У неділю 20 березня російські військові поновили артилерійські атаки на Київ після короткого перепочинку. Одна з ракет потрапила у двір житлового комплексу в районі Академмістечка, спричинивши пожежу. Рятувальники швидко локалізували вогонь, однак точна кількість постраждалих все ще уточнювалася.
Кореспонденти «Слідства.Інфо» прибули на місце події невдовзі після удару. Спочатку їм довелося чекати, поки завершаться оперативно-слідчі дії, однак це дало можливість поговорити з місцевими мешканцями та побачити наслідки атаки.
Поки журналісти очікували, вони помітили невеличку кавʼярню, де вже формувалася черга клієнтів. Бариста Захар розповів, що заклад почав працювати лише кілька днів тому. Під час вибуху він перебував у кавʼярні — вибухова хвиля розбила всі сиропи та посуд, залишивши на підлозі липкі сліди. За стійкою накопилося розбите скло та розлиті напої. «Все сталося за долю секунди. Гуркіт, тремтіння, падіння предметів — ми не встигли навіть зрозуміти, що трапилося», — згадував він.
Захар відзначив, що військові прибули на місце надзвичайно швидко — приблизно за п'ять хвилин після падіння снаряду. На питання про подальшу роботу закладу він відповів із гумором: «Я вже працюю. Працюватимемо, допоки не прилетить наступний снаряд». Неподалік від стіни кавʼярні лежав великий шматок асфальту, викинутий вибухом з місця попадання снаряду, що знаходилося за двісті метрів звідси.
Повернувшись до будинку, журналісти розглянули воронку від прямого влучання. Вона розташувалася приблизно в двадцяти метрах від входу, ближче до дитячого майданчика, з глибиною понад метр. Вибух розбив вікна у всіх навколишніх будинках — деякі мешканці втратили цілі віконні рами.
Фасад самого будинку, біля якого стався удар, був пошкоджений аж до п'ятого поверху. У вікнах видно було людей, які збирали залишки своїх речей. Поруч розташовувалися дитячий садок і школа — там також всі вікна були розбиті.
Під одним із балконів лежала величезна купа особистих речей — сімейні фотографії, іграшки, кухонне начиння. Все це було непридатне для використання, частково обгоріле та зруйноване.
Сергій, мешканець одного з підʼїздів, розповів про момент удару. Він був удома, коли почув вибух, і всі вікна вилетіли. Визирнувши у вікно, він побачив дим від місця попадання. «Спалахнули дві машини, в одній з них, мабуть, була газова установка, тому через п'ять хвилин стався ще один вибух», — описував він. За його словами, пожежа у дворі виникла саме через вибух автомобіля.
Сергій зазначив, що його квартира тепер малопридатна для проживання, але наразі він залишиться у сусідів, чиї вікна виходять на іншу сторону будинку, де руйнування менш значні. «Потім буде видно, що робити далі», — сказав він.
На місці журналісти зустріли групи літніх жінок, які емоційно висловлювали свій гнів щодо вторгнення та бажали російським військовим якнайшвидше залишити українську землю.
Раптом лунав крик: «Кияни! Якщо вам потрібна плівка для заклеювання вікон — приходьте до нас!». Двоє чоловіків заносили у двір кілька рулонів плівки, яку вони придбали у місцевому будівельному магазині. Хоча місцева влада та рятувальники зазвичай забезпечують постраждалих будівельними матеріалами, іноді масштаб пошкоджень настільки великий, що матеріалів не вистачає для всіх.
У сусідньому будинку мешканці гуртом виносили свої речі. Вхід охороняв поліцейський, щоб запобігти мародерству. Поруч жінка голосно інструктувала сусідку щодо дій з пошкодженим майном та контактів для звернення.
На паркані лежав кіт. Сусіди приносили йому їжу, розповідаючи, що це місцевий кіт з другого поверху, але не знали, чи зможе його хтось забрати.
У будинку журналісти зустріли двох літніх людей, які прибирали уламки розбитого скла на спільному балконі. Вони були на балконі під час вибуху і були дуже налякані. У жінки трохи тремтіли руки, але вона намагалася триматися. «Не знаємо, що буде далі, — сказав чоловік. — Мабуть, доведеться переїхати. Але зараз скрізь небезпечно».
Дорогою від будинку на вулицю вийшов літній чоловік із собакою. Журналісти попередили його не йти до будинку через велику кількість розбитого скла на землі, яке могло поранити лапи собаки. На питання про евакуацію він відповів: «Я десять днів тому приїхав сюди з Горенки, евакуювався звідти. Мені вже 71 рік, куди мені втікати? Тут моя земля». Його слова відображали позицію багатьох киян, які, незважаючи на небезпеку, залишаються у своїх домах.