Понад двісті українців — військовослужбовців та цивільних — повернулися з російського полону в результаті обміну, який відбувся 2 жовтня. Серед них були як люди, звільнені за домовленостями, досягнутими в Стамбулі, так і ті, хто повернувся в межах 69-го обміну.
Звільнено 205 осіб: 20 цивільних та 185 військовослужбовців. Серед військових 183 займали молодші посади рядових та сержантів, двоє мали офіцерське звання. Вік звільнених коливався від 26 до 59 років.
Речник координаційного штабу Петро Яценко зазначив, що здоров'я більшості повернених людей перебуває в поганому стані. «Стан здоров'я у них поганий, тому що більшість із них провела понад 3 роки в російській неволі. Відповідно, там не може бути хорошого стану здоров'я», — пояснив він. Координаційний штаб уточнив, що цей обмін мав комбінований характер: частину осіб звільнили за попередніми домовленостями, частину — у межах регулярного обмінного процесу.
Серед звільнених були військові Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та працівники Чорнобильської атомної електростанції.
На місці обміну зібралися родичі та побратими тих, хто залишався в полоні. Багато хто з них намагався дізнатися про долю своїх близьких.
Катерина чекала повернення свого сина Андрія Білоуса з 2022 року. Родина походить з Лисичанська. Андрій служив в армії кілька років до повномасштабного вторгнення, але активно воював з його початку. Потрапив у полон на Донеччині. Довгий час про його долю нічого не було відомо. «Ми дуже довго взагалі не знали, що з ним. Він був безвісті зниклим, а потім подзвонив нам з Оленівської колонії, так ми дізналися, що він у полоні… Але тоді в Оленівці була трагедія і ми знову не знали, що він і як», — розповідала вона. Про те, що син живий, Катерина дізналася від дружини звільненого побратима Андрія ще до обміну. «Дуже велика радість, щастя і разом з тим тривога. Тому що я дуже довго не бачила його. У сенсі, не знала, який його стан здоров'я, як він бідненький, що він там… Люблю його безмежно і чекала дуже довго, синочка», — додала вона.
Дарʼя приходила на обмін разом з донькою Маргаритою, щоб зустріти свого чоловіка Ігоря. Вона дізналася про обмін несподівано — чоловік сам їй подзвонив і повідомив, що вже в дорозі додому. Ігор працював охоронцем на ЧАЕС і перебував у полоні з першого дня повномасштабного вторгнення. «Я цього так довго чекала, і ось це сталося так неочікувано. Надія є завжди, але коли ти чекаєш-чекаєш, і у списках на обмін його нема, а сьогодні він є… Це сльози щастя», — сказала Дарʼя. Маргарита додала, що не терпить дочекатися, щоб обійняти батька.
Руслан прийшов на обмін у пошуках свого 22-річного сина Юрія, який залишається безвісти зниклим. Сам Руслан — військовослужбовець, але звільнився зі служби, щоб шукати молодшого сина. «Мене і старшого сина мобілізували, а молодший сам захотів, і пішов добровольцем… Він найменший, але найміцніший», — розповідав він.
Інна з сином Максимом приїхали на обмін, дізнавшись, що чоловіка Сергія звільняють. Сергій також працював на ЧАЕС і потрапив у полон у 2022 році. Інна поділилася особливо болючою деталлю: «Цього року син пішов у перший клас, він знав про це, і ми отримали лист від нього у серпні… Він там дуже вибачався, що не повів сина у перший клас. Тепер зможе відводити в школу».
Богдан прийшов зустрічати свого батька разом з рідними. Батько попросив принести на повернення шоколадний торт, і Богдан з мамою його приготували. «Я уже спілкувався з татом по телефону. Він сказав, що дуже любить нас з мамою і скоро буде вдома — в Україні. Я йому сказав, що теж його дуже люблю», — розповів хлопець. Батько Богдана також працював на ЧАЕС і провів у полоні три з половиною роки.