Столична влада неодноразово наголошувала на значному розширенні мережі цивільного захисту. За офіційними даними, протягом семи років кількість захисних споруд у Києві зросла втричі — від 1,5 тисячі у 2014 році до близько 5 тисяч на грудень 2021 року. Однак журналістське розслідування показало, що ця статистика не відповідає реальному стану речей.
Посилення уваги до проблеми укриттів почалося у квітні 2021 року, коли Росія почала стягувати військові сили до українського кордону. Тоді ж Київська адміністрація представила інтерактивну карту з адресами потенційних укриттів. Раніше подібну карту створив киянин Олександр Масечко на основі офіційного списку захисних споруд. На початку лютого 2022 року мер Київа Віталій Кличко у телевізійному шоу запевнив громадян, що у місті перевірено всі укриття, серед яких 500 сховищ та 4500 укриттів подвійного призначення, здатних вмістити понад 2 мільйони людей.
Але термін «бомбосховище» насправді не існує у законодавстві. Замість цього розрізняють два типи захисних споруд — укриття та сховища. Укриття — це тимчасова схованка, яка дозволяє перечекати небезпеку протягом кількох годин. Сховище ж — герметична споруда, призначена для перебування людей протягом 2-3 діб, обладнана запасами їжі та води та умовами для нормальної життєдіяльності. Критична різниця полягає в тому, що сховища призначені виключно для працівників підприємств, установ та організацій — заводів, лікарень, військових частин. Звичайні громадяни не мають доступу до таких об'єктів, і вони навіть не позначені на карті, яку презентувала міська адміністрація.
Раніше керівник Департаменту муніципальної безпеки КМДА Роман Ткачук визнав, що ситуація з укриттями далека від ідеальної. У своїх інтерв'ю він зазначив, що багато об'єктів мають серйозні проблеми, деякі захаращені сміттям та непотрібними речами. Найбільші складності виникають при роботі з приватними власниками. За даними Департаменту, близько 19 відсотків укриттів непридатні до використання, переважно це приватні приміщення.
Для перевірки стану укриттів журналісти розпочали експеримент з центру Києва. На карті кожне укриття мало адресу та номер телефону для екстреного зв'язку. Однак при спробі дозвонитися за першою адресою на вулиці Антоновича ніхто не відповів. За другою адресою співрозмовник заявив, що про жодне укриття не знає. За третьою адресою повідомили, що підвал розділений на 8 окремих приміщень, власниками яких є мешканці квартир, і вони відмовляються пускати туди сторонніх людей. Голова ОСББ порадив звертатися до метро.
При обзвоненні кількох десятків адрес ситуація виявилася схожою. За адресою біля Хрещатика номер телефону виявився поза зоною обслуговування, до того ж він був прив'язаний не до одного будинку, а до цілої дільниці. Дзвінок у ЖЕК біля метро «Золоті ворота» залишився без відповіді. В одній з дільниць співрозмовниця повідомила, що не працює в організації більше двох років. Журналісти знайшли в інтернеті номер відповідального, який пообіцяв оновити контактні дані.
Протягом двох тижнів після першого дзвінка карта, опублікована КМДА, не змінилася. Однак за тиждень до виходу матеріалу на сайті столичної адміністрації з'явилася нова версія карти з оновленими номерами телефонів. Цікаво, що деякі укриття, які були на попередній версії та щодо яких журналісти встигли з'ясувати про неможливість доступу, зникли з нової карти.
При перевірці оновленої карти журналісти дозвонилися до будинку біля Хрещатика за новим мобільним номером. Відповідальна особа розповіла, що у неї є ключі не від самого укриття на вулиці Лютеранській, а від приміщення, де зберігаються ключі. На запитання про можливість отримати доступ до укриття у разі небезпеки вона відповіла, що викине телефон і сховається сама або піде воювати. Вона також зазначила, що у ЖЕКу близько 200 будинків, і у неї є ключі від усіх, тому у разі надзвичайної ситуації її точно ніхто не знайде.
У день виходу матеріалу КМДА повідомила про оновлення карти укриттів. Керівник Департаменту муніципальної безпеки Роман Ткачук пояснив, що стару карту, на якій дані були застарілими з часів 2014 року, замінили на нову після перевірки фонду захисних споруд. Однак це посилання вело на ту ж карту, що була тиждень тому, і номер власника «ключа від кімнати з ключами» не змінився.
Загалом журналісти дослідили близько десятої частини всіх укриттів на карті. Близько 20 відсотків не мали вказаного номеру телефону, і журналістам довелося шукати контакти самостійно. Майже у половині випадків удалося додзвонитися не з першої спроби. Близько 29 відсотків опитаних заявили, що укриттів у них немає і вони нікого туди пускати не будуть.
У Дніпровській районній адміністрації пояснили, що карта є волонтерським проектом, який наповнюють працівники Департаменту муніципальної безпеки без витрат міського бюджету. Євген Герасимов, керівник відділу з питань цивільного захисту Дніпровської РДА, розповів, що його співробітник постійно перевіряє номери телефонів та оновлює адреси для інтерактивної карти, до якої мають доступ не лише КМДА, а й районні адміністрації.
Проблеми з комунальними підвалами широко обговорювалися у соціальних мережах. Деякі з них були захаращені речами, деякі — навіть затоплені. Крім того, частина підвальних та цокольних приміщень здається в оренду для комерційної діяльності або навіть приватизована. Там розміщуються салони краси, кав'ярні, ресторани та інші заклади. За законом, у разі надзвичайної ситуації люди мають безперешкодно отримувати доступ до таких укриттів.
При дослідженні журналісти знайшли укриття на Липках, яке здається в оренду під суші-бар. Власниця приміщення Надія заявила, що офіційно орендує його у держави, і оскільки там є магазин та вікно, укриття там бути не може. Вона не збирається пускати туди людей у разі небезпеки.
Це не єдиний випадок. На платформах онлайн оголошень журналісти знайшли кілька підвальних та цокольних приміщень, які здаються в оренду. Перевірка адрес з картою підтвердила, що ці приміщення можуть використовуватися як укриття. Наприклад, один підвал площею 270 квадратних метрів здається під офіс. Ріелтор Сергій запевнив, що укриття там бути не може, інакше він би про це знав, і про допуск сторонніх людей у разі екстреної ситуації не може йти мова.
Ще одне укриття в Голосіївському районі площею 250 квадратних метрів мало позначки та написи на стінах будинку. Власниця приміщення сказала, що орендарі можуть не пускати людей, але зауважила, що має уточнити це питання перед підписанням договору. Чоловік похилого віку, присутній під час огляду, намагався зірвати позначку укриття та розповідав, як позбувся попередньої подібної таблички.
Постанова Кабінету Міністрів дозволяє використання приміщень, які можуть послужити укриттями, для комерційної діяльності за умови, що у разі небезпеки вони будуть доступні для населення. Однак багато підприємців не пускають туди не лише громадян, а й перевіряльників.
Євген Герасимов розповів, що у разі недопуску до укриття складаються акти і матеріали подаються до суду. За останні 8 років у Дніпровському районі було три позови, всі стосувалися недопуску комісії до перевірки укриттів. Через це не вдалося встановити їхню готовність до використання.
Військовий експерт Олександр Саєнко наголосив, що якщо підвал внесений до переліку захисних споруд органами місцевої влади, власник за законом має займатися його утриманням. Якщо власник перешкоджає доступу органам, які мають законні підстави для перевірки, він несе адміністративну відповідальність.
Але за чий кошт повинні утримуватися та ремонтуватися захисні споруди? ДСНС у Києві відповіла, що утримання здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають. Простіше кажучи, фінансування ремонтів та інших робіт мають забезпечувати власники укриттів.
На запит про витрати Дніпровської райдержадміністрації на утримання сховищ та укриттів за минулий рік Євген Герасимов відповів, що на утримання сховища пішла банка фарби та мішок цементу. Чи достатньо таких заходів для утримання 4500 укриттів та 500 сховищ?
У «Міській цільовій програмі забезпечення готовності до дій за призначенням територіальної підсистеми міста Києва Єдиної державної системи цивільного захисту на 2020-2022 роки» зазначено, що на підтримання в належному стані комунальних захисних споруд планувалося витратити 12 мільйонів гривень протягом трьох років. Однак у рядку «Джерела фінансування» вказані не міські кошти, а фінансування від підприємств.
Для з'ясування деталей журналісти звернулися до Департаменту Житлово-комунальної інфраструктури, але відповідь не отримали. При телефонній розмові співробітниця департаменту стверджувала, що це питання не у їхній компетенції, і просила звернутися до Департаменту муніципальної безпеки, попри те, що відповідальним у програмі є саме департамент ЖКІ.
Цивільне населення під час загрози може заховатися в укриттях. Однак під час так званих «престурів» міська влада показує журналістам саме сховища, у які звичайні громадяни не потраплять. Аналітик НАКО Олександр Саєнко пояснив, що такі демонстрації показують красиву картинку, яка збиває населення від ідеї збереження свого життя. Звичайний громадянин, який подивиться такий репортаж, буде шукати саме таку ідеальну споруду і буде впевнений, що без неї не виживе. На його думку, у 2014-2015 роках місцева влада та служби надзвичайного захисту спрацювали набагато краще, а все, що відбувається зараз, — це просто риторика по телевізору та імітація активної діяльності.
Проте зараз важливо не панікувати, а підготуватися до будь-якого розвитку подій. Насамперед варто дізнатися у голови ОСББ або ЖЕКу про наявність укриття у своєму будинку, знайти укриття поблизу роботи, спланувати місце укриття та способи зв'язку з близькими. Слід зібрати найнеобхідніші речі. Головне — зберегти життя, наголошує аналітик НАКО. Крім того, варто перевірити укриття, позначені на карті КМДА, та звернутися до районних адміністрацій або Департаменту муніципальної безпеки для виправлення помилок.
Якщо мешканці виявлять підвальне або інше приміщення, придатне для укриття, але його немає на карті КМДА, варто внести його. Роман Ткачук зазначив, що розроблено рекомендований алгоритм дій громадян у такій ситуації, розміщений на сайті КМДА. Однак схоже, це відбувається не так швидко, як вимагає російська загроза.
Розслідування виготовлено у межах спільного проєкту Офісу Трансформації, «Слідства.Інфо» та YouControl за кошти патронів та донорів Офісу Трансформації Максима Бахматова.