Кореспонденти «Слідства.Інфо» відвідали постраждалі житлові комплекси у Шевченківському районі столиці, щоб почути розповіді людей, які втратили свої оселі внаслідок обстрілу.
У середині березня російські ракети завдали удару по двох багатоповерхівках на Шулявці. Подія сталася 16 березня, коли в місті діяла комендантська година. Уламки снаряду поцілили у 12-поверхівку та 9-поверхівку. Вищий будинок постраждав найбільше — кілька квартир були повністю знищені. У нижчому будинку пошкоджено дах та комунікаційні системи.
На третій день після атаки на місці працювали рятувальники, які розбирали завалені конструкції верхніх поверхів. Уламки колишніх житлових приміщень спускалися вниз як будівельне сміття. На вулицях з'являлися перехожі, які розглядали масштаби катастрофи. Вибухова хвиля повибивала вікна у сусідніх будинках — один із них залишився без скла повністю. У магазині на першому поверсі розбилися вітрини, які поступово прибирали працівники.
Віталій, один із мешканців, розповідав про свою евакуацію. Він разом із дружиною покинув Гостомель 10 березня, де вони жили раніше. Віталій працював на авіаційному заводі «Антонов» і вийшов на пенсію, його дружина працювала у бухгалтерії того ж підприємства. Коли розпочалася повномасштабна агресія, вона разом із колегами ховалася у підвалі Гостомеля майже добу. Після евакуації подружжя оселилося у квартирі племінниці в районі Шулявки. Проте у вівторок ракета впала й на цей район. «У нас всі вікна повилітали, позакривали чим змогли. Рами поставив назад. Нікуди не втечеш від війни, вона йде за нами слідом. Але будемо тепер думати, куди перебратися», — говорив він.
Інший мешканець розповів, що прокинувся під ранок від гучного гуркоту. Він приїхав до батька, який живе неподалік, і залишився там на час комендантської години. Батько вискочив на балкон, де ударною хвилею пошкодило вікно. На щастя, всі члени сім'ї залишилися живі.
Надія, 73-річна жінка, прожила у цьому будинку 47 років. Коли сталася атака, вона переховувалася в укритті поруч. Снаряд пробив стелю її квартири, залишивши велику дірку. «Жива, найголовніше, руки ноги, голова, що ціла. Життя почнемо спочатку, нічого страшного. Найголовніше — це життя, а все інше барахло наживеться», — говорила вона, хоча розуміла, що квартира більше не придатна для проживання.
При вході до квартири Надії не було замків — їх довелося вирізати, оскільки двері неможливо було відчинити після вибуху. У помешканні не було світла та води. Батарея в одній із кімнат була потрощена так, що вода потекла крізь перекриття на нижній поверх. На ліжку у спальні лежали уламки стелі. Вся стеля була вкрита тріщинами, а балконне вікно перетворилося на дрібну скляну крихту. На балконі, який постраждав від вибуху, стояли віник і совок, а у відрі були зметені уламки скла.
На даху будинку була помітна велика вирва від влучання снаряду. Надія показала місце, де впала бомба, і сфотографувала його для пам'яті. Вона розповідала, що вперше вискочила на дах сама, без сторонньої допомоги.
На вулиці журналісти зустріли двох літніх людей, які також мешкали у цьому будинку. Вони розповідали, що їм привезли фанеру, щоб забити вибиті вікна, але матеріалу не вистачило на всіх постраждалих. Чоловік спирався на дрючок і говорив, що йому важко ходити. Обоє жаліли своїх сусідів з іншого будинку, кажучи, що тим гірше за всіх.
Поруч із будинком було чимало згорілих та потрощених автомобілів. Одна машина була повністю придавлена — дах від удару бетонною плитою прогнуло всередину.
Місцеві мешканці розповідали, що багато людей виїхало із сусіднього будинку. Олександр, який мешкав на 12 поверсі, залишився. Він розповідав, що прокинувся від вибуху. Ліфт не працював, а одні сходи були завалені. Рятувальники розбили стіну та витягли людей крізь дірку. «Хати нема, квартири нема, нічого нема. Но живі, і слава богу», — говорив він.
Найважче було витягувати батьків Олександра — двох 84-річних людей. Вони були контужені, але живі. Поки що їх прихистили у місцевій школі. На питання про подальші плани Олександр сумно відповідав: «А далі… не знаємо».
Олександр висловив гіркі слова про російських агресорів: «Росіяни кажуть, що вони визволителі. Якого хріна визволителі, вибачте за такі слова. Це ж руйнівники. Це ж гірше за фашистів. Ну от як жити, жити ніде».