Протягом 2021 року редакція «Слідства.Інфо» підготувала значний обсяг матеріалів: два документальні фільми, три спеціальні репортажі, сорок блогів, а також численні статті та новини. Крім того, було запущено новий проєкт «Історії успіху». З усієї цієї роботи редакція відібрала найбільш резонансні та гучні розслідування, які викликали широкий суспільний резонанс.
ОДНА З НАЙБІЛЬШИХ ІСТОРІЙ РОКУ: ОФШОРНА МЕРЕЖА ПРЕЗИДЕНТА
На початку жовтня редакція випустила фільм-розслідування під назвою «Офшор 95». Показ цього фільму планувався на 3 жовтня у київській Малій Опері, однак спроби зірвати його не увінчалися успіхом, і подія все ж відбулася.
Фільм розповідав про те, як у 2012 році, коли студія «Квартал 95» переходила на телеканал олігарха Ігоря Коломойського, Володимир Зеленський та його найближче оточення створили мережу офшорних компаній. Ця мережа володіла елітною нерухомістю у Лондоні вартістю мільйони доларів США. Журналістам також вдалося підтвердити, що у тому ж році фірми з оточення Коломойського переказали на рахунки структур «Кварталу 95» близько 40 мільйонів доларів.
Однак дорогі лондонські квартири та грошові потоки від Коломойського виявилися лише частиною розкритої схеми. Журналісти виявили центральну компанію офшорної мережі, зареєстровану на Британських Віргінських островах. Вона була розділена у рівних частках між президентом Зеленським та його дружиною, братами Сергієм та Борисом Шефірами та Андрієм Яковлєвим. Майже за три тижні до першого туру президентських виборів Зеленський безоплатно передав свою 25-відсоткову частку у цій ключовій офшорній компанії своєму першому помічникові Сергію Шефіру.
Фільм набув величезного резонансу. На YouTube-каналі «Слідства.Інфо» його переглянули понад два мільйони разів, а матеріал процитували всі провідні українські медіа-видання.
Документи, на яких ґрунтувався фільм, були частиною міжнародного проєкту Pandora Papers. Понад 600 журналістів із 117 країн світу протягом року аналізували 11,9 мільйонів конфіденційних файлів — найбільший витік такого роду в історії. До цієї роботи долучилася й українська редакція «Слідства.Інфо». Загалом українська частина Pandora Papers стосувалася 1500 громадських діячів, бізнесменів та політиків. Редакція опублікувала матеріали про деяких із них, зокрема про депутата Олександра Герезу, який мав незадекларовані офшори, пов'язані з мережею будівельних супермаркетів у окупованому Криму.
На основі опублікованих матеріалів Національне агентство із запобігання корупції розпочало перевірки декларацій президента Володимира Зеленського та депутата Олександра Гереги. У результаті перевірки президента порушень не виявлено.
Пізніше редакція випустила два додаткові матеріали на цю тему. У блозі «Алло, ми з СБУ» журналіст Дмитро Реплянчук розповів про пошуки СБівця, який міг намагатися зірвати показ фільму про «Квартал 95». У блозі «Податок на сміх» редакція проаналізувала обсяги податків, які сплатили в державний бюджет структури «кварталівців» за період їхньої роботи з каналом Коломойського.
НАРКОТИЧНА ВІЙНА НА ВУЛИЦЯХ СТОЛИЦІ
Літом 2021 року редакція опублікувала матеріал, який за своєю драматургією нагадував фільми Квентіна Тарантіно. У ньому були іноземні наркоклани, поліцейські, замах на вбивство та жорстокі розправи над конкурентами.
Журналісти встановили, що один із лідерів балканського наркоклану «Кавач» Радоє Звіцер приїхав у Київ разом з родиною у 2019 році. У травні 2020 року його розстріляли на столичному Печерську, однак чоловік вижив.
Редакції вдалося скласти детальну картину подій з іменами ключових учасників злочину. Журналісти з'ясували, що ймовірним кілерам допомагали троє діючих українських поліцейських, один з яких мав близькі зв'язки з керівництвом Національної поліції України.
Зокрема, екснардеп, а нині помічник начальника київської поліції Євген Дейдей залучив двох столичних поліцейських — Ростіслава Чернобрового та Семена Гордієнка — для перевезення групи балканців, яких обвинувачують у спробі вбивства наркоторговця.
У співпраці з колегами-розслідувачами із сербської редакції KRIK журналісти встановили, що замах на Звіцера був частиною тривалої війни між двома наркокартелями — «Кавач» та «Шкалярі». За даними балканських правоохоронців, ці два картелі займаються контрабандою наркотиків із Південної Америки до Європи.
У липні стало відомо, що Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження щодо тодішнього помічника начальника київської поліції Євгена Дейдея та двох інших поліцейських, які перевозили групу ймовірних кілерів територією України навесні 2020 року.
Пізніше один із героїв розслідування, Євген Дейдей, який ймовірно допомагав кілерам потрапити в Україну, звільнився з посади у Національній поліції.
ПРИВАТНА ВІЙСЬКОВА КОМПАНІЯ НА СЛУЖБІ ОЛІГАРХА
Навесні редакція розповіла про те, що приватна військова компанія, пов'язана з екснардепом Семеном Семенченком, впродовж останніх років виконувала завдання в інтересах олігарха Ігоря Коломойського.
Журналісти встановили, що у лютому 2021 року члени організації «Донкорп Україна», яку контролює Семенченко, брали участь у стрілянині на столичному будмайданчику. Один з мікроавтобусів, затриманий поліцією після інциденту, належав структурі «Донкорпу».
Зі столичним будівництвом, де сталася стрілянина, був пов'язаний Михайло Кіперман — друг і бізнес-партнер Коломойського.
Крім того, редакція з'ясувала, що члени структури Семенченка у 2020 році охороняли офіс «Центренерго» після його переведення у селище Козин під Києвом. За повідомленнями медіа, у той час державну енергогенеруючу компанію очолювало керівництво, лояльне до Коломойського, а пов'язані з бізнесменом компанії отримували найбільший прибуток від співпраці з «Центренерго».
Представники «Донкорп Україна» також брали участь наприкінці 2019 року у мітингах проти керівництва Національного банку України. Зокрема, проти колишнього очільника Якова Смолія та його заступниці Катерини Рожкової. Раніше Смолій публічно називав замовником цих акцій саме Ігоря Коломойського.
Наприкінці березня 2021 року Служба безпеки України повідомила про припинення діяльності незаконної приватної військової компанії. Серед організаторів цієї структури слідство називає Семена Семенченка та «позаштатного агента Національного антикорупційного бюро» Євгена Шевченка. За даними СБУ, до складу компанії входило понад 150 осіб. Під час обшуків правоохоронці вилучили кілька десятків одиниць зброї, 5,5 тисяч набоїв, фінансову документацію та чорнові записи.
У травні 2021 року СБУ повідомила, що їй відомі імена причетних до обстрілу з гранатомету будівлі «112 каналу» у 2019 році. Серед підозрюваних зазначили Семена Семенченка. У липні екснардепу оголосили нову підозру в придбанні, зберіганні та передачі вогнепальної зброї та бойових припасів, вчинених за попередньою змовою групи осіб. Його взяли під арешт, однак запобіжний захід змінили на домашній арешт. 26 липня суд постановив тримати його під вартою.
На початку грудня СБУ направила обвинувачувальний акт проти Семенченка до суду. У документі йдеться, що слідчі встановили: Семенченко та інші організатори створили на території України незаконне збройне формування з організаційною структурою військового типу.
РОСІЙські ПАСПОРТИ В ОТОЧЕННІ ПРЕЗИДЕНТА
Наприкінці року редакція випустила спеціальний репортаж під назвою «Дружочки». У ньому розповідалося про те, як помічниця президента Марія Левченко та її чоловік, ексзаступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі, орендують будинок у селі Хотів під Києвом площею понад 350 квадратних метрів. Однак проживали вони у ньому не самі. Журналісти встановили, що у родини Левченко-Гогілашвілі був впливовий співмешканець — керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов.
Редакція також з'ясувала, що Олександр Гогілашвілі отримав закордонний паспорт громадянина Росії у 2012 році, який, схоже, досі залишається дійсним. У російських реєстрах не вдалося знайти підтвердження того, що Гогілашвілі вийшов з громадянства чи здав паспорт. Такого підтвердження він не надав ані на офіційний запит редакції, ані під час численних спроб поспілкуватися з ним телефоном та особисто. Таким чином, головний український розвідник проживав разом із ймовірним громадянином Російської Федерації.
Олександр Гогілашвілі привернув увагу редакції ще до виходу спецрепортажа. Нагадаємо, що раніше в мережі з'явилося відео, на якому тодішній заступник міністра внутрішніх справ Гогілашвілі ображав правоохоронців, які попросили його показати документи на одному з блок-постів на Донеччині. Чоловік обурювався, що вони не знають його в обличчя. Відео набуло значного резонансу, після чого його звільнили з міністерства.
Однак структурами, пов'язаними з Гогілашвілі, редакція зацікавилася ще навесні. Журналісти встановили, що «Міжнародна антинаркотична асоціація», наближена до тодішнього заступника міністра внутрішніх справ, може бути причетна до викрадення та запроторення людей до реабілітаційних центрів для наркозалежних без їхньої згоди.
У судовому реєстрі редакція виявила десятки судових рішень, у яких описуються можливі випадки незаконного позбавлення волі утриманців реабілітаційних центрів мережі «МАА». Розслідування також містило історії потерпілих від викрадень.
Журналістка Марія Горбань провела журналістський експеримент. Вона звернулася до «Міжнародної антинаркотичної асоціації», представившись родичкою наркозалежного. Представники «МАА» запропонували приїхати у поліцейській формі та забрати людину силоміць. Якщо вона опиратиметься, запропонували вколоти заспокійливе.
Репортаж «Дружочки» допоміг з'ясувати ще одну важливу деталь. Левченко та Гогілашвілі мешкали в приватному будинку під Києвом, який належить родині бізнесменів, компанії з орбіти яких фігурують у десятках проваджень щодо схем ухилення від сплати податків. Такий зв'язок міг містити потенційний конфлікт інтересів.
Будинок належить Діані Стрелковській, колишній дружині бізнесмена Вячеслава Стрелковського. Низка компаній, де власниками в різні періоди часу були Діана чи Вячеслав Стрелковські, фігурують у десятках кримінальних проваджень, починаючи з 2010 року. Ці справи переважно стосуються податкових схем та ухилення від сплати податків, або так званих «скруток» податку на додану вартість — схем із формування штучного податкового кредиту на ПДВ. Редакція також виявила, що разом із фірмами з орбіти Стрелковських у цих провадженнях фігурували представники великого бізнесу — компанії із групи ДТЕК олігарха Ріната Ахметова, мережа супермаркетів «Сільпо» (Fozzy Group), АЗС WOG, оператор мобільного зв'язку «Київстар».
Попри численні кримінальні провадження, Стрелковські не є підозрюваними у жодній з цих справ.
Однак редакція встановила, що Діана та Вячеслав Стрелковські також мають російське громадянство та неодноразово відвідували окупований Росією Крим. Таким чином, спільне проживання керівника військової розвідки з Гогілашвілі, у якого ймовірно є російський паспорт, у будинку громадянки Російської Федерації може становити загрозу для національної безпеки України.
ПОЛІТИЧНА КОРУПЦІЯ У СУДОВІЙ СИСТЕМІ
Осени редакція розкрила деталі змін, які відбулися навесні 2019 року, відразу після обрання нового президента Володимира Зеленського, у Конституційному суді України. Журналісти розповіли про те, як високопосадовець часів Януковича Андрій Портнов, колишній голова Офісу президента Андрій Богдан та голова Окружного адмінсуду Києва Павло Вовк впливали на процес звільнення голови Конституційного суду України Станіслава Шевчука, яке відбулося у травні 2019 року.
Редакція отримала копії так званих «плівок Вовка» — таємні записи розмов з кабінету голови Окружного адмінсуду Києва, які викривають політичну корупцію та захоплення влади суддею Вовком та його колегами. На основі цих матеріалів редакція випустила два документальні фільми.
Продовжуючи дослідження «плівок Вовка», редакція встановила, що навесні 2019 року Вовк неодноразово спілкувався з ймовірно Портновим та Богданом.
З отриманих плівок випливає, що Вовк та його співрозмовники у той час одночасно могли координувати звільнення Станіслава Шевчука з посади голови Конституційного суду та паралельно просувати скасування закону про люстрацію, в чому вони могли бути зацікавлені.
Невдовзі після цих подій Конституційний суд очолив нинішній його голова Олександр Тупицький. У коментарі він заявив, що Шевчука вони звільнили законно та що він не спілкувався з Портновим, Богданом або Вовком стосовно цього питання.
Нагадаємо, що саме за керівництва Олександра Тупицького восени 2020 року КСУ зніс частину антикорупційної реформи, зокрема обов'язкове декларування статків посадовцями та повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції перевіряти декларації. Згодом Верховна Рада відновила декларування.
Завдяки «плівкам Вовка» редакція також дізналася, що КСУ — не єдиний орган, у роботу якого могли втручатися Павло Вовк та Андрій Портнов. Вони також ймовірно впливали на зміну очільника головного органу суддівського самоврядування, Ради суддів України Олега Ткачука, яке відбулося у липні 2019 року.
9 грудня США запровадили санкції проти Андрія Портнова. Згідно з повідомленням на сайті мінфіну США, Портнов «розвинув широкі зв'язки в українській системі правосуддя та правоохоронних органах через хабарі». До середини 2019 року його діяльність разом із іншим українським «високопосадовцем» призвела до «формування найвищих інституцій у сфері правосуддя та впливу на конституційний суд України».
Під санкції США також потрапив Олександр Тупицький.