Євгена Соболєва, колишнього начальника Північної виправної колонії № 90 у Херсонській області, судять за незаконну депортацію та примусове переміщення близько 97 засуджених зі Снігурівської виправної колонії на Миколаївщині. Розгляд справи відбувається без присутності обвинуваченого.
З перших днів російської окупації частини Херсонщини Соболєв перейшов на бік окупантів. У травні 2022 року він прийняв псевдопосаду так званого начальника Управління служби виконання покарань Херсонської області та керував процесами незаконного переміщення засуджених, як стверджує прокуратура.
Рано вранці 28 травня 2022 року близько 60 російських військових прибули до житлових приміщень Снігурівської виправної колонії № 5. Окупанти з погрозами вогнепальною зброєю та світло-шумовими гранатами вивели близько 97 осіб з їхніх кімнат. Засуджених силоміць посадили у три вантажівки. Спочатку їх перевезли до Голопристанської виправної колонії № 7, а потім — до Північної виправної колонії № 90 на Херсонщині. Згодом українських засуджених транспортували в окупований Крим, а звідти — на територію Російської Федерації. Це встановили слідчі УСБУ в Миколаївській області.
У січні 2024 року Соболєву заочно оголосили підозру за частиною 2 статті 28 та частиною 1 статті 438 КК України (воєнний злочин, скоєний у змові з іншими) — за депортацію засуджених зі Снігурівської виправної колонії. Кримінальне провадження щодо депортації в'язнів з Херсонщини розслідували окремо.
Наприкінці 2022 року прокурори скерували до суду обвинувальний акт стосовно цього ж екс-керівника колонії за обвинуваченням у державній зраді (частина 2 статті 111 КК України). Хаджибейський районний суд Одеси в лютому 2024 року визнав його винним за цією статтею. Вирок набрав чинності.
Обвинувальний акт щодо незаконної примусової депортації засуджених зі Снігурівської колонії направили в Центральний райсуд Миколаєва наприкінці березня 2024 року. Справа розглядається за відсутності обвинуваченого. Оголошення про виклик до суду публікувались на сайті Офісу Генпрокурора, суду та в «Урядовому курʼєрі».
Свідчення потерпілих у залі суду
27 жовтня 2025 року в суді відбулось засідання. На попередніх засіданнях дослідили деякі докази та допитали частину потерпілих. Перед початком засідання адвокатка обвинуваченого з Центру безоплатної правової допомоги, дізнавшись про присутність журналістів, запитала в інших учасників, чому засідання не закрите, та висловила занепокоєння щодо висвітлення справи медіа.
Суддя Тетяна Фортуна запитала учасників процесу, чи не заперечують вони проти фотозйомки. Прокурор, потерпілий та його адвокат були не проти. Один із чоловіків, якого мали залучити як ще одного потерпілого, дав згоду на фотографування. Проти виступила лише адвокатка Соболєва, посилаючись на попередній досвід, коли журналісти, на її думку, перекрутили інформацію про судове засідання.
Суддя дозволила аудіо та фотофіксацію з застереженням не фотографувати захисницю обвинуваченого. Після цього суддя залучила заяву колишнього в'язня Снігурівської колонії, якого незаконно депортували у Росію. Він повернувся на територію України в травні 2025 року.
Чоловік заявив: «Примусове переміщення завдало мені серйозних моральних страждань. Я втратив соціальні зв'язки із близькими на довгий час, був позбавлений права на повагу до гідності та особисту недоторканість, на медичну допомогу. Мене на довгий час позбавили конституційних прав, доступу до правосуддя через незаконні дії окупаційної влади. У зв'язку з нанесенням мені моральної шкоди, прошу долучити мене як потерпілого».
Інший потерпілий, під'єднаний у режимі відеоконференції, запитав: «Я прошу, щоб людину долучили. Але я хочу уточнити, наскільки мені відомо, є 98 людей (за даними слідства — 97), чому всіх не долучили до матеріалів справи?»
Прокурор зауважив, що багато українських засуджених досі залишається на території РФ. Усіх, кого вдалося повернути, намагаються долучити до справи. За його словами, зараз продовжується робота з потерпілими в'язнями. За даними Судової влади, у справі наразі 10 потерпілих.
Потерпілий емоційно розповів, що за два роки полону чиновники навіть не повідомили родичам ув'язнених про те, де вони перебувають: «Наскільки мені відомо, за два роки Міністерство юстиції не повідомило навіть родичам, що вони перебувають у полоні. Чому родичам не повідомили, що: «От, ваш син у полоні».
Суддя зазначила, що сторона обвинувачення зібрала матеріали під час досудового розслідування та звернулась до суду з ними. Суд не здійснює заходи для пошуку потерпілих або повідомлення осіб, дотичних до кримінального провадження. Коли прибуватимуть потерпілі, вони зможуть звертатися до суду з відповідними заявами, які розглядатимуться у встановленому порядку.
Після нарадчої суддя ухвалила рішення про долучення нового потерпілого до справи. Запланований допит іншого потерпілого не відбувся — його адвокат повідомив, що клієнт не виходить на зв'язок. Суд перейшов до перегляду відеозапису допиту потерпілого, проведеного під час досудового розслідування.
За словами допитаного чоловіка, саме Євген Соболєв наказав депортувати його в Росію. Засуджений розповів, що спочатку його перевезли зі Снігурівської колонії в Голопристанську, а пізніше — в окупований Сімферополь. Звідти — у місто Шахти Ростовської області РФ, де він пробув до закінчення строку відбування покарання. За його словами, умови утримання були жорсткіші, ніж в Україні. В російській колонії українських в'язнів не лікували, хоч заклад був лікувальний.
Новозалучений потерпілий розповів, що до 23 травня 2025 року перебував на території Росії. На його словами, наприкінці травня 2022 року росіяни насильно перевезли засуджених зі Снігурівської колонії до Херсонської області. Того ранку на територію установи заїхав «КрАЗ» з великою кількістю окупантів.
«До нас заходять росіяни. Ми просто дивимося і там вибігає багато людей у масках, які почали кричати нецензурно. Кидали шумові гранати, стріляли, сказали: «Бігом на вихід». Російські військові були з автоматами та кулеметами», — розповідав чоловік.
Окупанти навіть стріляли у бік натовпу засуджених, але ні в кого не влучили. До когось застосовували фізичну силу. Постраждав і сам чоловік — його вдарили прикладом автомата. Росіяни погрожували в'язням розстрілом: «Казали: «Якщо хтось ворухнеться, стріляємо без попередження».
Спочатку росіяни перевезли першу партію в'язнів — приблизно 40 осіб. Їх під дулами автоматів завели у мікроавтобус. Всередині не було сидінь та умов для перевезення людей: «Що, як, чому — не запитували. Просто поставили під автомати і повезли».
Засудженим ніхто не пояснював, куди їх везуть, і не дали можливості зібрати власні речі. За словами потерпілого, зі Снігурівської колонії окупанти вивезли приблизно 98 засуджених. Спочатку російські військові повезли їх у бік тоді окупованого Херсона. Там, коли в'язнів пересаджували з «КрАЗів» в автобуси, він особисто бачив Соболєва. Далі їх перевезли у Голопристанську виправну колонію № 7, де вони пробули до листопада 2022 року.
«Увійшов військовий, кожного поставив до стінки. [В'язнів] роздягали, били дубинками. Це було масово, а потім вибірково: не так подивився і все. Коли Соболєв відвідував колонію, туди заїжджали машини із «зетками»», — розповів чоловік.
Згодом засуджених поступово почали вивозити далі. Куди саме, їм не казали, але пізніше з'ясувалось, що в окупований Сімферополь. Звідти чоловіка згодом перевезли у Волгоградську область, у російський виправний заклад. Там йому казали: «Я вас можу зараз закопати, щоб ви розуміли, куди потрапили».
Після виступів прокурора та адвоката потерпілого, який не з'явився на засідання, слово взяла адвокатка Соболєва. Вона ставила запитання потерпілому, який бачив Соболєва, коли засуджених пересаджували в автобуси у колонії № 7.
«Коли ви дізналися, що це нібито Соболєв надав наказ? Хто вам повідомив?» — запитала адвокатка.
«Співробітник колонії», — відповів чоловік.
«Чи оголошували наказ? Ніде не було оголошення?» — продовжила адвокатка.
«Ні».
«А далі десь казали, що це за наказом Соболєва?»
«Це вже було зрозуміло. Нам казали, що нас вивозили за наказом Соболєва», — відповів чоловік.
Після закінчення допиту суддя оголосила перерву. Наступне засідання заплановане на 11 листопада об 11:00.
Проблеми з поверненням депортованих
Поверненням депортованих в'язнів займається громадська організація «Захист в'язнів України». Представниця організації Ганна Скрипка повідомила, що їм вдалось повернути близько 20 засуджених, яких примусово перемістили зі Снігурівської колонії Миколаївської області до Херсонщини і згодом депортували в Росію. Повернення з території РФ відбувалося через Грузію.
«Дехто залишився в Грузії, дехто ще їде, дехто помер по дорозі. Після повернення ми передаємо цих людей до слідчого для дачі показів, щоб їх визнавали потерпілими щодо незаконної депортації. Вони всі свідчать також і про порушення своїх прав на території РФ і окупованої території. Вони пережили катування, рабську працю, відсутність належного лікування», — розповіла Скрипка.
Депортованих в'язнів вважають зниклими безвісти при особливих обставинах. Скрипка також відзначила, що деяким повернутим засудженим не зарахували у строк відбування покарання час, витрачений на дорогу з території РФ назад в Україну.
«Ми наполягали, як громадськість, пропонували ухвалити спеціальну процедуру зарахування цим людям строку покарання, тому що ви їх залишили в окупації. Але так і до цього Верховна Рада не дійшла», — розповіла Скрипка.
Повернуті депортовані в'язні також не мають статусу осіб, позбавлених особистої свободи. Крім того, повернення назад в Україну стало неможливим, каже правозахисниця.
«Уже кілька місяців немає шляху повернення. Грузія відмовилась пропускати громадян України на свою територію, навіть до буферної зони, навіть транзитом. Це питання ми зараз піднімаємо на всіх рівнях, тому що немає у цих людей шляху повернення на сьогодні. У Білорусь вони приїхати не можуть, тому що у них немає документів — внутрішніх українських паспортів», — розповідає Скрипка.
Щоб з'ясувати місцеперебування засуджених, МВС України передало до Європейського поліцейського офісу списки щодо 3738 осіб, які знаходилися в установах виконання покарань на тимчасово окупованих Росією територіях. Вказана інформація надсилалась 20 березня та 31 березня 2023 року.
«Наша держава передала в Європу списки всіх цих осіб, які потрапили в окупацію в пенітенціарних закладах. І Європа їх поставила в базу SIS як небажаних осіб. І в них у всіх заборона на в'їзд до шенгенської зони. Тому ми не можемо переправити ні в Латвію, ні в Естонію, ні в будь-яку іншу європейську державу», — розповідає Скрипка.
На початку повномасштабного вторгнення, на думку правозахисниці, була можливість провести евакуацію засуджених зі Снігурівської колонії і попередити незаконну депортацію в'язнів.
«Міністерство юстиції говорить, що не було наказу, рішення військової адміністрації, тому вони з себе знімають таку відповідальність. Але у Міністерства юстиції є така функція переміщення, переведення людей. І вони з Снігурівської колонії точно могли вивезти ув'язнених», — каже Скрипка.
У серпні 2022 року Мін'юст зазначив, що рішення про евакуацію засуджених та осіб, взятих під варту, а також оповіщення про її початок має приймати відповідні військові командування разом із військовими адміністраціями. За його словами, станом на 30 серпня 2022 року відповідно до рішень начальників обласних військових адміністрацій Донецької, Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей, Міністерством юстиції України проведено евакуацію засуджених і осіб, узятих під варту, з 11 установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Мови про установи в інших регіонах не було.
Державна кримінально-виконавча служба України у 2022 році повідомила, що більшість установ продовжили роботу через неможливість евакуації: «евакуацію в'язнів на деяких територіях провести було неможливим, цей сценарій був відхилений, і установи зосередились на підтримці своєї життєдіяльності. Так сталося, зокрема, на Херсонщині».
Раніше журналісти поспілкувалися з ув'язненими, які під час окупації Херсона стежили за російськими військовими та передавали інформацію ЗСУ. За їхніми словами, на той момент у СІЗО перебувало близько 600 українців, а «керівником» ізолятора був саме Євгеній Соболев. Чинного керівника росіяни тоді відвезли у невідомому напрямку.