Посеред вихідного дня 11 жовтня у місті Нікополь російський безпілотник завдав удару по невеликому кіоску з пивом, розташованому у житловому районі. Жертвою атаки стала 24-річна Руслана Морозова, яка працювала продавчинею. Редакція «Слідства.Інфо» отримала перехоплення відео з камер того самого дрона та встановила російських командирів, які координують атаки на цивільні об'єкти на Дніпропетровщині. Крім того, журналісти поговорили з матір'ю загиблої та її партнером, які розповіли про останні години перед трагедією та те, якою була Руслана у повсякденному житті.
На Дніпропетровщині російські військові активізували операції наприкінці серпня та на початку вересня, за оцінками аналітиків DeepStateMap. Однак обстріли цього регіону не припиняються з першого дня повномасштабного вторгнення. Нікополь розташований лише за чотири кілометри від окупованого лівого берега річки Дніпро, що робить його постійною мішенню для російської артилерії та дронів. Щодня місто піддається атакам на житлові квартали та цивільну інфраструктуру.
У розпорядженні редакції опинилися відеозаписи з камер російських дронів, які атакують Нікополь. Один із них фіксує події 11 жовтня 2025 року. Безпілотник стартує з окупованого берега, перетинає річку, пролітає над приватними будинками. За три хвилини він долає всю дистанцію і влучає прямо у кіоск з пивом у житловому кварталі. Руслана Морозова гине на місці. Поліцейські та члени сім'ї знайдуть її тіло за прилавком у калюжі крові.
Руслана разом із батьками та двома молодшими сестрами покинула Єнакієво на Донеччині у 2014 році, коли місто перейшло під російський контроль. У Нікополі вона закінчила навчання та почала працювати. Її партнер Єгор познайомився з нею три роки до трагедії через спільного друга. «Ми вийшли прогулятися — нас познайомив наш спільний друг. І воно так… навіть важко описати. Я їй сподобався, вона мені сподобалася. Це все було так невимушено. Вона — як рідна душа: і друг, і все разом. А зараз — наче шматочок щастя у тебе забрали», — згадує він.
У той ранок 11 жовтня мама Руслани дізналася про атаку на район, де працювала її дочка, з моніторингових телеграм-каналів. Близько десятої ранку вона спробувала додзвонитися, але Руслана лише надіслала повідомлення, що зайнята і перетелефонує пізніше. Єгор розповідає, що за кілька хвилин до трагедії вони обмінювалися жартівливими відео та картинками. Попри постійну загрозу дронів, вони майже не хвилювалися — за час війни постійна небезпека стала для них звичною частиною повсякденного життя.
У перші хвилини після одинадцятої години російський дрон, перехоплення якого отримала редакція, піднімається з окупованого берега. Він перетинає Дніпро, пролітає над приватним сектором, стадіоном, дорогою з автобусом, над чотириповерхівкою, різко змінює курс вліво і починає знижуватися. У цей момент сигнал від нього зникає. Лунає вибух.
За кілька хвилин на місці вже працюють поліцейські. Туди ж приїхала мама Єгора, яка схопилася за голову, повторюючи: «Моя невістка!». У той же час мама Руслани разом із чоловіком їде до лікарні, сподіваючись знайти доньку там живою. «Я кажу: «Мали привезти дівчину, їй 24 роки. Де моя дитина?» А медсестра відповідає: «Та нікого не привезли. Нікого немає». Я метаюся лікарнею — кричу, плачу, а дитини немає. Думаю: гаразд, швидка затрималась у дорозі, налаштовувала себе на це. Бо ж загроза дронів — можливо, не можуть виїхати. І тут я вже йду на вулицю. Дзвонить знайома з місця трагедії. Питаю у неї: де швидка, де Руслана? А вона мені: «Лєно, її вбило». Розумієте… «вбило» — і все. Ну не могло мою Руслану вбити. Ніяк не могло. Такого не повинно було статися», — розповідає мама Руслани Олена.
Єгор приїхав на місце трагедії пізніше. Він побачив Руслану на прилавку магазину — її рука звисала, на тілі були смертельні поранення в голову та груди. За його словами, уламки майже не пошкодили сусідні приміщення; удар припав саме на те місце, де стояла Руслана, ніби дрон прилетів з точною метою. «Вона там, розумієте… лежить така бідолашна. Ні сліз, нічого не було. Вона навіть не зрозуміла, що сталося. Коли я підійшов, побачив навіть не отвір — дірку в голові. Вона була прикрита волоссям, але видно. А так, — я допомагав, був поруч із нею, бо не міг її там ніяк покинути», — згадує він.
Мама дівчини каже, що разом із донькою у неї ніби вирвали частину життя. Вона досі не може повірити в те, що сталося: інколи здається, що Руслана зараз зайде додому й скаже, що це був жарт. Жінка зізнається, що живе ніби в порожнечі, а загалом живе лише тому, що має ще двох дочок. Руслана була її «світлим ангелом» і найближчою душею. 11 жовтня російський удар убив і її разом із донькою. «Вони зруйнували мені все життя. Я їх проклинаю — ту мерзоту, що запустила ці дрони. Хай будуть прокляті до останнього… Я б хотіла, щоб мені його привели й я різала б його на шматки. Щоб він лежав, а я рвала б його дрібними шматочками. Заткнула б йому рота, щоб не кричав, або заливала б йому в рот віск — і пиляла б ту сволоту. Вони ж бачили, що це магазини, що там люди; як так можна було влучати по «ларьках»?», — каже мама Руслани.
Російські оператори дронів систематично атакують цивільні об'єкти у Нікополі, критичну інфраструктуру, поліцейських і рятувальників. Журналістам вдалося встановити, хто саме завдає цих ударів.
У червні 2025 року російський телеграм-канал «Кальониє стрєли» опублікував відео атаки по одній із багатоповерхівок Нікополя, стверджуючи, що там приховуються розрахунки українських військових. В описі каналу зазначено, що це «новинний канал десантно-штурмового полку», але без вказання номера полку та деталей про військових.
Згодом на цьому ж каналі з'явилося інше відео, яким військові «видали» деталі про себе. 28 вересня опублікували кадри «повітряного бою», де російські FPV-дрони атакують український безпілотник «Лелека-100». Журналісти знайшли це відео в оригіналі — воно було опубліковане раніше, 1 серпня, на телеграм-каналі Дмітрія Рогозіна, російського пропагандиста та начальника Центру спеціального призначення «Барс Сармат». В описі до відео зазначено: «Бійцями ЦСН безпілотних систем «Барс-Сармат» спільно з розрахунком ППО «Пряника» 345-го ДШП під Енергодаром (Запорізька АЕС) був виявлений і підбитий БПЛА «Лелека-LR» (Army of Drones)».
Таким чином, телеграм-канал «Кальониє стрєли», де розміщені кадри прямих атак по житлових будинках, пов'язаний з бійцями 345-го десантно-штурмового полку російської армії, у складі якого діють групи операторів безпілотників. Саме ці підрозділи, ймовірно, завдають ударів по цивільних у Нікополі; їхні бази розташовані через річку в окупованих Камʼянці-Дніпровській і Великій Знамʼянці.
З перехоплених відеозаписів російських дронів видна чітка тенденція. Найчастіше ворожі безпілотники влучають у приватний сектор поблизу берега, цілять у портові об'єкти, прямують через місто до веж звʼязку. Деякі атаки нагадують тренування. «На відсотків 15-20 зараз почали далі летіти дрони і тому «кілзона» збільшилась на три-чотири кілометри. Російські військові користуються близькістю відстані й атакують мирне населення», — каже Владислав Волошин, речник оперативного командування «Південь».
За інформацією з джерел у правоохоронних органах, до атак на Нікополь і Марганець причетні росіяни з 345-го десантно-штурмового полку. Накази, як повідомляють джерела, віддають командир Попов Петро Петрович і начальник служби безпілотної авіації Заболоцький Ігор Володимирович.
Від початку повномасштабного вторгнення прокурори Дніпропетровщини зареєстрували 523 факти обстрілу Нікополя з FPV-дронів, поранення отримали 203 людини, загинули 15. У сусідньому Марганці зафіксували 133 обстріли з застосуванням FPV-дронів, поранення у 74 людей, загинули 11. Станом на час розслідування, вже вдвічі більше атак та загиблих, ніж за увесь попередній рік. Такі дані редакція отримала від прокуратури Дніпропетровщини.
Мама Руслани показує журналістам посмертний портрет доньки, який зробила у фотошопі, і розповідає про свої мрії щодо її майбутнього: «Завжди мріяла побачити її у весільній сукні. Бувало, вона приїде до мене — я її обійму: «Руслано, ти знаєш, що ти моє життя?». Вона: «Знаю». Я кажу: «Ти знаєш, що ти моя душа?». Вона: «Знаю». Я завжди мріяла… Ось вона буде вагітна — я буду її оберігати, у пологовому будинку буду з нею. Але бачите, що вони зробили…».