Буча та Ірпінь — два населені пункти на північних підступах до столиці, де проживає близько 90 тисяч людей, — опинилися в епіцентрі бойових дій на початку російської агресії. Саме через ці міста окупанти намагалися прорватися до Києва. Незважаючи на масштабні руйнування, життя в Бучі поступово відновлюється, тоді як Ірпінь продовжує відбивати атаки ворога.
Кореспонденти «Слідства.Інфо» відвідали обидва міста та поговорили з місцевими жителями, які докладають максимальних зусиль, щоб повернути звичайне існування. У Бучі вже відносно спокійно — лише час від часу лунають звуки стрільби та віддалені вибухи. Саме в цьому невеликому містечку українські військові знищили цілу колону ворожої техніки, позначеної буквою «V». За інформацією Держспецзв'язку, було ліквідовано понад 100 одиниць російської військової техніки.
На в'їзді до міста біля стели з назвою Буча видно явні сліди боїв — по дорозі розкидані обгорілі залишки машин. У центральній частині міста спостерігаються значні руйнування, адже саме сюди спершу вторглися ворожі танки. За словами місцевих, окупанти «почали стріляти без розбору».
Пам'ятник воїнам-афганцям у вигляді БРДМ став однією з перших мішеней. Російські військові випалили по ньому з переляку, лише трохи пошкодивши постамент. Згодом обстріл розповсюдився на все навколо — водонапірну вежу, житлові будинки, аптеку. Супермаркет «Новус» отримав прямий удар у вхід. Зараз заклад не функціонує, але місцева влада дозволила мешканцям забирати звідти воду та найнеобхідніші товари. На задньому дворі супермаркету організували пекарню, де випікають хліб для потребуючих.
Місто, яке три дні залишалося без електроенергії та водопостачання, а в деяких районах не працював мобільний зв'язок, поступово повертає до життя. Члени громадської організації «Бучанська варта» розповідають, що місцеві підприємці активно допомагають. Наприклад, з кондитерської привезли торти, які безкоштовно роздавали в центрі міста. Постійно чути звуки ремонтних робіт — майстри відновлюють водонапірну вежу, щоб повернути воду мешканцям. На вулиці Вокзальній, де була спалена колона окупантів, вже працюють фахівці, які налагоджують Інтернет.
У місті знайшлися й волонтери з інших регіонів. У одній з місцевих кав'ярень дівчина випікала круасани, щоб безкоштовно нагодувати містян, яким складно дістати продукти. До міста, де все ще тривають бойові дії поблизу, постійно привозять гуманітарну допомогу. Двоє молодих людей приїхали зі Львова на позиченому у дядька мікроавтобусі. Вони сказали родичу, що їдуть у Хмельницький, але насправді вирішили допомагати Бучі. Вони привезли памперси та товари першої необхідності. Під час дороги їхній автомобіль навіть отримав кулю в двері. «Тепер, мабуть, доведеться дядькові сказати правду про те, куди ми насправді поїхали», — посміхається один із них.
Вулиця Вокзальна виглядає особливо постраждалою. Саме тут у неділю українські військові знищили колону російської техніки, яка наштовхнулась на підірваний міст і намагалася розвернутися. Окупанти почали розстрілювати навколишні будинки. Місцевий мешканець Микола, чий будинок практично зруйнований, розповідає: «Тут йшла від вокзалу колона російської техніки. Там попереду міст підірвали, не змогли доїхати, розвернулися». Він показує великий уламок металу, який пролетів у його житло.
На цій вулиці десятки будинків повністю або частково зруйновані. У двір одного з них заїхали два танки з позначками морської піхоти у вигляді літери «V». Поруч знайдені пакети від російських сухпайків, чеки та цигарки з білоруського Гомеля. Російські військові, які керували цими машинами, загинули в бучанському дворі. Деякі тіла окупантів досі розкидані по місту, їх ніхто не забирає, і вони починають розкладатися.
Одна з місцевих мешканок розповідає, що її будинок збудував батько, який облаштував у ньому підвал і сказав, що це буде бомбосховище. Вона ніколи не думала, що його слова справдяться. Коли російські танки заїхали на подвір'я, їй довелося справді тікати в підвал разом з трьома дітьми та людьми похилого віку. «Ми сиділи там сім годин», — розповідає вона. Після закінчення бою їх евакуювали у школу. Лише через три дні вони наважилися повернутися, щоб забрати речі.
Міст, який з'єднує Бучу та Ірпінь, справляє гнітюче враження. Там і досі чергують українські військові, і часом лунають автоматні черги. На підірваному мосту зупинилася російська колона, яка, схоже, складалася зі спецпризначенців ОМОНу. Вони везли з собою автозак для придушення заворушень. Обгорілі тіла цих спецпідрозділівців разом з маршрутними листами, обмундируванням та куртками з відповідними нашивками досі лежать на мосту. Ніхто не забирає трупи російських військових, тому навколо них збираються місцеві бродячі собаки. Українські військові наголошують, що тіла необхідно поховати, і звертаються до росіян з проханням «забрати своїх мертвих» і більше не з'являтися на цій землі.