Журналісти видання «Слідство.Інфо» провели детальне розслідування та встановили особистості командирів російських військових формувань, які брали участь в окупації та скоєнні воєнних злочинів у Бучі, Ірпені та Гостомелі. Дослідження включало аналіз біографій, кар'єрних шляхів та пошук фотографій цих осіб.
Центр стратегічних комунікацій Збройних Сил України опублікував перелік прізвищ російських командирів військових підрозділів, відповідальних за окупацію та скоєння звірств у названих населених пунктах. Керівники бригад, спецпідрозділів, полковники та підполковники з цього списку несуть особисту відповідальність як за злочинні накази, які вони видавали, так і за злочини, скоєні їхніми підлеглими.
Наслідки цих наказів видні всьому світу: сотні замордованих та вбитих українців, масові грабунки, тисячі зруйнованих житлових та громадських будівель. Українські правоохоронні органи вже розпочали розслідування цих злочинів, зібрані докази будуть розглядатися в українських судах. Крім того, міжнародне право передбачає притягнення винних до відповідальності перед міжнародним трибуналом як виконавців, так і тих, хто видавав накази про їх скоєння.
Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадських свобод, пояснила механізм міжнародного правосуддя: «Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розглядає головнокомандувачів, генералів, міністрів, президентів. Адже саме вони генерують політику і системні накази. Наприклад, наказ льотчикам бомбити маріупольський пологовий будинок — до того рівня, до якого зможуть прослідкувати, хто це зробив, той і сяде. Вони або пожиттєво сідають, або у надзвичайному випадку — смертна кара».
Журналісти видання вирішили детально дослідити командирів зі списку, складеного ЗСУ. Результатом стало виявлення персональних даних, деталей їхнього життя та військової кар'єри, а також фотографічних матеріалів. За припущеннями журналістів, обличчя цих осіб можуть стати відомими світовій громадськості під час засідань міжнародних судів, де їм буде обиратися покарання.
ВОЛОДИМИР БІЛАНЧУК
Полковник Володимир Миколайович Біланчук обіймає посаду командира 14-ї окремої бригади спеціального призначення (військова частина 74854). У 2015 році він був звільнений зі служби у зв'язку з організаційно-штатними заходами і отримав статус підполковника запасу. Того ж року Біланчук звернувся до суду з вимогою повернути житло, яке перебувало у його розпорядженні під час служби, однак судове рішення виявилося негативним. Згодом його повернули до активної служби, і він знову став командиром 14-ї бригади спецпризначенців.
Сама бригада була сформована у 1963 році в Уссурійську. За інформацією військовослужбовців, які діляться спогадами у соціальних мережах, підрозділи бригади брали участь у бойових операціях в Афганістані, у першій та другій чеченських конфліктах, а також у військових діях в Інгушетії. У 1998 році один з підрозділів 14-ї бригади спеціального призначення дислокувався на території Аляски.
У 2014 році ця військова частина розташовувалася поблизу українського кордону в Ростовській області Російської Федерації, де військовослужбовці фотографувалися з прапором так званої ДНР. Про участь цих військових у повномасштабному вторгненні в Україну повідомляли у ЗСУ. Це також підтверджується публікаціями у спільній групі військовослужбовців у соціальній мережі «Вконтакті».
АЗАТБЕК ОМУРБЕКОВ
Командир 64-ї окремої мотострілецької бригади (військова частина 51460, дислокована у Князе-Волконському) Азатбек Асанбекович Омурбеков за даними розвідувального проекту InformNapalm має близько 40 років. 8 листопада 2021 року, незадовго до відправки його бригади на військові операції в Україну, Омурбеков отримав благословення від православного священика. Йому вручили Архиєрейську грамоту з написом «Благословен», якою у Російській православній церкві нагороджують духовенство та мирян за внески у наукову та адміністративну діяльність.
64-та окрема мотострілецька бригада була створена у 2009 році на базі 882-го мотострілецького полку 270-ї мотострілецької дивізії у селищі Князе-Волконське Хабаровського краю. Серед російської громадськості ходять чутки про особливу жорстокість цієї військової частини.
Після самогубства одного з військовослужбовців-строковиків у 2014 році була проведена перевірка, яка виявила численні зловживання. Про це ж свідчать обговорення на інтернет-форумах, присвячених умовам служби у цій частині. Учасники обговорень розповідають про крадіжки, дідовщину, насильство та вимагання. Один з повідомлень гласить: «Це як розуміти тяготи? Коли тебе бють! Позбавлення? Голодування? А продукти, які мають бути в раціоні солдатів, знаходяться в сумках поварів та магазинах?» Інший користувач писав: «Мій син служить уже п'ять місяців, частина величезна, крадіжки процвітають, скажіть своєму, щоб стежив за своїми речами, наші зараз на бойовому дежурстві».
АНДРІЙ КУРБАНОВ
Командир 38-ї окремої мотострілецької бригади (військова частина 21720) Андрій Боєвич Курбанов дислокується у Катеринославці Амурської області. У 2012 році він був предметом слідства через зловживання службовими повноваженнями. Будучи командиром військової частини, Курбанов змушував своїх підлеглих передавати йому їхні премії. Військовослужбовці передали йому близько 200 тисяч рублів, які він привласнив. Військове слідче управління Слідчого комітету Російської Федерації встановило його вину, однак це не перешкодило його відправленню на військові операції.
У 2022 році Курбанов прибув в Україну для керування наступальними операціями у передмісті Києва. Однак ці операції виявилися невдалими — бригада під його командуванням завдала вогню по своїм же військовослужбовцям, не зумівши розрізнити їх від українських військ. Військовий кореспондент Роман Цимбалюк писав: «Під час бойових дій в Україні 38-та окрема мотострілецька бригада зазнала значних втрат особового складу від своєї бомбардувальної авіації, яка вночі не змогла відрізнити свої війська від ЗСУ».
ВАДИМ ПАНЬКОВ
Полковник Вадим Іванович Паньков командує 45-ю окремою бригадою спеціального призначення Повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Його військовий шлях розпочався у Збройних Силах України, де у 1992 році він прийняв присягу та став командиром групи спеціального призначення південного оперативного командування у Одесі. У 1993 році він перейшов на службу до російської армії, ставши командиром загону спеціального призначення 45-го окремого розвідувального полку у місті Кубинка Московської області.
У 2001 році Паньков отримав звання Героя Росії за виконання завдань біля Північного Кавказу. За участь у бойових діях на території України, ймовірно за участь в окупації Криму та військових операціях на Донеччині та Луганщині, він отримав підвищення і став командиром бригади. За даними центру «Миротворець», Паньков був учасником першої та другої чеченських воєн, а військовослужбовці 45-ї бригади брали участь в окупації Автономної Республіки Крим у 2014 році.
За інформацією розвідки, Паньков входив до складу російських інструкторів, які готували снайперів у навчальних центрах в Іловайську та Луганську, а також на полігонах Кадамовський та Кузьмінський Ростовської області. Військова частина, де він нині командує, була сформована у лютому 1994 року на базі двох окремих батальйонів і дислокується у місті Кубинка Московської області. Солдати та офіцери цього полку брали участь у бойових діях у Чечні та Південній Осетії.
АРТЕМ ГОРОДИЛОВ
Полковник Артем Ігорович Городилов обіймає посаду командира 234-го десантно-штурмового полку (військова частина 74268) у місті Псков. Городилов брав участь у кількох спеціальних операціях. На службу у Повітряно-десантні війська він прийшов, наслідуючи приклад свого батька, який, за його словами, «направив його на правдивий шлях», як розповідають російські медіа.
Городилову 37 років. У 2021 році він був визнаний найкращим командиром серед керівників полків повітрянодесантних військ. У своєму інтерв'ю він заявив: «Хвилюватися не треба, ВДВ — це як єдина сім'я. Тут завжди за своїх, завжди горою. До нас відправляти можна своїх синів спокійно».
234-й полк брав участь у військових операціях у Югославії, Придністров'ї, Південній Осетії, Абхазії та обох чеченських війнах. У 2008 році підрозділи полку брали участь у військовій операції на території Грузії. 234-й десантно-штурмовий полк воює на території України протягом багатьох років. У 2018 році, аналізуючи сторінки військовослужбовців цього полку у соціальних мережах, аналітики InformNapalm встановили, що значна кількість військових брала участь у спеціальній операції з захоплення Криму. За це вони отримали нагороди, якими хизувалися у соцмережах.
Того ж року полк брав участь у бойових діях на Донбасі, де зазнав втрат. Знайдено поховання російських військовослужбовців з цього полку, зокрема старшого сержанта Леоніда Юрійовича Кічаткіна та єфрейтора Олександра Сергійовича Осипова, які загинули 20 серпня 2014 року.
ЮРІЙ ДЮДЯ
Полковник Юрій Валерійович Дюдя командує 1065-м полком (військова частина 62297) у місті Кострома. Юрій Дюдя народився в Одесі, Україна. Навчався у місті Коломна Московської області, а після закінчення школи проходив військову службу у частинах Повітряно-десантних військ, включаючи 7-му гвардійську повітрянодесантну дивізію на території Північно-Кавказького військового округу. Він брав участь у бойових операціях у Югославії, на Північному Кавказі та у Південній Осетії. За успішні військові операції він отримував нагороди від керівництва Російської Федерації.
У 2008 році гаубичний дивізіон 1065-го гвардійського артилерійського полку, де Дюдя є командиром, брав участь у військовому конфлікті в Грузії. У 2016 році на сторінці цієї військової частини у соціальній мережі «Вконтакті» було опубліковано повідомлення, в якому військовослужбовець з Донбасу знайшов каску з координатами цієї частини.
ВОЛОДИМИР СЕЛІВЕРСТОВ
Полковник Володимир В'ячеславович Селіверстов командує 106-ю парашутно-десантною дивізією (військова частина 55599) з міста Тула. Він служить у Збройних Силах Російської Федерації з 1992 року. Селіверстов брав участь у бойових діях під час другої чеченської війни та у російсько-грузинській війні 2008 року. На чолі полку гвардії він брав участь у Парадах Перемоги 9 травня 2018 та 2019 років на Червоній площі в Москві. Військовослужбовці 106-ї парашутно-десантної дивізії брали участь у першій та другій чеченських конфліктах. Пізніше, у ході військової реформи 2008-2009 років, планувалося розформувати дивізію та перепідпорядкувати її частини іншим дивізіям. Однак це рішення було скасовано.