Редакція звернулася до Ілони Заєць, яка раніше керувала Центром зовнішніх інформаційних комунікацій НАЕК «Енергоатом», щоб розібратися в деталях захоплення атомної станції та можливих наслідках цієї операції.
Нічна операція російських військ розпочалася в ніч на 4 березня. Перед штурмом станції окупанти вели артилерійський обстріл, унаслідок якого постраждала будівля реакторного відділення енергоблоку № 1 та майданчик, де зберігається відпрацьоване ядерне паливо. Два артилерійські снаряди влучили в район сухого сховища. Президент України Володимир Зеленський охарактеризував ці дії як «ядерний тероризм». Російські військові залишаються на території станції й досі.
Перед штурмом російські колони кілька днів перебували в околицях Енергодара — міста, де розташована станція. Жителі міста двічі виходили масово на блокпости, і військові відступали для отримання підкріплення. Лише увечері 3 березня близько 100 одиниць військової техніки увійшли в місто.
У той час Міністр енергетики України Герман Галущенко заявляв в ефірі телемарафону, що захоплення ЗАЕС неможливе через надійну охорону. Однак місцеві жителі повідомляли, що додаткових військ Збройних сил України на території не було — лише посилені ще до початку бойових дій батальйони Національної гвардії.
Нацгвардійці розпочали оборонні бої на території станції з першої ночі 4 березня. Ці события транслювалися в прямому ефірі через вебкамери станції на YouTube, що дозволило спостерігачам бачити розвиток подій у реальному часі.
Під час обстрілу російськими військами почалася пожежа. Мер Енергодара Дмитро Орлов повідомив через телеграм-канал про займання об'єктів. Окупанти продовжували обстрілювати комунальні служби та пожежників, унаслідок чого пожежа тривала до 6 ранку. На щастя, вогонь охопив лише навчально-тренувальний центр, де немає радіоактивних матеріалів, а також адміністративну будівлю керівництва станції.
О 6:20 ранку пожежу вдалося погасити, але до того часу Запорізька АЕС уже перебувала під контролем окупантів, як і частина міста. Мер Енергодара зробив у своєму телеграм-каналі повідомлення, яке суперечило його попередній риториці. Він заявив, що жертв серед цивільного населення немає, а російські військові стріляли холостими. При цьому його погляд майже весь час був спрямований донизу.
Оператор станції НАЕК «Енергоатом» та Державна інспекція з ядерного регулювання запевняють, що радіаційна та протипожежна ситуація перебувають у межах норми. Проте в. о. генерального директора станції Ігор Мурашов попереджав вночі про те, що якби пожежа перекинулася на реакторні блоки за умов постійного обстрілу та заборони окупантами гасіння, оцінити ядерні ризики було б надзвичайно складно.
Пресцентр ЗАЕС повідомив, що на станції перебувають представники загонів Кадирова — військових формувань, які входять до складу міністерства внутрішніх справ РФ та охороняють президента Чечні Рамзана Кадирова. Однак ця інформація не була підтверджена іншими джерелами.
Російські окупанти створили фейковий телеграм-акаунт ЗАЕС, через який роблять непрофесійні заяви щодо претензій до ядерного палива Westinghouse, яке завантажено на частину енергоблоків станції.
Міжнародна спільнота відреагувала на захоплення станції неоднаково. Генсек НАТО Єнс Столтенберг розпочав зустріч із держсекретарем США Джоном Блінкеном саме з обговорення подій на ЗАЕС. Президент України провів переговори з лідерами кількох держав. Європа та США одностайно назвали дії Росії «воєнним злочином» та «новим рівнем терору».
Однак МАГАТЕ — головний орган ООН, відповідальний за ядерну безпеку у світі та дотримання конвенцій про нерозповсюдження, офіційно не визнав факт російської агресії та не звернувся до Росії з чіткими вимогами. Організація не говорить про можливість санкцій та не називає РФ агресором чи окупантом.
З початку російської агресії та захоплення Чорнобильської АЕС МАГАТЕ видало 11 офіційних заяв, у яких закликала збройні сили обох країн утримуватися від бойових дій поблизу атомних об'єктів. Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі у своїх зверненнях не розрізняє дії російської окупаційної армії від захисту України. Організація також проігнорувала заклик України звільнити російських представників з позицій у різних органах ядерної безпеки, створених МАГАТЕ.
Пізніше Гроссі запропонував відвідати Чорнобильську зону та зустрітися там із представниками обох сторін, але не негайно, а після завершення його місії в Ірані.
Тим часом Микола Штейнберг, колишній заступник головного інженера Чорнобильської АЕС та визнаний у світі фахівець, виступив із гострою заявою. Він звернувся до атомників світу, окремо до російських, назвавши їх «підлими боягузами», та окремо до українських.
«Я, Микола Штейнберг, головний інженер Чорнобильської АЕС з травня 1986 по березень 1987 року, знаю не з підручників чи газетних статей, а на власному досвіді, що таке ядерна катастрофа. Я знаю, яких сил і скільки життя вартує боротьба з мирним атомом, що вийшов з-під контролю», — сказав він, запитавши: «А де ви, ядерники світу? Сховали голови під крило, як страуси? Ви краще за всіх інших знаєте, що ядерна трагедія не буває локальною! Час політкоректності минув… Задавіть гадину, доки ще не пізно!»
Це звернення набуває особливої ваги з огляду на те, що в Україні функціонує чимало атомних станцій та інших радіаційно-небезпечних об'єктів, підконтрольних МАГАТЕ. Вони розташовані не лише в Запорізькій та Миколаївській областях, але й у Харкові та Києві, на які щодня спрямовуються російські ракети. Коли Україна просить закрити їй небо, вона турбується не лише про власну безпеку, але й про безпеку всієї Європи.