Рік, що минув, позначився низкою гучних скандалів у вищих ешелонах влади. Редакція «Слідства.Інфо» виділила п'ять найрезонансніших подій, які потрясли українську політику.
Санкційна активність Ради національної безпеки
На початку 2021 року президент Володимир Зеленський активізував запровадження санкцій через РНБО. Практично щотижня, часто у п'ятниці, члени Ради затверджували нові санкційні списки щодо фізичних та юридичних осіб. Вперше в історії України санкції застосували до громадян держави, включаючи топ-політиків.
Першим об'єктом санкцій у січні стали китайські інвестори підприємства «Мотор Січ». Їм на три роки заблокували активи та обмежили торговельні операції для запобігання виведенню капіталу. Незабаром санкції торкнулися й Нікарагуа через відкриття консульства на окупованому Криму.
Найбільший резонанс викликали лютневі рішення РНБО. 2 лютого запровадили санкції проти народного депутата Тараса Козака та його дружини. Майже одразу його телеканали — 112 Україна, NewsOne і Zik — припинили мовлення. Через два тижні, 19 лютого, під санкції потрапили народний депутат Віктор Медведчук та його дружина Оксана Марченко за фінансування тероризму. Обмеження передбачали блокування активів, заборону на виведення капіталу та зупинення виконання економічних зобов'язань. Незабаром обом оголосили підозри про державну зраду. Козак перебуває в Росії, а Медведчука у жовтні 2021 року суд відправив під цілодобовий домашній арешт, який у грудні продовжили.
Однак не все майно Медведчука та його родини потрапило під санкції. Деякі активи вдалося врятувати за допомогою бізнес-схем, про що детально розповідалося у матеріалі «Офшорний порятунок».
У березні РНБО запровадила санкції проти компаній у сфері користування надрами та низки колишніх чиновників, зокрема Віктора Януковича та Миколи Азарова. До списку потрапили й особи, причетні до окупації Криму та Донбасу, включаючи колишню депутатку Держдуми Росії Наталію Поклонську.
Навесні РНБО запровадила санкції проти осіб, причетних до контрабанди. Під обмеження потрапили 10 українців та близько 80 компаній. Серед них був Вадим Альперін, колишній громадянин України, нині громадянин Ізраїлю, якого медіа та президент називали «королем контрабанди».
У травні Рада затвердила список понад 670 осіб та близько 150 компаній, причетних до російської агресії та кримінальної діяльності. Однак за пів року виявилися помилки щодо понад сотні людей. Міністр внутрішніх справ Денис Монастирський повідомив, що помилки призвели до несвоєчасного блокування рахунків, і винних покарали, однак журналісти встановили, що це не відповідає дійсності.
Кілька разів РНБО накладала санкції й на медіа. У серпні санкції ввели проти головного редактора «Страна.ua» Ігоря Гужви та самого сайту. 28 грудня під обмеження потрапили телеканали «Перший незалежний» і UkrLive, які належать соратникам Медведчука, зокрема депутату Нестору Шуфричу.
Офшорна мережа президента
3 жовтня журналісти світу почали публікувати матеріали про масштабний злив секретних фінансових документів Pandora Papers. Над проєктом працювало понад 600 осіб, які розслідували таємні угоди більш ніж трьохсот політиків. В Україні розслідуванням займалося «Слідство.Інфо».
У масиві документів виявилося ім'я президента України Володимира Зеленського та компанії «Квартал 95», яка зробила його знаменитим. Навесні 2012 року «кварталівці» зареєстрували понад десять фірм на Британських Віргінських островах, Белізі та Кіпрі. Ключовою виявилася фірма Maltex Multicapital Corp, розділена порівну між компаніями Зеленського, братів Сергія та Бориса Шефірів та сценариста студії Андрія Яковлєва.
Журналісти підтвердили опубліковану у 2019 році схему, за якою офшорні фірми Зеленського та його команди з 2012 року нібито отримали 40 мільйонів доларів від офшорів, пов'язаних з олігархом Ігорем Коломойським. Саме тоді студія почала співпрацювати з телеканалом «1+1». За інформацією журналістів, ці кошти могли бути частиною історії з відмиванням брудних грошей з «ПриватБанку». У офшорних паперах фігурує й голова Служби безпеки України Іван Баканов.
У 2019 році, під час президентських виборів, Зеленський нібито вийшов з офшорного бізнесу, передавши свою частку в ключовій компанії першому помічникові Сергію Шефіру. Однак документи свідчать, що він та його дружина імовірно мали намір отримувати дивіденди й після виходу з компанії. Експерти вважають цю схему підозрілою, адже отримати дивіденди після виходу з компанії неможливо.
Під час підготовки матеріалу журналісти неодноразово намагалися поспілкуватися з Зеленським щодо офшорного бізнесу. Відповідь з'явилася лише за два тижні після публікації розслідування. В інтерв'ю каналу ICTV президент заявив, що створював офшори для захисту бізнесу від рейдерства. За його словами, офшори були потрібні для захисту від податкових органів, і за часів Януковича всі так «структурували» свій бізнес.
Повернення суддівського скандалу
У 2016 році суддю Дніпровського райсуду Києва Миколу Чауса викрили на отриманні 150 тисяч доларів хабаря. Гроші суддя ховав у скляних банках, закопаних на власному подвір'ї. Оскільки він мав суддівський імунітет, його не затримали, і він втік з України. За інформацією журналістів, до його вивезення могли бути причетні колишній начальник президентської охорони Петра Порошенка та деякі співробітники українських спецслужб.
Понад чотири роки Чаус переховувався у Молдові. 3 квітня 2021 року він зник — його викрали у Кишиневі серед білого дня. За інформацією молдавських правоохоронців, суддю вивезли за межі країни, можливо, в Україну.
Журналісти «Слідства.Інфо» спільно з журналістами RISE Moldova встановили, що група українців, яких молдавські правоохоронці перевіряють на причетність до викрадення, пов'язана з українськими спецслужбами та силовиками. Йдеться про Юрія Коваленка та Андрія Куценка. Останній для перетину кордону використовував паспорт-прикриття під іменем Едуард Ставицький. Коваленко, перебуваючи у Кишиневі, користувався орендованим автомобілем з GPS-трекером.
До викрадення також можуть бути причетні колишній спецпризначенець Нацгвардії Михайло Булега, експоліцейський Олександр Костенюк та співробітник українського посольства в Молдові Сергій Сметанюк. Останній начебто був за кермом посольського автомобіля, на якому Чауса вивезли з Молдови. Українська влада заперечувала будь-яку причетність до викрадення.
У липні суддя Чаус «знайшовся» в Україні. 30 липня він сам прийшов до будівлі Мазурівської сільради на Вінниччині, голодний і майже без одягу. Він повідомив голові сільради про викрадення. Після цього туди нібито приїхали співробітники СБУ і забрали його. У СБУ повідомили, що не викрадали суддю, а лише «вживали заходи для забезпечення його безпеки».
Національне антикорупційне бюро звинуватило СБУ у викраденні. НАБУ зазначило, що лише вони мають право на процесуальні дії щодо Чауса, адже детективи НАБУ розслідують справу про корупцію, в якій йому оголошена підозра. На підтвердження вони опублікували відео, де автомобілі НАБУ женуться за мікроавтобусами СБУ.
На початку серпня НАБУ знайшло суддю Чауса у державній клініці «Феофанія». 5 серпня Вищий антикорупційний суд відправив його під домашній арешт. Зараз Чаус судиться з Дніпровським райсудом через те, що його нібито незаконно виключили зі штату суддів. Позов він подав до Окружного адміністративного суду Києва.
Продовження «Вагнергейту»
У липні 2020 року в Білорусі заарештували 32 бійців російської приватної військової компанії «Вагнер». Правоохоронці повідомили, що вони нібито хотіли дестабілізувати ситуацію перед президентськими виборами. Пізніше їх видали Росії.
Однак більшість затриманих раніше воювали на Донбасі на боці «ДНР» та «ЛНР». 12 серпня 2020 року Офіс генпрокурора звернувся до білоруських колег з вимогою видати Україні 28 затриманих, але відповіді не отримав. За кілька днів медіа повідомили, що СБУ і Головне управління розвідки готували спецоперацію по затриманню членів ПВК «Вагнер», але внаслідок витоку інформації білоруські спецслужби про неї дізналися.
Цю версію спростовували керівництво розвідки та сам президент. Генпрокурорка Ірина Венедіктова повідомила про три кримінальні провадження щодо деталей операції. У медіа заявляли про «злив» після доповіді в Офісі Президента, де відповідали, що нічого не знали про операцію.
У вересні 2021 року американська телекомпанія CNN оприлюднила розслідування про спецоперацію. Згідно з інформацією журналістів, українські агенти діяли від імені російської приватної компанії, яка пропонувала найманцям охороняти венесуельські нафтові фірми. Вони запропонували «контракти» 28 росіянам, причетним до злочинів на Донбасі, та ще п'ятьом, які не брали участі в конфлікті, щоб відвернути підозри. Операцію назвали проєктом «Авеню».
У листопаді журналісти Bellingcat та The Insider оприлюднили розслідування про літо 2020 року. Українські службісти зібрали величезний масив інформації про участь «вагнерівців» та Росії на Донбасі. Чимало бойовиків розповідали «майбутньому роботодавцеві» про роботу у псевдореспубліках. Bellingcat підтвердили, що Офіс Президента та сам Зеленський були добре поінформовані про операцію з червня 2020 року.
За даними розслідувачів, провалу операції могло передувати прохання Єрмака до тодішнього керівника ГУР Василя Бурби перенести її через острах зірвати перемир'я на Донбасі. Однак підтвердження цих розмов знайти не вдалося. Про перенесення операції йдеться й у звіті спеціально створеної тимчасової слідчої комісії у Верховній Раді.
Після публікацій Зеленський повідомив, що відмовився від операції, а Єрмак не міг її перенести. За його словами, посадка турецького літака на території України посварила б Україну з Туреччиною і наразила б на небезпеку пасажирів. Наприкінці листопада Єрмак надав свідчення Державному бюро розслідувань щодо своєї участі у зірваній операції, яку вже назвали «Вагнергейтом».
Російські паспорти в українських посадовців
На початку грудня у мережі з'явилося відео, на якому тоді ще заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі ображав правоохоронців, які попросили показати документи на блокпості на Донеччині. Гогілашвілі обурювався, що вони не знають його в обличчя. Відео набуло значного резонансу, після чого його звільнили з міністерства.
Журналісти давно спостерігали за ексслужбовцем і випустили кілька розслідувань про нього. В останньому розповідалося, що Гогілашвілі отримував закордонний паспорт громадянина Росії у 2012 році, який, схоже, досі дійсний. У російських реєстрах не вдалося знайти підтвердження, що він вийшов з громадянства чи здав паспорт. Такого підтвердження він не надав ані на офіційний запит, ані під час численних спроб поспілкуватися.
Цікаво, що певний час разом із Гогілашвілі та його дружиною — помічницею президента Марією Левченко — проживав керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов. Виявилося, що будинок, який орендувало подружжя, належить російській громадянці. Спільне проживання керівника військової розвідки з Гогілашвілі у будинку громадянки РФ може становити загрозу для національної безпеки.
Випадок із Гогілашвілі виявився непоодинокий. Колеги «Схеми. Корупція в деталях» знайшли російський паспорт народного депутата від «Опозиційної платформи — За життя» Олександра Пономарьова. Громадянство РФ нардеп отримав у 2003 році. З початку війни на Донбасі він неодноразово літав до країни-агресора.
У березні 2021 року на довиборах до Верховної Ради переміг Андрій Аксьонов, колишній мер Добропілля та член партії «Порядок». Журналісти повідомляли у 2017 році, що чоловік може мати російське громадянство, отримане після початку війни на Донбасі. Однак станом на 2021 рік СБУ не володіла «підтвердженими даними» про російський паспорт Аксьонова. Зараз він фігурує у кримінальному провадженні щодо проведення так званого «референдуму «ДНР»» на Донеччині.