Кореспонденти видання «Слідство.Інфо» прибули до котеджного комплексу Happy Land у Білогородці, розташованого за двадцять кілометрів від столиці, щоб побачити наслідки російського обстрілу та почути розповіді тих, хто залишився на місці.
У суботу на світанку російські військові нанесли удар по селу за допомогою реактивних систем залпового вогню. Хоча саме село Білогородка постраждало від обстрілу, журналістам не дозволили туди в'їхати. Натомість команда відвідала розташований ближче до Києва котеджний комплекс, де наслідки атаки були добре видні — один будинок отримав прямий поцілок, кілька сусідніх конструкцій також зазнали значних пошкоджень.
На території комплексу царувала тиша. Перший помітний слід руйнування — будинок з відсутнім дахом. Навколо нього вибиті вікна, пошкоджені огорожі та газони. Здавалося, що будинок порожній, але на задній частині подвір'я журналісти помітили чоловіка, який оглядав свою власність.
Володимир, власник пошкодженого будинку, розповів, що встиг евакуювати сім'ю до безпечного місця раніше. Сам він повернувся лише з ранком, дізнавшись про влучання. На щастя, під час обстрілу всередині нікого не було. Будинок постраждав катастрофічно — практично жодне приміщення не залишилося неушкодженим. Пожежники гасили пожежу кілька годин. Тепер усередину розкидані обгорілі уламки, скрізь вода, а в кімнатах лежать дитячі речі.
Одна деталь особливо хвилювала господаря — на подвір'ї залишався собака. Переживання виявилися марними: пес не постраждав. Сусіди забрали його в безпечне місце, і коли господар та його вірний друг зустрілися, радість була безмежною.
По всьому комплексу розкидані ушкоджені будинки. Одні отримали прямі поцілки в стіни, інші постраждали від осколків — розбиті вікна, пошкоджені огорожі, вирви в дворах.
У поселенні залишилося дуже мало жителів. Один з них, Сергій, взявся показати журналістам масштаби руйнувань. Він вказував на розбитий бордюр, розкидані уламки цементу, вирву від снаряду, яку місцеві частково засипали. «Залишилися вже ті, кому вже начхати, і які злющі, що капець», — охарактеризував він тих, хто не виїхав. За його словами, у комплексі залишилося близько десяти людей.
Коли розмова зайшла про російських окупантів, Сергій не стримував емоцій. Його висловлювання про ворога були різкими та гнівними. «Дали би тільки зброю, то загризли б», — сказав він з палкістю.
На запитання про озброєння територіальної оборони Сергій відповів конкретно: «У теробороні 37 тисяч роздали, а черга — сто. Як за хлібом у голодуху». Його слова відображали розчарування щодо темпів озброєння добровольців.
Комплекс налічує 65 будинків. Багато мешканців, які виїхали, залишили навіть автомобілі. Деякі покидали ключі з проханням приглядати за своїм майном. Однак місцеві дратуються від того, що евакуйовані часто цікавляться не станом будинків, а дрібницями — шторами чи меблями.
У одному з будинків осколки пошкодили автомобіль, але машина залишилася на ходу. Це дозволило мешканцям евакуюватися після обстрілу. Сергій вказав на будинок, де стояла пошкоджена автівка, розповівши, що хлопець з Гостомеля допоміг евакуювати звідти двадцять людей.
У іншому будинку журналісти зустріли сім'ю з дитиною віком півтора місяця. Фасад їхнього дому виглядав відносно збереженим, господарі займалися дворовими роботами. Про війну нагадували лише вирва від снаряду в саду, посічений бетонний паркан з отворами від осколків та вікна, забиті фанерою.
Перед від'їздом журналісти побачили Володимира, який стояв перед своїм зруйнованим будинком і сумно на нього дивився. На запитання про житло він відповів лаконічно: «Є. Якось з цим розберемося».
На зворотному шляху команда зустріла довгу колону жовтих шкільних автобусів з написами «Буча». Усі вони рухалися у напрямку Києва. У вікнах видно були засмучені та розгублені обличчя людей, які вибралися з місць, де розгорталися найжорстокіші бойові дії, і тепер прямували у більш безпечні райони.