Українські збройні сили з перших днів повномасштабного російського вторгнення брали в полон десятки окупантів. Деякі з цих допитів потрапили в публічний доступ, що дало можливість журналістам «Слідства.Інфо» провести розслідування. Редакція вивчила відеозаписи допитів, встановила особистості полонених, знайшла їхні профілі в соціальних мережах, інформацію про родичів та близьких. Паралельно дослідники спростували кілька дезінформаційних матеріалів, які поширювала російська пропаганда щодо захоплених військовослужбовців.
Це перша частина комплексного дослідження про російських полонених. Журналісти продовжують обробляти дані про інших окупантів. Редакція запрошує читачів надсилати додаткову інформацію на адресу www.slidstvo.info@gmail.com та через соціальні мережі видання.
Одним з перших показаних полонених став 39-річний старшина Костянтин Сергійович Буйнічев. За інформацією Збройних сил України, його розвідувальний взвід здався у повному складі. Буйнічев проживав у місті Юрга Кемеровської області на вулиці Пушкіна, 12 — понад 3,5 тисячі кілометрів від українського кордону.
Журналісти знайшли його сторінку в російських соціальних мережах, де він публікував фотографії свого підрозділу, навчань та зборів. Його батько Сергій, також військовий, мав альбом у «Однокласниках» з фотографіями сина під час служби. На сторінці 74-ї мотострілецької бригади у «Вконтактє», де служив Буйнічев, місцеві користувачі дискутували про достовірність інформації про полон своїх земляків. Цікаво, що за кілька тижнів до вторгнення там почали з'являтися оголошення про пошук сухпайків та термобілизни.
У полон потрапила значна кількість російських поліцейських спецпризначенців, які подолали тисячі кілометрів, щоб брати участь в окупації України. Серед них — 48-річний підполковник Дмитро Михайлович Астахов, командир спецпідрозділу СОБР Росгвардії по Кемеровській області. Він мешкав у Кемерово на вулиці Шахтарів, 97, квартира 118.
Під час допиту Астахов розповів, що його взяли в полон, коли колона російських військ рухалася до Києва і потрапила під обстріл. Його підрозділ кілька днів перебував у Білорусі, а потім колона рушила через Чорнобильську зону відчуження в напрямку столиці. У цій колоні було багато поліцейських спецпідрозділів, включаючи командира групи — полковника Костянтина Анатолійовича Огія, начальника спецпідрозділу СОБР Кемеровської області.
Російські пропагандистські канали та видання почали поширювати твердження, що полон Астахова — це фейк. Як «доказ» вони публікували фотографію українського військовослужбовця, намагаючись дезінформувати російське населення. На деяких каналах показували «допит російського полковника», стверджуючи, що в ролі полковника знявся боєць ЗСУ.
Однак дослідження показало, що чоловік на фото, яке використовували пропагандисти, — це ветеран з Тернопільщини та учасник Євромайдану Ярослав Панасюк. У нього замість однієї руки протез, отриманий під час протистоянь на Майдані, як писало місцеве видання «Доба». Найпарадоксальніше те, що російські пропагандисти самі опублікували це фото кілька років тому, на якому чітко видно протез. А на допиті полоненого Астахова добре видно дві руки.
Ще один поліцейський спецпризначенець з ОМОНу Кемеровської області — 27-річний Євген Валерійович Плотніков — також потрапив у полон. Він підтвердив, що їхньою групою керував полковник Костянтин Огій. На опублікованому допиті ОМОНівець розповів: «Старший за всіх був Огій, полковник Росгвардії. З ним ми вирушили в Софрино, Смоленськ. Зі Смоленська зайшли в Республіку Білорусь, у Гомель».
Плотніков розповів, що 23 лютого командування повідомило їм про плани захопити Україну, зокрема взяти під контроль Київ. Після публікації його допиту офіційна сторінка Росгвардії в Інстаграмі опублікувала заяву, що чоловік на відео — не співробітник ОМОНу, а український спортсмен з Миколаєва. Однак цей фейк легко спростовується пошуком у соціальних мережах. Плотніков мав сторінки у «Вконтактє» та «Інстаграмі», де публікував фотографії своєї мускулатури. Користувачі соцмереж жартували, що він незабаром «трохи скине» м'язової маси.
У російського окупанта в Кемеровській області залишилася, ймовірно, дівчина на ім'я Крістіна Цацуро. Журналісти знайшли їхні спільні фотографії у «Вконтактє» та профіль у «Інстаграмі». Пізніше українські військові опублікували ще одне відео, на якому Плотніков дзвонить своїм рідним і просить припинити війну проти України.
Ще один окупант із групи кемеровських спецпризначенців — 36-річний капітан ОМОНу Євгеній Вікторович Спірідонов — також був захоплений. Він проживав у місті Калтан на вулиці Дзержинського 25/12. Цей полонений також підтвердив, що всіма керував полковник Костянтин Огій. За його словами, під час підготовки до наступу на Україну вони зустрілися з чеченським «полком Кадирова». У напрямку Києва вони рухалися через Припʼять і Чорнобильську зону відчуження, поки їх не обстріляли. На допиті Спірідонов сказав: «Это не наша война. Матери, жены, забирайте своих мужей. Не нужно им тут находиться».
Вся група полонених окупантів вказала, що ними командував полковник Костянтин Огій з позивним «Пінцет-52». Журналісти знайшли інформацію про нього в місцевих російських ЗМІ, де він представлений як ветеран, який пройшов Афганістан і Чечню. У інтервʼю російському виданню у 2013 році Огій казав: «Ми хотіли бути схожими на своїх дідів, які билися проти фашистської Німеччини, хотіли повторити їх подвиг, проявити себе».
Дослідники знайшли доньку Костянтина Огія — Дарʼю, яка також проживає у Кемерово. Вона навчалася в місцевому Інституті культури та публікує свою художню творчість у «Вконтактє» та «Твітері». Наразі невідомо, живий ли Огій, оскільки за словами самих полонених, більшу частину їхньої колони було знищено під час руху до Києва. Служба безпеки України опублікувала ймовірно внутрішні документи окупантів, де вказані телефони Огія: 89133303961 (мобільний) та +79541072264 (стільниковий). СБУ також опублікувала перехоплену розмову російських окупантів, де вони обговорювали розгром, зокрема, підрозділу ОМОНу з Кемерово.
На другий день після вторгнення Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний опублікував відео з двома окупантами РФ, які здалися в полон. Це було одне з перших публічних повідомлень про здачу росіян. Журналісти ідентифікували обох полонених як капітана Аліма Бікоєва та 29-річного єфрейтора Натана Касаткіна.
За даними недержавної організації «Центр Миротворець», вони здалися в полон того ж дня, коли РФ напала на Україну. Полонені розповіли, що входять до складу 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (військова частина № 32364), яка дислокується в місті Улан-Уде — столиці Республіки Бурятія. Місто розташоване неподалік від кордону з Монголією, а до українського кордону звідти — близько 5,5 тисяч кілометрів.
Під час допиту полонені запевнили, що про вторгнення в Україну не знали. Вони перебували на навчаннях у Криму і звідти вилетіли. За їхніми словами, чотири години після приземлення вони не усвідомлювали, що перебувають в Україні. Російське опозиційне видання «Новая газета» знайшло фото Аліма Бікоєва у формі курсанта-десантника. За даними цього ЗМІ, Бікоєв родом з Владикавказу, проживав у Рязані й служив у тамтешньому повітряно-десантному училищі, а згодом перебрався до Улан-Уде.
На третій день російського вторгнення у Харкові в полон потрапили 21-річний Роман Гаврилочев та Вадим Воробйов. Окупанти повідомили, що служать у 138-й окремій мотострілецькій бригаді РФ (військова частина № 02511), яка розташована у селищі Кам'янка поблизу Санкт-Петербурга — понад 1 тисяча кілометрів від найближчого кордону з Україною. Зі слів полонених, вони не знали, що їх відправлять в Україну, і не хотіли цього.
Під час допиту Гаврилочев сказав: «Мамо, тату, не хотів я їхати на Україну. Сказали, що їдемо на двосторонні навчання з 25-ю бригадою. А потім вночі, 23 лютого, сказали, що ми їдемо в Україну — перетинати кордон. Не хотів я цього». Журналісти виявили сторінку Романа Гаврилочева у «Вконтактє». Зіставлення фотографії з соцмережі з відеозаписом, оприлюдненим українськими захисниками, свідчить про те, що це одна й та ж людина.
В мережі з'явилося також відео про затримання 21-річного єфрейтора Євгенія Смірнова, сапера 423-го гвардійського мотострілецького полку (військова частина № 91701), що дислокується під Москвою. На відео полонений зізнається, що він усиновлений, а його мати й батько проживають у селі Шапи Смоленської області.
Під час спроби ідентифікувати військовослужбовця за допомогою публічних джерел, журналісти натрапили на цікавий допис у «Вконтактє». У ньому йшлося про те, що село Шапи стало відомим 10 років тому, коли місцеві мешканці почали масово всиновлювати дітей, і про це почали писати в медіа. Єфрейтор Смірнов, як ідеться у дописі, був одним з героїв таких журналістських матеріалів. Редакція знайшла статтю, опубліковану в російському виданні «Аргументы и факты» у 2012 році. Дитина на одній з фотографій дуже схожа на полоненого в Україні військовослужбовця. На момент публікації Смірнову мало бути 12 років.
Під публікацією про ймовірний полон Євгенія Смірнова користувачка «Вконтактє» Вета Ветер написала: «Це мій брат. Їх туди відправляють, не повідомивши навіть батькам. Він зараз в полоні, а що нам робити? Куди дзвонити?».
Ще один російський військовий, який потрапив у полон в Україні — рядовий Павло Кравченко 2002 року народження. Як і єфрейтор Смірнов, Кравченко служить у 423-му гвардійському мотострілецькому полку (військова частина № 91701) з-під Москви. Про це він розповів на опублікованому відео. Полонений також розповів, що його мати й батько мешкають у селі Новочеремхово Іркутської області РФ. Журналісти знайшли їхні сторінки у «Одноклассниках». На сторінці Наталії Кравченко виявилося багато фотографій молодого чоловіка, дуже схожого на полоненого Кравченка. Наталія називає його своїм сином.
З фотографій Наталії Кравченко видно, що її син розпочав службу у збройних силах РФ влітку 2020 року. До служби в армії він надавав послуги охоронця та займався вигулом собак, про що свідчить його профіль на одному з російських сайтів з пошуку роботи.
На третій день вторгнення Росії в Україну в мережі виклали відеозаписи з російським військовослужбовцем Романом Буханцовим, якого взяли у полон у місті Суми. Ці відео свідчать про низький моральний дух військового — на одному з кадрів він починає плакати, а українські захисники заспокоюють його. На відео полонений зізнається, що служить у 2-й мотострілецькій дивізії РФ (військова частина № 56139) під Москвою на посаді старшого сержанта. Буханцов переконує, що до останнього не знав, що його відправлять в Україну.
Журналісти знайшли сторінку Буханцова у «Одноклассниках», з якої видно, що йому 27 років. Також дослідники натрапили на його профіль на одному з російських сайтів знайомств. Зіставлення фото з профілю та відеозаписів із полону свідчить про те, що це одна й та ж людина. Дружина Буханцова Юлія, чий телефон журналістам вдалося отримати, при спробі з нею звʼязатися заблокувала журналіста «Слідства.Інфо» в Telegram та не відповіла на дзвінки та смс-повідомлення.
«Слідство.Інфо» продовжить відстежувати інформацію щодо полонених окупантів у ході російсько-української війни.