Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне російське вторгнення, українська держава виявилася неготовою захистити найбільш уразливу категорію дітей — сиріт та тих, хто залишився без батьківської опіки. На той момент в Україні перебувало близько 67 тисяч таких дітей, з них приблизно 3500 мешкали у прифронтовій Дніпропетровській області. Офіційна урядова директива щодо евакуації вихованців інтернатів з'явилася лише на другий місяць військових дій, а до того місцеві органи влади самостійно приймали рішення про вивезення дітей з небезпечних регіонів.
Організацією евакуації дітей з Дніпропетровської області займався український бізнесмен Руслан Шостак, чий капітал у 2021 році оцінювався у 140 мільйонів доларів США. За його розповіддю, у лютому 2022 року керівництво обласної державної адміністрації звернулося до нього з проханням організувати вивезення дітей з інтернатних закладів. Так виник проєкт під назвою «Дитинство без війни», у рамках якого Шостак організував евакуацію кількох тисяч дітей до Туреччини. Вихованці інтернатів провели там майже три роки, які на фотографіях та відеозаписах у соціальних мережах Фонду Шостака виглядали як період щастя та безпеки.
Однак журналісти отримали доступ до звіту про моніторинговий візит українського омбудсмена до турецьких готелів, підписаного 11 посадовцями у березні 2024 року. Документ розкривав систематичні порушення прав дітей: психологічне та сексуальне насильство, примус до участі у рекламних матеріалах фонду, а також факт повернення до України двох неповнолітніх дівчат у стані вагітності від турецьких працівників готелів. Ці серйозні порушення посадовці та представники фонду намагалися приховати або ж коментували їх неохоче.
Сім дітей, які перебували у Туреччині в межах евакуаційного проєкту, підтвердили ці факти журналістам видання «Слідство.Інфо». Редакція також провела інтерв'ю з дівчатами, які повернулися з Туреччини вагітними та згодом народили дітей на території України. Поліція розпочала розслідування щодо виявлених порушень, однак через рік закрила справу без висновків. Єдиною особою, яка зазнала дисциплінарного стягнення, став старший вихователь, якого переведено на посаду вчителя фізкультури.
Початок евакуації
Катя, вихованиця інтернату «Горлиця» з Дніпра, яка була неповнолітньою на момент вторгнення, згадує той день: «Ми прокинулись, був такий чудовий ранок, потім ми прийшли в клас. Нашій вчительці хтось подзвонив, потім вона сказала: «Діти, у нас почалась війна».
Термінову евакуацію дітей-сиріт з України до Туреччини взяла на себе перша леді України Олена Зеленська. Спільно з першою леді Туреччини Еміне Ердоган вони домовилися про розміщення дітей у туристичному регіоні Анталія на узбережжі Середземного моря.
Світлана, ще одна вихованиця інтернату «Горлиця» з Дніпра, згадує момент, коли дізналася про напрямок евакуації: «Нам не говорили куди, і ми підслухали дорослих і дізналися, що їдемо в Туреччину, ми такі раді були. Нарешті побуваємо на морі».
Евакуацію організував приватний фонд, заснований українським мільйонером Русланом Шостаком, який входить до списку найбагатших українців. Шостак є засновником великих рітейл-компаній EVA та VARUS, які спеціалізуються на торгівлі продуктами харчування та товарами для краси та здоров'я. Крім того, він очолює Групу з ритейлу та логістики в Раді бізнесу при президентові України. За його словами, раніше він не займався проєктами, пов'язаними з дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Під час інтерв'ю з журналістами Шостак описав масштаби евакуаційної операції: «Ми орендували дев'ять великих літаків «Боїнг», які летіли з Румунії. Понад 90 автобусів та 24 вагони поїздів перевозили дітей». На офіційному сайті проєкту «Дитинство без війни» цю операцію називають найбільшою евакуацією дітей з часів Другої світової війни. Шостак стверджував, що його фонд отримав гарантії від турецької сторони щодо повернення дітей додому після покращення безпекової ситуації в Україні.
Фінансування та залучення дітей до фандрейзингу
У березні 2022 року дітей розселили по готелях мережі «Лариса» у Анталії. Вихованці інтернатів проживали разом з вихователями, тоді як діти з сімейних форм виховання мешкали окремо. На території готелю також перебували представники фонду та турецький персонал.
Витрати на утримання дітей покривалися за рахунок міжнародних донорів — великих компаній, залучених Фондом Шостака, а також волонтерів. Сам Шостак у розмові з журналістами наголошував на своєму внеску: «Я керую корпорацією, у якої обсяг продажів 2 мільярда доларів, у мене працює більше 30 тисяч працівників. Тому діти — це не мій кейс з приводу грошей. Весь проєкт нам коштував біля 10 мільйонів доларів. Це гроші, які витратили ми, та гроші які ми змогли зібрати з небайдужих людей і компаній. Більша частина цих компаній — це компанії, пов'язані зі мною і моїми друзями».
Однак умови проживання дітей поступово погіршувалися. Катя з Криворізької гімназії № 98 розповідає: «Перший час було нормально. Потім нам почали говорити, що проєкт закривається, немає грошей на їжу. У той же час ми помічали, що персонал їсть одну їжу, а дітям дають іншу. От, вони, допустимо, їли картоплю з м'ясом, а нам могли дати булгур із пупками».
За свідченнями семи дітей, які перебували у Туреччині, їх неодноразово переводили з одного готелю до іншого, а матеріальні умови постійно погіршувалися. Щоб залучити додаткові кошти, Фонд почав активно залучати дітей до фандрейзингових кампаній. На офіційній сторінці проєкту розміщено численні заклики до благодійних внесків на користь евакуйованих дітей.
Амбасадоркою проєкту стала відома українська співачка Оля Полякова, яка закликала українців надавати матеріальну допомогу дітям-сиротам. Вона неодноразово приїжджала до Туреччини, де проводила благодійні концерти та звертала до громадськості з проханнями про фінансову підтримку.
Примус до участі у рекламних матеріалах
У березні 2024 року до Туреччини прибула делегація з України на чолі з Офісом омбудсмена для проведення моніторингового візиту. До складу групи увійшли посадовці з Дніпра, представники центральних органів влади України, турецькі омбудсмени та фахівці ЮНІСЕФ.
Журналісти отримали доступ до звіту цього візиту, підписаного 11 представниками України. Документ розкривав системні порушення прав дітей, включаючи психологічне та фізичне насильство, а також факти вагітності двох вихованок інтернатів.
Діти розповідали, що їх змушували виступати перед дорослими — співати пісні та танцювати. За відмову забирали гаджети та обмежували доступ до їжі. Катя згадує: «Казали, що заберуть телефони, планшети. Якщо відмовлялися — забирали». Марія, яка побажала залишитися анонімною, розповіла про постійне знімання: «Ми говорили, що не хочемо. У відповідь: «Ти в проєкті, за тебе гроші платять».
Свідчення дітей підтверджуються офіційним звітом омбудсмена. У документі зазначено: «Фонд проводив спеціальні заходи, залучаючи дітей до зйомки фото та відео роликів. Дітям, які брали участь у таких кампаніях, надавалися преференції у вигляді додаткового харчування, одягу, тощо. Дітей, які відмовлялися від участі, карали та обмежували у доступі до розваг. За погану поведінку або небажання брати участь у кампаніях зі збору коштів фонду, діти могли бути позбавлені планшета, а разом з тим доступу до освіти».
Руслан Шостак заперечує факт примусу: «У нас діти… Ну, не знаю, що рахувати фандрейзингом. Усі зйомки були з дозволу консульства, посольства». Кирило Невдоха, експерт, який сам провів 16 років у інтернатних закладах і нині керує організацією «ДійМо», розцінює такі дії як порушення прав дітей: «Примус дитини робити те, що вона не мала б, — це порушення права на гідність». Він також зазначає, що публічні фотографії можуть завдати шкоди майбутньому усиновленню дітей. Шостак у відповідь стверджує: «Це не про наш піар… Фонд назвали моїм прізвищем, бо донатори краще дають на відповідальне прізвище».
Жорстокість вихователів
Під час перебування у готелях діти почали скаржитися на жорстоке ставлення з боку вихователів. Дівчат змушували прибирати кімнати, а старших дітей — доглядати за молодшими та дітьми з інвалідністю. Ілона з інтернату «Горлиця» розповідає: «Ми ці три готелі прибирали… Вони вважали, що ми зобов'язані. Але ми не повинні це робити. Ми повинні мити дітей, купати, прати… І нікого не хвилює, нудить тебе чи ні».
Найбільше скарг надходило щодо вихователя Криворізької гімназії № 98 Олександра Тітова. За свідченнями дітей, він міг раптово наблизитися до дитини, вдарити її, накричати або замкнути в кімнаті. У звіті омбудсмена зазначено, що Тітов здійснював як фізичне, так і психологічне насильство, а також використовував дітей як засіб тиску на колег: «Олександр Тітов здійснює фізичне та психологічне насилля над дітьми. Олександр також використовував дітей у якості ресурсу для здійснення тиску на інших вихователів, які не хотіли підкорятися створених ним правилам, через зв'язки з Фондом, що фінансує перебування дітей та супроводжуючих».
Кирило Невдоха характеризує таку поведінку як типову для інтернатних закладів: «В інтернатних закладах потрібні зручні діти… тобто ті діти, якими можна управляти. Тому і відбувається насилля».
Під час розмови з журналістами Тітов заперечує звинувачення: «Я віддав себе цим дітям… Я вперше чую, що діти кажуть, що я їх бив». Він визнає лише «неправильну поведінку», але категорично відкидає звинувачення у жорстокості: «Щоб я над дітьми знущався — це, вибачте, занадто». Після перевірки його понизили до вчителя фізкультури, однак він продовжує працювати в закладі.
Вагітність неповнолітніх дівчат
Порушення прав дітей не обмежувалися насильством. З тимчасової евакуації до Туреччини повернулися дві дівчини у стані вагітності від турецьких працівників готелю. 15-річна Настя та 17-річна Ілона завагітніли від чоловіків, які працювали в готелі, де проживали діти.
У звіті моніторингової місії омбудсмена йдеться: «Персонал фонду щоденно контактує з дітьми та має цілодобовий безперешкодний доступ до місць їхнього навчання та проживання, що уможливлює ймовірні злочини відносно дітей та застосування до них насилля».
Катя описує атмосферу, яка панувала в готелі: «Турки готували їжу і щось ще робили. Вони на красивих дівчат не дуже добре так дивилися. Мені це не подобалося. Якось я гуляла на вулиці… І якісь два турки. Один турок до нас підходить, щось починає говорити. А ми тікаємо, бо боїмося. Навіть міг пристати до нас. Ми тікали».
Чоловіки, про яких розповідає Катя, мешкали та працювали в готелі, де розміщувалися діти. За словами дітей, вихователі спостерігали такі контакти, але не перешкоджали їм.
З однією з вихованиць Криворізького інтернату, 15-річною Настею, познайомився 23-річний турок на ім'я Мамі, який працював кухарем у ресторані готелю. Настя згадує: «Я спочатку не хотіла знайомитися. Потім я прийшла з ним познайомитися, якось несвідомо. Сама не знаю, чому я прийшла до нього в кімнату».
Мамі та Настя почали зустрічатися. Він заходив до дівчини в кімнату та виходив з нею на прогулянки, коли дітей виводили за межі готелю. За словами Насті, вихователі її інтернату та інших про це знали. Діти розповідають, що навіть після переселення табору в інший готель Анталії Мамі міг потрапляти до кімнати дівчинки. Катя описує ситуацію: «Він через паркан перезалив, приходив до неї в кімнату. Іноді було таке, що вихователи бачили, що він приходить, іноді нічого не говорили. Іноді його виганяли. Іноді самі його пускали».
На той момент 16-річна Ілона, вихованиця інтернату «Горлиця», також зустрічалася з 21-річним Саліхом, кухарем готелю «Лариса». Ілона розповідає про те, як вони познайомилися: «Ми з ним познайомились, це було дуже цікаво. Просто в Туреччині зовсім інша їжа, мені вона не подобалася. Я спочатку їла тільки одні салати. І я іду вже, і Саліх мені виніс буханку хліба, розрізану навпіл, і ковбаску, помідорчик, огірочок. Все загорнуте у харчову плівку. І ось так він мене підгодовував, а потім ми познайомились, потім інстаграм попросив він у мене».
Виховательки Ілони знали про спілкування дівчинки з дорослим чоловіком і, за свідченнями очевидців, навіть сприяли їхнім побаченням. Ілона розповідає: «Так, вона відпускала і брала мене. І ми їздили гуляти, я і Саліх, і Діана Сергіївна, ми їздили гуляти в інше місто. Ми їли морозиво, бургери, на пляж вона мене забирала на тихій годині, ми там гуляли з Саліхом. Та всі вихователи знали, вони здогадувалися, і знали, що ми спілкуємося і що в нас серйозніші стосунки».
Журналісти поговорили з Саліхом по відеозв'язку. Він детально розповів про стосунки з українкою Ілоною, хоча стверджував, що вони обоє хотіли мати дитину. Саліх описав, як він обходив заборони: «Було заборонено наближатися до дитячої зони. Але я казав їй: «Я хочу прийти до тебе, я хочу зайти до твоєї кімнати». Вона відповідала: «Це заборонено». Я казав: «Ні, я порушу правила, немає проблем. Ніхто мене не побачить». Я обходив заборони та йшов».
Ілона завагітніла. Вона згадує момент, коли дізналася про вагітність: «Це було дуже неочікувано. Для мене це була істерика. Я реально любила його, були якісь плани надалі. Але коли він дізнався, що я їду в Україну, в нього якась агресія дуже сильно до мене з'явилася. Він якийсь злий став. Він почав хапати за руки різко, за горло. Вихователька його відтягувала».
15-річна Настя, коли дізналася про вагітність, намагалася приховувати це. Вона розуміла, що її покарають. Коли вихователі почали здогадуватися, вона підробляла тести та приховувала живіт. Врешті, за її словами, старший вихователь Олександр Тітов почав погрожувати дівчині примусовим абортом. Настя розповідає: «Вони пішли, розповіли Олександру Тітову, який був з нами головний. Він поїхав в Україну потім, і він дзвонив мені, казав: «Розкажи мені правду, якщо ти вагітна, ми це все вирішимо, ти можеш випити таблетку, щоб не було у тебе проблем».
Одного разу під час чергового святкування, коли дітей просили читати вірші, Настя раптово втратила свідомість. Вона прокинулась у кабінеті медсестри. За словами дівчини, дорослі так і не помітили її вагітності.
Тітов у розмові з журналістами стверджує: «Ну не знав, ну як, я не бачив. Я рідко був вихователем, я не бачив. Я конкретно не те, що не бачив, я навіть не думав про це». На запитання про можливість потрапляння сторонніх осіб до готелю він відповідає: «Вони ж жили в готелі. Вони не потрапляли, вони жили разом з нами. А крім них могли інші сторонні приходити? Могли, а чого, турки. Чи я їх пускав? Я їх не пускав туди. І я не знав, чи можна їм туди заходити, чи не можна. Якщо були у мене запитання до турків — то вони казали, що це працівники. У них же 90% чоловіків і якого віку. Усі від 18 там і пішло, чи 17, чи 16 років. І вони і прибиральники, вони і на кухні — вони всюди».
Директорка інтернату «Горлиця» Світлана Лебідь, у якому навчалась Ілона, не вважає, що її вихователи діяли неправильно. Натомість вона звинувачує саму дівчину: «Не було ніяких моментів, коли мої педагоги порушували, не виконували свої зобов'язання. Ну, обставини не від нас залежать. Ця дівчинка вийшла з асоціальної сім'ї. Ну як, як воно вже в кожній клітиночці, в крові цих діточок закладено отакий спосіб життя».
Саліх розповідає про те, як вихователі сприяли їхнім побаченням: «Моя дівчина написала мені: «Вчителька нас бачила». Але вона сказала, що вчителька нікому не скаже. Потім минув ще один тиждень. Я пішов до неї в кімнату. Знову ми сиділи, розмовляли. Потім я вийшов. Вчителька сиділа прямо там, прямо перед дверима. Був один учитель, благослови його Боже, він трохи допомагав. Тобто, бо він розумів нашу ситуацію, він знав. Наприклад, коли учитель кудись їхав, він брав її і кликав мене також. Ми зустрічалися, ми гуляли».
Кирило Невдоха коментує системну проблему: «По факту жоден працівник не несе відповідальності за ті порушення прав дитини, які вони вчиняють. Ну, «це ж особливі дітки, це ж діти з інвалідністю, це діти травмовані, з ними важко працювати, а попрацюйте ви з ними і тоді подивимось, що ви нам скажете».
Повернення та наслідки
Коли стало зрозуміло, що дівчата вагітні, їх відправили в Україну на навчання у професійне технічне училище. Настя залишила Туреччину на 7-му місяці вагітності. Вона вперше звернулася до лікаря, коли вже перебувала в Україні — у Туреччині її не обстежували як вагітну жінку. Ілона поселилася у гуртожиток. Вихователі та представники фонду не цікавилися долею дівчат після їхнього від'їзду, тоді як інші діти продовжували жити на узбережжі Середземного моря.
Як Настя, так і Ілона народжували дітей без будь-якої підтримки від колишніх вихователів або представників українських соціальних служб.
Руслан Шостак стверджує, що його фонд вжив заходів для безпеки дітей: «Ми вибудовували системи безпеки, ми побудували 4 кордони так, щоб захистити дітей. Від вихователів, від самих дітей, дітей від дітей, від сторонніх, бо є з вулиці ще загроза, від якихось там сексуальних історій, які, можливо, могли би бути на території. Але, мабуть, коли дуже багато дітей разом, можливо щось і стається». За його словами, він не знав про вагітність вихованок інтернату. Те ж саме стверджують представники його Фонду, які перебували у Туреччині. На запитання журналістів про вагітність двох неповнолітніх дівчат Шостак підкреслив: «Я не знаю, я не можу за це відповідати».
Кирило Невдоха пояснює причини трагедії: «Насправді те, що відбулося з дівчатами, це наслідок інтернатної системи, недогляду з боку дорослих. Це наслідок відсутності надійних і безпечних дорослих, яким би дівчата довіряли і які могли б пояснити їм наслідки взаємодії з дорослими людьми. І це наслідок віку, у якому вони ще не готові й не можуть приймати усвідомлені рішення щодо взаємодії з дорослими, які старші за них на кілька років».
Через 7 місяців після моніторингового візиту, який виявив ці порушення, проєкт закрили. Дітей повернули додому та оформили у сімейні форми виховання. Ті, кому виповнилося 16–18 років, вступили у технікуми і почали жити самостійно: або з родичами, або в гуртожитках.
Сам Шостак не пов'язує закриття проєкту з виявленими порушеннями. Він розповідає: «Це важке запитання. Ну, по-перше, діти не можуть знаходитись весь час в умовах готельних умовах. Це дійсно проблема і потрібно вирішувати її інакше. Для цього повинна долучитись держава. По-друге, ну, це ж мої гроші і держава взагалі не допомагала нам жодною копійкою. І не планувала допомагати».
Настя повернулась у Кривий Ріг до своєї сестри та батька, якого позбавили батьківських прав. Дівчина народжувала сама, без медичної допомоги: «Звісно, коли народжувала, мені було страшно, мені було боляче. Я не розуміла, що мені робити. Перейми були болючі. Я не знала, що робити. Мене просто наче викручувало».
Настя народила дівчинку Мєлєк, якій зараз 2 роки. Після народження батько дитини Мамі кілька місяців жив із Настею, потім почав її бити та зраджувати. Настя опинилася у соціальному гуртожитку пастора Максима Фетісова, який запропонував їй виїхати за кордон, тимчасово оформивши дитину на себе. Нині Мєлєк понад пів року перебуває у приватному притулку Фетісова.
Максим Фетісов відмовився коментувати ситуацію під запис, проте визнав, що Мєлєк перебуває під його опікою. Журналісти дізналися, що з серпня тривав суд щодо позбавлення Насті батьківських прав — останнє засідання відбулося 17 листопада. Сама Настя дізналася про цей судовий процес від журналістів видання.
Після повернення в Україну Ілона також народжувала сама, без будь-якої підтримки від Фонду чи від інтернату, випускницею якого вона була. Коли її сину було 2–3 місяці, Ілона переживала глибоку депресію. Вона намагалася порізати собі вени. Ілона розповідає: «Я не бачила тоді ніякого виходу — ні морально, ні фізично, я не бачила ніякого виходу з цієї ситуації. Мені просто не хотілося жити, нічого. Це було після пологів, малому було 2–3 місяці».
Зараз Ілона живе зі своїм партнером та його матір'ю, виховуючи 1,5-річного сина Нікіту.
Дисциплінарні наслідки та офіційна позиція
За результатами моніторингового візиту було відкрито кримінальне провадження щодо неналежного виконання обов'язків із охорони життя та здоров'я дітей. Дівчата розповідають, що вихователі просили їх підписати документи, у яких вони підтверджували, що всі стосунки з турками були добровільними. Настя згадує: «Я підписала, написала «Це було за моєю згодою».
Кримінальну справу закрили через брак доказів. Олександра Тітова понизили до вчителя фізкультури, а виховательок інтернату «Горлиця» не покарали. Директорка Лебідь пояснює своє рішення: «Скажіть, як я можу карати людину, яка протягом доби мало відпочивала… дітки хворі, потребували допомогу».
За проєкт з евакуації Руслан Шостак отримав високу державну нагороду — «Орден за заслуги ІІІ ступеня». Указ про це підписав президент України Володимир Зеленський. Перша леді України Олена Зеленська не коментувала проєкт. Амбасадорка проєкту Оля Полякова у відповіді пресслужби зазначила, що під час її участі «всі заходи були прозорими… жодних подібних фактів не фіксувалося».
Посадовці Дніпропетровської області, колишній і нинішній омбудсмен Туреччини, Міністерство сім'ї та соцслужб, Червоний півмісяць і посольство Туреччини в Україні на жодний з численних запитів журналістів не відповіли. Руслан Шостак заявив, що не вважає себе та свій Фонд винними у тому, що трапилося з українськими дітьми під час евакуації до Туреччини.