Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну поширюються повідомлення про систематичні викрадення мерів, активістів, журналістів та громадських діячів на окупованих територіях. У більшості випадків місцезнаходження викрадених осіб залишається невідомим, контакт з ними переривається, а умови їхнього звільнення невизначені. Родичі та громадськість змушені шукати зниклих самостійно, оскільки українські правоохоронні органи не мають можливості працювати на захоплених росіянами землях.
Розслідування охопило найбільш резонансні випадки викрадень — депутата з Харківщини, керівників Мелітополя та Бердянська, активістів і журналістів на Херсонщині. Під час спілкування з правозахисниками та державними чиновниками з'ясувалося, що ключову роль у процесі пошуку та повернення викрадених відіграє Міжнародний комітет Червоного Хреста. За інформацією Міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, російська сторона підтвердила утримання лише десяти осіб. Однак повідомлень про зниклих значно більше. Хоча процес пошуку досі залишається хаотичним, держава намагається його систематизувати, створивши спеціалізований орган.
За міжнародним правом, російським військовим та офіцерам, чиї дії щодо викрадення українців будуть доведені у Міжнародному кримінальному суді, загрожують терміни ув'язнення аж до довічного позбавлення волі.
Перший документований випадок викрадення стався 1 березня у місті Куп'янськ на Харківщині. Під час мирного протесту місцевих жителів проти окупації російські військові застосували димові шашки та викрали депутата місцевої ради Миколу Маслія. Напередодні цієї події Маслій розповідав про те, як міський голова здав місто без опору та фактично дозволив окупантам керувати ним. Маслій представляв іншу політичну силу — «Блок Світличної «Разом» — і мав проукраїнські погляди. Він відкрито виступив проти рішення міського керівництва та організував протест, постійно перебуваючи на чолі колони протестувальників.
За свідченнями очевидців, російські військові спочатку покликали Маслія, а потім він зник з поля зору. Через дим та постріли протестувальники не змогли розглянути, що саме сталося з депутатом. Одна з мешканок Куп'янська розповідала: «Я стояла перед ними з прапором, мене можна було схопити. І чоловіка, який за кілька метрів від мене стояв на колінах, також можна було схопити. Але вони схопили саме Маслія». Родина та громада розшукували депутата, але понад два тижні про його долю нічого не було відомо. Його дружина Олена Борисівна повідомила, що вони роблять усе можливе для пошуків, але зв'язку з ним немає.
Протягом наступних днів повідомлення про викрадення почали надходити щодня. Найбільша концентрація таких випадків спостерігається у Запорізькій та Херсонській областях, де окупанти контролюють численні міста — Бердянськ, Енергодар, Токмак, Генічеськ, Каховку, Олешки та інші населені пункти. Російські військові намагаються залякати місцевих жителів, які чинять спротив, схилити їх до співпраці та помститися активістам, журналістам, правозахисникам і місцевим керівникам за їхню принципову позицію.
У четвер стало відомо про затримання журналістки телеканалу «Громадське» Вікторії Рощини. Вона готувала репортажі про ситуацію у Запорізькій та Донецькій областях і зникла на шляху до Маріуполя. Останній раз про неї було відомо, що вона перебувала у Бердянську, де її затримали співробітники ФСБ. Після цього контакт з журналісткою перервався, а її місцезнаходження залишається невідомим.
Того ж дня дружина секретаря міської ради Нової Каховки Людмила Васильєва повідомила про викрадення свого чоловіка Дмитра Васильєва окупантами. За її словами, російські військові утримували його у підвалі ізолятора тимчасового утримання в приміщенні місцевого відділення поліції, яке окупанти використовували як «офіс» так званої комендатури. Дружина зазначила, що окупанти застосовували до Васильєва фізичний і моральний тиск, включно з елементами катувань, намагаючись змінити його ставлення до російської окупації. Вона подала заяву до прокуратури, однак українські правоохоронні органи не можуть повноцінно працювати на захоплених територіях.
Станом на 19 березня список зниклих осіб включав активістку Ольгу Гайсумову з Мелітополя, голову райради Сергія Прийму з Мелітополя, мера Євгенія Матвєєва з Дніпрорудного, активіста Сергія Цигіпу з Нової Каховки, журналіста Олега Батурина з Каховки та селищного голову Василя Мітька з Нікольська.
Мелітополь на деякий час залишився без керівництва міста. Після невдалих спроб окупантів налагодити співпрацю з міським керівництвом, 11 березня прямо з Палацу культури, де тимчасово розташовувалися адміністративні органи та гуманітарний штаб, викрали міського голову Івана Федорова. Камери вуличного спостереження зафіксували момент викрадення — люди у російській військовій формі виводили чоловіка з мішком на голові у невідомому напрямку.
Один з мешканців Мелітополя описав обставини: «Після того, як окупанти зайшли до будівлі виконавчого комітету, там був хаос. Зробили показовий переворот, усю техніку, меблі розтрощили вщент. Тому міська рада перебралась працювати у Палац культури, зробила гуманітарний штаб, де мешканці могли отримати швидку допомогу. Керування містом також відбувалося з цього приміщення. Це була 3-тя година дня, заїхала техніка, заїхали люди з автоматом, надягли пакет на голову і забрали міського голову».
Федорова вивезли у Луганськ, де проти нього порушили кримінальну справу за зв'язок та фінансування «Правого сектору». Однак після п'яти днів полону його звільнили — його обміняли на дев'ятьох російських військовослужбовців-строковиків, які перебували у полоні в Україні. Депутат Мелітопольської міськради від партії «Європейська солідарність» Андрій Радченко висловив занепокоєння щодо подальшого розвитку ситуації: «Я вважаю, що буде як у Донецьку та Луганську — та сама схема. Будуть хапати на вулиці, щоб люди боялися, у тюрми саджати, піде по такому сценарію». Він зазначив, що викрадення відбуваються щодня, але підрахувати точну кількість осіб, які перебувають у російському полоні, складно.
Оскільки українські правоохоронні органи не можуть ефективно працювати на окупованих територіях, держава створила новий спеціалізований орган — Національне інформаційне бюро. Його завданням є збирання та систематизація інформації про українців, які загинули, зникли або потрапили у полон. Верещук розповідала про процес формування реєстру: «Ми маємо реєстр, який почали зараз формувати». Вона пояснила, що робота поки не повністю систематизована — дані збираються з медіа, соціальних мереж та за дзвінками родичів зниклих людей.
Вирішальну роль у пошуку викрадених відіграє представництво Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні. За словами Верещук, процес виглядає так: «Те, що може «Червоний Хрест», — це взяти інформацію, яку ми подаємо: рік народження, посада, коли зник — є така картка спеціальна. Ми всі такі картки заповнюємо, до нас надходить ця інформація з усіх органів. Потім віддаємо у «Червоний Хрест», а вони вже мають запитувати у росіян, чи знаходяться ці люди у них. І підтвердили лише 10 полонених». Серед підтверджених — мер Дніпрорудного та вже звільнений мер Мелітополя Федоров. Щодо інших зниклих осіб росіяни не надали підтвердження.
Верещук наголосила, що згідно з усіма міжнародними угодами, російська сторона має допустити Червоний Хрест та інші міжнародні організації до полонених для перевірки умов утримання. Однак Росія не реагує на запити Червоного Хреста щодо українських полонених. Водночас Міністерка зазначила, що публічний розголос, особливо цікавість українських та міжнародних ЗМІ до викрадених осіб, створює тиск на окупантів, що спонукає їх або звільняти викрадених, або принаймні йти на переговори.
Виконавча директорка Центру громадських свобод Олександра Романцова пояснила, які юридичні наслідки можуть мати такі злочини: «Викрадення, утримання у полоні, примус до чогось, зґвалтування, мародерство — якщо воно системне з дозволу офіцерів або з наказу, тоді це — воєнний злочин. І міжнародний прокурор, який приїхав в Україну, має отримати повідомлення про це». Вона підкреслила важливість документування: «Чим більше свідків буде, тим краще — саме таким документуванням займаємося ми й інші правозахисні організації».
Усі воєнні злочини, описані Генеральною прокуратурою України, передаються до Міжнародного кримінального суду, який буде засуджувати осіб, які видавали відповідні накази. 2 березня 2022 року прокурор МКС оголосив про початок розслідування ситуації в Україні. За інформацією Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, максимальне можливе покарання для засуджених МКС становить довічне позбавлення волі.
Список викрадених українців включає активістку Ольгу Гайсумову з Мелітополя, голову райради Сергія Прийму з Мелітополя, депутатку Лейлу Ібрагімову з Мелітополя, мера Євгенія Матвєєва з Дніпрорудного, активіста Сергія Цигіпу з Нової Каховки, журналіста Олега Батурина з Каховки, селищного голову Василя Мітька з Нікольська, мера Івана Федорова з Мелітополя, журналістку Вікторію Рощину з Бердянська та депутата Миколу Маслія з Куп'янська.