим процесом здійснює Національне агентство із запобігання корупції, яке перевіряє звіти та може позбавити партії державного фінансування у разі виявлення порушень.
Однак навесні 2020 року, коли в Україні запровадили карантин, народні депутати ухвалили зміни до закону «Про політичні партії в Україні», які дозволили партіям не подавати фінансові звіти до завершення карантину. Цей період тривав набагато довше, ніж очікувалося.
За даними громадського руху «ЧЕСНО», який системно відстежує партійні фінанси, протягом півтора року парламентські партії не звітували про витрачання майже півтора мільярда гривень державного фінансування. Останній раз партії подали звіти за перше півріччя 2020 року, за винятком «Слуги Народу», яка надала документи за третій квартал. Період місцевих виборів восени 2021 року залишився практично невідслідкованим — невідомо, хто профінансував партійні кампанії та скільки у цих витратах склало державне фінансування.
Журналісти та громадські організації з осені 2020 року закликали повернути звітність. Результатом став законопроєкт 4611, який мав відновити цю норму. Однак у кінці 2020 року та на початку 2021 року НАЗК зупинило державне фінансування трьох із п'яти парламентських партій — «Слуги Народу», «Голосу» та «Батьківщини» — через виявлені порушення у звітності за перший та другий квартали 2020 року.
Цей крок НАЗК став поворотним моментом. Замість того щоб голосувати за відновлення звітності, парламентарі вирішили об'єднатися проти контролюючого органу. На місце законопроєкту 4611, про який «успішно забули», з'явився законопроєкт 5352, ініціаторами якого виступили представники всіх фракцій і груп парламенту. Цей документ суттєво утруднював роботу НАЗК, обмежуючи його можливості аналізувати звіти та припиняти державне фінансування партій.
Не всі депутати погодилися з таким підходом. Альтернативний законопроєкт 5253-1 подала ініціативна група нардепів, які відокремилися від партії «Голос» через внутрішні конфлікти та об'єдналися у групу «Справедливість». Депутатка Олександра Устінова з цієї групи активно виступала за відновлення звичного режиму звітування. У парламенті вона нагадала колегам, що послаблення були ухвалені не лише для партій, а й для громадян та бізнесу, але досі ними користуються лише партійці. «Ми людям повернули звітування через місяць після ковіду, а політичні партії вже півтора року не подають свою фінансову звітність», — закликала вона підтримати правку.
Законопроєкт пройшов перше читання у червні, але потім застряг на рівні комітету з питань правової політики. Комітет збирався тричі — 6, 9 та 14 липня — і кожного разу переносив розгляд поправок. У вересні-жовтні про законопроєкт взагалі забули, комітет не виносив це питання у порядок денний.
Раптом 1 листопада комітет зібрався на позачергове засідання у незвичний час. Це стало несподіванкою навіть для деяких членів комітету. Представник фракції «Голосу» Олег Макаров виявив, що поправки у таблиці повністю відрізняються від тих, над якими комітет працював улітку. Виявилося, що всі поправки одноосібно ухвалив голова комітету, «слуга народу» Андрій Костін.
Костін підтримав суперечливу правку Олександри Устінової, яка передбачала можливість позбавити партію державного фінансування, якщо половина членів її парламентської фракції напишуть заяву про відмову. На засіданні комітету Макаров звинуватив Костіна та Устінову у «альянсі», припускаючи, що такий інструмент дає можливість тиснути на опозиційні партії, які не мають монобільшості у Верховній Раді.
Цю правку в парламенті так і не підтримали — забракло голосів. Однак суперечка дозволила отримати опосередковане підтвердження того, що «Справедливість» і «Слуга народу» можуть ситуативно співпрацювати. Про їхній можливий альянс заговорили після того, як «Справедливість» підтримала закон про олігархів, який активно просувала монобільшість та президент Володимир Зеленський. Колишні колеги членів нової групи звинуватили «Справедливість» у співпраці з Офісом президента.
Після тривалої паузи законопроєкт досить швидко розглянув комітет, і він у той же день потрапив до порядку денного позачергового засідання Верховної Ради, яке відбулося 2 листопада. Голова комітету Костін пояснив, що «турборежим» був зумовлений тим, що законопроєкт був запропонований президентом Володимиром Зеленським до розгляду на позачерговій сесії парламенту.
Однак законопроєкт пройшов без ключової правки Олександри Устінової — виключення пункту із прикінцевих положень, який передбачав «канікули» під час карантину у подачі партійної звітності. Хоча голова комітету Костін окремо підкреслив з трибуни, що комітет поправку підтримує, депутати провалили голосування. За неї вдалося «нашкребти» лише 203 голоси, на 21 голос менше, ніж було потрібно. При цьому 54 «слуги» були присутні у залі, але не віддали свої голоси «за». Законопроєкт ухвалили 285 голосами.
Олександра Устінова написала пост у Facebook про розчарування у колегах-народних депутатах. Вона звернула увагу на те, що партії витрачають по 700 мільйонів гривень державного фінансування щороку, але не звітують про це.
Законопроєкт містить низку недосконалостей, які можуть суттєво ускладнити контроль за витратами державних грошей. Одна із ухвалених правок передбачає можливість звітувати не про усі фінансові зобов'язання, а лише про ті, строк виконання яких настав і партія їх не виконала. Раніше такі витрати позначалися як борг. Тепер їх можна буде не показувати, що дозволить партіям приховувати витрати практично необмежений час.
Ще одна норма дозволятиме партіям отримувати приховані внески під виглядом «ковідної» благодійності. Товари, послуги чи роботи, надані фізособами чи бізнесом від імені партії для протидії Covid-19, не вважатимуться внесками на весь час карантину. Це створює можливість для прихованого фінансування під виглядом допомоги.
Найнебезпечніше в цій нормі — часова невизначеність. Якщо заходи протривають ще рік-півтора-два, це дозволятиме фактично займатися підкупом, який не можна буде кваліфікувати жодним чином у законодавчому полі.
Попри ухвалення законопроєкту, партії все одно отримали можливість ухилятися від звітування до кінця карантину. Причина полягає у тому, що нардепи не ухвалили правку про виключення пункту із заключних положень закону, які дозволяють протягом карантину не подавати звіти. Хоча за період 2020-2021 років партіям таки доведеться прозвітуватися.
Якщо президент Володимир Зеленський підпише ухвалений закон, то громадськість та НАЗК не зможуть дізнатися, куди партії витратять 885 мільйонів гривень, передбачених у проєкті держбюджету на 2022 рік. Це рекордна сума із 2016 року.
Аналітик руху «ЧЕСНО» Ігор Фещенко вважає, що найефективніший спосіб уникнути цього — повернення президентом закону на доопрацювання у Верховну Раду. Це дозволило б виправити конфлікт норм про звітування та низку корупціогенних норм, особливо якщо вони будуть у законодавстві до наступних національних і локальних виборів.
За ветування закону виступає й його ініціаторка Олександра Устінова. «Це мій закон, і він не потрібен у такому вигляді. Буду дуже сподіватися на вето. Я, мабуть, перший автор закону, який сам же його просить ветувати», — зазначила вона.
5 листопада близько 40 громадських організацій та ЗМІ звернулись до президента Володимира Зеленського з проханням застосувати вето та повернути закон на доопрацювання парламенту.
Тим часом, партіям все одно доведеться найближчим часом підготувати та подати звіти про державні 1,5 мільярда гривень, які вони витратили за час карантину. Незалежно від того, підпише чи поверне Володимир Зеленський новий закон.