Мелітопольська журналістка Анастасія Глуховська перебуває в незаконному ув'язненні російськими окупантами більше двох років. Редакція «Слідства.Інфо» отримала докази того, що під час утримання її піддавали катуванням.
Затримання та перші місяці в полоні
У серпні 2023 року співробітники Федеральної служби безпеки Росії увірвалися до квартири Глуховської та незаконно ув'язнили її. Під час затримання правоохоронці провели обшук, вилучивши ноутбук, флеш-накопичувачі та мобільний телефон. З того часу контакт з журналісткою був повністю перерваний.
Головна редакторка видання «РІА Південь» Світлана Залізецька розповіла про Глуховську як про високопродуктивну журналістку, яка писала на соціальні теми та брала інтерв'ю. Коли почалася окупація, редакція просила своїх кореспондентів залишити регіон. Деякі видання припинили роботу через небезпеку, однак «РІА Південь» вирішила продовжувати публікації з урахуванням ризиків. Лише двоє журналістів залишилися в Мелітополі — Анастасія Глуховська та Георгій Левченко.
Два місяці після затримання російські пропагандисти опублікували відеосюжет про затримання мелітопольських журналістів та адміністраторів телеграм-груп. На записі видно, як окупанти увірвалися до квартири Глуховської, надягнули їй кайданки та вивели на вулицю.
Парадокс офіційних відповідей
Російська ФСБ надала офіційний лист від 13 жовтня, у якому заперечила затримання Глуховської та стверджувала, що не знає про її місцезнаходження. Однак 27 жовтня того ж року на своєму сайті ФСБ повідомила про затримання мелітопольських «агентів» співробітниками спецслужби. Таким чином, російські органи влади надали суперечливі офіційні заяви щодо однієї й тієї ж особи.
Свідчення про катування
Жінка, яка утримувалася разом з Глуховською у катівні окупованого Мелітополя, розповіла журналістам про умови утримання. Спочатку журналістку тримали у підвальному приміщенні підприємства «Руслан-комплект», яке окупанти перетворили на місце катувань.
Свідок розповіла: «Я давала їй ліки. Вона сказала, що її також струмом катували. Крики було чутно. Коли Настю до нас привели, вона завжди лежала. Й охоронець приходив і казав: «Олено, приглянь, будь ласка, за Настею. Якщо буде погано — стукайте». Отак він просив».
Після цього Глуховську етапували до СІЗО №2 у Таганрозі. Знайома журналістки розповіла, що через гормональні зміни у неї спостерігалися коливання ваги. Крім того, Глуховська потребувала лікування кон'юнктивіту, який загострився через неналежні гігієнічні умови в ізоляторі.
Пошуки місцезнаходження
Адвокат Глуховської надсилав листи до управлінь Федеральної служби виконання покарань у Волгоградській області та квазіреспубліці «ДНР», намагаючись з'ясувати, куди перевезли журналістку після Таганрога. Обидві установи відповіли, що Глуховська не утримується на їхніх територіях.
У Кізелі Пермського краю
Журналістам вдалося знайти унікального свідка, який знає про місцезнаходження Глуховської. За інформацією джерел редакції, журналістку перевезли до СІЗО №3 у Кізелі Пермського краю 30 серпня 2024 року.
Колишній військовополонений Євгеній Шолудько розповів про своє перебування в цьому ізоляторі. Він прибув туди наприкінці листопада або на початку грудня і захворів. Під час перебування в лікарні, чекаючи своєї черги на ін'єкції, він почув прізвище Насті. Це був єдиний випадок, коли він безпосередньо почув згадку про Глуховську.
Шолудько також розповів про жіночі камери на його поверсі: «У нас на поверсі були жінки, бо ми чули жіночі голоси. Кричали також, було чутно».
У СІЗО Кізела існує окрема камера для катувань, яку в'язні називають «резинкою». За описом Шолудька, це кімната повністю обшита гумою, без вікон, умивальника чи туалету. В'язнів роздягають повністю голими. Там люди стоять голі, а якщо їм потрібно в туалет, вони ходять у куточок. Шолудько розповів про випадок, коли хлопця закрили в «резинці» на дві доби за те, що він не хотів співати гімн Росії або робив це неправильно.
Два роки без звинувачень
Міжнародна організація «Репортери без кордонів» надсилала запити до СІЗО у Кізелі, Міноборони РФ та Федеральної служби покарань щодо місцезнаходження Глуховської, але жодна установа не надала відповіді.
Представниця організації Полін Мофре пояснила статус Глуховської: «Анастасія Глуховська ув'язнена інкомунікадо. Це означає, що ми не знаємо, де вона, яка ситуація у неї. І Росія ніколи не підтверджувала, що вона ув'язнена у них».
Офіційний лист від слідчого комітету РФ, який має редакція, підтверджує, що за два роки утримання Глуховській так і не висунули жодного офіційного звинувачення. У документі зазначено: «Щодо Глуховської А.Е. процесуальні перевірки не проводили, кримінальні справи не порушували, слідчими управління вона затриманою не була».
Оскільки журналістку ні в чому не звинувачують, рідні не мають про неї практично ніякої інформації протягом понад двох років.
Судьба колег
На відміну від Глуховської, інші цивільні мелітопольці, затримані в той же час, постали перед судом. Колега Глуховської Георгій Левченко отримав 16 років позбавлення волі за «публічні заклики до екстремістської діяльності». Адміністратор телеграм-каналу «Мелітополь — це Україна» Владислав Гершон, затриманий того ж дня, що й Глуховська та Левченко, був засуджений судом у Ростові-на-Дону на 15 років за шпіонаж.
Полін Мофре пояснила різницю в статусах: «Коли є справа, це означає, що суд слідкує за ситуацією, і ми навіть онлайн можемо перевіряти цю інформацію: коли буде суд, чи буде, за якими справами, яке рішення. А коли інкомунікадо, то нічого немає».
Смерті в Кізелі
У СІЗО Кізела, де утримують Глуховську, вже підтверджено щонайменше дві смерті українських бранців. Міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв помер внаслідок смертельного побиття під час так званої «прийомки». Журналістка Вікторія Рощина також загинула в цьому ізоляторі. Редакція раніше встановила шлях Рощиної, дізналася про умови її утримання та отримала свідчення тих, хто спілкувався з українською журналісткою.