Редакція «Слідства.Інфо» прибула до одного з найбільш густонаселених районів столиці, щоб задокументувати наслідки обстрілу, який відбувся 17 березня вранці. Російські військові збили ракету над Лівим берегом Києва, однак її уламки впали на Позняки — район, де щільна забудова багатоповерхівками створює особливо вразливу ситуацію для цивільного населення.
Удар пошкодив 16-поверхівку, де проживало близько 130 сімей. Вибух мав такий потужний вплив, що вибив вікна у сусідніх установах — школі та дитячому садочку. За офіційними даними ДСНС, в результаті атаки загинула одна людина.
При наближенні до будинку стає очевидним масштаб руйнувань. На верхніх поверхах замість квартир видно надщерблені та обвуглені залишки панелей. Поліція перекрила доступ до подвір'я через небезпеку падіння конструктивних елементів. Справді, одна з плит відшарувалася від стіни, утворивши щілину між квартирами та зовнішньою оболонкою будинку. На висоті видна самотня плита, яка, за словами рятувальників, може впасти у будь-який момент. Місце обнесено широким периметром обмежувальної стрічки.
Під підʼїздом розташовуються військові та члени територіальної оборони. Вони пояснюють, що їхня присутність спрямована на підтримання громадського порядку, сприяння евакуації мешканців та запобіганню мародерству.
Мешканці, які залишають будинок зі своїм майном, демонструють різні реакції на трагедію. Деякі тягнуть невеликі чемодани з найцінніших речей і уникають спілкування з журналістами. Інші несуть кілька пакетів із необхідним і плачуть. Багато хто обіймається з родичами. Навколо збираються групи людей — одні приїхали забрати майно своїх близьких, інші просто прийшли подивитися, треті намагаються допомогти.
Несподівано організована робота місцевої громади вражає своєю ефективністю. Мешканці самостійно замітають тротуари, прибирають друзки скла та латають вибиті вікна тим, що знаходиться під рукою — плівкою, ковдрами, фанерою. Кілька жителів постраждалого будинку працюють всередині, намагаючись привести свої квартири у якийсь порядок.
Один із чоловіків, який прилаштовує фанеру замість скла, розповідає про момент атаки. Близько п'ятої ранку лунав гучний звук. Шибки повилітали, а всередину квартир потрапило багато уламків. Тепер доводиться все прибирати та відновлювати.
Навколо будинку розкидані величезні уламки — скло, арматура та бетонні плити, які глибоко увійшли в землю. Масштаб ураження стає все більш очевидним.
Місцеві жителі розповідають про шок від того, що сталося. Ольга, директорка дитячого садочку за кілька кварталів від епіцентру, дізналася про пошкодження свого житла лише вранці. Вона не хоче фотографуватися, оскільки сльози підступають до очей. Жінка живе у приміщенні садочку разом з іншими людьми вже майже 18 днів. Їх потрібно годувати, а батьки з дітьми бояться залишатися на високих поверхах.
Ольга пам'ятає звуки атаки — спочатку здалося, що пролетів літак, потім лунав звук, схожий на постріл ракетою або вибух, а потім інший звук, коли ракету вже збили. «Це все, що ми знаємо», — каже вона. У її квартирі все рознесено, тому вона планує залишатися у садочку. Крім того, у будинку немає ні світла, ні води.
Під час розмови з Ольгою над районом знову звучить сирена повітряної тривоги. Деякі перехожі помітно здригаються від звуку.
У дворі кипить активна робота. Люди прибирають наслідки обстрілу, збирають будівельне сміття у мішки. Вціліле майно вантажать у автівки для перевезення на безпечне місце. Вибух був настільки потужним, що у приміщеннях не залишилося майже жодного цілого вікна — навіть дахові вікна повиносило, як і металеву обшивку бортиків даху. У басейні поблизу будинку розтрощені двері. Вчителька фізкультури розповідає, що у звичайний день вела б дітей на плавання, але тепер змушена наводити лад у приміщеннях.
Директорка школи, розташованої поблизу зруйнованого будинку, Алла Георгіївна, виглядає шокованою. На її одязі видна кров, проте вона охоче проводить екскурсію по школі. У підвалах переховуються діти, які, на щастя, майже нічого не чули. У момент вибуху там було близько 30 людей — дорослих і дітей. Коли все сталося, директорка була у своєму кабінеті. Першим її кроком було телефонування у районний відділ освіти для організації допомоги з розчисткою школи від уламків.
Шкільний охоронець веде журналістів на дах, звідки видно справжній масштаб ураження. У всіх будинках у радіусі двохсот метрів вибило вікна. Поліклініка, торговельна будівля та дитячий садочок також залишилися без скління. По території розкидані уламки ракети. Один із перехожих показує маленький металевий кубик і припускає, що це елемент снаряду, призначений для розширення зони ураження.
На території дитячого садка, де також ведуться роботи з прибирання, виносять будівельне сміття. Місцевий мешканець показує через паркан уламок ракети, який міг би спричинити справжню трагедію, якби вихованці садочка були на вулиці у момент атаки. Він просить журналістів сфотографувати це на пам'ять і додає: «Нехай весь світ знає, як вони нищать наших дітей».